Та, що «завоювала Париж за один вечір» і співала вісьмома мовами
Перш ніж читач познайомиться з дослідницькою роботою нашої постійної авторки, мистецтвознавиці Тетяни Дугаєвої, хочемо привідкрити таїну її творчої лабораторії, точніше, алгоритм дій дослідниці. Спочатку вона не просто вивчає тему, а глибоко занурюється в неї, бо звертається до матеріалу, яким добре володіє.
Поглиблене вивчення відкриває перед дослідницею, де може зберігатися інформація про історичну особу, яка її цікавить.
У нашому випадку пані Дугаєва працювала з тогочасними газетами, збереженими в архівах.
У нинішньому матеріалі ви побачите, що згадуються газети переважно німецькою та польською мовами. Та ще й не просто німецькою, а готикою. Уявляєте, наскільки складно робити переклад з такого тексту! Тим паче, що й газети не вчорашні, а понад сторічної давності, шрифт на яких деінде потерся і не читається…
Таку, титанічну роботу пані Тетяна здійснює для вас, шановні читачі, щоразу, для кожної теми, протягом усієї дослідницької діяльності довжиною у життя…
Соломія Крушельницька. Варшава, 1902 р. Фото
Що писали тодішні газети про Соломію Крушельницьку
Легенда оперної сцени Соломія Крушельницька з тріумфом виступала на сценах багатьох оперних театрів світу, зокрема Мілану, Трієсту, Парижу, Неаполю, Буенос-Айресу, Барселони, Варшави, Петербурга, Риму, Генуї, Одеси, Львову, ….
У гастрольній хроніці Соломії Крушельницької читаємо й про виступи у Чернівцях.
Вона як українка вболівала за українських артистів, співаків, які не мали великої української сцени. Сама ж Крушельницька була відома своїми інтерпретаціями українських народних пісень, які часто співала мовою своїх батьків. Україна завжди займала особливе місце в серці великої Соломії. Її з повним правом вважають берегинею рідної мови.
Артистка душею завжди була з українським «Бояном» – відомим українським хоровим товариством, яке діяло в Чернівцях і у Львові. Товариство відіграло величезну роль у розвитку музичної культури Буковини. За приклад може слугувати телеграма від Крушельницької: «Присилаю привіт Боянові, щоб зростав в розцьвіті і славі. – Саломея Крушельницка», – пише «Bukovina» 5 липня 1901 року з нагоди ювілею Львівського «Бояна».
А її молодша сестра, українська оперна співачка (сопрано) Ганна Крушельницька (1887–1965) Навідалася до Чернівців 1906 року, про що повідомляла газета «Bukovina» від 28 лютого: «Захід товариства “Буковинський Боян” відбудеться в залі Музичного товариства на 45-і роковини смерті Тараса Шевченка при співучасті концертової співачки Анни Крушельницької зі Львова». У програмі : «соло-спів “Скажи, коли дивлюся” та “Якби мені, мамо, намисто”. …Участь знаменитої співачки панни А. Крушельницької, сестри славнозвісної Соломії і сумлінна праця членів „Бук. Бояна“ дають надію, що концерт буде гідним відсвяткування пам’яті нашого народного генія Тараса».
Відгукнувся на цю подію і австрійський ілюстрований журнал «Sport und Salon» 10 березня 1906 року: «Рутенське хорове товариство «Буковинський Боян» провело святкування з нагоди 45-ї річниці смерті українського поета Тараса Шевченка, в якому взяла участь молода співачка, пані Крушельницька зі Львова».
Донька України Соломія Крушельницька: концерт у Чернівцях
Восени 1911 року в Чернівцях з нетерпінням чекали на концерт Соломії Крушельницької. Про цю зустріч з хвилюванням повідомляли часописи «“Czernowitzer Tagblatt» від 8 листопада, «Czernowitzer Allgemeine Zietung» від 11 листопада та «“Czernowitzer Zietung» від 12 листопада.
Так виглядала Соломія Крушельницька 1910 року.
Місто В’яреджо (Viareggio), Італія. Фото
Повідомляє «Czernowitzer Tagblatt» від 8 листопада 1911 року
«Концерт мадам Крушельницької.
