Після швейцарських психіатричних клінік наші психлікарні виглядають тюрмами

Слово «психіатрія» ще й  досі викликає в українців негативні асоціації, пов’язані з покаранням. Тоді як у Європі цей напрямок медицини давно є інструментом допомоги. У цьому переконався Володимир ПУГАЧОВ, молодий лікар-психіатр нещодавно повернувся зі Швейцарії, де стажувався кілька місяців у психіатричній клініці. З ним – розмова по відмінності європейського життя від українського, європейської медицини від вітчизняної.

– До Швейцарії я потрапив завдяки колишньому декану медико-психологічного факультету, який власними силами створив проект співпраці зі швейцарськими медиками. Завдяки цьому Чернівці отримали регулярний обмін інформацією та досвідом з європейськими лікарями. Ця співпраця продовжується вже 5-ий рік. Нині ж швейцарські медики планують випустити в Чернівцях книгу для медсестер щодо догляду за психіатричними хворими у перекладному варіанті. Адже українська психіатрія відстала від європейської років на шістдесят…

Швейцарія – це маленька країна, в якій затишно, як у сільській місцині. У найбільшому місті – Цюріху – проживає 350 тис. мешканців. Усі великі міста розташовані біля озер і оточені горами. 70% країни – це Альпи – скелясті, з льодовиками, із зеленими пагорбами,  решта території – плоскогір’я, висотою до 1500 метрів. Половина цієї території – ліс. Країна специфічна тим, що в одному місці холодно і мокро, а через дві години їзди потягом уже ростуть тропічні рослини, а  ще через півтори години подорожі – серед літа можна пройтися снігом і льодом…

 

Медичне страхування передбачає трансплантацію органів

Швейцарська медицина кардинально відрізняється від української. Тут діє загальна система медичного страхування. Тобто, кожна людина, яка перебуває в цій країні, не важливо, громадянин чи турист, повинен мати полюс мінімального страхування. Тому я, як студент-іноземець, що проходив стажування, придбав мінімальний поліс. Як правило, таке страхування включає в себе усі види медичних послуг, евакуацію під час нещасних випадків, транспортування на батьківщину (якщо іноземець помер) і навіть… трансплантацію органів. Цей поліс коштував 260 франків за квартал (приблизно 300 доларів). Для жителів Швейцарії – це дуже незначна сума – грубо кажучи, два походи до магазину. Єдине, що не включає страховка – стоматологічне обслуговування. У Швейцарії – це абсолютно інший вид послуг.

Спеціалізована психіатрична клініка, в якій Володимир проходив стажування, знаходиться в дуже спокійній, гарній і чистій місцевості – на березі озера льодовикового походження. Колись у цій клініці працював Герман Роршах – відомий розробник «Плям Роршаха» – психодіагностичного тесту, яким нині користується вся світова психіатрія. Крім того, перший у світі антидепресант був створений саме у цій клініці.

Хворі на шизофренію «пустилися» в морське плавання

У першу чергу людина потрапляє в приймальне відділення клініки, звідки пацієнта направляють власне в саму лікарню в потрібне відділення. Таких у клініці багато: відділення алкогольних залежностей, психосоматичне, старече відділення (клініка пам’яті), відділення ранніх психозів, дитячої та юнацької психіатрії та гострої психіатрії. На відміну від наших українських психлікарень, фармакотерапія там не є основною – медичні препарати застосовують лише тоді, коли людина цього потребує. Як правило, лікарі застосовую різні методики і напрямки психотерапії.

Приімром, був випадок, коли лікар з метою лікування, зібрав вісім «важких» пацієнтів, хворих на шизофренію, і здійснив заплив яхтою від Середземномор’я з берегів Італії до Гібралтару  – і назад. У кожного хворого під час подорожі були свої обов’язки – хтось прибирав, хто готував їсти тощо. Незважаючи на важкий стан, пацієнти все ж протрималися без зривів і повністю виконали поставлені перед ними завдання, і ще певний період протриматися без рецидивів. Нині в психіатричних клініках Швейцарії розвивається ціла течія нового напрямку – як адаптувати таких недужих.

«Хворих» у Швейцарії немає

Кожен хворий має суттєву соціальну допомогу, яка включає лікаря, психолога, соціального робітника і закріпленого за ним спеціаліста з догляду (останній – аналог української медсестри або медбрата). Спеціаліст з догляду в Швейцарії має право розвиватися до вищої медичної освіти – навчатися в напрямку догляду за хворим. Це абсолютно окрема структура, яка існує паралельно з лікарями. 

До речі, слово «хворий» у клініці взагалі не вживають. Пацієнти та лікарі виглядають абсолютно однаково, адже персонал не носить уніформи, від хворих їх різнить тільки бейджек з іменем і прізвищем.

Плашка:

Якщо в Україні переважають алкозалежні хворі, то в Швейцарії значно більше поширена героїнова і кокаїнова залежності.

«Фішки», до яких Україні ще далеко…

У клініці є величезна бібліотека фахової літератури. Кожен медпрацівник у будь-який час може зайти і «під чесне слово» взяти посібник. І для пацієнтів завжди є книги, свіжа преса, телевізор, інтернет…

Пацієнти з усіх відділень мають вільний вихід з лікарні. Але кожен охочий вийти з клініки, повинен вказати ціль своєї прогулянки та час, коли повернеться. Пацієнти знають: якщо вони не повернуться, потім їх все одно поверне поліція.

Кімнат з оббитими стінами для буйних пацієнтів, які показують у фільмах, в Україні ще нема. А у Швейцарії – вже немає! Таких хворих заспокоюють за допомоги лікарських засобів та ізоляційних кімнат, якщо пацієнт загрожує безпеці інших.  

Натомість, у кожному відділенні практикують кімнати релаксації. Наприклад, медитаційні кімнати в японському, в індійському стилі, кімната мовчання тощо. В усіх кімнатах є всі необхідні умови для того, щоби лягти просто на підлогу. Сюди можуть зайти як  медичний персонал, так і пацієнт в будь-який час.

Пацієнтів лікують і за допомоги арттерапії: одна майстерня базується на відділенні для депресивних хворих, в іншу направляють пацієнтів з усієї лікарні. Мистецтвотерапевт має свій власний підхід до пацієнтів – він дозволяє хворим навіть спати на його уроці або ж приходити на арттерапію з домашніми улюбленцями. Бо у самій клініці, щоправда, з дозволу керівництва, можна завести домашнього улюбленця…

Любов КАФАНОВА, «Версії»

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *