Василь ФІЛІПЧУК: «Нинішній держапарат не зацікавлений у реформах та євроінтеграції України. Реформи ж украй потрібні для покращення життя»

62275307

В України більше поразок, ніж перемог. Чому? Бо за період Незалежності країна так і не визначилася, з ким вона: з Росією чи з Європою. Через це є ненадійним партнером і для тих, і для других. Попри те, нинішній держапарат не зацікавлений у реформах і євроінтеграції України. Крім того, професіонали залишають, на жаль, керівні посади. Тож треба змінювати правила гри й політичну еліту. Це лише кілька тез з виступу на прес- конференції на тему «Буковина буде зразком євроінтеграції» нашого земляка з Кіцманщини, який пройшов шлях від першого секретаря Департаменту євроатлантичної інтеграції до заступника голови Представництва України при Європейському Союзі Василя Філіпчука. Нині він керує Міжнародним центром перспективних досліджень.

«Спостерігаючи за функціонуванням дер­жавного апарату в європейських країнах, і бача­чи наскільки швидко там відбуваються реформи, я знайшов для себе відповідь на запитання, що треба зробити, аби нарешті й у нас відбулися реформи і ми побачили світло в кінці тунелю. Це європейська інтеграція», – наголосив Філіпчук.

На переконання дипломата, головне очіку­вання від Угоди про асоціацію з ЄС, ратифікованої у вівторок, – це, насамперед, зміна інституції. «Якщо, очоливши міністерство або відомство, людина не проводить реформ, то достатньо 2-3-х місяців, аби її затягнула стара система. І жодних змін не буде. У нас скільки було урядів – стільки ж і декларацій про реформи, але жодних реформ! Природно, що зовнішній тиск Євросоюзу, за прикладом східноєвропейських країн, зумовить прогрес в євроінтеграції та реалізації реформ. Приміром, 20 років тому Румунія була, можливо, більш корумпованою за нинішню Україна. Та через тиск Євросоюзу, такого собі зовнішнього контролера, Румунія зробила великий поступ», – відзначив Філіпчук.

На запитання «А для чого українцям рефор­ми?», Василь Філіпчук відповів: «Для підняття стандартів життя простих людей. І для верховен­ства права». Дипломат зауважив, що в Україні в 4 рази більше міліціянтів, ніж у Європі. Бо якщо у нас їх 85 тисяч, то у Польщі лише кілька сотень. Крім того, держава не може розвернутися облич­чям до людей, якщо на зарплату держслужбовця можна або бідувати, або красти. Третього немає. Щоправда, виняток становлять чиновники МЗС, бо вони пов’язані з закордоном».

— В Євросоюзу є величезні можливості допо­могти нашим регіонам у вирішенні питань інфра­структури, будівництва доріг тощо, – наголосив експерт. – З боку Європейського Союзу нашій державі щороку пропонуються величезні пакети допомоги. Але, на жаль, у наших міністерствах і ві­домствах немає бажання ними займатися, бо з цих грошей нічого не можна вкрасти. Чимало програм започатковувались, але до кінця не завершува­лися. Тобто зараз є можливість вирішити багато проблем наших регіонів, особливо Буковини. Нашу область можна зробити зразком європейської інтеграції й на її прикладі показати, що у співпраці з Європейським Союзом можна вирішити низку наболілих проблем – дороги, робочі місця, покра­щення життя людей.

На жаль, зараз не вистачає політичної волі на­самперед у парламенті для того, щоби здійснити ці реформи, – продовжив Філіпчук.– Приміром, коли працював у МЗС, стикався з такою ситуацією: ми з Євросоюзом нарешті домоглися створення плану дій з безвізового режиму, а наша Верхо­вна Рада 4 роки не могла прийняти елементарні закони: щодо біометричних паспортів, щодо антидискримінації тощо. Бо депутати займалися зароблянням грошей, політичною корупцією, а не вирішенням болючих для людей питань, які по­зитивно вплинули б на життя кожного українця.

Василь Філіпчук оптимістично повідомив, що нині 52% європейців за вступ України в ЄС!, і що такого показника ще не було.

Стосовно ж російської військової агресії та проведення антитерористичної операції, п. Василь зауважив, що світ просто боїться спро­вокувати Третю світову війну. Ніхто не хоче посилення війни, всі прагнуть до мирного врегу­лювання конфлікту.

– Росія зараз – у глухому куті, й для неї мирне врегулювання буде кращим виходом, ніж еска­лація конфлікту. Тому я чекав від Президента України пропозицій до Росії щодо комплексу домовленостей, які можуть усіх задовольнити. У світовій практиці є приклади врегулювання таких складних проблем. Скажімо, у Великій Британії врегулювали проблему Північної Ірландії, яка була гарячою точкою десятки років. І Верховна Рада вже проголосувала у вівторок законопро­екти про особливий статус Луганської і Донецької областей. Така домовленість зараз не дуже по­пулярна серед населення, але я вважаю – краще непопулярні рішення, ніж загибель сотень і тисяч українців. Бо жодне життя не варто марнувати задля політичної гордості.

Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії»

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *