Запис Тил — для передової: у чернівецькому «Вернісажі» відкрили благодійну виставку 21 митця спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Енергія Сергія була ренесансною і не вміщалася в рамки одного жанру. Він писав музику, створював складну станкову графіку,  окремим виміром його життя став розпис храмів та іконопис. Світ бачив його талант на виставках у Бельгії, Німеччині та США, проте головним його прихистком завжди залишалися Чернівці.

Пам’ятаю, ще й переглянула свої світлини з різних виставок, на спільні вернісажі Сергій Колісник майже ніколи не приходив першим. Поки звучали урочисті офіційні промови, Сергія не було в перших рядах. Він з’являвся пізніше — тихо, майже непомітно, десь на периферії виставкової зали, коли офіційна частина вщухала, залишаючи місце для розмови глядача з картинами.

Колісник був надто автономним. На одному з рідкісних архівних фото зафіксовано момент, коли офіційне визнання наздогнало художника. Посеред церемоніального простору стоїть Сергій — у своїй незмінній джинсовій куртці, з довгим волоссям. На його обличчі — легка і напрочуд іронічна посмішка. Він побув у кадрі стільки, скільки вимагала ввічливість, і знову пішов у тінь — туди, де панувала магія.

Відомий напис Целана на чернівецькій стіні — це не просто туристичний маркер, це внутрішній камертон міста. Для Сергія, який умів чути це місто і трансформувати його життя у графіку, цей напис був символом служіння Знаку. Вони обидва — Целан у поезії, Колісник у живописі — безжально відсікали все зайве, оголюючи нерв буття і залишаючи графічно чіткий, глибокий відбиток на стінах нашої спільної пам’яті.

Своїми спогадами про Сергія поділився чернівчанин Володимир Попович.

«У 2010 році, коли я почав працювати тоді ще в Художньому салоні, мне серед усіх робіт одразу кинулась в очі робота Сергія “Хмара”, виконана яєчною темперою. Для мене це було величезне відкриття в живописі. Я просто не міг надивитись на цю картину!

Згодом ми познайомились і з самим Сергієм, тоді ще в “Пабліку”. Я просто не міг повірити, що тепер знаю такого видатного художника! Бо для мене він був саме таким — ніби якимось чародієм, який подарував це неймовірне відчуття магії своїх робіт. З тих пір я просто закохався в його творчість.

Пізніше, вже в Художній галереї, ми робили виставку робіт Сергія. Це було просто якесь свято для мене. Стільки його робіт в одному місці, та ще й я міг насолоджуватись ними довгий час! Я просто годинами роздивлявся ці неймовірні картини темперою.

Зараз нема Галереї, нема “Пабліка”, і нема вже Сергія! На жаль! Але магія його робіт залишилась! Дякую тобі, Сергію, за твій світ, яким ты поділився з нами! Твори свої небесні роботи і небесну музику, а у нас залишилися пам’ять і твої земні таланти!»

Сьогодні міський ландшафт Чернівців невблаганно змінюється. Зникають культові локації, йдуть у засвіти митці. Але виставка у «Вернісажі» доводить: безкомпромісне мистецтво Сергія Колісника виявилося міцнішим за плин часу. Його магія, зафіксована у жовтковій темпері та філігранній графіці, досі тримає небо над Чернівцями, нагадуючи нам про справжню, неконформну висоту людського духу.

©Тетяна Спориніна,
фото автора і SergyiS

Запис Світло безкомпромісного пошуку: шлях і магія Сергія Колісника… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

6 березня 2026-го у Центрі культури «Вернісаж» у Чернівцях відкрилася виставка пам’яті заслуженого художника України Івана Дмитровича Балана,  присвяченої 212-й річниці від дня народження Т. Г. Шевченка.

Іван Балан народився 2 серпня 1941 року в селі Стрілківці на Тернопільщині. Художню освіту здобув у Чернівцях, а згодом навчався на факультеті графіки Український поліграфічний інститут імені Івана Федорова у Львові. Багато десятиліть його життя було пов’язане з Буковиною, де він сформувався як художник, графік і книжковий ілюстратор. З 1992 року був членом Національна спілка художників України, брав участь у численних обласних, всеукраїнських та міжнародних виставках.

Творчість Івана Балана вирізнялася багатогранністю. Він працював у галузі станкової графіки, живопису, книжкової ілюстрації, створював плакати, листівки та екслібриси. Митець є автором понад трьохсот книжкових знаків і численних ілюстрацій до літературних видань. Його роботи супроводжують книги українських письменників — від класиків до сучасних буковинських авторів.

На відкриття виставки у «Вернісажі» прийшло багато людей: художники, друзі, учні, науковці, шанувальники мистецтва. Приїхали і родичі митця з Тернопільської області, його малої батьківщини. Атмосфера була одночасно світлою і зворушливою: люди згадували Івана Балана як талановитого художника, мудру й доброзичливу людину, яка все своє життя присвятила українській культурі.

Думи мої, думи мої,
Лихо мені з вами!
Нащо стали на папері
Сумними рядами?..
Чом вас вітер не розвіяв
В степу, як пилину?
Чом вас лихо не приспало,
Як свою дитину?..
Тарас Шевченко, «Думи мої, думи мої», 1840

У видавництві «АНТ ЛТД» вийшла  книга Корнелії Товстюк “Радість поруч із нами” (Іван Балан: життя і творчість (з архіву родини Товстюк), яка  базується на матеріалах з приватного архіву родини Товстюк.

Важливою сторінкою творчості Івана Балана була його багаторічна співпраця з істориком і дослідником визвольного руху Нестором Мизаком. Художник став постійним оформлювачем його книг, присвячених складним і драматичним сторінкам української історії — боротьбі за незалежність, долям учасників підпілля, пам’яті про національний спротив. Саме графічні роботи Івана Балана — обкладинки, ілюстрації, символічні композиції — створювали особливу візуальну атмосферу цих видань.

Завдяки такій співпраці книги Нестора Мизака стали не лише історичними дослідженнями, а й цілісними культурними явищами, де слово і зображення працювали разом.

Під час відкриття виставки історик Нестор Мизак також згадав, що пам’ять про митця варто увічнити і в міському просторі Чернівців. Він висловив думку, що одну з вулиць міста можна було б назвати ім’ям художника — адже саме тут, на теперішній вулиця Княгині Ольги, де колись була вулиця Маршала Рибалка, жив і працював Іван Балан. На думку Нестора Мизака, така назва стала б символічним знаком вдячності місту художникові, який багато років творив у Чернівцях, оформлював книги, працював у сакральному мистецтві й залишив помітний слід у культурному житті Буковини.

Знову повертаюся в минуле… 11 вересня 2015-го у чернівецькому центрі культури «Вернісаж» можна було переглянути виставку «Підпільна графіка ОУН, УПА» , повстанські світлини, графіка заслуженого художника України Івана Балана у книгах Нестора Мизака «За тебе, свята Україно». Я була на цій виставці і тоді зробила невеликий (чи не зовсім невеликий) фоторепортаж, можна подивитися за цим покликанням – «Нам пора для України жить!»…

Художник працював і в сакральному мистецтві. Однією з його останніх робіт став розпис храму Різдва Івана Хрестителя, де він працював разом із художником Миколою Пелешуком. Цей храмовий живопис став своєрідним духовним підсумком творчого шляху митця — поєднанням майстерності, віри та глибокого відчуття української традиції.

Для Івана Балана екслібрис був не просто декоративним знаком. Це була особлива форма діалогу з книгою, з її автором і читачем. Саме тому його книжкові знаки вирізняються індивідуальністю і часто пов’язані з українською історією, культурою та літературою, зокрема з творчістю Тараса Шевченка.

Видавничий дім «Букрек» (Чернівці) здійснив перше за часів незалежності повне академічне видання
творів Ольги Кобилянської у 10 томах. Оформленням обкладинки та художнім наповненням серії
займався заслужений художник України Іван Балан.

Друзі, художники, колеги, з якими він працював і спілкувався багато років, ділилися теплими спогадами, говорили про його людяність, доброзичливість і відданість мистецтву.

На завершення виступила дружина художника. Вона подякувала всім, хто прийшов на виставку, хто пам’ятає і цінує творчість Івана Балана, підтримує добру пам’ять про нього і зберігає його мистецьку спадщину.

Після завершення урочистої частини учасники виставки зробили спільну світлину на пам’ять. Щира вдячність  пану Юрію Грунтовському за це фото, адже й мені дуже хотілося бути разом з усіма, серед людей, які прийшли вшанувати пам’ять художника.

Після офіційної частини відвідувачі ще довго не розходилися: розглядали роботи, спілкувалися, ділилися спогадами про Івана Балана. Його графіка, книжкові ілюстрації, екслібриси й сакральний живопис ще раз нагадали, наскільки багатогранним був талант митця і наскільки глибоко він відчував українську культуру.

Щира вдячність усім, хто долучився до організації цієї виставки, хто зберігає і популяризує творчу спадщину художника. Такі події допомагають нам відчути живий зв’язок поколінь і силу українського мистецтва.

Світла пам’ять Іванові Балану…

Наша дума, наша пісня
Не вмре, не загине…
От де, люде, наша слава,
Слава України!
Тарас Шевченко

©Тетяна Спориніна,
фото автора

p.s. Пам’ять у світлинах…  Пропоную переглянути світлини Івана Балана  із виставок у «Вернісажі» та Художньому музеї. Усі світлини з особистого архіву: Світлій пам’яті Івана Балана присвячено…

Запис Наша дума не вмре… Пам’яті художника Івана Балана спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Це не документальний знімок, а візуальна метафора: може про ізоляцію, про споглядання, про світ після людини — або про світ усередині людини. Фото читається як тиша, як пауза між ударами часу, як та сама 1/100 секунди, у якій застигла думка…

Urban Victims («Міські жертви»). Узагальнений образ…Це може бути сьогодні, вчора або багато років тому…Техніка геліогравюри. Це не швидкий цифровий кадр, а зупинена мить, яка вимагала повільного народження.

Світло тут не освітлює — воно спостерігає. Лампа нагадує око, свідка або допитувача. Предмети відкидають довгі, різкі тіні на стіну, і ці тіні стають не менш важливими за самі об’єкти. Вони створюють другий, прихований сюжет — де реальність і відображення не збігаються. Тут хтось щойно був, думав, писав, працював — і зник.

На фотовиставці «1/100 секунди» — 13 авторів і 13 поглядів. Але насправді — це 13 способів домовитися з часом. Кожен кадр — відповідь на запитання: що для мене мить?

У фотовиставці «1/100 секунди» зібралися автори з різними підходами й баченням миті: Тарас Перун, Ігор Лопатюк, Віталій Панасюк, Володимир Лапушняк, Сергій Поляков, Тетяна Геда, Сергій Ахременко, Володимир Царюк, Анна Тамазликар, Богдана Руснак, Михайло Мекетенець, Віталій Паліброда та Євгеній Лашевський — кожен з них по-своєму відчуває час і рух у кадрі.

Представлені на виставці автори  працюють із різними стилями — від документального і стріт-фото до авторського мистецького погляду.

В одному просторі виставкової зали «Вернісаж» перетинаються різні світи: хтось може шукати мінімалістичну естетику, хтось — драматичну динаміку, а хтось — емоційні портрети.

На виставку завітав знаний фотохудожник Броніслав Тутельман. Його роздуми про фотографію як мистецтво вибору й відповідальності знаходять підтвердження у персональних виставках, які він щедро дарує чернівчанам.

На виставці кожен кадр — це відповідь на запитання: що для мене мить? І, можливо, якби Дон Леон, Славік Лебедєв сьогодні стояв серед цих світлин, він би усміхнувся і сказав: витримка — це коли ти встигаєш полюбити мить ще до того, як вона зникне.

Ця виставка — не лише про фотографію, а про зупинку. Про можливість у ритмі щоденних подій на мить сповільнитися, уважно вдивитися й дозволити собі думати. Дякуємо авторам за чесний діалог зі світом, за кадри, у яких є тиша, напруга і сенс. І за саму можливість — споглядати й осмислювати, залишаючись наодинці з фотографією та власними відчуттями.

©Тетяна Спориніна, фото автора

Запис 1/100 секунди — краплинка життя, що не повториться… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Сьогодні — день народження Броніслава Тутельмана. І сьогодні ж мені здається, що його виставка стала ще одним доказом неминучої присутності життя, яке попри темряву вибухів шукає світло. Вчора я бачила його твори як гру форм і барв, а сьогодні бачу в них ще й тихий спротив злу.

Сьогодні я б дивилася виставку інакше. І, напевно, ще уважніше вдивлялася б у кожну деталь. Бо мистецтво – це не тільки про красу. Це про нашу пам’ять. І про наше право на життя навіть у час війни.

З нагоди дня народження хочу побажати пану Броніславу Тутельману сили, натхнення і мирного неба.  Нехай його мистецтво й далі відкриває нам нові грані світу, спонукає замислюватися  і нагадує, що світло завжди сильніше за темряву.

11 липня 2025-го у залах Центру культури «Вернісаж» відкрилася виставка знаного чернівецького фотохудожника Броніслава Тутельмана. Проєкт із промовистою назвою — «Неминуча присутність (Н. Пр.)» — автор створював упродовж кількох років. Виставка приурочена до ювілею митця.

Броніслав Тутельман — одна з яскравих постатей чернівецького мистецького середовища. Його знають як фотохудожника, режисера, культурного провокатора, візуального оповідача. Його мистецтво — це завжди пошук, несподівані ракурси і спроба подивитися на реальність під іншим кутом.

У кожному проєкті — своєрідна гра з уявою глядача, з реальністю, з контекстом. На відкриття завітали друзі й колеги митця, представники різних культурних товариств, музейники, художники, фотографи, журналісти та гості міста. Для багатьох це була нагода не лише побачити нові роботи, а й зустрітися зі знайомими, однодумцями, митцями, з якими перетинаються творчі шляхи. Власне, ця виставка стала місцем зустрічі прихильників мистецтва взагалі — незалежно від напрямків чи уподобань.

Головна героїня нового проєкту — муза Марина, або ж «ХРУНЯ», як ніжно називає її автор. Вона — свідок часу, з власною іронічною оптикою на політичні, соціальні та особистісні процеси. Її образ знято в різних локаціях, і кожна серія кадрів — це своєрідний коментар на теми розпаду імперій, політики, гендерних питань, феномену блекаутів і багатьох інших аспектів нашої реальності.

Ця виставка — не просто фотовернісаж, а візуальний щоденник, мистецьке дослідження, інколи епатажне, але завжди впізнаване за стилем. Броніслава Тутельмана можна не завжди розуміти чи з ним погоджуватися, але важко заперечити: він має свій власний стиль, чітку концепцію і коло відданих прихильників.

Сам автор зізнається: «Іронія не може бути відповіддю на всі життєві проблеми, але вона служить своєрідним лейкопластирем». І справді, у світі, де часом надто багато болю, його виставка пропонує іноді іронічний, легший спосіб подивитися на життя — і замислитися.

Виставка  вже залишила свою «неминучу присутність» у мистецькому просторі міста. І, безперечно, присутність дивної, як на мене, Хруні — тієї самої музи, яка то смішить, то провокує, то змушує дивитися на світ інакше. Броніслав Тутельман говорить: «Я не завжди згоден з музою, але повністю готовий бути співавтором». Можливо, я теж не завжди поділяю симпатію до цієї химерної героїні, але я і не автор.

Тому, дякую пану Броніславу Тутельману за можливість побачити світ очима його музи. І за нагадування, що навіть у найсерйозніших темах завжди залишається місце для іронії.

Більше фото з виставки за покликанням – «Неминуча присутність» Броніслава Тутельмана.

©Тетяна Спориніна,
фото автора

Запис «Неминуча присутність»: світ очима музи Броніслава Тутельмана спершу з'явиться на Медіа-Версії.

22 квітня 2025-го у Чернівецькому художньому музеї відкрилася виставка, присвячена світлій пам’яті заслуженого художника України Івана Балана (02.08.1941 – 06.03.2025). Експозиція триватиме протягом місяця та включає 19 живописних полотен і 18 екслібрисів, що репрезентують ключові етапи творчого шляху митця. Також представлені вибрані книжкові видання, оформлені або ілюстровані Іваном Баланом, які є лише невеликою часткою великого спадку художника, що залишив помітний слід у виданні української книги.

Творчість Івана Балана вирізняється глибоким національним змістом. Він створив понад 300 екслібрисів, численні плакати, листівки та книжкові ілюстрації. Його роботи прикрашають видання класиків української літератури, таких як Іван Франко, Богдан Лепкий, Михайло Коцюбинський, Ольга Кобилянська, Юрій Федькович, а також сучасних буковинських авторів. ​

Особливої уваги заслуговує співпраця митця з істориком Нестором Мизаком. Іван Балан ілюстрував 24 книги Мизака, присвячені визвольній боротьбі українського народу. Його графічні роботи, виконані в техніці ліногравюри, вражають емоційною глибиною та символізмом.

У 2009 році вийшов каталог «Іван Балан: малярство, оформлення книги, графіка», який підсумував доробок художника на той момент. Митець працював над наступним виданням, та, на жаль, не встиг його завершити.

Іван Балан залишив по собі не лише картини й книги, але й святині, де живе дух його творчості й любові до України. Його серце і талант назавжди залишилися у фарбах рідної землі, у світлі храмів, у кожній лінії, де живе його любов до України.

Більше світлин з виставки пам’яті Івана Дмитровича Балана і з інших виставок за покликанням – Світлій пам’яті Івана Балана присвячено і камерну виставку в Чернівцях…

©Тетяна Спориніна,
фото автора і SergyiS

Запис Світлій пам’яті художника Івана Балана… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Запис Фотовиставка «Місто, в якому ми закохалися» у Чернівцях спершу з'явиться на Медіа-Версії.

«Протягом свого творчого шляху художник виробив власний стиль, який містить у собі великомасштабні фігуративні композиції у поєднанні з елементами народного орнаменту. У творчості митця чітко простежується інтерес до розробки фактури, синтез різних матеріалів, використання прийомів колажу, аплікації, фотографії. Художник постійно експериментує у галузі фактури, кольору, виробивши власний мистецький почерк. У картинах Лисанюка поєднуються жанри пейзажу та натюрморта, що особливо підкреслює особливості його художньої манери», – Альберт Комарі, «Платинова Буковина».

Народився Іван Лисанюк у 1959 році в м. Чернівці. У 1982 році закінчив Київський коледж мистецтва, відділення дизайну. І з цього ж року почав співпрацю з кількома театрами в якості художника.

Якщо є Пантеон, то є і Герої Пантеону у композиціях, як зазначено в афіші.
Пантео́н – грец. Πάνθειον. Пантеон походить від грецького «пан», що означає «все», і «теос», що означає «бог» або «божественність». Таким чином, слово «Пантеон», можна припустити, означає «всі боги» або «все божественне». Є ще і таке значення. Пантеон – це істота, схожа на оленя з лисоподібним хвостом і вкрита зірками. Він дуже схожий на звичайного оленя і має аналогічний колірний діапазон типового оленя: рудий, коричневий, сірий тощо…
При нагоді художник Іван Лисанюк розповість свою інтерпретацію цього поняття і представлених композицій.
А вже на виставці кожний міг пригадати і восьме диво стародавнього світу Пантеон в Римі. «Він [Агріппа] добудував будівлю під назвою Пантеон. Вона має таку назву, можливо, тому, що вона отримала серед зображень, які прикрашали його статуї багатьох богів, включаючи Марс і Венеру; через склепінчастий дах воно нагадує небо», – Римська історія Касія Діо.
Характерною особливістю слов’янської міфології є пантеїзм, філософсько-релігійне вчення, за яким Бог ототожнюється з природою. Шестеро богів, культ яких київський князь Володимир Великий проголосив загальноруським у 980 році. Їх святилище з ідолами стояло в Києві на одному з пагорбів… Але будь-яка назва виставки чи картини не має за мету якимось чином впливати на естетичне сприйняття твору. Можливо, що художник не згоден із нашим баченням, але сприйняття виставки — це наші враження.
Тим не менш від назви «Пантеон» посилюються образи та асоціації.
Мінливі символи, історичний прецедент та елементи міського графіті, щоб створити образ події, героя, воїна, культу… чи то німб, чи терновий вінець, чи корона. Чи є фігура, образ капітуляцією чи тривогою, чи є фігура жертвою, смиренням чи агресором, протагоністом та його готовністю до бою…
І як зазначила на відкритті виставки Івана Лисанюка «Пантеон» її куратор, художниця Наталія Барановська: «Під картинами не має назв. У кожного своє бачення нової концепції митця, але особисто мені все подобається. І я прийду і завтра, і післязавтра, подивляся ще виставку сама, більш детально…».
Виставка цікава, дивує, вражає, спонукає до роздумів, діалогу і беззаперечно не лишає байдужим глядача.

Дякуємо за чудову виставку. Бажаємо пану Івану Лисанюку нових творчих успіхів!

Більше фото з відкриття виставки  2 серпня за посиланням – Персональна виставка «Пантеон» художника Івана Лисанюка. 

©Тетяна Спориніна, фото автора

Запис Персональна виставка художника Івана Лисанюка «Пантеон» у Чернівцях спершу з'явиться на Медіа-Версії.

На виставці експонуються твори живопису, графіки, скульптури та декоративно-ужиткового мистецтва.

Довідка. Тарас Шевченко став учнем Петербурзької Академії мистецтв 22 травня 1838 року за клопотанням Карла Брюллова.
2 вересня 1860 року Рада Академії мистецтв надала йому звання академіка з гравірування.

Вихід «Кобзаря», навіть урізаного царською цензурою, — подія величезного літературного та суспільного значення. «Поява Шевченкового «Кобзаря» 1840 р. в Петербурзі, — писав І. Франко, — мусить уважатися епохальною датою в розвою українського письменства, другою після «Енеїди» Котляревського. Ся маленька книжечка відразу відкрила немов новий світ поезії, вибухла мов джерело чистої, холодної води, заясніла невідомою досі в українському письменстві ясністю, простотою і поетичною грацією вислову». «Кобзар» швидко розійшовся. Коли в травні 1842 р. учитель харківської гімназії П. Корольов звернувся до Шевченка з проханням надіслати йому книжку, поет відповів: «Прийми, не гніваючись, «Гайдамаки», а на «Кобзаря» вибач. Нема ні одного. Як надрукую вдруге, то пришлю не один екземпляр» /Інформація Ізборник. Історія України.  – НАВЧАННЯ В АКАДЕМІЇ МИСТЕЦТВ/

Довідка. Перші успіхи. Олійні етюди Шевченко подає на місячні іспити. 27 вересня 1840 р. Рада Академії мистецтв відзначила срібною медаллю другого ступеня його першу самостійну олійну картину «Хлопчик-жебрак, що дає хліб собаці». Крім того, Рада та Загальні збори Академії мистецтв висловили автору «похвалу» . Про нагороду писала «Художественная газета»: «Удостоены серебряной медали второго достоинства: … Тарас Шевченко, которому, кроме медали, объявлена похвала от Академии за первый опыт в живописи» . Успіх Шевченка відзначило Товариство заохочування художників. Комітет ухвалив письмово висловити свою готовність підтримувати його й далі в прагненні оволодіти мистецтвом живопису 

Збереглося 835 творів Тараса Шевченка, що дійшли до нашого часу в оригіналах і частково в гравюрах на металі й дереві.

31 жовтня 1860 року Тарасу Шевченку був виписаний диплом академіка: «С.-Петербургская императорская Академия художеств за искусство познания в гравировальном искусстве признает и почитает художника Тараса Шевченко своим академиком, с правами и преимуществами в установлениях Академии предписанными. Дан в С.-Петербурге за подписанием президента и с приложением печати 1860 года октября 31 дня»

І ДЕНЬ ІДЕ, І НІЧ ІДЕ…

І день іде, і ніч іде.
І голову схопивши в руки,
Дивуєшся, чому не йде
Апостол правди і науки!

5 листопада 1860 р., С.-Петербург.
Тарас Шевченко

На виставці у Чернівцях представлено понад 130 творів. Організатор виставки – Чернівецька Обласна організація Національної спілки художників України.

Виставка триватиме до 31 березня. Дякуємо митцям і організаторам виставки за експозицію.

У ці дні завжди пригадую твори Тараса Шевченка у Національному музеї Тараса Шевченка.

Тарас ШЕВЧЕНКО

Мій боже милий, знову лихо!..
Було так любо, було тихо;
Ми заходились розкувать
Своїм невольникам кайдани.
Аж гульк!.. Ізнову потекла
Мужицька кров! Кати вінчанні,
Мов пси голодні за маслак,
Гризуться знову.

1853 — 1859, Новопетровське
укріплення — С.-Петербург

III

Мені однаково, чи буду
Я жить в Україні, чи ні.
Чи хто згадає, чи забуде
Мене в снігу на чужині –
Однаковісінько мені.
В неволі виріс меж чужими,
І, не оплаканий своїми,
В неволі, плачучи, умру,
І все з собою заберу,
Малого сліду не покину
На нашій славній Україні,
На нашій – не своїй землі.
І не пом’яне батько з сином,
Не скаже синові: “Молись,
Молися, сину: за Вкраїну
Його замучили колись”.
Мені однаково, чи буде
Той син молитися, чи ні…
Та не однаково мені,
Як Україну злії люде
Присплять, лукаві, і в огні
Її, окраденую, збудять…
Ох, не однаково мені.

[Між 17 квітня і 19 травня 1847,
С.-Петербург]

©Тетяна Спориніна,
фото автора

Запис Обласна художня виставка до дня народження Тараса Шевченка у Чернівцях спершу з'явиться на Медіа-Версії.

І під сіянням зір
Видно навкруги, як вдень,
До Святої вечері іздалеку
Поспішають діти і внуки,
Новий рік іде із миром,
Дарує Щастя, радість,
І віночок нових пісень,
Новонароджене дитятко Боже
Україні простягає свої руки!

Дякуємо художникам і організаторам за чудові виставки, дякуємо митцям за  непохитну віру в перемогу і мирне майбутнє.   Далі буде…

Більше фото з відкриття за посиланням – Зимові історії, спостереження і мрії…

©Тетяна Спориніна,
фото автора

Запис Різдвяні мрії від митців Буковини… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

В експозиції представлено 1200 учнівських творів від 25 шкіл мистецтв. В експозиції представлені академічний рисунок, графіка, живопис, композиція, рекламний плакат, скульптура, твори декоративно-ужиткового мистецтва,  роботи виконані на пленері понад 750-ти юних художників Буковини. Окремою номінацією на виставці представлені роботи, присвячені 160-ти річчю від дня народження письменниці Ольги Кобилянської.

На виставці пройшли майстер-класи з живопису, писанкарства та виготовлення новорічних прикрас.

Виставка триватиме до 17 грудня 2023 року, а вже 18 грудня відбудеться нагородження переможців.

Дитяче мистецтво дарує підтримку і надію, налаштовує на світлі, позитивні мрії про майбутнє в контексті нашої жорстокої реальності. Виставка приваблює щирістю, новими ідеями, осмисленням, інтерпретаціями. Юні художники небайдужі до оточуючого світу, вони мріють, експерементують і не бояться досягати власних мрій.

Дякуємо талановитим учням, їх наставникам та викладачам, вдячні організаторам виставки «Буковинський розмай». Більше фото з виставки за посиланням – «Буковинський розмай» – 2023.

©Тетяна Спориніна, фото автора

Запис 42-а обласна виставка творчих робіт «Буковинський розмай» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

«Представляємо всі види образотворчих мистецтв: живопис, графіку, скульптуру, декоративно-ужиткове мистецтво, книжкову графіку і, сьогодні всім відому напевне, також нашу інсталяцію. Усі жанри: і пейзажі, і портрети, і тематичні композиції, тематичні портрети» , – розповів голова Чернівецької обласної організації Національної спілки художників України Юрій Гушкевич.