Чернівці чекає рідкісна мистецька подія найвищого рівня. Найближчими днями тут виступить мадам Саломея Крушельницька, відома співачка міланського театру. Паризькі газети описують її так: мадам Крушельницька в ролі Валентини в «Гугенотах», Джоконди, Ельзи Брабантської, Аїди, Брунгільди тощо знає, як змінити не лише свою зовнішність, а й свою особистість і, що не менш важливо, свій потужний голос, що нагадує тембр Патті та має чудову ніжність. Вона також найкраща співачка в «Саломеї». Воістину ідеальна Саломея, яка у творчості Ріхарда Штрауса перевершила за рангом найважливіших співачок. Але це не повинно бути гучною рекламною галасливістю, щоб прокласти шлях до її майбутньої кар’єри художниці.
Її потужний, могутній, чудово поставлений голос, який полонить слухачів і створює світ гармоній, та чарівна зовнішність допоможуть їй досягти великої мети стати однією з найкращих співачок, до якої вона вже близька. В Одесі, Петербурзі, Варшаві, Відні, Неаполі, Римі, Буенос-Айресі та багатьох інших містах вона святкувала величні тріумфи.
Незабаром ми матимемо можливість помилуватися нею та її чудовим голосом. Цілком ймовірно, що успіх, який супроводжує її всюди, не буде відсутнім і тут. Квитки можна придбати в магазині канцелярських товарів та нот B. Klein, Rathausstraße».
«Czernowitzer Allgemeine Zietung» від 11 листопада 1911 року:
«Концерт Крушельницької.
Сьогодні відома драматична артистка Саломея Крушельницька прибула до Чернівців, щоб виступити з концертом, запланованим на завтра, суботу, в Музичній залі. Публіка з нетерпінням чекає цього приємного концертного вечора, оскільки Крушельницька, яка виступає в Ла Скала в Мілані, мала великий успіх на своїх концертних турах і вперше виступатиме в нашому місті. Крім того, програма розширена тим, що артистка виконає пісні Нев’ядомського та Млинарського, а також арії Дідони та Тоски. Квитки, що ще є в наявності, можна придбати в музичному магазині B. Klein, Ratlzausstraße 17,та в касі музичного клубу».
«Czernowitzer Zeitung» 12 листопада 1911 року:
«Концерт мадам Саломеї Крушельницької».
З програмою концерту чернівчан знайомили численні афіші, друкарня товариства «Руська
рада» у Чернівцях, яка була важливим осередком українського книговидання та національного відродження на Буковині.
Концерт Соломії Крушельницької відбувся 11 листопада 1911 року на сцені Музичного товариства на Рудольфплац (Musikverein, Rudolfplatz), яка була центром культурного життя міста. Нині це приміщення Чернівецької обласної філармонії ім. Д. Гнатюка.
«Bukowinaer Post» від 14 листопада 1911 року
Макс Розенфельд – відомий музичний і театральний критик. Свій огляд у газеті він розпочав словами: «Це було дуже гарно. Це було справді дуже гарно».
Спочатку автор був іронічним і упередженим, а далі його абсолютно зачарував голос Крушельницької та її виконання українських народних пісень:
«О 7-й годині я вперше згадав про свій «проклятий обов’язок рецензента». До того часу я витісняв у підсвідомість «міжнародну світову оперну співачку», як її так гарно іменувала афіша. Один добрий знавець імен, який до найдрібніших подробиць знає всі родинні зв’язки рутенських родин Буковини й навколишніх частин світу, знав, що вона є чи то сестрою дружини зятя, чи щось подібне. Я був готовий до одного з тих жахливих «сімейних вечорів», де замість контакту між митцем і публікою панує банальна інтимність дядьків і тіток. Потайки такий собі «пан кузен» проклинає Орфея, Тубалкаїна та інших людей, яких підозрюють у винайденні музики… але наприкінці він захоплено аплодує і наполегливо вимагає «біс». До цього додається ще й те піднесення, яке розглядає приналежність до нації як підставу для звільнення від покарання за злочини проти мистецтва…
Мушу зізнатися: моє зухвале критичне упередження (якби ж то можна було від нього вберегтися!) було вкотре вщент розбите. Коли ці чарівні уста відкриваються, коли цей теплий, гнучкий, пружний голос починає лунати незнайомою мені мовою, впадаєш у приємний, лагідний гіпноз. Усе стає дивним, далеким, таємничим…
…Розум повністю відключається, і насолоджуєшся блаженством найчистіших вібрацій нервів…Пан Тарас Шухевич, львівський піаніст, підлаштовується під це враження…
…Панує мінор – улюблена тональність народу, чиї навіть веселощі мають меланхолійні риси… Співачка збирала аплодисменти, вона співала на біс. Вона співала ще польською, німецькою та італійською – справді міжнародно, але я не зважав на це. Національне мені було милішим. Пан професор Адлер, її чудовий акомпаніатор, зрештою мусив поступитися місцем. Вона сіла за рояль і, повернувшись до публіки, під супровід простих акордів відтворила прості рядки рутенських народних пісень. У цих вільних, речитативних співах відчувалася родина і народ, відчувалася інтимність, зведена до першоелементів. І це було саме те, що я передбачав, і водночас зовсім не те, чого я боявся.
Проте я боюся тепер, що вельмишановний читач стане надто неприхильним через те, що я розповів йому, як багато я не зрозумів і як багато мені було невідомо. Він справедливо вимагає бути поінформованим. Для цього нехай йому послужить наступна біографічна довідка:
Походячи зі старої рутенської родини, мадам Крушельницька ще дванадцятирічною дитиною здобула аплодисменти на благодійному концерті. Після цього вона відвідувала консерваторію у Львові й через два роки закінчила її, відзначена двома великими призами за гру на фортепіано та спів. У Мілані вона продовжила своє навчання і виховала себе до того, ким вона є зараз: уславленою італійською співачкою».
Нагадаємо, що у перших рядках своєї рецензії театральний критик підкреслив, що афіша рекламувала концерт оперної співачки світового класу. Він зауважував, що окрім великого співацького таланту, Соломія Крушельницька була високоосвіченою особистістю та артисткою міжнародного рівня.
Що ми знаємо про Крушельницьку. Як часто її згадуємо
Видатна українська співачка вважається однією з найяскравіших оперних зірок першої половини XX століття.
Крушельницька Соломія Амвросіївна (23. 09. 1872, с. Білявинці, нині Бучацького району Тернопільської області — 16. 11. 1952, Львів) – співачка (сопрано), педагог. Артистичну діяльність розпочала в концертах Львівського «Бояна». Дебютувала 1893 на сцені Театру Скарбека у Львові.
Виступала на сценах багатьох оперних театрів світу.
Активно популяризувала українську музику.
У тексті диплома, виданого випускниці консерваторії Соломії Крушельницькій, читаємо:
«Консерваторія Галицького музичного товариства засвідчує, що пані Саломея Крушельницька, учениця школи с. Осівці (Галичина), склавши всі іспити, передбачені положеннями, завершила вивчення сольного співу як основного предмета в тому ж закладі, а також вивчення всіх призначених додаткових предметів.
Цей ДИПЛОМ видається пані Саломеї Крушельницькій як свідоцтво про мистецьку освіту, досягнуту завдяки зразковій старанності та відмінному успіху, за що вона також була нагороджена срібною медаллю на публічному конкурсі 24 червня 1893 року.
Львів, 1 липня 1893 року.
Нині славетна українська оперна і концертно-камерна співачка Саломея Крушельницька відома як одна з найвидатніших лірико-драматичних сопрано першої половини 20 століття.
Соломія Крушельницька була співачкою світової слави, виступала на найпрестижніших сценах світу. Визнання «Вагнерівської примадонни» XX століття вона отримала завдяки майстерному виконанню складних партій в операх Ріхарда Вагнера, які вимагали надзвичайної сили голосу, акторського мистецтва та глибокого розуміння образу.
Соломія Крушельницька вирізнялася не лише рідкісним за силою та красою тембру голосом, а й віртуозною технікою, акторською майстерністю, а також сміливістю братися за найбільш технічні партії. Велика співачка мала феноменальну музичну пам’ять і яскравий артистизм. У переліку її чеснот часто згадують не лише вишуканий смак та елегантність, а й її сильний характер, неймовірну працездатність, а також сміливість братися за найбільш технічні партії. До цього додають ще й знання численних іноземних мов.
Легендарна особистість, якою безперечно була Соломія Крушельницька, є гордістю вітчизняної культури. Вона з тріумфом виступала на сценах багатьох оперних театрів і численних країн
1899 року перед від’їздом до Львова, а потім у гастрольне турне, з нею прощалися у Варшаві.
Про її прощальний виступ у Варшаві 1 липня того року пише «Kurjer Warszawski».
Про ту подію читаємо і в часописі «Bukovina» від 12 липня 1899 року.
Cвітова преса невтомно висвітлювала її виступи як грандіозні культурні події. Наприклад на шпальтах «Ukrainishce Rundschau» («Ruthenische Revue»”, Відень, 1909, №4) зазначалося, що «оперна співачка Саломея Крушельницька, рутенка, яка раніше виступала в Римі, де її вшанувала королівська пара, запрошена на поточний сезон до Лісабону».
А французька щоденна газета «Le Figaro» від 17 травня 1902 року після успішного виступу співачки в ролі Ельзи в опері «Лоенгрін» Річарда Вагнера розмістила повідомлення під назвою «Саломе Крушельницька підкорила Париж», де відзначає дивовижний успіх української оперної співачки у столиці Франції. Артистка «підкорила Париж за один вечір» – з великим ентузіазмом підтвердила газета тріумф українки.
Газета «Буковина» від 10 вересня 1902 року повідомляла: «Про нашу землячку С. Крушельницьку, славну артистку-співачку поважний і незалежний орган театральної критики, французький журнал «Revue d’art dramatique» помістив в останнім своїм числі за 17 травня с.р. статтю, в котрій автор незвичайно високо оцінює спів і гру нашої артистки. Читаємо там між іншим, що п-а Крушельницька є великою артисткою так само драматичною як і співачкою, і так характеризує нашу землячку: «Панна Крушельницька, незрівнянна артистка, обдарована грандіозним голосом, що має звук могутній, а при тім ніжний і трагічний. Вона є безперечно однією з найбільших артистів сучасної доби й тому маємо надію, що побачимо її, як то планують у паризькій опері, вже в осіннім сезоні… Ця стаття ілюстрована чудовим портретом нашої артистки в ролі Аїди.».
Соломію Крушельницьку згадано такими словами у виданій 1903 року в Парижі книзі «Les Annales du théâtre et de la musique» («Аннали театру та музики»): «Кілька подробиць про молоду та чарівну співачку, чий витончений смак, талант, що народився одночасно з майстерністю та натхненням, і прекрасний голос порадували публіку. Вона народилася в Галичині, у східній Галичині, в серці рутенської території. (стор. 6)».
А 30 травня 1902 року газета «Буковина» повідомляла про виступ Соломії Крушельницької «в паризькій Великій Опері: «Пишуть, що Вагнерівського «Лоенгріна» співано так, як не часто се і в тій опері трапляється. …Крушельницьку прийняла публіка з нечуваним і небувалим ентузіазмом, а оплескам не було кінця…»
Соломія Крушельницька в опері Вагнера “Лоенгрін”. Париж. 1902 р. Фото
Часопис “Буковина” від 3 квітня 1904 року також писав про турне Соломії Крушельницької до Барселони та Риму. Зокрема зазначає її «виняткову інтелігентність, високу артистичність виконання і солодкість характеру».
Фото,1903. Примадонна Великого театру у Варшаві Соломія Крушельницька після вистави у себе вдома.
За виступами Соломії Крушельницької у Варшаві уважно слідкували львів’яни.
Так, наприклад, «Kurjer Lwowski» від 17 квітня 1903 року повідомляв:
«У головній ролі в опері Массне «Манон» глядачам пригадали Саломею Крушельницьку, колишню студентку львівської сцени. Вона покинула Львів перспективною молодою співачкою, але повернулася готовою артисткою, про яку висловлювання щирого захоплення досягли Варшави.
Чи були ці високі похвали справді заслуженими, покажуть лише наступні ролі, які Крушельницька тут співатиме. Особливо захопливою є анонсована вистава в опері Монюшка «Графиня».
Роль Манон лише в третьому акті повністю відповідає кваліфікації та індивідуальності співачки.
Проста, природна, щиро лірична, оповита поезією Манон у перших двох актах не відповідає ні вокально, ні сценічно голосу Крушельницької.
Однак у надзвичайно драматичному третьому акті, в ризниці церкви Святої Сюльпіції, артистка злетіла на великі висоти та повністю полонила публіку силою своєї дивовижної акторської гри та вишуканої декламації, хоча й тут чудова акторка затьмарила співачку.
Серед найвидатніших якостей видатної співачки – її чудова, інтелігентна декламація та зразкова дикція.
Пані Крушельницьку тепло зустріли з квітами та вінками».
«Kurjer Lwowski» від 19 квітня 1903 року розмістив зворушливий текст «Панна Крушельницька в ролі “Графині“ у Варшавській опері.
