Що таке середня зарплата і що за неї їдять

Нещодавно на Фейсбуці з’явилася своєрідна і навіть емоційна експертна оцінка такого поняття  як «середня зарплата» – від генерального директора Асоціації постачальників торгівельних мереж Олексія Дорошенка. «Версії» доволі часто посилаються на твердження цього незаангажованого (як нам здається!) експерта торговельного попиту. Наразі нас зацікавило твердження: «На середню заробітну плату можна купити свинини в середньому в Україні на 9 кг менше, ніж торік». Чому свинину взяли як показник, цілком зрозуміло: американський «Біг Мак» все ж таки не є загальновживаним харчем в Україні.

 

Що ж таке середня зарплата?

Це, як стверджує всюдисуща Вікіпедія, макроекономічний показник, що обчислюється як середнє арифметичне значення заробітних плат певної групи працівників (наприклад, по підприємству, по галузі, по регіону). Розраховується, виходячи із фонду оплати праці працівників (включаючи оплату праці сумісників), премій, надвишок, винагород за підсумками роботи за рік та одноразових заохочень.

Робота ця, мабуть, більш складна, ніж підрахунки результатів виборів, навіть за комп’ютерної оснащеності: у липні оприлюднені цифри травня.

 

За даними Держстату, середня зарплата в Україні у травні 2018 склала 8725 грн. Найвища у Києві – 13 286 грн. Вище середнього показника 10166 грн у Донецькій, 8783 грн у Київській областях.  Трійка «лідерів» з кінця – Чернігівська (6997 грн), Тернопільська  (6870 грн) і, традиційно, наша Чернівецька (6775 грн).

 

Багатії живуть у Києві. Дехто в Донецьку.

Прогнозовано за рівнем середньої зарплати передує столиця, хоча вже в столичній області цифра значно скромніша. Це й зрозуміло: вище керівництво всіх галузей зі 100-мільйонними й вище зарплатами сидіть саме у Києві. Трохи дивує друге місце Донецької області, все ж таки там точиться війна. Де саме наразі мешкають враховані статистикою донеччани, у повідомленні не зазначається. Низькі цифри двох західноукраїнських і однієї північної області, на наш погляд, свыдчить лише про те, що в офіційно зареєстрованих працівників у цих областях офіційні зарплати низькі й відповідно високий рівень незареєстрованих доходів, себто так званих «тіньових». Та й насправді: хто наразі залишився на Буковині? Або непогано влаштовані, або з різних причин неспроможні виїхати на заробітки.

Аби пенсія медом не здавалася?

Для чого вираховують середню зарплату сьогодні? Можна навести лише одне практичне застосування: для обчислення пенсій, розмір яких прив’язаний до середньої зарплати. Причому прив’язаний маніпулятивно: щойно мінімальну зарплату підняли до 2 тисяч, як пенсіонерам автоматично зменшили облікову вартість року стажу. Наведу конкретний приклад: моя знайома пенсіонерка, яка все життя отримувала більше, ніж мінімальну зарплату, при 40 роках стажу  до перерахунку отримувала  трохи більше за 1500 грн пенсії, після перерахунку – 1777 грн, хоча мінімальна зарплата зросла удвічі. За нинішнього широко розрекламованого підвищення їй додали до 1777… аж 3 грн 15 коп.

«Статистика не терпить приблизності», – казала героїня Аліси Фрейндліх з рязанівського «Службового роману»

Тема середньої зарплати обговорюється доволі часто. Поважні експерти одностайно назвали методику її обчислення хибною й такою, що залишилася від радянського минулого. Більше за цією методикою розрахунків не роблять ніде в розвинених країнах. А якими методами формувалася статистика радянська, наведемо найбільш відомий приклад. Коли Сталіну доповіли результат перепису населення 1937 року: цифра не збіглася із вимогливим прогнозом «найкращого статистика всіх часів і народів». Населення СРСР не зросло, та й не могло зрости, адже щонайменше 5 років на той час у Союзі точилися репресії, які лише набирали обертів. Вихід знайшли швидко і в дусі часу: учасників перепису оголосили «шкідниками», апарат Центрального управління народно-господарського обліку був репресований, а його начальника Іван Краваля – розстріляли. Кадрова політика стояла на конкретній висоті. Про це мало хто зараз згадує, тим паче дотично теми про середню зарплату, але страх «неправильної» цифри оселився назавжди в генетичному коді чиновників: нехай дарують мені науковці-генетики, але чиновник – то раса особлива…

«Кому вигідно?» – перше запитання до будь-якої дії влади

Цифрами середньої зарплати дуже зручно маніпулювати, скажімо, при оцінці конкретної діяльності тих чи інших керівників. Схоче керівництво вище прибрати якогось чиновника – будь-ласка: у його регіоні (галузі, на підприємстві тощо) низькі зарплати, відповідно пенсії. Звісно, за це вже не розстрілюють, але цифра – інструмент і далі могутній. Складають же при обчисленні рівня інфляції вартість ковбаси з пароплавами й вагонами… З огляду на це, мабуть, і середня температура по лікарні на щось згодиться.

Дмитро ЦАРЕНКО, оглядач «Версій»

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *