Як ми влаштовані, чим живемо, як реагуємо на ситуації? Чому одні події нас тішать, інші – дратують? Відповідь на це має психолог Ганна ЛОСЕВА: – Людина може позбутися будь-якої недуги, навіть алкоголізму, – стверджує вона.
Чаша нашої душі
За різних обставин наш організм народжує різні енергії. Одні – позитивні, найвища з них – Любов. Інші – негативні, важкі, руйнівні, серед яких найогидніша – ненависть.
Нібито усі про це все знають. Але є маленька деталь, про яку мало хто здогадується: жодна з енергій, народжених у нашій душі, нікуди не зникає. Вони містяться у своєрідній чаші – емоційному сховищі нашої душі. Властивості енергій такі, що негативні – важчі, тому вони осідають на дно цієї чаші. А світлі – залишаються зверху.
Від народження людина сповнена любові. Діти більш радісні за дорослих. Вони бігають, сміються. А коли й посваряться, то швидко миряться. Але ось перший жорсткий досвід реального життя: бавився з батьковими паперами, батько побачив, нагримав, побив… Дитина навіть не встигла зрозуміти, за що, але на денце його емоційного сховища вже лягло трохи чорноти.
Любов втрачається першою
Далі – більше. Крокуючи життям, ми заповнюємо душевну чашу ненайкращим вмістом, до того ж, чаша ця – завжди повнісінька. Те, що не вмістилося в ній, виливається. Зрозуміло, що зверху. Зливається Любов, найцінніше.
У дорослому житті ми маємо вже й солідні «накопичення» злого. Причому, рівень цих накопичень можна відстежити за доволі помітними ознаками. Спершу це легка дратівливість, згодом – безсоння та неврози, далі ще краще – неврастенія, шизофренія, суїцид…
Людина підсвідомо боїться такої перспективи, намагається уникнути її чи віддалити. І вихід знаходить простий: відправитися туди, де тобі добре. У те, що ми називаємо мріями. Мрії в кожного свої: стати коханим, освіченим, відомим, багатим. І це найбільш хибна ілюзія людства, адже зовсім не просто досягти того, про що мрієш. І навіть досягнувши усього бажаного, отримавши міцний позитивний вплив на нервову систему, ви нічого не зміните у складі своїх емоцій. Водоспад радощів проллється мимо, бо чаша більше ніж наполовину заповнена гіркотою, що лежить на дні.
Поверніть мене… до себе
Що далі робить людина? Обирає один з двох, однаково хибних, виходів: летіти, збиваючи всіх на шляху, до нової мети чи якось затамувати внутрішню гіркоту. І саме це відгалуження шляху й народжує алкоголіків, наркоманів, токсикоманів, просто занепалих духом людей.
Зауважимо, існує ще один шлях. І він єдино вірний. Це шлях перегляду подій і шлях звільнення від важких накопичень минулого.
… На сеанс жінка привела чоловіка-алкоголіка, якого вже не раз кодували, попросила попрацювати із ним. Мовляв, а раптом допоможе… Чоловік погодився неохоче: видно було, що він ні у що не вірить і вважає, що з цього сеансу нічого доброго не буде.
Ми не стали працювати з проблемою позбавлення від алкоголізму, а взялися до його негативних «накопичень».
Перше, що відразу з’ясувалося, – смерть батька. Це було для сина потрясінням, адже батько довго кликав сина, а тому все було ніколи. Коли ж син нарешті з’явився на батьковому порозі, найрідніша людина була вже непритомна. І помер батько на синових руках. Чоловік не лише отримав стрес безпосередньо від смерті батька, в нього виникло величезне почуття провини, адже він так і не дізнався, навіщо його кликав батько, що хотів сказати йому під кінець.
Коли ми почали з ним працювати, знімаючи проблеми за допомоги знайдених ключових слів, на нього моторошно було дивитися. Враження було таке, ніби йому на голову вдягли залізний обруч і, закручуючи болти, стягують його. Біль дуже швидко протверезив його. Уже було не до скептичних посмішок.
Після зняття стресу він так втомився, що, прийшовши додому, одразу ж заснув.
Наступного дня працювали над зняттям почуття вини, а коли воно пішло, чоловік уперше посміхнувся. Було помітно, який важкий душевний біль покинув його.
Не третьому сеансі ми збиралися безперервно повторювати слова «хочу випити», щоби стерти таке бажання. Але обставини склалися так, що наша група психологів мусила терміново виїхати. Та через тиждень зателефонувала дружина пацієнта і радісно повідомила, що чоловік кинув пити…
Ми не проти мрій. Мрія, мов зоря, кличе до невідомого, таємничого світу. Ми проти того, щоби під мрією ховали невирішені проблеми сьогодення. Їх можна вирішувати тільки одним способом – звільнившись від негативних накопичень минулого. І тут психологу, який узяв на себе місію цілителя, не позаздриш. Інша річ, коли цей метод стає інструментом, доступним для багатьох. Адже кожний без винятку може ним володіти. І тоді можна самотужки позбавлятися негативів минулого. Я описувала цей метод у попередніх публікаціях.
Сьогодні можна говорити цілком відповідально: людина повинна сама стати собі цілителем.
Записала Любов КАФАНОВА, «Версії»