Роботи, створені під час війни. Яка триває десятий рік… Тривога під час війни, нагадування про незламність волі українського народу до свободи та незалежності, віра у Перемогу. Для українців життя і воля — синоніми.

Кожний твір виставки приваблює своєю унікальністю, зрештою, кожний твір має і свого глядача. І на виставках завжди є трохи часу на спілкування із колегами, знайомими, висловити свою прихильність і захоплення.

З Днем Незалежності, Україно! Ангела-Хранителя всім нашим воїнам, нашим захисникам! Дякуємо кожному за єдність, віру, силу духу, відданість та патріотизм!

Дякуємо організаторам і авторам виставки!

Більше фото з виставки за посиланням – ВИСТАВКА ДО ДНЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ

©Тетяна Спориніна,
фото автора

Запис Художня виставка до Дня Незалежності України у Чернівцях спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Олександр Володимирович  Гармидер народився 12 липня 1956  року в селі Леміщиха Жашківського району Черкаської області. У 1980 році закінчив Вижницьке училище прикладного мистецтва.  Олександр  Гармидер – відомий живописець, член Національної спілки художників України, активний учасник обласних, всеукраїнських, міжнародних виставок, нагороджений почесними грамотами Чернівецької ОДА, обласної та міської ради. Працював у галузі станкового малярства. Помер 12 квітня 2023 року.

Олександр Гармидер – творча людина і все своє життя присвятив мистецтву. Мета виставки – вшанування одного із знакових митців Буковини  – Олександра Гармидера та показати, підкреслити його особливе значення у розвитку сучасної української культури. На відкритті виставки  виступили рідні художника, друзі, колеги, шанувальники творчості Олександра Гармидера.

Дякуємо організаторам за шану мистецтву Олександра Гармидера! Вічна і світла пам’ять…

Більше фото з відкриття виставки за посиланням – «ОСТАННІЙ АРКАН» ОЛЕКСАНДРА ГАРМИДЕРА

©Тетяна Спориніна,
фото автора

Запис У Чернівцях відкрилася виставка пам’яті художника Олександра Гармидера «Останній аркан»… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

За багаторічну сумлінну працю у царині розвитку українського образотворчого мистецтва та архітектури, видатний особистий внесок у справу популяризації кращих взірців національної культури в Європі та світі, активну пропаганду української національної ідеї та свідому патріотичну позицію Темістокля Вірсту нагороджено (посмертно) Почесною відзнакою Чернівецької обласної ради «За заслуги перед Буковиною». Таку ж відзнаку отримає і його дружина Орися Вірста.

Дякуємо організаторам і художникам за чудову виставку.

Більше фото з відкриття виставки за посиланням: «ПОТІК СВІДОМОСТІ» – ВІДЗНАЧЕННЯ 100-OЇ РІЧНИЦІ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ТЕМІСТОКЛЯ ВІРСТИ

©Тетяна Спориніна,
фото автора

Запис Темістокль Вірста – мистецький проєкт «Потік свідомості» у Чернівцях спершу з'явиться на Медіа-Версії.

І у нинішній воєнний час митець не залишається осторонь важких для нашої країни випробувань – нападу рашистів на Україну, займає активну громадянську позицію, щиро вболіває за долю рідної України та наулюбленішого міста над Прутом.

Митець представив експозицію з понад 100 фото, в яких переданий ритм та стиль життя одного з найбільш мультикультурних міст світу Нью-Йорка.

Броніслава Тутельмана вітали з відкриттям виставки митці, друзі, меценати, фотохудожники, говорили про його цікаві ідеї та неординарні мистецькі проекти.

«Н.Й. – не моє, але моє місто. Чому Нью Йорк? По-перше, там живуть мої діти та друзі. По-друге, не дивлячись на те безумство, яке впало на весь світ та Україну, Америка в першу чергу є нашим основним союзником. Н.Й. – це мегаполіс, який надихає, вражає, зачаровує, розчаровує своєю пишністю, новаторською архітектурою, еклектикою та атмосферою. Словом у Нью Йорку необхідно заряджати «свої акумулятори». Мені, як художнику, захотілося візуальними засобами передати всю різноманітність життя нью-йоркця у міському середовищі. Чим би американці не займалися і як би не виглядали вони платять податки і цим підтримують Україну . Хочеться вірити та сподіватися, що проєкт у мене вийде. Слава Україні!», – Броніслав Тутельман

Дякуємо Броніславу Тутельману за цікаву фотовиставку, нові сенси, метафори, порівняння… Митець запевнив, що планує і надалі дивувати і презентувати нам свої проєкти, перформанси і нові виставками навіть і у цьому році. Чекаємо!

Більше фото з вернісажу за посиланням – «Н.Й – НЕ МОЄ, І МОЄ МІСТО» – ВИСТАВКА БРОНІСЛАВА ТУТЕЛЬМАНА.

©Тетяна Спориніна,
фото автора

Запис Виставка Броніслава Тутельмана «Н.Й – не моє, і моє місто» у Чернівцях… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Дякуємо організаторам за чудову виставку, а художникам – за цікаві та унікальні роботи. Виставка працює до 15 січня. Більше фото з відкриття виставки за посиланням – ОБЛАСНА ХУДОЖНЯ ВИСТАВКА «НОВОРІЧНО-РІЗДВЯНА»…

©Тетяна Спориніна,
фото автора

Запис Обласна художня виставка «Новорічно-різдвяна» у Чернівцях… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Дякуємо організаторам за чудову виставку, а художникам – за цікаві та унікальні роботи.

Більше фото з заходу відкриття виставки за посиланням – V ВСЕУКРАЇНСЬКЕ ТРІЄНАЛЕ АБСТРАКТНОГО МИСТЕЦТВА «АРТ-АКТ»…

©Тетяна Спориніна,
фото автора

Запис V Всеукраїнське трієнале абстрактного мистецтва «АРT-AKT» – у Чернівцях… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

«Виставка благодійна: 70% коштів, вилучених з продажу картин, будуть перераховані на потреби ЗСУ, а також родинам постраждалим внаслідок збройної агресії російської федерації. Виставку присвячую кожному Герою визвольної війни, захисникам та захисницям, які ціною власного життя боронять свободу та Незалежність нашої держави. Разом наближаємо нашу перемогу!!!», – Богдан Макаренко.

На ФБ 15 вересня Богдан Макаренко зропив такий запис:

– Дякую всім небайдужим, хто відвідав виставкову залу, всім, хто коментує та поширює дописи пов’язані з цією подією!!! Ви найкращі!!

Дякуємо всім, хто забезпечує наш мир та спокій під час війни!!!

Дякуємо художнику Богдану Макаренку за прекрасну виставку, за підтримку і допомогу ЗСУ.

©Тетяна Спориніна,
фото автора

Запис У Чернівцях відкрилася благодійна виставка «Вільні» художника з Києва Богдана Макаренка… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Хочу додати, що саме у Чернівцях  у 2011 році відбулася  перша персональна виставка живопису Богдана Макаренка, у 2015 році – персональна виставка Богдана Макаренка і Валерія Козуба.  Тоді я написала: «Ніби прості і очевидні, людяні, емоційні, надмірно працелюбні, надихають своїм прикладом, намірами, іронією, азартом, безпосередністю, твердістю переконань і інших, не менш провокаційних шукачів пригод, визнання і мрійників…» Незалежні та вільні…  І ми з нетерпінням чекаємо завтрашню  виставку  «Вільні». Успіхів!

p.s. 13.09.2022 відкриття виставки київського художника Богдана Макаренка. Віктор Завальнюк, десантник 7 роти 25-ї окремої повітряно-десантної бригади Високомобільних Десантних Військ  дуже хотів побувати на виставці і у 2015 році, але він повертався на фронт. Знайшла відео зустрічі художників Богдана Макаренка і Валерія Козуба з Віктором Завальнюком, бійцем АТО, який у березні 2015 приїхав у Чернівці у відпустку. Ця зустріч відбулася 24 березня 2015року… Художники  тоді йому допомагали… Нехай зараз Бог береже всіх захисників України!

©Тетяна Спориніна,
фото автора

Запис Художник-живописець Богдан Макаренко презентує у Чернівцях благодійну виставку «Вільні» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

На виставці експонується 93 твори, серед яких живописні роботи, графічні твори, вироби з дерева, металу, ювелірні вироби, скульптурна композиція.

Іван Салевич. Інсталяція «Хохли». 2021р. Мала шанси бути забороненою до експонування на обласній виставці, присвяченої Дню незалежності України. Вчора, сьогодні багато про це говорили, писали, пояснювали. Робота, яка спонукає до роздумів. В залежності від свого розуму. Дякую художнику Івану Салевичу за Правду і сміливість. Дякую всім, хто підтримав Художника. Інсталяція після низки узгоджень стала легітимною та дозволеною до показу. Дивно, що змусили писати інтерпретаційний пояснювальний текст… І це не цензура, як пояснили…

І на останок… Кожний лишається з улюбленими авторами, картинами, героями і почуттям людської гідності…

Дякуємо організаторам і авторам виставки!

Більше фото з відкриття виставки за посиланням – ВИСТАВКА ДО 30-Ї РІЧНИЦІ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ З МЕТАФОРАМИ ТА ЛЕГІТИМНІСТЮ…

©Тетяна Спориніна,
фото автора і SergyiS

Запис Відкриття обласної художньої виставки, присвяченої 30-й річниці незалежності України у Чернівцях спершу з'явиться на Медіа-Версії.