В’ячеслав КАЛУЦЬКИЙ: Друге дихання Чернівецької психіатричної лікарні

Чернівецькій обласній клінічній психіатричній лікарні більше ста років. Вона переживала свої найкращі роки, були в неї і важкі періоди. Та, попри все, лікарня й досі функціонує. І хоча стан її… «пенсійний», за останні 50 років тут не відбулося жодного капітального ремонту! Але торік все кардинально змінилося. «Ми відчули, що влада нарешті повернулася до наших хворих обличчям», – каже В’ячеслав КАЛУЦЬКИЙ, головний лікар закладу.

Повінь прискорила оновлення

– В’ячеславе Васильовичу, лікарня досить велика, з багатьма корпусами, та ще більшими є її проблеми… Втім, як відомо, протягом останніх двох десятиліть вона втратила, переважно, всю свою територію – поля, озера, сади.

d1039
В’ячеслав Калуцький за роботою

– Головним лікарем працюю лише кілька років. Лікарню отримав у дуже занедбаному стані, хоча колектив своїми силами і робив час від часу косметичні ремонти. Тому за минуле говорити не можу. Чув лише, що колись у відділеннях за часів Австрії тут були підлоги з підігрівом, своя котельня, сантехнічна служба, овочесховища, цехи для трудотерапії, клуб, художня самодіяльність тощо.

– Але були й інші часи, коли хворі спали на металевих ліжках без матраців, бракувало білизни, елементарних харчів…

– Мені розповідали про це: 90-і роки минулого століття – як страшний сон. Зате протягом останніх років намагаємося все обновити, зробити перебування хворих комфортнішим. Лікарня укомплектовується апаратурою. Нещодавно отримали через Мінздоров’я новий дефібрилятор. Обіцяють новий наркозно-дихальний апарат. Слава Богу, у достатній мірі забезпечені білизною, ковдрами, одягом. Більше того, лікарня повністю комп’ютеризована.

Навесні минулого року розпочали ремонт. Перекрили дах адмінкорпусу, відремонтували фасад, повністю обновили кабінети. На часі був ремонт харчоблоку.А тут – повінь: всі дахи потекли як на замовлення, фасади по відлущувалися. Врятувала субвенція на 6 млн. грн. За ці гроші повністю перекрили дахи на всіх 8 корпусах.

d1040
Чернівецька обласна клінічна психіатрична лікарня

Зараз через морози призупинили зовнішні роботи. Але всередині ремонт продовжується. Замінюємо котли, електропроводку, опалення, обкладаємо плиткою рибний, овочевий та м’ясний цехи, оновлюємо технологічну лінію, обладнуємо пральню. У кожному відділенні поставили бойлери, тепер гарячу воду маємо постійно. Колись у нас була своя котельня. Зараз – центральне опалення. Мав плани зробити автономні міні-котельні під кожним корпусом. Але, коли підрахували, вирішили, що це не вигідно.

Торік обласна рада прийняла рішення збудувати нове приміщення під поліклініку. У результаті маємо нову поліклініку. А будівлю старої поліклініки переобладнуємо на центр «СНІДу». Через місяць його мають закінчити.

Пацієнти тут роками не живуть!

– У спогадах австрійця Георга Дроздовського про наше місто є цікавий персонаж, якого знали всі Чернівці – Буббі. Він все життя мешкав у психлікарні і навіть пізніше, за радянських часів. Отож, як щодо пацієнтів, які проживають тут досить тривалий час?

– Нині у лікарні є 584 хворих: по 60-70 осіб у кожному відділенні. І роками вони тут, повірте, не живуть. Хоча саме так було до 2000-го року. Але, починаючи від ХХI століття, тобто від 2001 року, ця практика відійшла у минуле.

Саме тоді я почав працювати головним психоневрологом управління охорони здоров’я облдержадміністрації. Користуючись цим, об’їздив усі інтернати області для психохроників. І, не порушуючи закону, через відділ соціального захисту, ми оформляли документи і переводили тих, у кого немає родичів, на подальше перебування і догляд до інтернату.

Таким чином «розвантажили» лікарню. Адже щороку тут опинялося 50-60 безпритульних і покинутих пацієнтів. І, навіть, якщо людина вже не потребувала лікування, а простого догляду через поважний вік, лікарні доводилося їх годувати і доглядати. Тож, починаючи від 2001 року, щорічно переводимо по 15-30 пацієнтів до інтернатів.
Нині найбільший термін лікування за протоколом – 3 місяці.

В Чернівецькій області 5 інтернатів для психохороніків: в Нижніх Станівцях, Хотині, Магалі (дитячий), Череші та Чорториї.

Мешканці інтернату мають пенсію, вона іде на їхнє утримання, а 25% грошей залишається їм на кишенькові витрати.

Не тільки лікують, а й вчать

– Скільки маєте відділень?

– Лікарня складається з 8 корпусів, де є 15 відділень: 3 чоловічих, 3 жіночих, 2 змішаних, відділення кризових станів на 25 місць, відділення неврозів на 60 ліжок та реанімаційне відділення на 6 місць. Загалом це – 680 ліжок: 600 – психіатричних та 80 – неврологічних.

Працює близько 800 чоловік. 90 лікарів, 260 медсестер, решта – молодший медперсонал та господарська служба. У кожному відділенні від 40 до 60 працівників. 70% персоналу – сільські люди, які доїжджають на роботу. І хоч лікарня специфічна, та проблем з кадрами не маю. Випускники училищ просяться сюди на роботу санітарами, госппрацівниками, сторожами.
Маємо стареньку «Волгу», два санітарних і один бортовий «УАЗики» та 1 вантажівку для господарських потреб.

d1042
Ремонт у харчоблоці

А ще при лікарні функціонують три кафедри: неврології, психіатрії і медичної психології. Остання – наймолодша, їй лише 3 роки. Готуємо медичних психологів – очний цикл проходять в лікарні, заочний – на кафедрі. Психологи нам зараз конче потрібні. Наприклад, після повені організовували спеціальні психологічні бригади, які виїжджали в найбільш потерпілі райони і надавали людям психологічну допомогу.

Співпрацюємо з Центром психологічної допомоги БДМУ. Їхні кандидати наук, доценти у будь-який час надають нам необхідні консультації.

Екстрим хворим на користь!

– Чи спостерігаються тенденції у проявах психічних недуг?

– Лікарі знають, що навесні та восени відбувається загострення психічних хвороб.
На диспансерному обліку у нас перебуває 22 тис. хворих з усієї області. Майже 72% з них – з легкими формами психічних розладів, 28% – з важкими (шизофренія, маніакально-депресивний психоз, вікові депресії). В зазначені періоди багато з них звертається до нас по допомогу.

Помітили, що після повені, коли ще не були виплачені компенсацій і люди переймалися своїми збитками, критично їх оцінюючи, – вони забули про свої хвороби. Хворих тоді значно поменшало. Але коли все забулося, стало на свої місця – люди почали скаржитися на безсоння, тривогу, розлади адаптації, депресію.

Трудотерапія і книжка

– Психлікарня кардинально різниться від інших, чи не так? І не тільки гратами на вікнах. Адже там люди не тільки лікуються, а й просто живуть…

– Кожне відділення має свої закриті дворики, де двічі на день пацієнти гуляють на свіжому повітрі. Маємо бібліотеку. Щоправда, художньою літературою вона вже давно не поповнювалася, а медичні книжки, журнали та газети постійно надходять. Бібліотекар ходить відділеннями, пропонує книжки і збирає заявки. Є зал, кінобудка з апаратом, де демонструють фільми для хворих.

Організовуємо психо-тарапевтичні групи на чолі з психологами. Даємо їм теми для спілкування. У дитячому відділенні займаються арт-терапією.

За бажанням хворого його можуть залучити до прибирання території лікарні.
Не бійтеся психіатрії!

– Як ви думаєте, В’ячеславе Васильовичу, чому пересічні громадяни бояться психлікарні?

– Від незнання. Не варто боятися психіатрії та цього закладу. Але в в людей ще присутній той страх, що сюди можуть завести силоміць. Крім того, психіка людини, як і її душа – загадка.

Цими днями, скажімо, привели пацієнтку з шизофренією. До цього родичі протягом трьох місяців помічали, що з їхньою сестрою щось коїться – то вона була задумлива, то не спала ночами, то ховалася до шафи, чула голоси, сама до себе розмовляла. Якби її привели раніше, можливо, лікування було б ефективнішим. Бо чим раніше надається допомога хворому, тим краще для нього.

Любов ПЛАХІНА, «Версії»

1 response on В’ячеслав КАЛУЦЬКИЙ: Друге дихання Чернівецької психіатричної лікарні

  1. В цій лікарні не лікують хворих, а навпаки приводять до такого стану, що людині стає раптово набагато гірше. Колять всякі препарати, які призводять до втрати пам’яті і розуму. Мій знайомий попавши в цю лікарню все розумів і всіх рідних впізнавав…через декілька днів його стан значно погіршився, не впізнавав нікого, говорив не реальні речі……….Але саме більше цікаво те, що коли рідні, бачивши сильне погіршення, звернулися до лікаря, лікар абсолютно спокійно запевняла, що все добре і навіть навпаки краще. Довели людину до такого стану…що прийшлося срочно її звідти забирати, поки не пізно..!!!!!!!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *