МУЗИ НЕ ПОВИННІ МОВЧАТИ: Новий сезон у Чернівецькому облмуздрамі

Про свої плани й сподівання на початок нового, 92-го театрального сезону вчора, 1 вересня оголосив під час зустрічі зі ЗМІ Чернівецький обласний академічний український музично-драматичний театр імені Ольги Кобилянської.

 Друга війна за 90 років

Нинішні вогненні події в Україні – вже друга війна, яку переживає театр за понад дев’ять десятків років його чернівецької історії. Може, саме тому традиційна пресконференція отримала якийсь невловимий, але реальний «присмак» сучасної людської трагедії: як театр живе у цій війні.

Відтак директор театру, заслужений працівник культури України Юрій Марчак перш, ніж почати свою розповідь, запропонував вшанувати хвилиною мовчання усіх людей, яких ми, українці, Буковина, Чернівці й театр зокрема втратили за останні пів року…

А далі поіменно назвав усіх працівників театру – акторів, музикантів, працівників виробничих майстерень – які нині там, на театрі війни, захищають нашу Україну, наше право на життя і творчість.

І ще деякі риси нинішнього життя театру та його 92-го сезону, зумовлені саме війною, оприлюднив директор Марчак.

Найперше – про заходи безпеки. Нині на виставі можуть бути присутніми лише 200 глядачів: саме стільки людей при оголошенні повітряної тривоги вміщує укриття під будівлею театру. Тобто вистава переривається і працівники театру виводять глядачів в укриття. Творці театру Фельнер і Гельмер 1906 року гадки не мали, що через 116 років театру знадобиться бомбосховище…

Війна зумовила й значне скорочення фінансування – відпустки «за свій рахунок», зменшення зарплат, виробничих витрат тощо – і збирання коштів на потреби ЗСУ, і участь у волонтерських заходах, і доброчинні вистави для переселенців, особливо для дітей з цих родин…

Юрій Михайлович не скаржиться на труднощі, він лише розповідає, як театр живе невіддільно від усієї країни.

 

Сезон розпочнеться раніше від офіційного відкриття

У репертуарному плані Чернівецького облмуздраму наприкінці сезону 91-го з’явилася дуже чернівецька вистава за п’єсою добре відомої нашим театралам сучасної української драматургині Неди Нежданої «Сіді Таль. Аідише Нешуме (Єврейська душа)». А на початку вересня театральна спільнота відзначатиме 110 річницю від дня народження видатної єврейської  актриси, заслуженої артистки УРСР Сіді Таль. З цієї нагоди на 8 вересня оголошено новий показ цієї вистави.

Війна зумовила й склад репертуару на новий сезон: через відсутність конкретних виконавців з 28 вистав активного репертуару театру у вересні покажуть лише 12. Але можна сміливо стверджувати, що усі ці вистави – серед улюблених чернівецьким глядачем.

У планах театру – участь у театральних фестивалях у Бельцях (Молдова) та Коломиї. Фестиваль театральної комедії «Золоті оплески Буковини» цьогоріч не проводитиметься.

Заплановані й обмінні гастролі з деякими театрами, але тут Юрій Марчак не конкретизує, «щоби не наврочити».

 

Вадим Сікорський: «Трилер, але романтичний…»

Наступну розповідь Юрій Марчак «плавно передав» режисеру-постановнику вистави, якою саме й відкриється 92-й театральний сезон – «Ніч на полонині», – заслуженому діячеві мистецтв України Вадиму Сікорському, давньому другові чернівецького театру, так само добре відомому нашому глядачеві.

Вадим Іванович розпочав з того, що в нинішній, «дикій», як він висловився, ситуації щасливий наданою можливістю працювати у своїй професії, бо «більше нічого не вміє».

Але розповів Вадим Іванович про виставу наступну, яка ще в роботі й не має певної назви, бо в буквально світовій хвилі, від Бродвея до країн європейських, постановок п’єси двох британців – Еріка Еліса та Роджера Ріса – вона існує аж під трьома назвами: «Англійська рулетка», «Пастка на двох», «Контракт на мільйон». Остання назва для Чернівців одразу відпала, бо в репертуарі нашого театру вже є «Тітонька на мільйон». Натомість режисер-постановник визначив жанр майбутньої вистави як «романтичний трилер» і коротко окреслив її зміст як аферу навколо отримання значного спадку. У виставі задіяні лише два персонажі, Він і Вона. І перша пара акторів  – з трупи Маріупольського театру – починала репетирувати ще навесні. Але, як ми знаємо, Маріупольська драма знайшла прихисток і творчу площадку в Ужгороді і навіть встигла там видати прем’єру – «Крик нації» про життя Василя Стуса… Тепер репетирують у чергу дві пари: Назар і Сніжана Кавуличі, та Андрій Циганок із Люсьєною Надкерничною. Доведеться дивитися обидва склади…

Прем’єра призначена на жовтень, тож із назвою визначитися час є.

 

«За що ми воюємо?»

Наприкінці пресконференції Юрій Марчак додав, що нову виставу отримають і чернівецькі дітлахи. Це буде казка до дня Святого Миколая.

А нам залишається побажати всім, хто на фронті, повернутися живими, і щоби тривожні сирени не переривали дійство вистав, і щоби влада все ж таки підтримувала театр, пам’ятаючи відоме висловлювання прем’єра Британії в роки другої світової, Вінстона Черчилля: «Якщо немає культури, за що ми тоді воюємо?».

 Лариса ХОМИЧ, «Версії»

 

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.