Памфлет-мрія щодо сусіда-керманича з Півночі з нагоди чи то Дня сміху, чи то Дня дурнів
Карикатура Олексія Кустовського
Кожному злодюзі – по заслузі!
Історичний досвід багатьох народів свідчить на користь такої практики
Кожна країна має персоніфікованих кандидатів на це високе звання. Для України такою істотою є володимир путін – цар сусіднього улусу, який давно втратив рештки здорового глузду і перебуває в потойбічній сфері сприйняття космічного простору. Цілком природно, що кожному злодюзі потрібний персоніфікований мотивований наглядач (кат, борець за справедливість, здобувач шнобелівської премії миру і тощо, далі по темі) або – ми ж живемо в цивілізованому світі – санітар з відомим предметом лікарняного гардеробу.
Натомість на роль такого собі світового жандарма претендує не менш одіозний зі своїми малопередбачуваними вчинками Дональд Трамп.
На нашу думку – за всієї поваги до демократичного вибору американського народу – він намагається на свій штиб довести світовій спільноті власне бачення світового порядку і має для цього потрібний ресурс, а також настирливість і снагу. За ковбойськими традиціями міцного кулака та багатозарядного кольта він воліє вирішувати спірні питання кардинально та беззастережно, смачно харкаючи на цілий світ. Не сподобався Башар аль-Асад – геть з сирійського трону до рашки! Не вподобав методи Ніколаса Мадури у керуванні Венесуелою – welcome до американської буцегарні, а нафту – під свій контроль! Не вгамовуються злі іранські аятоли – відправити їх до пекла! На жаль, їх трохи забагато: надзвичайно вони плодючі – кінця-краю не видко.
Останнім часом його ідейний та безнадійний у перемовинах, бо впертий, партнер з рашки зі шкіри пнеться, аби привернути увагу «хазяїна» світу до своєї особи. І це примушує дядька Дональда Фредовича замислитися над організацією переговорного процесу іншими методами і в інших умовах, що не надто подобається лякливому володьку.
Оскільки Донні вже немолодий і важко усвідомлює нюанси наближення безумовно «історичного, продуктивного і найчудовішого» діалогу з цим партнером (надалі – ВВП), то ми спробуємо полегшити та прискорити цей процес у доступній для нього формі й розробили покроковий план реалізації в стилі а-ля Мадуро (тобто доправлення на дружню розбірку та екзекуцію споганеним, але живим і неушкодженим).
Отже, перший крок до того, щоб спіймати об’єкт зацікавлення є визначення власне фізичної особи ввп кожному конкретному відтинку часу. Бо цих путіних розвелося як бліх на миршавому псові, ба більше, вони інколи навіть одночасно та нахабно позують у різних віддалених місцях широчезної території. Навіть Дональду пощастило поручкатися із одним таким клоном на Алясці. Але той так невдало кривлявся перед журналістами, що не удостоївся дармового стопарика віскі і трампівського обіду. Втім, не так вже й складно для американських морпіхів зібрати всю «путінську збірну» разом. За найчудовіші і найпривабливіші бакси зацікавлені та наближені до тіла особи здадуть з тельбухами цілу команду путіних, разом із тим, що заморожений у валдайському холодильнику (звертатися по інформацію до професора Солов’я).
Подальшим кроком буде визначення в команді виродків генетично реальної особи путіна. Крім прискіпливої антропометричної експертизи, можна буде здійснити тестування у формі гральних змагань – на кшталт організації радянського соцзмагання (тут більше пасує – поцзмагання), коли кожний поц мусить пройти 20 різноманітних тестів – від історії печенігів і комп’ютерної (не)грамотності до прийомів боротьби самбо. Контрольними запитаннями стануть знання на кількість і якість конкретних прізвиськ, що ними нагороджують кожного поца. В реального Путіна – Ху*ла, попри його загальну відбитість і амнезію, цей показник зашкалюватиме.
Якщо упізнання завершиться успішно, наступним завданням стане забезпечення надійної охорони фізичної особи ввп від занадто вдячних одноплемінників і можливої втечі. Для побоювань підстави цілком реальні, бо ввп має дурну звичку на тривалий час зникати з поля зору оточення, а держава з порожнім троном – надто росія – без цінних вказівок керманича існувати не здатна. А там недалеко й до вікопомних російських заколотів, завжди нещадних і безглуздих. Для цього слід підшукати в таємничій в’язниці цілком придатну для перебування такого роду клієнтів камеру з належними умовами тримання, себто із залізним ліжком (без матрацу), стільцем (прикрученим до підлоги), парашею (в жодному разі не з рідною чорною валізкою!), тьмяною лампочкою на вологій стелі. Харчувати злодюгу слід так, як нині переймається увесь росіянський народ, тобто щоб ввп більшу частину часу проводив у роздумах і каятті, сидячи на незвичному залізному троні з кришкою. Кришку можна й відібрати: нехай нюхає досягнення своєї безпосередньої діяльності. Для посилення виховного ефекту у камері варто постійно транслювати музичну програму: вдень гімн України, вночі – танок чайковитих маленьких лебедів. На прогулянках підпускати до нього ветеранів СВО, аби спілкувалися з вованом рідною для нього фенею та «по понятіях».
Громіздкий і занадто витратний процес доставлення задрисканого ввп до Гаазького трибуналу схильний до угод Дональд, як крутий бізнесмен, може здешевити і навіть заробити на ньому, за гроші демонструючи охочим запертого у доступній для загального огляду тісній залізній клітці натурального злодія з правом (за додаткову платню) фотографувати того в різних ракурсах та моментах відправи ним фізіологічних потреб. Окремо заплатити можна буде за приємне задоволення плюнути тому покидьку в пику і від широго серця засадити козацького копняка.
Віталій КОРЖИК, народний політолог
