Йозеф Шумпетер: Конкуренція як процес творчого руйнування та інші теорії

Йозеф Шумпетер – один із найвидатніших соціологів і економістів ХХ століття, який створив оригінальну теорію економічного розвитку, що здійснила глибокий вплив на сучасну соціологію та економічну науку.

Значним внеском стала його модель динамічного розвитку, в яку вдало «вмонтовані» інституціонально-соціальні фактори. Шумпетер вважав, що цей розвиток відбувається в капіталістичній економіці за трициклічною схемою.

Поштовхом до виникнення «довгих хвиль» є відкриття та грандіозні нововведення до технологічних процесів. Такі, приміром, якими стали парова машина, залізниця, електрика, хімічна промисловість тощо. Великий технічний поштовх, як снігова куля, що котиться з гори, супроводжується супутніми змінами, які призводять до загального та довгострокового економічного піднесення.

Однак супутні йому масовані інвестиції, що обумовлюють зростання масового виробництва, разом з тим є фактором, що сповільнюють нововведення. Таке сповільнення послаблює, а потім і зводить до нуля ефект від інновацій. Тоді настає рецесія. І тільки нові великі нововведення стають імпульсом до наступного промислового піднесення.

На думку Шумпетера, економічний розвиток завжди має переривчастий і нерівномірний характер, що постійно зазнає на своєму шляху труднощів. Тому стан ринкової рівноваги – це лише теоретична конструкція, оскільки конкуренція являє собою постійний «процес творчого руйнування», за умови якого нові й якісно кращі технології та вироблені за їх допомогою товари витісняють застарілі технології і товари. Історія капіталізму – це історія творчого руйнування, вважав Шумпетер.

Поняття «інновація» за Шумпетером це – винахід і вдосконалення нових продуктів і технологій; відкриття нових ринків товарів або робочої сили; зміни в організації та структурі підприємств.

Характерною рисою інновацій є їхня розрізненість, переривчастість, чергування злетів і провалів. Лише з часом вони «розтікаються» усім економічним простором. Людей, які задумують і здійснюють інновації, Шумпетер називав підприємцями.

Шумпетер настійливо підкреслював різницю між поняттями «капіталіст» і «підприємець». Бо фігура підприємця характеризується не тим, чим в кінцевому об’ємі він володіє, а особливими якостями характеру – ініціативою, авторитетом, даром передбачення, готовністю до ризику. У рамках простого колообігу, на його думку, підприємця немає. Це – особливий тип людини-носія динамічних процесів, завжди націленої на нове, бо вона – локомотив технічного прогресу. Підприємництво – це особливий дар і особлива функція, носій, котрий сам по собі не належить до якогось соціального класу.

«Здійснення підприємницької функції створює для найбільш удачливих підприємців та їхніх сімей позиції, що відповідають їхнім класовим інтересам. Та попри це вони в стані накласти на епоху свій відбиток, сформувати особливий стиль життя, особливу систему моральних та естетичних цінностей, але як такі вони не представляють собою тієї класової позиції, яку вони в собі передбачають», – наголошував молодий чернівецький професор.

Шумпетер переконаний, що й економічне зростання, і сам розвиток капіталізму можна пояснити лише успішною діяльністю новаторів. Саме нові винаходи примножують продуктивні сили та уможливлюють економічний прогрес. Інноваційний потенціал підприємств – це і є внутрішній потенціал розвитку суспільства.

Ні поліпшення ситуації з попитом, ні позитивні зрушення з боку пропозиції, ні заходи державного регулювання в галузі циклічної, фінансової чи податкової політики, вважав Шумпетер, не здатні викликати економічного піднесення. Тільки нововведення підприємців дають справжні прибутки, тільки вони є джерелами нового господарського підйому, що породжує нову хвилю інновацій. І навпаки, відсутність інноваційного розвитку призводить до застою й занепаду в соціально-економічному та політичному житті.

Слід зазначити, що протягом останніх двох десятиліть у світі спостерігається зростання кількості малих підприємств інноваційного характеру, що супроводжується збільшенням питомої ваги їхньої продукції у ВВП та експорті ряду індустріальних країн. Тому й інтерес до теоретичної спадщини Шумпетера з боку економічної науки, і особливо, економічної соціології, останніми роками помітно підвищився.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *