Перший президент України у Чернівцях – про «аічь Чернауць», історію, політику, олігархів і майбутні вибори.
Погодьтеся, малоймовірно зустріти просто на вулиці невеликого українського міста когось із Президентів України. Але минулого четверга шпацірувальники пішохідної вулиці Кобилянської в Чернівцях були чимало подивовані: нею прогулювався перший Президент України Леонід Макарович Кравчук. Його впізнавали, підбігали фотографувати й селфитися, брали автографи, ставили запитання… І попри те, що його постать сприймають дещо неоднозначно у суспільстві, ставлення до нього більше приязне, ніж критичне. Бо він, попри найвищі посади, ніколи не «бронзовів», не перетворювався на «обличчя з біг-борда», а залишався такою ж, як і всі інші, людиною. Ну хіба що трохи… мудрішою – недарма ж про нього складали анекдоти. Наприклад, що він під дощем не намокне, бо пройде «поміж крапельками»…
Не гаслами, а фактами
Так пообіцяв говорити Леонід Кравчук під час інформаційно-просвітницького візиту до Чернівців. І говорив просто, по-людськи, апелюючи до здорового глузду і звичайної логіки.
«Мене часто питають: чого ви не відпочиваєте, а весь час виступаєте, їздите? – одразу розпочав гість. – Скажу чесно: якби бачив, що Україна йде вперед – або хоча б відкрила двері, аби йти вперед – то не заважав би молодим. Але не бачу». Він нагадав, що свого часу публічно виступав проти кандидата в президенти Януковича і відкрито агітував за Юлію Тимошенко: «Я казав, що Янукович непідготовлений, що це лихо для України. Мені відповідали: ми знаємо! Кажуть, що народ не помиляється, – неправда, помиляється». Наводить приклад, як люди самі зізнаються, що «їх обдурили». Це чує на ринку, де часто особисто купує продукти. Коли його бачать люди – продавці, покупці – одразу «збирають мітинги»: запитують «Навіщо влада зробила нас старцями?». «Тоді я ставлю запитання, – каже Кравчук. – За кого ви голосували? Ніяковіють і кажуть, що «нас здурили». Ну, якщо дорослу людину так легко обдурити – хто винен?». Перший Президент зауважив, що до голосування слід підходити з холодним мозком і гарячим серцем. «Всі обирають «своїх», а вони приходять в парламент і між собою чубляться, – зауважив екс-Президент. – Замість того, щоби приймати потрібні Україні закони»…
Пригадав і часи, коли сам був керівником: «Я коли призначав когось – брав на себе відповідальність. І коли помилявся, тоді визнавав це публічно, це на бюро». Він зауважив, що на президентських виборах у найближчі тижні «буде вирішуватись питання майбутнього України. Якщо і на цей раз помилимося – ну то вже якась Божа кара, мабуть…»
Цього разу він знову відверто висловлює свою думку про кандидатів у президенти, говорить тільки фактами і тільки про тих, кого особисто знає. Відповідаючи на запитання про Володимира Зеленського, Кравчук, зокрема, зазначив: «Зеленський талановитий актор, він освічена людина, масштабна людина в тому секторі, де він має велику силу і досвід. Цей сектор – мистецтво. Але не знаю його як державного управлінця. Якби хоч керівником якогось міста чи району був…»
Без особистих амбіцій
Леонід Кравчук зауважив, що не має наразі жодних особистих амбіцій: не прагне президентства чи депутатства, не є членом партій. Але бути поза політикою, як дехто з попередніх Президентів, не може. Бо від них таки відрізняється: «Я приймав цю державу в Біловезькій пущі, як дитину. Підписував усі документи, а не гасла, не закликав чи виступав на мітингах, а підписав! Хіба я можу бути нейтральним після того, що зробив? Можу не брати участь у процесі, щоби призупинити падіння України?» Оцінюючи загалом ситуацію в країні і усвідомлюючи всі проблеми, які несуть явища, в яких немає провини України (війна, анексія Криму тощо), Леонід Кравчук усе ж запитує: «Але що нам заважає боротися з корупцією? Війна? У такі періоди така боротьба подвоюється чи й потроюється. Дисципліна і порядок мають бути. Та коли в корупції бере участь найближче оточення президента – як можна ефективно боротися з корупцією? З нею тепер борються хіба що засоби масової інформації…»
Президент Кравчук констатує, що «влада не управляє країною. Країною управляють групи, які хочуть користі для себе особисто».
Хоча щодо кандидата Петра Порошенка Леонід Макарович заявив, що не має жодних особистих упереджень проти нього і навіть вважає його «блискучим бізнесменом». Водночас, він сказав, що «президентом не може бути олігарх»: «Який би він не був, він буде думати про свій бізнес. І його система управління завжди буде подібною до управління бізнесом. От і зараз: хто навколо Порошенка? Бізнес-партнери, куми, свати. Вони будують систему управління країною. Ніколи така система не може бути ефективною з точки зору досвіду і системи управління, виписаної в деталях. Це система бізнесу». Тож причинами такого результату Кравчук вважає не лише корумпованість команди Порошенка, а й те, що його система управління є швидше «бізнесовою», ніж «державною».
