Влада заохочує лицемірів?

«…Живіть у холодних гуртожитках, отримуйте мізерні стипендії, платіть хабарі, і… нехай тепле осіннє сонечко зігріває ваші юні серця» – приблизно так виглядало привітання для студентів із «професійним» святом.

Нагородження найкращих студентів розпочалося з екскурсу в історію: голова управління освіти ОДА Михайло Бауер оповів юнакам та юначкам і про застреленого чеського студента, і про акції протестів, і про студентські гуртожитки в облозі. Згодом слово надали заступнику губернатора Георгію Галицю:

– Це свято, тож не буду говорити про проблеми, – з ходу порадував студентів пан Галиць.

Далі – слова про щастя, здоров’я, осіннє сонце та молоді серця, як воно прийнято на кожному святі.

Потім перший проректор ЧНУ Іван Петрищенко хвалився передовими технологіями і бідкався, що «стежка до бібліотеки бур’янами заросла». Втім, існує зв’язок між цими закономірними процесами, бо ж якщо в університеті з’являються комп’ютери й Інтернет, чи, як каже пан Петрищенко, «передові технології», то, маючи доступ до міліардів електронних книг, студенти рідше навідуються до книгозбірні.

Кульмінація свята настала, коли до слова запросили студентку 4-го курсу БДФА Олену Чернявську. Із неприхованим хвилюванням дівчина проголошувала завчену «слово в слово» банальну промову про «суспільні досягнення» і «високий ступінь свідомості».

– Дане свято зближує студентів усіх факультетів, – сказала вона.

З цим я згодна на всі 100%, адже святкуватимуть усі як один, голосно та «феєрично».

І хоча під час промови усі Оленині «колеги» нервово подивлялися на годинники, наприкінці «народ» «віддано» зааплодував.

Після закінчення заходу та нагородження студентів трояндами стогривневими преміями, спробувала поспілкуватися зі свідомою Оленою Чернявською.

– Самі готували промову? – спитала я.
– Так, звичайно, – зашарілася дівчина.
– А чому не запитали у чиновників про хабарництво в освіті, мали ж таку рідкісну нагоду?
– Ну, це ж свято, – зніяковіла Олена, яка явно не чекала такого запитання.
– А коли ж, як не цього дня, говорити про стипендії, гуртожитки, якість освіти? – повела далі.
– В інші дні, напевно…
– То вас все влаштовує?
– Ні, є багато проблем, – і тут дівчина пригадала і бажані премії, і стимуляцію до навчання… Тільки віч-на-віч, не на публіку.
– Як святкуватимете? – не змогла втриматися від «пікантної» теми.
– В «Егоїсті» вечірка буде, – підбадьорилася дівчина.
– Це та, де напівгола жінка на плакаті?
– Але це ж лише на плакаті… – дівчина зімітувала нагальні справи і за кілька секунд зникла з поля зору.

А ми повертаємося до початку – екскурсу в історію свята: зародилося воно, коли чеські студенти під час німецької окупації влаштовували небезпечні демонстрації, внаслідок яких загинув їхній побратим. Тоді все обходилось без лицемірних промов і розпусних вечірок…

Емма АНТОНЮК, «Версії»

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *