«Лагідний і німий убивця» робить свою справу. Тепер треба рятуватися. Тому ті, хто усвідомлюють проблему поширення цього захворювання в краї – учасники круглого столу з питань протидії гепатиту С (насамперед міський благодійний фонд «Життя заради життя» та завідувачка кафедри внутрішньої медицини, клінічної фармакології та професійних хвороб БДМУ Оксана Хухліна) вимагають від державних структур створення сприятливого середовища для правдивого інформування громади, діагностики та безоплатного лікування гепатиту С в області.
Після озвучення фахівцями проблема виявилася настільки глобальною й підступною, що в автора цих рядків (як і в переважної більшості учасників заходу) виникло непереборне бажання перевіритися на наявність гепатиту С. Щоправда, вартість таких аналізів складе щонайменше 700 грн. Якщо, не дай Боже, знадобиться лікування – це буде 450 доларів за ампулку ліків щотижня мінімум 24 тижні, у гіршому випадку – 48 тижнів. Упродовж лікування – час від часу аналізи повторюються – і щоразу знову гривень по 700.
Доктор медичних наук, професор Оксана Хухліна досліджує проблему гепатиту С вже чотири роки, але на сьогодні не може навіть зібрати офіційну статистику щодо цього захворювання в області. Тому орієнтується принаймні на ту, яку отримує із щоденної практики: у неї особисто рідко коли буває день, коли вона не консультує людину із нововиявленим гепатитом С. І, попри те, що у крові донорів, яка підлягає обов’язковому обстеженню на наявність низки вірусів, гепатит С виявляють у 7,5 разів частіше, ніж ВІЛ, досі не існує ні національної, ні хоча б регіональної програми з протидії пандемії цього виду гепатиту…
«Маски» гепатиту С
Діагностування гепатиту С потребує щонайменше досвіду, розуму і команди телевізійного доктора Хауса. Гостра стадія захворювання може нагадувати звичайний грип, а хронічна (в таку гепатит С зазвичай переходить у 80-85% випадків) – давати ознаки хронічної втоми, панкреатиту, захворювань нирок, навіть безпліддя… І поки людину лікують від інших хвороб – гепатит С тихо руйнує печінку, що зрештою призводить до цирозу чи раку…
У світі 2 млрд. носіїв вірусу гепатиту В, 400 млн.- хворі на ХВГ В і 500 млн. носіїв вірусу гепатиту С
1-2,5% жителів Европи інфіковані вірусним гепатитом С, з яких 80% хворих помирають через ускладення.
Щороку (2009-2010) на 250-300 млн. випадків зростає захворюваність на хронічне вірусоносійство вірусу гепатиту С.
Частота хронізації вірусного гепатиту С – 80-85%.
Рівень цирозогенності: 30-50%.
Вірус гепатиту С є основною причиною (60-70%) розвитку гепатоцелюлярної карциноми, раку підшлункової залози (25-30%), раку нирки (30%).
Оксана Хухліна:
– Згідно зі здоровим глуздом, а також інструкціями та наказами Міністерства охорони здоров’я, хворих на гепатит С мають лікувати і спостерігати лікарі-гастроентерологи. Інфекціоністи мають відношення до цього захворювання тільки на гострій стадії. У Чернівцях же гепатоцентр створений на базі інфекційного відділення обласної клінічної лікарні. Лікування від гепатиту С здійснюється фактично в гастроентерологічному відділенні лікарні швидкої медичної допомоги. А обласна санепідемстанція видає статистику: три нових захворювання на рік…
Отже, серед проблем гепатиту С – діагностика (її неналагодженість і недоступність), дороге спостереження й лікування, а також низька ефективність терапії, що призначається. Попри те, що в державі існують національні програми протидії епідеміям туберкульозу, ВІЛ/СНІДу, цукровому діабету, порятунок хворих на гепатит С – це справа самих хворих. Якщо вони раптом якимось дивом про свою хворобу дізнаються…
Оскільки держава цю проблему наразі цілком ігнорує, за хворих дбають… медичні фірми! Чомусь бізнес вбачає у благодійності користь, а держава – ні. Отож, є фірми, які при купівлі певної кількості ліків від гепатиту С надають частину наступної порції ліків безкоштовно. Одна із російських фірм для апробації та поширення на українському ринку надала прилади для проведення біорезонансної терапії.
Шляхи й джерела передачі вірусу гепатиту С
Окрім шляхів передачі, лікарі зазначають і країни-джерела, з яких до нас найчастіше прибуває гепатит С. Отже, вірус гепатиту С передається переважно через кров: половина випадків зараження – парентеральним шляхом. Це – результат лікарських маніпуляцій нестерильним інструментом, переливання крові, відвідувань стоматологічних, манікюрних кабінетів, здійснення пірсингу і нанесення татуажу. Ще майже стільки ж випадків інфікування (48%) – внаслідок гомо- та гетеросексуальних контактів без використання індивідуальних засобів захисту. Ще 2% – передача захворювання від матері до плода вертикальним способом.
Професор Оксана Хухліна зазначає, що дуже часто гепатит С в області буває «привозним»:
– У кожної другої жінки-заробітчанки, яка раз на рік відвідує на Буковині родину і заодно намагається тут, де дешевше, підлікуватися й обстежитися, виявляють гепатит С. Країни-«постачальниці» захворювання – Італія, Іспанія, Румунія. Росія, Польща…
В Україні
За оціночними даними експертів ВООЗ, в Україні вірусом гепатиту С інфіковано від 3% до 5% населення, тобто 1,5-2,5 млн. осіб.
Однак внаслідок безсимптомного перебігу 90% осіб навіть не здогадуються про «міну сповільненої дії» в їхніх організмах, не обстежуються і не зареєстровані.
Невтішні прогнози
У найближчі 10 років «ласкавий та німий убивця» стане головним викликом національній охороні здоров’я: кількість хворих на цироз печінки вірусної етіології збільшиться на 60%, а на гепатоцелюлярну карциному – на 68%. Смертність від фульмінантного (особливо важкого) перебігу хронічного гепатиту С зросте удвічі.
Круглий стіл щодо вірусного гепатиту С у Чернівцях насамперед зняв інформаційну блокаду з цього питання. Про нього заговорять у суспільстві. Влада змушена буде відреагувати на цю інформацію. Учасники круглого столу обговорили проект звернення до керівників області загалом та Головного управління охорони здоров’я облдержадміністрації зокрема.
У зверненніі висловлені вимоги: визнати проблему поширення гепатиту С в області, прийняти регіональну програму з гепатитів, визначити відповідальних за це, віднайти кошти на це в місцевих бюджетах, створити координаційну раду з цих питань. Зрештою, діалог влади і громади треба нарешті розпочати, бо ігнорувати «ласкавого і німого вбивцю» – це нищити самих себе. Хоча… Для пострадянського менталітету це типово. Але ж ми вже давно не совки!
Маріанна Антонюк, «Версії»