«Зупинити Юлію Володимирівну неможливо»
Леонід Кравчук не приховує, що його вибір – це кандидат у президенти України Юлія Тимошенко. «Якщо я підтримую Тимошенко – це тому, що я вивчив її програму крок за кроком, – сказав Леонід Кравчук. – Я готовий вести дискусію про цю програму. Я знаю, що менеджера такого масштабу, як вона, сьогодні в Україні не існує. Я її знаю 22 роки, відтоді, як вона прийшла в парламент молодою дівчинкою. Знаю, що це економіст.
Її в тюрму – а вона виходить і починає боротися. Зупинити Юлію Володимирівну неможливо. І коли проти неї кажуть щось погане – це ті, хто не можуть їй чогось простити».
І от щодо цих, які «не можуть чогось простити», він висловився дуже жорстко (просто аж проситься написати це великими літерами!): «Тим більше, коли це кажуть чоловіки – я з такими навіть не хочу говорити! НЕ МОЖНА ОБРАЖАТИ ЖІНОК, МАТЕРІВ НАШИХ ДІТЕЙ».
«Переговори – це не капітуляція. Це нав’язування своєї позиції»
Серед іншого, Кравчук розповів і про своє бачення можливих шляхів припинення війни на Сході України. Висловив думку, що Мінський формат переговорів вичерпав себе. Водночас він переконаний, що «ніколи ніхто із західних країн не пошле своїх синів і дочок вмирати за Україну». І тому, «як би це не було прикро, ми маємо домовитися з агресором. Ніхто не зробить це за нас». Він категорично заперечив припущення, що домовленість з ворогом – це те саме, що капітуляція: «Домовленість – це не капітуляція. Хто сказав, що я сідаю з ним за стіл переговорів про капітуляцію говорити? Я сідаю нав’язати йому свою позицію! Ми разом формуємо порядок денний, і якщо мені те чи інше не підходить – я не продовжую перемовин!»
На пропозицію розповісти про власне покрокове бачення такого шляху, Президент сказав: «Мої кроки такі. Беремо по 5 авторитетних людей від Росії і України, не політиків. Хай вони сідають і випишуть дорожню карту. Далі ця дорожня карта розглядається міністерствами закордонних справ. І тільки коли настане якесь просвітлення, з’явиться шанс на порозуміння – тоді продовжуємо далі обговорення».
«…Тут народився мій син…»
Після відвідин Чернівців Леонід Макарович написав дуже теплий допис на своїй сторінці у соцмережі фейсбук. «Незважаючи на те, що свого часу, в силу роботи, побував практично у всіх містах і містечках України, подорож до Чернівців для мене завжди є зворушливою, – поділився він. – Адже тут розпочалася моя кар’єра, тут було моє перше місце роботи, тут народився мій син, тут я отримав свою першу квартиру…
Пригадую, коли ми з дружиною Антоніною Михайлівною вперше сюди приїхали, оселилися в готелі і з радіоточки пролунало румунською: «Аічь Чєрнауць» («Тут Чернівці»). Дружина мало не заплакала: «Куди ти мене привіз, у якусь іноземщину!». А насправді і місто нас прийняло, і ми його полюбили…»
Леонід Кравчук нагадав, що востаннє був тут 8 років тому і відзначив, що і місто, і люди в ньому змінилися. «Вони інші, але такі ж чудові! Я спілкувався вже з новим поколінням журналістів – запальних, відвертих, сміливих. Виступав перед науковцями Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича, в якому (тоді – державному) свого часу і сам викладав політекономію – з мудрими, розважливими, стриманими людьми. Теплою і щирою була зустріч з буковинським студентством: з істориками, політологами, в яких вірою в майбутнє і у власні сили горять очі!»
Леонід Кравчук подякував чернівчанам за гостинність і порадів, що «попри труднощі і негаразди в державі, які обов’язково накладають відбиток на людей, люди залишаються щирими, доброзичливими і людяними». «Чудові люди, чудове місто, у якого є чого повчитися – толерантності, взаємоповаги», – написав він і додав: «Зустрічі з буковинцями, проведені бесіди, засвідчують, яка сила таїться в нашому народі. Народ може все змінити! Цей 2019 рік і є роком, коли народ може і повинен продемонструвати свої творчі можливості. Для цього ми маємо бути відповідальними і сміливими, бо ми будемо обирати нову владу і новий курс, які повинні змінити життя на краще».
Маріанна АНТОНЮК, «Версії»
