Діалог між поколіннями триває
Фото Василя Кияшка
Доволі несподівано було побачити теплої понеділкової пообідньої пори у сквері по вул. Лесі України зграйку немолодих людей, які… висаджували дерева. Поруч з ними працювала й молодь, і цілком очевидно було, що це не якась підневільна робота, а суцільне задоволення для них! У такий спосіб місцевий осередок громадської організації «Міжнародний фонд «Взаєморозуміння і толерантність» відзначив 10-ту річницю Програми підтримки жертв нацизму.
Фото Василя Кияшка
У Чернівцях упродовж останніх двох років він реалізував програму «Місце зустрічі – діалог». «Версії» вже писали про цю жертовну працю активістів, серед яких більшість – волонтери, з підтримки людей поважного віку, які відчули на собі страхіття нацизму. Комусь ця праця видасться негероїчною, але хто бачив очі цих стареньких, для яких такі події – чи не єдиний привід (окрім візитів до лікарень) вийти з дому і поспілкуватися, той зрозуміє їх важливість…
Програма підтримки німецького федерального фонду «Пам’ять, відповідальність і майбутнє (EVZ)» упродовж 10 років співпрацювала з українськими, білоруськими та російськими організаціями, які допомагали достойно жити тим, хто в нещадному жорнилі історії постраждали від нацизму. А це майже 20 млн осіб, які під час Другої світової пройшли через каторжні примусові роботи в Німеччині та окупованих територіях, концтабори, полон…
Це було давно, але люди, які пережили це насильство, страждають від його наслідків: нелюдських умов, жорстокого поводження, непоправних втрат, що призвело до самотності, хвороб, соціальної ізоляції, неможливості створити родину і народити дітей, здобути освіту і гідну роботу. Та й після страшних подій історія продовжувала бути невблаганною до них: у країнах пострадянського простору їх спіткала бідність і невлаштованість.
«За ці два роки ми провели вже понад сотню зустрічей, – каже голова Черівецького осередку ГО «Міжнародний Фонд «Взаєморозуміння і толерантість» Ольга Дмитрівна Клевчук. – Це і тематичні події до святкових, пам’ятних дат, і зустрічі з юристами, правниками, психологами, фахівцями органів соцзахисту, пенсійного фонду, науковцями, фітотерапевтами, відомими людьми краю, депутатами, молоддю… Ходили в театр, на концерти, в музеї, їздили на екскурсії… До немобільних учасників проекту навідувалися додому – з консультаціями, матеріальною допомогою. І якщо наразі проект «Місце зустрічі – діалог» завершився, сам діалог триває! Наші підшефні з нами вже назавжди».
Цього дня у сквері біля пам’ятника Федьковичу не лише садили дерева. Тут у вигляді фотосушки розвісили світлини, на яких закарбовані щасливі миті зустрічей чернівчан, а на деревах вчепили листочки-побажання: від молодих – стареньким, від літніх – юним.
Дуже щемливі подяки від студентів-вихованців факультету педагогіки, психології і соціальної роботи, з якими тісно співпрацює фонд: «За розуміння і корисні поради», «За досвід, яким ви можете поділитися», «За вашу мудрість і тепло», «За щирість і відкритість до нового». І не менш щемкі побажання від підшефних фонду: «Щоб були здорові, поважали батьків, гарної долі, хорошої сім’ї», «Любіть, поважайте одне одного, серце не рвіть своє навпіл»… 
А потім пили чай і каву з печивом просто під розкішними деревами, читали власні вірші, співали і навіть танцювали!
А поміж тим – отримували подяки від фонду і Програми. Одну з Подяк отримала Віра Сергіївна Буренок – волонтерка з чудовим голосом, яка вже багато років дарує насолоду від її співу учасникам щедрих на добро і щирість подій.
Під її «Як тебе не любити, Києве мій» вальсували і бадьоріші старенькі, і молодих долучили до танцю, і відбивали такт ті, хто пересуваються вже лише на милицях… Діалог триває.
Маріанна АНТОНЮК, «Версії»
