Податковий кодекс Азарова-Тігіпка

Частина 2

Називають боягузом…

Проте одна справа експлуатувати ілюзію того, що саме цей політик принесе з собою зміни до країни, на виборах. А інша – втілювати ці зміни у життя, будучи плоть від плоті практично всіх урядів незалежної України і двох президентів, які, як усі ми знаємо, ненадто просунулися вперед у таких необхідних державі реформах.

«Світ ловив мене, але не впіймав», – казав колись про себе український філософ Григорій Сковорода. Аналогічно про себе може сказати і Сергій Тігіпко. В урядах Лазаренка, Пустовойтенка та Ющенка він опікувався економічними реформами, але жоден економіст чи політолог не зможе точно назвати, яку ж саме реформу за цей тривалий час удалося здійснити Тігіпкові.

2010-го він знову обійняв свою улюблену посаду економічного віце-прем’єра у четвертому для себе уряді Януковича-Азарова. Цей «молодий» навіть сидить у тому самому кабінеті, де працював понад десять років тому в урядах Лазаренка та Ющенка! І знову запевняє, що буде втілювати в життя економічні реформи та боротися за права підприємців. Щойно країна побачила це на прикладі Податкового кодексу, який Тігіпко «склепав» на пару з Азаровим.

Президентські вибори-2010 і прихід Тігіпка в уряд Януковича-Азарова дали змогу розкритися усім тим негативним політичним рисам, яких набув нинішній віце-прем’єр за тривалу владну кар’єру.

Однією з них можна назвати кон’юнктурність цього політика. Як приклад експерти та журналісти часто наводять історію втечі Тігіпка з посади керівника штабу Віктора Януковича 2004-го, коли стало зрозуміло, що Янукович навряд чи переможе в третьому турі президентських виборів.
До того ж, за розповідями очевидців, саме Тігіпко був ініціатором того, що виборчий штаб Януковича головну ставку в своїй кампанії зробив на фальсифікацію виборів.

«Керівник штабу Януковича Сергій Тігіпко говорив, що нам не потрібні політтехнологи, ми самі правильно розрахуємо. Ставка була зроблена на масштабні фальсифікації, а не на роботу з електоратом», – розповів в одному з інтерв’ю російський консультант штабу Януковича Марат Гельман.

Втечу Тігіпка пригадали йому самі «регіонали», коли на президентських виборах 2010 року Ганна Герман прямо заявила, що Тігіпко не повинен стати президентом України, оскільки він «боягуз».

«Я дивлюся зараз ролики, які інтенсивно показують по телевізору, і в них Сергій Тігіпко виглядає симпатично. І якби я не бачила, як він втік зі штабу Януковича після другого туру, і не порівнювала ці дві картинки. Мені здається, щоби бути президентом України, чоловік повинен бути, щонайменше, не боягузом», – казала тоді Герман.

Залаштунковий торгаш

Ще один помітний недолік, на який звертають увагу експерти та журналісти, – безвідповідальність Тігіпка. Це яскраво проявилося під час вирішального другого туру виборів глави держави 2010 року. На пряму й публічну пропозицію Юлії Тимошенко підтримати її кандидатуру і очолити уряд реформ у разі її перемоги, Тігіпко всіляко відмовчувався.

Пізніше з’ясувалося, що аналогічні, але таємні переговори він веде з Януковичем. І, хоча Тігіпко публічно не підтримав жодного кандидата, саме мовчання цього політика зіграло на руку Януковичу і стало однією з причин його перемоги. Адже голоси Тігіпка були вкрай потрібні перш за все Тимошенко, а Януковичу достатньо було заручитися нейтралітетом нинішнього віце-прем’єра. Що не кажіть, а банкірське минуле бере своє.

Тігіпко все це чудово розумів, тому зробив той вибір, який зробив, доклавши свою частку до головної виборної технології реваншу Януковича – технології «проти всіх».

За час своєї тривалої кар’єри чиновника Тігіпко навчився бути за потреби непослідовним і безпринципним. Він чітко усвідомив головне правило збоченої української політики: сьогодні можна говорити та обіцяти щось, а завтра – діяти всупереч сказаному. Головне – будь-якими способами домогтися бажаної посади і завжди бути в таборі переможців, незалежно від прізвищ.

«Це такий же метод, який використовують сьогодні рейдери в Україні. Жодна порядна людина з ними співпрацювати не буде», – ці слова на всю країну сказав Сергій Тігіпко напередодні свого призначення до уряду Азарова, коли його попросили прокоментувати створення Партією регіонів більшості у парламенті всупереч Конституції.

Розписався у власній непослідовності

При цьому Тігіпко запевнив, що у такій владі йому не місце, і він не піде на жодні посади пропоновані нею: «Ніколи! Ніколи! Інакше я б не поважав тих людей, які за мене голосували – більше трьох мільйонів двохсот тисяч людей. Я вважав би, що я просто зрадив їх», – клявся Тігіпко.

Як бачимо, все це не завадило йому через кілька днів після цих заяв осісти в кріслі віце-прем’єра в уряді Азарова, розписавшись на всю країну у власній непорядності та зраді виборців.

Спроби ж Тігіпка виправдатися тим, що він ізсередини не даватиме цій владі йти на неправильні кроки, зокрема, у відношенні до малого та дрібного бізнесу, на практиці виявилися пустими словами. Саме він був автором підвищення акцизів на бензин, воду та інші товари, саме він як відповідальний за переговори з МВФ узявся виконувати їхні вимоги про підвищення пенсійного віку як для жінок так і чоловіків до 65 років.

Саме Тігіпко, знову ж таки на вимогу МВФ, уперше заявив про те, що слід підняти тарифи на житлово-комунальні послуги для населення, що й лягло пізніше в основу програми так званих реформ Віктора Януковича на 2010-2014 роки.

Саме Тігіпко як відповідальний за економічний блок в уряді чудово знає, що новий податковий кодекс, розроблений Кабміном, не має нічого спільного з обіцяними Януковичем податковими канікулами та пільгами для малого і середнього бізнесу. Але він мовчить, більше того, публічно підтримує цей документ, який збільшить податкове навантаження на кожного «маленького» українця.

Взяти хоча б двократне збільшення транспортного збору та запровадження податків навіть на квартири у «хрущовках», не кажучи вже про намір влади обкласти податками депозити населення.

З усього цього випливає, що Тігіпко не просто не протидіє відродженню «азаровщини», а за короткий час устиг стати невід’ємною частиною цієї системи та режиму Януковича загалом. Так, ніби й не було тієї квапливої втечі зі штабу нинішнього президента у 2004-му.

Георгій ПУШКАШ

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *