Нам потрібна зелена революція

Часу дуже обмаль – не більше 30 років. Стільки, за прогнозами екологів, залишилося до катастрофи, коли лавина незворотних негативних змін у довкіллі поглине мешканців Землі і єдиним фіналом усього стане хаос. Але час поки що є, і нам потрібно його використати, щоби глобальн переорієнтувати цінності, перейти до гармонійної взаємодії з навколишнім середовищем.

Наслідки людської діяльності

• щохвилини у світі знищується 21 га лісу;
• до 2040 р. тропічні ліси зникнуть зовсім;
• щосекунди ерозія руйнує 20 т верхнього родючого шару ґрунту;
• кожні 10 хв. зникає один вид живих істот;
• кожне 5-6-те транспортування нафтопродуктів водою закінчується аварією танкера і виливом нафти;
• за останні 20-40 років арктична крига зменшилась на 40%;
• уже нині рівень Світового океану в деяких регіонах піднявся на 25 см, – і має ще піднятися від 0,3 до 5 м;
• 10 років тому виплати страхових компаній США за збитки, завдані стихійними лихами – наслідками зміни клімату склали 9 млрд. доларів, а 2050-го ця сума може досягти 300 млрд. доларів;
• На вирішення екологічних проблем щороку необхідно витрачати понад 425 млрд. доларів, проте, виділяється лише третина суми.

Така політика вимагає від людства значних поступок, але усі вони мізерні, порівняно з тим, що можемо втратити. Патріоти небезпідставно закликають: «Думай по-українськи». Але треба усвідомити, що екологічне мислення не менш важливе, ніж патріотичне. Мало того, воно є важливою складовою патріотизму. Не дивно, що наші політики про це забувають, але шкода, що про це забуваємо ми з вами.

Тривалий час екологія була для нас абстрактною наукою, точніше, навіть не наукою, а певним предметом. Бо природа сприймалася як величезний невичерпний ресурс, який повністю належить Людині. Земля, вода, повітря, рослини та тварини – усе це вважалося власністю Господаря, вінця Божого творіння… І до чого це призвело?

Парниковий ефект, токсикація, загибель живих організмів, нафтові плями, кислотні дощі, знищення лісів, зникнення озонового шару, ерозія ґрунтів, пошкодження і втрата земель, масштабне забруднення біосфери, виснаження природних ресурсів. Розщеплення ядра, а відтак поява атомних електростанцій та ядерної зброї зумовили виникнення небувалої раніше загрози. Адже аварія на АЕС позначається на здоров’ї людей та довкіллі не одне століття.

Врятує сталий розвиток

Що робити? Як врятувати життя на Землі? Ці питання почали серйозно хвилювати людей лише наприкінці ХХ ст. Дві світові війни, епоха революцій у першій половині минулого століття, «холодна війна», величезна кількість «гарячих точок», різноманітні «рухи» та «культурні революції» в другій – усе це відволікало людей від екологічних проблем, аж поки біда не дала про себе знати.

Лише 1992 року в Ріо-де-Жанейро під егідою ООН нарешті відбулася глобальна екологічна конференція на найвищому рівні. На ній був прийнятий «Порядок денний ХХІ ст.», спрямований на гармонійне поєднання стійкості економічного розвитку з високою якістю довкілля для всіх народів світу.

Почала розроблятися Концепція сталого розвитку з політичною, соціально-економічною та екологічною складовими. Власне, відтоді й слід починати відлік екологічного пробудження. Точніше, не пробудження, а початок усвідомлення екологічних проблем.

Наприкінці ХХ – на початку ХХІ ст. у виробництво та управління почали впроваджуватися такі речі, як екологічний менеджмент, екологічний аудит, екологічна експертиза, екологічний паспорт тощо. Проте, якщо у західних державах вони поступово стають звичними для населення, бо там поширюється екологічна культура, то в нашій країні цей процес тільки кволо стартує. І не надто успішно.

Україні потрібна «екологічна революція». Власне, про це давно вже говорять екологи, але за балачками мало відбувається конкретного. І справа тут не в спеціалістах: сьогодні мало не кожен вуз має за честь випускати екологів і фахівців-екологів високого рівня в нас вистачає (про це, до речі, свідчить той факт, що зниженням авіаційного шуму в Німеччині займаються саме українські вчені!). І «зелених» партій та інших організацій у нас достатньо, проте, займаються вони аж ніяк не екологією, тож мають низький рейтинг: провал на виборах-2006 – яскраве підтвердження того. Як бачимо, справа в нас самих, у нашій культурі, чи то пак, її відсутності.

Хочеш жити – роби так

Перша теза найдемократичнішої, найсправедливішої і найгуманнішої «зеленої» революції – стань екологічно свідомим. Усе починається з малого. Перш ніж щось робити, щось вимагати від інших, треба бути чесним перед самим собою. Не сміти, не ламай деревця чи кущики, не завдавай болю живій істоті, зрештою, не перетворюй природу на смітник, а тварин – на іграшок. Постав себе на один рівень з усім живим, роби так, як навчають усі релігії світу: «Стався до інших так, як ти хотів би, щоб ставилися до тебе». При цьому йдеться не лише про людину, а й про все живе на Землі.

Друге – навчай інших бути екологічними патріотами. Виховавши себе в дусі любові до всього живого, необхідно й інших налаштовувати на це. Розвиток екологічної освіти має бути неодмінною складовою системи загальної освіти.

Третє завдання – стань сміливим. Не бійся казати, що ти – «зелений».Не соромся того, що ти захищаєш землю, повітря, воду від варварського знищення. Зрештою, тобі ж пити цю воду, дихати цим повітрям, вирощувати харчі на цій землі.

Четверте – «екологізуй» економіку та виробництво. Промисловість – головний забруднювач довкілля. Науково-технічний прогрес вимагав посилення темпів зростання, отже, спричинив погіршення стану довкілля. Принципово новий підхід до природокористування та управління виробництвом, впровадження нових екологічно чистих технологій, маловідходне та безвідходне виробництво – це ті цілі, яких необхідно досягати вже зараз. Не слід забувати, що держави світу в середньому втрачають близько 15% ВВП через неналежну екологічну політику.

П’яте – вимагай «екологізації» влади. Хоча, це варто було б поставити й першим пунктом. Належна охорона довкілля та раціональне природокористування на державному рівні надзвичайно важливі для забезпечення впливу на великі підприємства, які добровільно не перейдуть на екологічні технології, бо не бажають зменшувати свої прибутки.

До останнього дерева?

Ми повинні жити в гармонії з природою. Гармонізація життєдіяльності суспільства у навколишньому природному середовищі є складовою національної безпеки України.

Гуляючи околицями Чернівців, буваючи в інших містах України, можна побачити, наскільки низький рівень нашої екологічної культури. Гори сміття, брудні річки, зрубані дерева – це лише невелика частка того гнітючого видовища, яке ми всі сьогодні спостерігаємо – і до якого всі ми (чого гріха таїти?) так чи інакше доклали своїх рук.

«Лише коли зрубане останнє дерево, лише коли отруєна остання річка, лише коли спіймана остання риба – тільки тоді з’ясовується, що гроші – неїстівні» – Стародавнє пророцтво

Сергій ЛАЗАРЄВ, юрисконсульт держуправління охорони навколишнього природного середовища в Чернівецькій області

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *