Сучасна церква: храм замість хащів, аудіокниги для закріплення проповіді, недільна школа на допомогу літургії

Через неповних три роки після початку будівництва церкви-каплиці на вул. Січових стрільців у Чернівцях, священник-настоятель відкрив при церкві недільну школу.

Перше вересня, яке цьогоріч припало на неділю, стало першим днем навчання у недільній школі при церкві св. Апостола Євангеліста Івана Богослова. І хоча учнів тут поки лише ледь більше ніж пів десятка, та парафія зростає: за рахунок мешканців тихого райончику міста – щирих шукачів істин і сенсів, завдяки відкритому і смиренному панотцеві у чималій каплиці все частіше проводять обряди вінчань і хрещень. А значить – скоро нові учні недільної школи підростуть.

Настоятель церкви о. Микола Йоник переконаний: «Завдання Церкви – аби людина в ній знайшла Бога. А не просто стояла, скута умовностями». Так і живе, так і служить.

Пригадує, що коли отримав дозвіл на будівництво храму, то спочатку мусив розчистити чагарники і вивезти сміття, яким було тут усе вже захаращено. І частину дерев довелося зрубати. Якось до розмови з ним став один із майбутніх сусідів. Назвався атеїстом, дорікнув зрубаними деревами. Розговорилися. Зрештою, коли звели каплицю, то повз її огорожу настоятель насадив нових дерев. Та й чоловік по сусідству не таким уже й невіруючим виявився – і тепер на богослужіння заходить. Як і чимало інших – місцевих мешканців, підприємців, які і в будівництві допомагали, і землю завозили, і доріжки з тротуарної плитки прокладали, і електрику допомагали проводити, і тепло… Хтось тепер ходить до церкви щонеділі, хтось час від часу. Отець Микола змінив форму збору пожертв у храмі: тепер це не відкриті пожертви кожного богослужіння, коли можна гордо жертвувати, але й можна соромитися, коли нічого не маєш… Аби такого не траплялося, і щоби через це люди не уникали храму – тут встановити скриньку, в яку можна жертвувати тоді і стільки, коли і скільки можеш і хочеш.

Не тільки це відрізняє церкву св. Апостола Євангелиста Івана Богослова на Січових стрільців від інших, які зазвичай стереотипно уявляють собі пересічні громадяни. На подвір’ї церкви планують облаштувати дитячий майданчик – майстерно використавши підручні засоби. Щоби дітки йшли сюди з радістю. А всередині поки що немає вівтарної стіни, і щоби відділити  вівтар від решти храму, використовують… мольберти! Так, мольберти – пожертвувані чернівецьким підприємцем Францом Карловичем Федоровичем. Мольберти, на яких стоять ікони. Та й ікони тут різні – як старовинні, пожертвувані вірянами, так і сучасні, створені художницею-іконописицею. До речі, вона є однією з викладачок недільної школи – викладатиме іконопис, і можливо, що не тільки для дітей. Якщо знайдуться охочі серед дорослих парафіян – залюбки навчатиме і їх: історії іконопису, теорії образотворчого мистецтва, практики.

Друга викладачка недільної школи – педагог-практик, з підготовкою з дитячої психології. Говорять про Біблію – Старий і Новий завіт, про церковні свята, історію, традиції. До розмови долучається й сам отець Микола. Молитва, благословення, подача серйозних тем у ігровій формі, без домашніх завдань. Навіть екзамени тут веселі – коли відповідаючи на питання, маєш підстрибнути.

А насправді ж – і дорослі потребують не набагато меншої уваги, ніж діти. «До церкви може прийти хто завгодно. І не слід з їхніх реакцій дивуватися, виправляти, повчати, – вважає отець Микола. – Звісно, що не можна допускати безчинства в храмі – на те є священник, який отримав Духа святого через рукопокладання і має таке зупиняти і повчати. Але якщо не йдеться про умисне безчинство, то  не варто осмикувати людей, штурхати їх. Адже який би він не прийшов – він прийшов з середовища, в якому сформувався. А в церкві буде формуватися Духом Святим таким, як його хоче бачити Бог. І громада отримає його, наповненого Божим Духом».

Для того, аби розповідати про життя своєї церкви, священник разом з парафіянами запровадив сторінку в мережі фейсбук – як щоденник парафії. Записують аудіокниги – купили навіть професійний мікрофон, відкрили SoundCloud, де зберігають записи. Церква осучаснюється, йде до людей. «Наша церква – відкрита для всіх», – цитує о. Микола Настоятеля Православної Церкви України Митрополита Епіфанія.

Проблема українців в тому, що вони дивляться на православну церкву через Москву, вважає священник.  Насправді ж помилково думати, що православна церква звелася до Москви. Вона набагато цікавіша, глибша. І «як стояти» чи «як ходити» – це не тема церкви.  «Нині священики рвуться розкрити світові і себе, і церкву православну українську. Яка йде вперед з розвитком суспільства, модернізується, розвивається, але при цьому не втрачає духовності і тих основ, які допомагають їй бути непорушним каменем, про який сказав Христос», – каже отець Микола. І додає: «Хотів би, щоби наша громада набула рис справжніх християн, які відкриті для всього». Виховання такої громади розпочинає з дітей.
Маріанна АНТОНЮК, «Версії», фото зі сторінки храму св. Апостола Євангеліста Івана Богослова у мережі фейсбук

 

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *