«На Буковині не вистачає європейського уявлення про міжнаціональну терпимість», – вважають упорядники «Кодексу толерантності», де зібрані норми світового та вітчизняного законодавства про права нацменшин. Доволі несподівано, чи не так?
За словами Тараса Халявки, співупорядника збірника, «толерантність – це не просто «Я співживу з цими людьми». Толерантність – це розуміння іншого, розуміння його потреб, освітніх, культурних потреб, а також їхнього врахування.
– Якщо люди знатимуть свої права, вони зможуть їх відстоювати перед іншими, перед більшістю, перед владою. Разом з тим, влада буде доводити ці знання до громади і не буде виникати ситуацій із надуманими правами, чи їх відсутністю або незабезпеченістю, – стверджує Т. Халявка.
Щоби дійти до європейського рівня толерантності, буковинцям треба спершу визначитися із власною національною приналежністю, вважають упорядники Кодексу. А вже потім розвивати рідну громаду, поважати інші та разом працювати на благо держави.
«Кодекс толерантності» містить також маловідомі навіть вузькому загалу спеціалістів документи, зокрема – «Рекомендацію про захист прав національних меншин», ухвалену ПАРЄ 31 січня 1995 року (вперше перекладену українською мовою) та нову редакцію «Хартії регіональних та міноритарних мов».
*borderland – край прикордоння цивілізацій, держав, етносів, релігій та культур
Ігор КОНСТАНТИНЮК, «Версії»
