Україна відреагувала на епідемію коронавірусу не лише офіційно, але й творчо. По-нашому, автентично: коломийками.
Львівський ді-джей і музикант Андрій Жолоб на своїй сторінці в мережі Фейсбук оприлюднив першу авторську коломийку на «коронавірусну» тему, і ідея миттєво стала «вірусною»: її підхопили читачі і зараз під його дописом майже три сотні коментарів-коломийок. Публікуємо найдотепніші, на наш погляд.
Ой ковіде-ковідоньку, ковіде-ковіде.
Не так видко тотих хорих єк тотих, хто гнида (Андрій Жолоб)
До симптомів легеневих
Кишкові додались
Коли двоє кашлянули, а стодвоє вср…сь
Накупили на літ двісті ср…льного паперу,
І тепер ніц нас не візьме, – ніяка холєра
Хто співає співаночки, хутко здоровіє
Це і дихальнії вправи, і арт-терапія
Єк би мати мені маску і плаща з церати,
Міг би віруса збороти, а всіх дівчат – заграти!
Вірусу той плащ з церати, як вогню солома.
Щоб ковід тебе не виграв, краще сиди вдома
Сиджу вдома у плащеві, а на писку – маска
Через того карантина місяць – без любаски
Після таких карантинів, я скажу, нівроку
Виросте народжуваність до Нового року
Я се мислю – в єдній хаті так пересваряться
Що по тому карантину пойдут розлучаться
А після Нового Року народять сі діти
Знову сім’ї сі з’єднають, аби їх глядіти
Аби їх глядіти, аби їх кормити,
Аби знову в карантині до весни сидіти
Єк візьму си гостру бартку та піду идь хати,
Жиби тую фф-тройку із фраїра зняти )))))
Пам’єтай же: тая маска із того фраєра,
Діє тіко вісім годин, от така холєра
Ой жеж то нияка біда – знає всяк дитина,
Бо ж тотих фраїрочків повна Буковина
Та я бачив нині в місті, як без перешкоди
Ходять сміло з голов мордов помилки природи…
Не так вірусу ся бою, не так тої смерті,
Як те, що тепер, як гною, розвелось експертів…
Почало боліти горло, боюсь, що вмираю,
Хоч температуру я наразі ще нормальну маю.
Якщо ж трохи зачекати, то кімнатна стане…
Як не зараз, то під старість той момент настане…
Кому дома не сидиться й хто ходе без маски,
тому ноги скоро всохнут, не скуштує й паски.
Надивилася я фільмів в тому карантині,
Від лежання я вже спухла й маю болі в спині.
Як кажан із панголіном вірус зачинали,
то хотіли, щоб лишились лиш міленіали.
Я щоранечку вдихаю, довго видихаю
Подивіться, добрі люди, ковіди не маю!
Прибігаю до любаски, маску си знімаю.
А вона мну б’є по писку: най тя шляк трафляє!
Я співаю співаночки, з милом руки мию
І від того карантіну вовком вже не вию.
В мене в скайпі вже обличчя у екран не влазе.
Шось опух я дуже сильно та від той зарази.
Я із ліжка до роботи дістаюсь миттєво,
Логістика в карантин спростилась суттєво.
Жінка, діти, свині, гуси зачинив в сараю.
Милив себе штири рази, тиждень не змиваю.
Не візьме мене хороба – добре мию руки,
та напевне доконають в карантині внуки.
Дуже легко із дітьми уроки рішати,
можуть вже мої сусіди ЗНО здавати.
Намастила хліба з маслом, гречков посипаю
У сусідів каваль сала на папір міняю.
Ой, казала бабі Ганьці сусідка Параска:
Ми вже, бабо, такі файні – не поможе й маска!
А якби ми добре в школі історії вчились,
Пам’ятали б, як при скруті нам ліси згодились.
А тепер би десь сховатись, але маєм горе:
Де ти вириєш криївку, коли лисі гори?
Ой ковіде-ковідику, мале ковідєтко
Дай пожити ми спокійно на чвертім десєтку…
Щоб хороба не прорвалась вам за оболонку –
Треба в очі капать хлорку, в писок – самогонку!
Всі папірки у рулонах розібрали, кляті!
Тепер прийдеться смартфоном д…пу витирати..
Ой, не знайде мені вірус в організмі дюрки!
Я сплю мордов у салаті – в масці з мандибурки!
Зїв цибульку, часничок, самогону зрання –
то такий природній спосіб дистанціювання.
Туди, сюди вуличками не держусі хати,
кому маю я віруса іще передати…
Кажуть люди тай говорять, що я лайдачище…
Коньяком вбиваю вірус і п’ю горілчище…
То колись був я лайдак, лежав на дивані,
а тепер порєдний хлоп в дистанціюванні.
Ой, гуцули, привезете додому заразу,
То й за стайню не підете без противогазу!
Всі дівчата тепер файні, мейкап – дві мінути
Очі лиш намалювати й маску не забути.
Говорила моя мила: мож вільно гуляти,
Зголив брови поки спала – не виходит з хати.
Познайомився з дівчинов, гарні очі мала,
А під масков пишні вуса в той же час ховала.
Каже кум до свого кума в єднім магазині:
“Ви, шо, куме звар’ювали від покупок нині?!
Нашо ж гречки так скупив сі, тай того паперу…?! –
Бо зі страху як наїмси, то одразу й серу.”
Над ковідом я ридала, новини читала,
Аж ми гречка пригоріла, чорним вуглєм стала.
Ой, ковіде-ковідоньку, що, як хвиля, плине!
чи не той ти воріженько, що на сонці згине?
Прокинувся серед ночі, захотів кохання,
Жінка в масці й хімзащіті – пропало бажання…
Гоним з кумом антисептик, знают навіть в Греції:
Мастим руки, лиєм в писок – строга дезінфекція!
Інфекціоніст Проценко був близький до трону,
Потримав Х%ло за руку й передав “корону”.
Нараз люде всії радют руки милом мити,
та найліпше Zholob пише про тії Ковіди
Якщо хоште оберега через інтернета,
Почитайте, то є файно для імунітету.
