УКРПОШТА: керівник VS споживач

Низькі зарплати й незадовільні умови праці листонош, закриття поштових відділень, ненадійність доставки посилок чи переказів і водночас подорожчання тарифів на послуги – чи реформа, оптимізація діяльності, вдосконалення послуг і приведення бізнесу до прибутковості? Так по-різному бачать процеси в Акціонерному товаристві «Укрпошта» – державному підприємстві поштового зв’язку – його споживачі і його керівництво. Чию позицію прийняти – нехай вирішують читачі. А ми наводимо аргументи сторін.

Гендиректор національного оператора поштового зв’язку «Укрпошта» Ігор СМІЛЯНСЬКИЙ окреслив свою позицію на грудневій конференції проекту VoxConnector «Трансформація-2020: від турборежиму до турборозвитку» у Києві і відповів на запитання нашої кореспондентки.

Фото VoxConnector

Два світи – державний і приватний
Найбільше претензій у топ-менеджера є до чинного Трудового кодексу:
«Коли я очолив «Укрпошту», за нашими дослідженнями, 40% працівників не віталися з клієнтом, а 44% – не прощалися. Але в мене йде пів року на те, щоби звільнити невідповідного посаді працівника – бо такий маємо Трудовий кодекс. Замість того, щоби дати ці гроші кращим операторам, аби вони не їхали до Польщі, я утримую поганих працівників. Мали випадок, коли працівниця привласнила 120 тис. грн. Навіть зізналася в цьому. Але… звільнити її за статтею ми не можемо – вона мати-одиночка. І ми тримаємо її ще якийсь час, а тим часом вона привласнює ще 30 тисяч… Чинний Трудовий кодекс приймався ще 1971-го року – якої шкоди людина могла тоді на роботі завдати? Рахівницю поламати??

За вимогою закону, начальником відділення може бути тільки людина з вищою освітою. А де в маленькому селі знайти людину з вищою освітою, яка претендувала би на цю посаду? В Україні 7 тисяч населених пунктів з населенням менше 100 людей. А має бути листоноша і начальник відділення. «Листоноша – тире – начальник відділення» – не можна. «Фельдшер-акушер» є в переліку професій, а «листоноші-начальника відділення» – нема. Може бути тільки окремо. У нас виникли нові спеціальності: SMMщик, маркетолог, приходять реально драйвові хлопці та дівчата – але їх начальниками відділень призначити не можна, бо в державних компаніях начальник повинен обов’язково мати вищу освіту. Тобто кращі компанії світу – Гугл, Амазон – скасовують ці вимоги, бо світ рухається дуже швидко, а ми – ні. У нас існують два світи: є приватні компанії, які можуть нормально працювати, і є державний сектор, від якого всі очікують, що він просто «вибухне» працьовитістю, але там такі правила, що «вибухнути» дуже важко».

 

«Реформа Укрпошти змінює політичну систему України»

«Населення в селах зменшується, зарплати зростають. Якщо клієнтів менше – витрат більше, то або тарифи мають зростати, або щось інше робити. Пересувні відділення – модель самодостатня, яка дозволяє не підвищувати тарифи. Водночас важко знайти працівників.

Ми запровадили пілотний експеримент «Сільське відділення» у Чернігівській області. Чернігівщина – область з найменшою щільністю населення. Листоноші працювали на 0,25 ставки. Запровадили пересувне відділення – тепер треба працювати не 2, а 5 днів на тиждень. Знаєте, скільки людей погодилися перейти від зарплати в тисячу гривень на 10 тисяч? 5 відсотків. Тому що вони мають інші доходи: з власного господарства, з неофіційних підробітків… Листоноша працює ще на чверть ставки, наприклад, з головою сільради – розносить заодно агітацію і все, що їй скажуть. Тепер людину, яка працює за нормальну зарплату на пересувному відділенні, навряд чи змусиш щось роздавати. І це змінює політичну карту України.

