Усі пожежники, яких лікував у Москві американець – померли. Усі, хто потрапив до вітчизняних лікарів з київської клініки – вижили, завдяки одній упертій людині
Це єдине фото Кіндзельського, схоже з особової справи. В Інтернеті зустрічається ще групове, з пацієнтами-чорнобильцями, на якому обличчя не розібрати.
Давно не цікаво дивитися суперечливі «свідчення першочергових свідків», оформлені у модні ютуб-програми із трагічними перебиваннями музикою»,– написала на своїй сторінці у Фейсбуці киянка і вільна людина Лала Тарапакіна. – Одне й те ж: «У результаті небезпечного експерименту й необдуманих дій заступника головного інженера Дятлова…». Мені цікаві документальні свідчення та свідки неочевидних ешелонів, ті, чиї репліки ніколи не увійдуть у модні документалки. Обожнюю розмотувати клубки й зіставляти історії. Наприклад, давнє позабуте інтерв’ю з Анною Губаревою, онкологом Київського інституту радіології та онкології, яка приймала перших ліквідаторів, завело мене до тьмутаракані пошукових запитів та численних свідоцтв. Тож ось результат.
Реальні події та свідчення
Відомо, що перших ліквідаторів з пожежного караулу Правика, опромінених особливо сильно, доправили літаком до Москви, до 6-ї клінічної лікарні. Маловідомо, що місць у лікарні вистачило не для всіх.
13 пожежникам нібито пощастило: вони могли отримати інноваційне лікування від американського лікаря Гейла, що зголосився рятувати героїв Чорнобиля за своєю новою, прогресивною методикою.
11 пожежникам нібито пощастило менше: їх привезли до Київського інституту радіології та онкології, до головного радіолога України Леоніда Кіндзельського.
Гостра променева хвороба – це повільна болісна смерть, коли за короткий період часу вмирають клітини крові, далі внутрішні органи тощо.
Москва пішла методом Гейла: іноземні лікарі того часу були в особливій пошані.
Метод Гейла полягав у пересадці кісткового мозку: хлопцям знаходили сумісного донора, «вбивали» власний кістковий мозок, а далі чекали, коли приживеться донорський. Та чи приживеться…
Київ учинив інакше.
Леонід Кіндзельський був чоловіком із характером. Незважаючи на настійливі рекомендації московських колег, він відкрито відмовився використовувати цей метод: професор зауважив, що лікування гострої променевої хвороби цілком збігається з лікуванням гострого лейкозу після променевої терапії.
1986 року київські радіологи не могли входити у відкриті конфлікти з московськими: перевага завжди була за московськими. Та Кіндзельський все одно робив своє: діагностувавши, окрім гамма-опромінення, ще альфа- і бета-, він застосував діаметрально протилежний метод лікування: підсажував донорський кістковий мозок внутрішньовенно, НЕ вбиваючи власний кістковий мозок хлопців. Таким чином, поки процес підсадки – запуску – відторгнення донорського кісткового мозку проходив свій цикл, власна система кровотворення отримувала перепочинок і починала працювати сама.
Окрім цієї, ключової відмінності в лікуванні, була ще одна.
За спогадами Анни Губаревої, київського онколога, яка брала участь у ліквідації: «Ми їх мили. Не так, як у Москві, тільки в душі, а мили їх внутрішньовенно, цілодобово, вимиваючи та абсорбуючи з їхньої крові все, що можна було вимити й абсорбувати…».
А цього часу в Москві 13 пожежників від 23 до 30 років очікували на приїзд доктора Гейла в болісному наркотичному сні: гостра променева хвороба – це розкладання заживо.
***
Інформація, яка тривалий час була під грифом «секретно»:
– Із 13-ти московських пацієнтів, пожежників зміни Правика, вже до 16 травня померло 11.
– Із 11-ти пожежників тієї ж зміни, але тих, що лікувалися в Кіндзельського, живими залишилися усі.
Офіційно тлумачили отак:
«Київські пацієнти отримали значно менші дози опромінення». Це була, зрозуміло, неправда: усі пацієнти були з однієї, першої пожежної зміни, героїчного «караула Правика».
***
Американський лікар-убивця, що не мав освіти
Через багато років по тому методика доктора Гейла була визнана помилковою та – пізніше – злочинною: у США на нього очікував скандал на рівні Конгресу, а в СРСР нарешті з’ясували, що він – просто військовий лікар… без медичної освіти, який ставив експерименти на людях. В Інтернеті можна знайти багато його фотографій і матеріалів про нього. (Чи не нагадує вам це, шановий читачу, дії іншої американки без освіти, яка знищує нашу первинну ланку охорону здоров’я?.. – ред.)
Натомість Леонід Кіндзельський став тихим героєм, про нього практично ніколи не писали.
***
Із тисячі пацієнтів Кіндзельського не вижив лише один
Через його клініку 1986 року пройшли тисячі пацієнтів, не вижив лише один: ліквідатор із летальною дозою опромінення, який поступив на 6-ту добу після ураження – Саша Леліченко. Як би не він, то не виключено, що вибухнув би не лише четвертий енергоблок, але й уся станція. Під кожним блоком розміщена гідролізна станція, яка виробляє водень для охолодження турбогенератора. Після вибуху Саша спустився під енергоблок і видалив водень з системи охолодження генератора.
Із тисячі пацієнтів Кіндзельського не вижив лише один – Саша Леліченко, який врятував усю Чорнобильську станцію від вибуху.
Леліченко – один з героїв Чорнобиля, який здійснив найвеличніший подвиг. Він отримав жахливу дозу опромінення й невдовзі помер.
***
Справжні лікарі підтримали київського колегу
Звісно, професор Кіндзельський не зміг би відстояти своє лікування, відмінне від московського, якби його не підтримували колеги, коли по телефону вимагали «лікувати, як доктор Гейл». Збереглися імена, що їх називав у різний час Леонід Петрович. Ось вони: медсестри А.Пашковська та І.Берестнева, кандидат медичних наук С.Сивкович, заступник головлікаря М.Бондарь, завідувачка відділення Н.Таміліна, директор Інституту А. Позмогов, заступник директора В.Ганул. Кіндзельський розповідав, що підтримував його й тодішній міністр охорони здоров’я А.Романенко. До речі, Леонід Петрович стверджував, що міністрові тоді не дозволили провести йодисту профілактику населення.
Помер Леонід Кіндзельський 1999 року, на 67-му році життя.
Щороку в день його смерті, 19 квітня, у могили збираються чорнобильські ліквідатори, що вижили, й кажуть йому СПАСИБІ.