“Розмірковуючи про вчорашній виступ пані Крушельницької в головній ролі в опері Монюшка «Графиня», справді важко вирішити, з чого почати похвалу: чи з вишуканого співу, чи з довершеної акторської гри, чи хвалити елегантні, стильні костюми, чи, нарешті, згадати про повну вишуканість та добірну характеризацію, як вокальну, так і сценічну. Все, все було ідеально та захопливо. Пані Крушельницька чудово зрозуміла наміри лібретиста та композитора, ідеально влучивши в потрібний тон, створивши ідеальні умови для «Графині», і успіх був величезним. З першого ж виходу артистка вдихнула життя на сцену; глядач і слухач одразу зрозуміли, що перед ними елегантна, кокетлива пані. Характерний тон пані Крушельницької підкреслювався не лише її акторською грою, а й вокалом; її голос був вишуканим, і вона декламувала з вишуканою грацією, влучно та блискуче «Графиня», створена пані Крушельницькою, вдихнула життя та правду, і немає сумнівів, що польським сценам зараз бракує артиста, здатного відтворити цей образ Монюшка з такою елегантністю та таким смаком. Виступ пані Крушельницької був значним великим успіхом. Після витончено виконаної арії в останньому акті пролунали такі бурхливі та тривалі оплески, що артистці довелося її повторити». «Ст. Мелінський».
Завершальний акорд
Репертуар Крушельницької складався з 63 партій у 61 опері . Вона співала вісьмома мовами на сценах Європи, Америки та Єгипту, коли їй було лише 25 років. Майстерність її співу без перебільшення називали геніальною. Критики зазначали, що публіка була заворожена її неперевершеною артистичною грою та елегантністю («La RevistaTeatral de Buenos Aires» (Аргентина), 1906). «Її гра була такою правдивою і переконливою, що, здавалося, ніби на сцені справжня Ізольда, Аїда, Тоска». А її «дзвінке, рівне, сильне сопрано змушує слухачів забути про все на світі й зачаровує аудиторію» як, наприклад, в арії Флорії Тоски “Vissi d’arte, vissi d’amore” з опери Джакомо Пуччіні “Тоска“ (в перекладі українською: «Жила мистецтвом, жила коханням»).
Після 1920 року вона залишила оперну сцену і зосередилася на концертній діяльності, виконуючи камерні твори, де також здобула загальне визнання у багатьох країнах. Водночас Соломія завжди пам’ятала, звідки вона родом: де б вона не виступала, вона завжди включала до свого репертуару українські народні пісні та пісні українських композиторів.
Саломея Крушельницька народилася русинкою (рутенкою), але померла українкою.
У 1939 році Крушельницька повернулася до України. Їй було присвоєно ступінь професорки Львівської консерваторії, і вона до кінця життя навчала своїх українських послідовників мистецтву співу. Донині ім’я Соломії Крушельницької пам’ятають і шанують на її батьківщині. Львівський національний академічний театр опери та балету названо на честь видатної української співачки Соломії Крушельницької. Почесне найменування було присвоєно театру до його 100-річчя 2000 року, зважаючи на те, що Крушельницька була однією з найвеличніших оперних зірок світу початку XX століття та виступала на цій сцені.
У Чернівцях щоосені на день народження Соломії Крушельницької відбуваються вечори пам’яті та лекції-концерти у Чернівецькій обласній філармонії та музично-драматичному театрі.
Ім’я оперної співачки звучить у музейних залах. 2019 року в Чернівецькому обласному краєзнавчому музеї відбулося відкриття виставки «На вершині світової слави», де експонувалося понад 100 оригінальних матеріалів з особистого архіву артистки.
2022 року кандидат філологічних наук Валентина Чолкан провела лекцію «Оперний світ Соломії Крушельницької» та презентацію архівних матеріалів у приміщенні Наукової бібліотеки ЧНУ та у Чернівецькому обласному художньому музеї.
А в Муніципальній бібліотеці ім. Анатолія Добрянського відбуваються пізнавальні виставки книжкових видань, присвячених Соломії Крушельницькій. Змістовні огляди про них публікуються на інтернет-сторінці бібліотеки.
***
Запис арії Тоски у виконанні Соломії Крушельницької, здійснений 1903 року у Варшаві міланською фірмою «Red G &T», можна послухати за посиланням
https://www.youtube.com/watch?v=M4tsper0acg&t=10s
Тетяна ДУГАЄВА, мистецтвознавиця, членкиня Національної Спілки художників України