Реформа в Чернігівській області цілком себе виправдала. Всі пенсії доставлені. Розумію, що це дуже велика зміна для людей. Що раніше в нас був «віп-сервіс»: наша «листоноша на чверть ставки» знала, коли умовно тьотя Маша доїть корову і що тоді до тьоті Маші краще не приходити з пенсією, а прийти в інший час або запросити тьотю Машу до себе. Розумію, що зовсім інша справа, коли наша автівка приїжджає за розкладом. Але. У нас в країні 16 млн осіб живуть у селах, і з них 10 млн людей – у селах з населенням менше 2 тис. осіб. Маємо 7 тисяч сіл з населенням менше 100 людей, 10 тисяч сіл – від 100 до 500 осіб, 4 тисячі сіл – від 500 до 1200 людей. Розуміємо, що цивілізація там «не торкалася». І хоча для сучасних послуг з використанням смартфона там навіть зв’язку нема, та послуги треба надавати. Ліки треба доставляти – які за старих умов доставки влітку зіпсуються, взимку заморозяться. А у виїзне відділення-автівку – можна поставити холодильник і довезти ліки».

 

«Немає іншого шляху, аніж цивілізувати наш сервіс»

«В Україні 37% українців – поза межами банківської системи. За рейтингом доступу до банківських послуг Україна – на рівні Танзанії, Замбії і Камеруну. Крім Укрпошти, ніхто їм ці рахунки не відкриє, бо якщо немає інтернету – як скористатися рахунком? А пересувне відділення Укрпошти в будь-якому разі під кінець дня дістанеться туди, де є інтернет, і зможе обмінятися даними. Це питання розвитку України, і немає іншого шляху, аніж цивілізувати наш сервіс. Маю бажання за 2 роки зробити це по всій Україні, позбутися папірців, кожна листоноша повинна мати смартфон, бачити свою зарплату, обробляти всі посилки і листи і допомагати бабцям швидко оплатити рахунки.

Місяць тому ми запустили онлайн-передплату. Тобто всі можуть передплатити періодику – чи собі, чи родичам у віддалене село – онлайн, дистанційно, не приходячи до нас у відділення. Розвиваємо сучасні послуги.

Коли я прийшов на Укрпошту, вона за 2016 рік відіслала 46 тисяч експрес-посилок. Вчора лише за день було відправлено 47 тисяч. Усе міняється.

У нас на сортувальному пункті в Києві зараз працює тисяча людей. Коли поставимо автоматичні конвеєри – працюватимуть, мабуть, сто. У них буде нормальна заробітна платня – скоріш за все 25-40 тисяч грн. І їм не треба буде їхати до Польщі. Чи зможе частина з тих, хто сьогодні отримує тут по 10 тис., перейти в число тих, хто отримуватиме по 25 тис.? Можливо. Але це не гарантія. От зараз ми будемо впроваджувати нову систему – маємо близько 2 тисяч бухгалтерів, після її впровадження залишиться 200. На жаль, дуже мало з тих, що отримують по 5-6 тисяч грн зарплатні перейдуть на зарплатню 25-30 тис. грн. Це не моя вина, це просто вимоги сучасності. Це просто бізнес».

 

«Держава має дотувати друковані ЗМІ»

На прохання прокоментувати ситуацію піврічної давності, коли Укрпошта вкотре підвищила тарифи на доставку друкованих ЗМІ, чим ще більше знизила їхню здатність виживати на інформаційному ринку, Ігор Смілянський відповів: «Я не боюся втратити посаду – я ж не політик. До мене політики керували – а я завжди готовий ключик передати. Ви ж, газетярі, говорите: які бідні листоноші, роботодавець знущається над ними, треба ж платити їм нормальну зарплатню – але тарифи не чіпайте! То в мене  питання: у нас 75% витрат в Укрпошті – це люди, де взяти кошти? Так, є моя зарплата. Але якщо її поділити на всіх працівників Укрпошти, а я буду працювати безкоштовно – це вийде гривень по 20. Ну не вистачить на всіх. Я за математику, мене вчили рахувати «в стовпчик». (Зарплата Смілянського навесні минулого року становила 748 тис. грн. І це при тому, що ПАТ «Укрпошта» вважається збитковим підприємством! – «Версії») 

