Фронт боротьби з COVID-19  проходить через Чернівецьку міську лікарню №1

                                                                                                  Ой ковіде, ковідоньку, ковіде-ковіде,

                                                                         Не так видко тотих хорих,

                                                                         Єк тотих, що гниди…

                                                                                          Новітня коломийка

Коли керуєшся лише совістю

На фронті завжди гинуть найкращі. Так було на Майдані, так є сьогодні на Сході України. І нині я зрозуміла – чому. Ні, не тому, що найкращі легковажать безпекою чи не бояться  – вони ж, зрештою, звичайні люди. Просто вони беруть на себе відповідальність і розуміють: коли не вони, то хто ж? Саме таке відбулося й у міській лікарні №1, коли 15 березня її розпорядженням зробили базовою з COVID-інфекції. Після зменшення медперсоналу більше ніж на половину (з 85 лікарів до 34: хто звільнився, хто пішов у відпустку за власний рахунок, а хто й на лікарняний)  залишилися найкращі, для яких виконання професійних обов’язків і клятва Гіппократа – не порожні слова.

 

На полі бою  

Щойно Чернівецьку міську лікарню №1 оголосили базовою з коронавірусу, її головний лікар Анатолій Петричук, який доти був на лікарняному, одразу ж вийшов на роботу. Його не зупинило, що він мав усі чинники ризику захворіти. І, починаючи від 16 березня, як засвідчують його колеги, Анатолій Михайлович уже був на роботі, коли вони приходили, –  і ще був на роботі, коли вони йшли…  Так само поставилися до завдань і начмеди – Валентин Пижик та Віктор Волощук. Кажуть, риба гниє з голови, та коли голова в риби у порядку, справа піде. Тож медики спрацювали блискуче: за тиждень, 23 березня, лікарня вже розгорнула ліжка для перших інфікованих. Усі вони усвідомлювали: що краще медзаклад підготовлений до прийому хворих, то краще захищені вони, працівники. Тут є все – душі та туалети, продумана ізоляційна логістика, кімнати відпочинку для персоналу тощо. А 26 березня АТ «Чернівцігаз» передало лікарні устаткування на півмільйона гривень

 З 220 ліжок лікарні, на 50 боксованих місцях приймають уражених вірусом: кожний ковід-інфікований лежить в окремій палаті, облаштованих присосками  для підключення апаратів штучної вентиляції легень та кисневих подушок. Уся лікарня поділена на червону та жовту зони: місця, де перебувають інфіковані та невстановлені, з різними ГРЗ (гострими респіраторними захворюваннями).

На 5-му поверсі розташована реанімація, на 4-му лікують підтверджену COVID-інфекцію. Ці зони є червоними. 3-ій і 2-ий поверхи віддали хворим з непідтвердженими пневмоніями – це жовта зона.

Нині в лікарні – на ранок 8 квітня – перебувають 29 хворих. У реанімації – троє, двоє з яких важкі. Як стало відомо два дні тому,  головний лікар Анатолій Петричук, на превеликий жаль, не уник зараження. Це вже 5-ий випадок інфікування серед медпрацівників лікарні.

Як повідомили працівники базової на COVID-19  лікарні, їхнє забезпечення задовільне, себто на трієчку.  Ліки – щось є, чогось немає, а деяких потрібних препаратів загалом немає в Україні. Тести на COVID-19 доставили лише минулого тижня, а протокол лікування з’явився цього тижня. Для лікування ковід-інфікованих використовують антималярійні препарати та антибіотики групи макролідів. І ті, й другі потребують здорового серця.

 

 На фото: Світлана Левицька перед вахтою.

Лікарі, хто має таку можливість, зв’язуються з колегами з інших країн. Скажімо, професорка, докторка наук Світлана Левицька з відділення Олександра Понича, яке вважається міським ЛОР-центром, через день телефонує до колег у США та Німеччину, де нещодавно читала лекції, до слова, англійською. Як співробітниця кафедри  –  головним місцем роботи п. Світлани є медуніверситет – вона могла б відмовитися від чергувань у лікарні, де працювала на півставки. Але ця дивовижна жінка, навпаки, подала заяву на повний робочий день. І це тоді, коли більшість  накивала п’ятами.

Отож кадрове питання нині стало основною проблемою. «Це просто завал, – засвідчує Олександр Понич. – Особливо важко з санітарками». Коли ж він запитав сестру-хазяйку, чому вона звільняється, почув дуже просту відповідь: «У важкий час кожний сам за себе».

– Та, на щастя, не всі так думають, – підсумував завідувач відділенням. – Наш інтерн Стас Андрушко, якого ми відпустили додому, бо так вимагає закон, залишився волонтером і працював за трьох – лікаря, медсестру і санітарку – залежно від того, хто був найбільше потрібний в той момент.  Відтак написав заяву і працює з нами. Приклад колеги-інтерна заохотив і Михайла Лозового, який теж написав заяву на роботу. Вчора він уже відчергував на 4 поверсі, де лежать ковід-інфіковані.  Маємо ще класного лікаря Марину Палій і на півставки Ігоря Незборецького. Працюємо  вахтовим методом по 6 годин: чергуються дві бригади, які складаються з лікаря, медсестри й санітарки. Їжу привозить нам Чернівцігаз із ресторану власним коштом – по 14 порцій двічі на день. Ми їм вдячні. Відпочиваємо у готелі лікарні. В реанімації трохи інший графік. Там 8 лікарів чергують по 5 діб – і на відпочинок, далі заступають інші, – розповів Олександр Понич .    

До слова, вчора АТ «Чернівцігаз» доставило лікарні необхідної апаратури ще на півмільйона гривень.   

 

«Скафандри» вимагають… шаленого здоров’я

У мене склалося враження, що вахтовий метод виник через те, що перебування в одноразовому костюмі захисту вимагає…  бути в ньому до кінця, бо коли знімеш, навіть для того, щоби піти до вбиральні, потім його проблемно й небезпечно вдягати.  Це тільки з першого погляду костюм виглядає так космічно. Насправді ж пробути у ньому цілу зміну дуже й дуже важко – парить надзвичайно. Інколи доводиться навіть піддягати під нього памперси. Та попри це найбільше страждають очі….

– Спочатку вдягаєш під одноразовий костюм захисту паперовий, а потім маску, спецокуляри, шапку, респіратор, відтак комбінезон, бахіли і рукавиці, – розповідає Олександр Понич. – Та найбільше страждають очі. Вони постійно сльозяться і болять. Бо на них, крім усього, впливають ще антисептики та кварц.

За словами п. Понича, ця ситуація нагадує йому Чорнобиль: тоді він працював у Київській області. «Хіба з такою різницею, що тоді тобою керував наказ – сказали і ти все робиш. А тепер людиною керує совість», – зауважив Олександр. І з цим не посперечаєшся.

Людмила ЧЕРЕДАРИК «Версії»  

 

Редакція вдячна завідувачу міським ЛОР-центром міської лікарні №1 Олександру Поничу за допомогу у підготовці матеріалу.

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

2 коментарі “Фронт боротьби з COVID-19  проходить через Чернівецьку міську лікарню №1”