«12 ніч» театра Курбаса, як стрічка Мебіуса…

…
– Де море?
– Море не готово!
…
Meu amor vê lá não chegues
Mais tarde que o nosso tempo
Há gente que não entende
Do nosso tempo o momento…

13 грудня у театрі імені Леся Курбаса у Львові – сценічні читання «…п’єса Шекспіра “12 ніч”, зіграна акторами далекої від Англії країни, що і не знали ніколи слів Шекспіра…» КЛІМа. А прем’єра вистави відбулася зовсім недавно – 26 листопада 2014-го.

написав – КЛІМ
керує – Євген Худзик
малює/показує як світити – Володимир Стецькович
вигадує у що б то всіх вбрати-взути – Іра Лиса

Діють/читають/співають:
Микола Береза
Тамара Ґорґішелі
Оксана Козакевич
Василь Колісник
Марія Копитчак
Денис Соколов
Олег Стефан
Ярослав Федорчук

ми розкажемо вам одну дуже стару історіЮ
ви знаєте що всі справжні історії дуже старІ
і всі справжні новІ
це завжди старІ
дуже старІ
ті хто їх розказують змінюють іменА
героїв країнИ
де вони відбувалИся
іноді їм здається що це вонИ
вони перші розказали про кохання щось такЕ
чого світ до них не знАв

Вистава, як на мене, нелегка, як запевняють нас актори.
Вистава про театр, який планує поставити виставу. Актори, завдяки КЛІМу, вибрали «Дванадцяту ніч, або що завгодно?».
Що завгодно не вийшло. Вийшла навіть і не комедія. В передмові актори пояснили, що комедія Шекспіра «12 ніч» не є апріорі абсолютною комедією.
Це свого роду інтерпретація комедії…
Грані між ілюзорністю і реальністю стираються… Ми пливемо на хвилях фантазійного, навмисного, неочевидного, трохи збентежені, іноді і супереч, але слідкуючи і за змістом символів, що пробігають, проектуючись на сценічний помост. Текст кожний прочитує на свій розсуд і за бажанням… Як і актори…

Важкі колеса історії, як і ці – від возу, на сцені, акумулюють і плинність, і швидкість часу не тільки англійської історії, але й нашого часу. І навіть від тих «що і не знали ніколи слів Шекспіра».
Можна пригадати сюжет «Дванадцятої нічі», пригадати театр «Глобус», навіть «короля Ліра», або «Гамлета», але у театрі імені Леся Курбаса склався свій образ та тлумачення не тільки сюжету англійської історії. Але й вічної історії – історії кохання. Кохання, образу кохання, яке створює уява, мрія…

Сценічні читання «…п’єса Шекспіра “12 ніч”, зіграна акторами далекої від Англії країни, що і не знали ніколи слів Шекспіра…» КЛІМа…

Актори на сцені досліджують обставини і себе в цих обставинах. Тобто образи? Напевно і своїх героїв, і себе. Вони ніби експериментують у своєму житті над своїм життям. І в ролі акторів, і самих себе…
Адже це п’єса і про театр і акторів. Не може ж бути тільки про театр. Сам сюжет, як стрічка Мебіуса, який має властивість неорієнтованості. І за годинниковою стрілкою, і проти.
– Ми повернулися на початок? Це кінець? Початок?
– Кожний вирішує сам…

Meu amor trazes–me beijos
Nessa boca acetinada
São tantos os meus desejos
De ter tudo e não ter nada…