Візьмемо 2017 рік, коли всі обурювалися, що я підняв тарифи. Тоді мінімальна зарплата була 3200 грн. Плюс ЄСВ – це святе. Множимо на 1,2. Доставка газет коштувала 26 копійок – ділимо на 26 копійок, множимо на 20 робочих днів, на 8 робочих годин – отримуємо 98. Дев’яносто вісім газет на годину повинна роздавати листоноша, щоб тільки «відбити» свою зарплату. Ви багато бачили таких моторних листонош? Які здатні роздати 100 газет на годину – це без сортування, без палива, без їхніх відпусток – це просто заробітна плата. Тож ми розуміємо, що працювали «в мінус». А коли щось збиткове, а зарплату треба платити – то що треба робити? Середній заробіток персоналу в Укрпошті тоді був 2800 грн. Сьогодні – 6300. Я би, звісно, ще хотів, щоб вони тепер вдвічі ефективніше працювали… Тому питання дуже просте, з математики: у всіх країнах світу друковане видання субсидується державою. То хай і в нас так буде. Але! Я не хочу, щоб оці «погані руки» (показує свої руки – ред.) чіпали гроші. Тож якщо держава бажає підтримати якесь видання – не треба Смілянському на зарплату, все – напряму, без нас. А ми будемо надавати послуги, економічно обґрунтовані. І тоді в листонош буде нормальна зарплата, й автівка буде нормальна, і сортування буде своєчасне, і все буде гаразд».

 

І по суті: Укрпошта знищує газети!

Такий вердикт винесла Національна спілка журналістів України ще півроку тому, направивши відповідне звернення до Кабміну, Президента і… Укрпошти. Адже нині понад третину вартості передплати одного примірника йде на доставку газети.  Скажімо, від річної передплати на «Версії» Укрпошті відходить 36,4%. Крім того, масово закриваються кіоски, скорочуються поштові відділення та персонал Укрпошти. Навіть передплата, за яку пошта вже взяла гроші, не доставляється. Тож 21 листопада 2019-го учасники Всеукраїнської наради редакторів прийняли Звернення, яке направили першим керівникам держави. У ньому вони вимагали запровадити державну програму підтримки друкованих ЗМІ та звільнити Ігоря Смілянського з посади генерального директора ПАТ «Укрпошта», а також включити до нового закону про медіа положення про обов’язковий повний і своєчасний розрахунок Укрпошти з редакціями за отриману передплату.

Кілька витягів із цього Звернення:

«Ми, учасники Всеукраїнської наради редакторів, закликаємо керівництво держави вжити невідкладних заходів для захисту і розвитку українського інформаційного простору. Протягом останніх п’яти років цей простір звузився і продовжує звужуватися. Причина – відсутність засад економічної незалежності медіа та відсутність державної політики підтримки розвитку ЗМІ.

Особливо відчутно криза позначилася на традиційних друкованих медіа, які стали заручниками монополіста на ринку доставки періодики – «Укрпошти». Закриття поштових відділень на селі, постійне підвищення тарифів, скорочення листонош, зміна в односторонньому порядку маршрутів і графіку доставки робить газети залежними від пошти, а не від читача.

За п’ять років тарифи на передплату і доставку періодики зросли більше, ніж учетверо. Це призвело до падіння тиражів газет і навіть до припинення друку низки видань – як місцевих, так і загальноукраїнських. (На Буковині закрилися «Доба», «Буковинське віче», «Зоріле Буковіней» тощо – ред.) Останнє підвищення тарифів «Укрпошти», що відбулося у вересні цього року, робить газети недоступними для сотень тисяч читачів. Така політика поштового монополіста знищує друковану пресу! Уряд має невідкладно призначити незалежний аудит тарифів «Укрпошти» для вгамування апетитів керівництва поштового відомства, у складі якого десятки офіційних мільйонерів!».

 «Ми занепокоєні перспективою інформаційної капітуляції всієї України», – таким є основний меседж Зверненя газетярів країни до її очільників

А тепер виникає запитання: кому все це вигідно? Мабуть, усім зверхникам, які хочуть, щоби люди не читали про себе та про свою країну правду, отримуючи на свої вуха виключно локшину від прессекретарських служб. То реформа Укрпошти таки змінює політичну систему України?!

 

«Поштовики в немилості у власних високопосадовців»   

Так називалася публікація відомої журналістки з Сокирян Катерини Міщенко. «Понад 7 років низову ланку поштового зв’язку трясе мов у лихоманці. Спочатку в районах скасували відділи сортування преси, сконцентрувавши їх в обласних центрах і відповідно вкотре скоротивши кількість робочих місць. Далі – більше. Відтоді, як підвищили розмір мінімальної зарплати, на листонош збільшили навантаження, водночас перевівши їх на 0,5-0,6% окладу. «Втішили тим, що вони можуть «підвищити» свій заробіток, розносячи жителям, крім кореспонденції та пенсій, ще й різні товари – пральні порошки, олію, печиво, каву тощо. Таке знущання над людьми цієї нелегкої професії волиняни назвали «потовим терором» і на знак протесту одразу 9 поштарів району подали на звільнення. Їх підтримали листоноші кількох районів Тернопілля», – пише журналістка, наголошуючи, що така ж ситуація на Сокирянщині. Тому чимало листонош звільнилося з роботи і нині важко знайти людину навіть на посаду начальника сільського поштового відділення. А завершується це все такою сумною ситуацією, описаною тією ж пані Міщенко: «Днями зателефонувала до редакції райгазети людина поважного віку із Сербичан: «Вперше за десятки років наша сім’я залишилася без газет, бо в нашому селі ніхто не займався передплатою. Як таке можуть допустити у цивілізованій державі? Дійшло до того, що ніхто не несе відповідальності за зрив розповсюдження друкованих видань. У столиці посадовці Укрпошти мабуть думають, що  села вже геть вимерли і про людей взагалі не треба турбуватися…»  Доскорочувалися!»

До слова, чимало передплатників втратили саме через це і «Версії». Так, перестали доставляти пошту навіть в обласному центрі на вул. Хотинську, а на вул. Шухевича приносять газети раз на місяць. І не тому, що листоноші ліниві, а тому що дільниці їхнього обслуговування зросли неймовірно й обійти їх цілком можна хіба що за тиждень… Ніхто не замінює ні хворих, ні тих що у відпустці. А гроші ж узяли й договори з газетами підписали. І цей неприємний для редакцій перелік можна продовжити.

Катастрофою для газет стало і закриття кіосків. Тепер у Чернівцях свіжу місцеву і загальноукраїнську пресу можна купити тільки у двох кіосках. А донедавна їх було 25 (!).  Як пояснили нам в Чернівецькій дирекції ПАТ «Укрпошта», їх закрили через нерентабельність. Щоправда, це розпорядження прийшло з Києва.

Утім, виникає питання й щодо так званої нерентабельності. Адже після закриття кіосків Укрпошти, наприклад, у Сторожинці їх викупив місцевий підприємець, який і продає тепер газети та журнали через приватну мережу. Якби це було невигідно, його ніхто б не змусив працювати собі на збиток…

І ще в одному лукавить пан Смілянський: мабуть, думає, що крім нього в стовпчик рахувати в Україні ніхто не навчений. Якщо він з тисячі робітників залишить 100 з пристойною зарплатою, куди ж подінуться решта 900? Чи не в ті ж Польщу чи Італію, від яких полум’яно «захищає» своїх підлеглих керівник Укрпошти?

Маріанна АНТОНЮК, Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії»

 

 

Інформація в тему

Зарплата міністрів у Польщі за минулий 2019 рік  

Зарплата = посадовий оклад + надбавка за ранг у перерахунку = 80 200 гривні/ 3000 євро + надбавка за вислугу років – від 5 до 20%.
Заробітну плату міністрів суттєво зменшили ще 2018-го року.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *