У радянські часи офіційно таксі були тільки державні. Їхнім розпізнавальним знаком були чорні шашечки на дверцятах. Але й тоді приватники «грачували», щоби заробити якусь копійчину. Тим більше, що замовити державне таксі чи спіймати вільну машину із зеленим вогником на вулиці було суттєвою проблемою. З цього приводу існував одеський анекдот. Дядько зупиняє машину і питає:
– Таксі?
– Таксі!
– А чому без шашечок?
– Потрібні шашечки чи треба їхати?
Згадалася ця стара хохма тому, що подібне запитання може невдовзі постати перед багатьма українцями. Проблема таксі в українських містах донедавна здавалася вирішеною: існує чимало служб радіо-таксі, такси в Ялту , але й так звані «кукурузники» на свій страх і ризик підробляють таксуванням. Останні не об’єднані у фірми, а кожен працює сам на себе. Проте влада вирішила взятися й за них. А почали з міст, де проводитиметься Євро-2012. Мовляв, лише великі організації здатні обслужити клієнтів на достатньо високому рівні, тому й право таксувати на час футбольного чемпіонату отримали тільки обрані. Тож усі інші в Києві оголосили страйк і на своїх машинах кружляли навколо Кабміну. З ними розбиралися не державні службовці, а міліціонери. Чомусь пригадалося, що нинішня будівля українського уряду зводилася для НКВС УРСР. Мабуть, знову повіяло старим духом, що ніяк не вивітриться з коридорів пострадянської влади.
Радянська система засновувалася на монополії – у політичній сфері монополістом була КПРС, в економіці домінувала держава, на естраді – Алла Пугачова. Нині нібито існує плюралізм, але у різних царинах життя він все більше поступається новітнім монополіям. От і служби таксі переходять до рук монополістів. Тих, що при владі. Їм все мало – хочеться подвоїти, потроїти свої статки. А що без кусня хлібу залишаться родини «кукурузників», зовсім не обходить «слуг народу». Не від доброго життя тисячі чоловіків крутять баранку день і ніч. Серед таксистів-приватників багато колишніх інженерів з ВПК, інвалідів та пенсіонерів за віком. Їм не вистачає копійчаних пенсій на елементарне виживання. От і сідають за кермо стареньких автівок, куплених ще за совєтських часів. На нових машинах частіше таксують молоді хлопці, які хочуть заробити на власне житло – з офіційної зарплати накопичити необхідні суми нереально. Хтось заробляє на лікування близьких, хтось хоче оплатити навчання дітей. Чесною працею всі вони заробляють нелегкі гроші. А цих людей намагаються позбавити заробітку. Що їм залишиться? Поповнити лави кримінального світу? Але там і так страшенна тіснява. До того ж переважна більшість приватних таксистів – люди чесні й порядні.
Тому результат зусиль влади цілком прогнозований. Таксувати «кукурузники» продовжать, але вже «без шашечок». А нинішня влада отримала ще одну різко опозиційну соціальну верству населення.
Ігор БУРКУТ, політолог
