1. Привітання

Ввічливість цінується завжди і всюди, і цей випадок – не виняток. Слова “шановний Діду Морозе” або “дорогий Дідусь Мороз” однозначно викличе симпатію до Вас. Адже не можна просто взяти і відразу почати вимагати подарунки.

2. Ввічливість завжди і в усьому
Ввічливість важлива не тільки при зверненні до Діда Мороза, а й далі по тексту вашого листа. Не зайвим буде запитати, як справи у Дідуся Мороза, як він себе почуває, чи не стомився він ще. Крім того, не забувайте привітати Діда Мороза з прийдешнім святом.

Пам’ятайте, що Дід Мороз один, а тих, кому він приносить подарунки дуже багато. Тому варто представитися і написати кілька рядків про себе. Після чого вже можна буде перейти до прохань про подарунки.

4. Не будьте жадібним

У кожного людини є кілька бажань, які хочеться втілити. Але це зовсім не означає, що над листом Дідові Морозу необхідно сидіти добу і писати йому всі свої 50 бажань. Краще сконцентруватися на чомусь одному, але найбільш важливому для вас.

5. Обіцянка Дідові Морозу

Важливо розуміти, що нічого не відбувається просто так і подарунки не дарують тільки тому, що це свято. Важливо навчитися обіцяти і робити щось натомість. Наприклад, не вередувати цілий рік, добре вчитися, допомагати мамі прибирати в будинку і подібне.

6. Гарне завершення

Списком подарунків закінчувати листа не можна. Необхідно обов’язково подякувати Діду Морозу за увагу і ввічливо попрощатися.

Запис Як писати листа Діду Морозу: шість корисних порад спершу з'явиться на Медіа-Версії.

З вимаганням хабаря за лікування протягом останніх 12 місяців стикалися 9,1% українців.

У той же час 51,3% респондентів сказали, що від них не вимагали заплатити хабар, а 36,3% не відвідували медичних закладів, свідчать дані опитування КМІС.

Однак 16,6%повідомили, що робили подарунки. Наприклад, алкоголь, цукерки, білети на концерт тощо за лікування протягом останніх 12 місяців. Не робили таких подарунків 45,1% респондентів.

Опитування було проведене Київським міжнародним інститутом соціології протягом березня 2019-го. Польовий етап тривав з 21 по 29 березня. Всього було опитано 1200 респондентів, які проживають в Україні, окрім окупованих Росією територій. Максимальна похибка – 4,3%.

Запис Українці продовжують давати хабарі лікарям спершу з'явиться на Медіа-Версії.

З нагоди Міжнародного дня матері 11 травня, о 14:00, у приміщенні Чернівецького міського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді (вул. В.Сімовича,19) відбудеться майстер-клас із виготовленню подарунків власними руками для матусь.

Запрошуються діти загиблих учасників АТО, яким ветерани АТО допоможуть зробити подарунки, й татусі, які боронили кордони України, зі своїми дітьми.

Запис Діти АТОвців разом з ветеранами готуватимуть подарунки для матусь спершу з'явиться на Медіа-Версії.

День святого Миколая в Україні кожного року відзначають 19 грудня. А чи написали ви йому листа і що саме попросили цього року? Та й чи впевнені, що заслужили ці подарунки? Якщо так, то вранці 19 грудня знайдете під подушкою все, що хотіли, якщо ж ні, то отримаєте різочку.

Запис Завтра день святого Миколая: як відзначають свято у світі й в Україні спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Наближається жіночий день і багато хто вже готуються до позапланового вихідного. Якщо чоловіки все ще не визначилися з подарунками для своїх дорогих жінок, то напередодні свята ми підкажемо, що можна подарувати дівчині чи мамі, або дружині на 8 березня.

Подарунковий сертифікат

Напевно, це універсальний подарунок для тих, хто не знає, що подарувати, а ображати не хочеться. Сертифікат дасть можливість жінкам самим визначитися, чого ж вони хочуть – масаж, похід до салону краси, стрибок з парашута, прогулянка на конях та інше. Такий подарунок підійде і для тих, у кого обмежений бюджет, і тим, хто хоче зробити свято з розмахом.

Браслет з натурального каменю ручної роботи

Природно, можна купити золоті прикраси і срібні прикраси. Але можна підійти до подарунка оригінально – купити натуральних каменів, фенечек і зробити браслет своїми рукам. 

Парфуми 

Ароматний парфум, напевно, один з найтрадиційніших подарунків на 8 березня. Проте, всі раді такому подарунку навесні. Головне, правильно вгадати смаки дівчини чи мами або дружини. В крайньому випадку, можна просто запитати у коханої жінки.

Ідеальні гаманець/сумка/рюкзак

Доведеться попітніти, поспостерігати за жінкою і вибрати гідний подарунок. Тим більше, що жінкам вічно нікуди і нема чого складати і брати з собою.

Іграшка-подушка під шию

Така річ стане в нагоді і в подорожі, і просто, якщо жінка працює багато за комп’ютером. Таким подарунком ви покажете і свою турботу, і проявите оригінальність. Доповнити такий подарунок можна букетом польових квітів (особливо зараз – в мороз і снігопад).

Ідеальний гаджет

Це може бути гаджет її мрії: айфончик, айпадик, смартфончик, електронна книжечка або навіть електронний тонометр (а що, раптом бабуся замовила тонометр останньої моделі!). Тут доведеться розкошелитися, але прекрасний вечеря 8 березня і весь березень вам забезпечений.

Мотиваційний скретч-постер

Подарунок може відмінно вписатися в інтер’єр квартири і зможе дати додаткову мотивацію. Він дозволяє почати з маленьких кроків і йти до поставленої мети. Врешті-решт, можна разом мотивуватися.

Абонемент до спортзалу/уроки танців/уроки манікюру

Навіть якщо панночці віддалено це цікаво, то це і нові знайомства, і нові емоції, і нові покупки.

Електронна сигарета

А що? Сильним жінкам, які можуть побалувати себе шкідливою звичкою, можна подарувати електронну сигарету. Це буде свого роду родзинкою жінки.

Набір для кулінара

Якщо жінка любить готувати віртуозні страви, то цей набір повинен бути у неї. А найголовніше, такий набір ви можете зібрати саме під неї, враховуючи її інтереси. Туди можна увійти натуральні і рідкісні прянощі і приправи, різні пристосування для самого процесу приготування. Також можна підібрати прилади, фартух і шапочку кухаря.

Нагадаємо, ми пропонували ідеї, як зробити вироби на 8 березня своїми руками на подарунок коханим жінкам або просто, щоб порадувати себе у вільний час.

Запис Що подарувати на 8 березня: оригінальні ідеї для коханих жінок спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Що цього року дарують українці один одному на День закоханих спеціально для 24tv.ua розповіли аналітики найбільшого маркетплейсу України Prom.ua.

Покупки номер один – інтим і білизна

Найпопулярніші подарунки на 14 лютого – жіноча нижня білизна та інтимні товари. Також в ТОП-5 входять жіноча, чоловіча парфумерія та солодкі подарунки. Аналітики відзначають, що після новорічних свят популярністю користуються ті товари, які допомагають створити романтичну атмосферу.

На комплект жіночої білизни українці витрачають близько 855 грн, на інтимні подарунки – 413 грн. Найчастіше інтимні товари купують зі смартфона. Так, в мобільному додатку маркетплейсу попит на них збільшується в 2 рази перед святом. Аналітики пояснюють це тим, що покупцям комфортніше замовляти еротичні товари зі своїх смартфонів, ніж з робочого або домашнього комп’ютера.

Парфуми ніхто не скасовував

У порівнянні з груднем в лютому збільшується попит на парфумерію – в 1,5-2 рази. На жіночі парфуми українці витрачають близько 508 грн, на чоловічі – 407 грн. Солодкі подарунки обходяться закоханим приблизно у 280 грн.

Так, Мар’яна Сологуб, власник інтернет-магазину “Мастерская8” на маркетплейсі, продає чайні та кавові набори. За її словами, перед святами різко зростає попит на подарункові набори з декоративними прикрасами. Наприклад, це можуть бути слова “люблю”, “кохаю”, вирізані з дерева.

“До 14 лютого дівчата починають готуватися ще наприкінці січня. А чоловіки замовляють подарунки практично перед самим святом, з великим поспіхом. Вибираючи подарункові набори, дівчата багато часу приділяють деталям, часто просять додати в набір щось ще. Чоловіки купують той набір, який вони побачили на картинці”, – коментує Мар’яна Сологуб.

Замість шкарпеток і букетів – світшоти і флораріуми

Все ж звикаючи до 14 лютого як до свята, українці починають готуватися до нього заздалегідь. За даними майданчика для продажу авторських виробів Crafta.ua, в останній тиждень січня кількість замовлень збільшилася на 30% в порівнянні з аналогічним періодом минулого року.

Найбільше замовляють набори пряників у формі сердечок, жінкам замість квітів купують флораріуми (композиції з живих рослин в скляному акваріумі або кашпо), нижню білизну і прикраси.Чоловікам у цьому році варто чекати практичних подарунків на День закоханих. Напередодні свята виріс попит на чоловічі світшоти і футболки, гаманці та інші аксесуари зі шкіри.

Кур’єри замість Амурів

Українці експериментують з привітаннями і хочуть здивувати другу половинку не тільки подарунком, а й способом його вручення. Тому на сервісі замовлення послуг Kabanchik.ua перед 14 лютого вже кілька років поспіль активно шукають кур’єрів. Завдання для них створюють різної складності і креативності. Від “відвезти солодощі і квіти”, до “доставити орхідею і листівку з написаними в стовпчик словами “Желаю Искрометной Жизни, Александра”, щоб вийшов акронім “ЖИЖА”. На організацію таких сюрпризів користувачі витрачають в середньому 150-200 грн.

Однак, виявилося, що для українців не обов’язковий привід для романтики. Аналітики сервісу відзначають, що подібні завдання з’являються на сервісі і без Дня закоханих. Так, на сайті регулярно шукають кур’єра для доставки подарунків-вибачень, художника для створення зізнань у коханні на асфальті або навіть компанію для романтичних посиденьок.

Запис Що дарують українці на день Валентина спершу з'явиться на Медіа-Версії.

В Україні на святкування Нового року загалом витрачено 68 млн грн бюджетних грошей.

Журналісти порталу texty.org.ua викачали із бази «Prozorro» всі тендери за 2016 і 2017 роки, в яких фігурує слово «новорічний». За адресами замовників з’ясувалося, що два роки поспіль найбільше коштів витрачає Харків – понад 7 млн грн.

Лідерами з новорічних бюджетних витрат у перерахунку на одного мешканця є Миколаїв, Полтава, Харків, Дніпро  та Чернівці.

А Управління освіти Чернівецької міськради має «бронзу» з витрат бюджетних коштів на закупівлю солодких подарунків.

Загалом в Україні протягом листопада-грудня 2017 року через «Prozorro» проведено «новорічних» тендерів на 68.5 млн грн, тобто на 62% більше, ніж 2016-го.

Запис Чернівці в ТОР-5 за витратами з бюджету на святкування Нового року. Лідирує Харків. спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Новий рік вже не за горами, і українські держустанови вже починають активно готуватися до зимової казки. На сайті електронних держзакупівель Prozorro вже почали з’являтися перші замовлення на новорічну атрибутику.

Наприклад, Покровська міськрада (Дніпропетровська область) готова купити костюми Діда Мороза, Снігуроньки та Святого Миколая за 15 тис. грн – по 5 тис. грн за костюм, що є середньою ціною на ринку (найпростіший коштує 2 тис. грн, а найдорожчий – більше 10 тис.). А ось влада Новомиргорода (Кіровоградська область) вже закупила цілих два костюми майже за 5,5 тис. грн. У Новомиколаївській РДА (Запорізька область) почали готувати сани ще в травні і купили одне вбрання для Діда Мороза за 7 тис. грн.

Повним ходом йде закупівля і головного атрибуту свята – новорічних ялин. Так, в Дніпрі дитячий міський парк збирався закупити 12 тис. гілок живої сосни для збірки святкового дерева, а Маріупольська райрада за 310,5 тис. грн купила 16-метрову штучну каркасну ялину. Київ теж готується до Нового року – столичний палац дітей та юнацтва виклав 35 тис. грн за штучну двометрову ялинку з “повним фаршем” – іграшками, гірляндами, сніжинками, мішурою, верхівкою для ялинки і дощиком.

Думають і про святкове вбрання. Тернівський центр культури (Дніпропетровська обл.) готовий витратити на новорічні прикраси 110 тис. грн – потрібні 287 пластикових іграшок в формі винограду, дзвіночків і кульок.

Ще чиновники активно почали закуповувати подарунки для дітей. Наприклад, Полтавська міськрада виділила понад 170 тис. грн на покупку 1894 півкілограмових новорічних подарунків: по 90 грн за набір з цукерок з начинкою праліне, шоколадних цукерок і фігурок Діда Мороза. Тим часом одна з райрад Дніпра хоче за 28 750 грн закупити 575 квитків (по 50 грн за штуку) для дітей і підлітків на новорічну виставу.

А в Івано-Франківську влада шукає організаторів вуличних ялинок в чотирьох мікрорайонах – готові викласти 34,6 тис. грн за доставку і установку звукової та світлової апаратури, конфетті-шоу і роздачу подарунків і сувенірів. А ось в маріупольському Палаці культури заплатили за оформлення для новорічного спектаклю 13,2 тис. грн. Тепер у них є гірлянди “Бурулька, що тане”, дисколампи і світлодіодні сніжинки. А Іллічівська філія адміністрації морпортів України замовила 200 новорічних листівок і 1600 пакетів за 34 тис. грн.

Запис Що придбавають місцеві чиновники до Нового року спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Вікарій чернівецького костелу Воздвиження Святого Хреста отець Андрій ПЕКАНЕЦЬ про те, хто такий Святий Валентин

– Святий Валентин – це історична постать єпископа з Терні (місцевість неподалік від Риму). Шанування Святого Валентина як покровителя людської любові має давню історію. Стародавні легенди розповідають про його пастирську діяльність серед молодих людей. Кажуть, що того часу імператор Клавдій II для зміцнення боєздатності свого війська ввів заборону воякам одружуватися й мати дітей. Звичайно, що такий наказ розлучив багатьох закоханих. Таємно і всупереч владі єпископ благословляв молодих, які бажали з’єднати своє життя. За цю свою діяльність святий неодноразово був ув’язнений і врешті-решт страчений. Людська вдячна пам’ять приписала йому титул покровителя закоханих і прикрасила його образ багатьма легендами.

Існують щонайменше два місця, де зберігаються його мощі – Терні та місцевість Б’єнтіна у Тоскані – це місця паломництв і щирого культу цього святого. Незважаючи на легендарність Святого Валентина, церковні перекази досить однозначно пов’язують його із покровительством людській любові, і досить вагомим підтвердженням їхньої давності є встановлення наприкінці V століття саме на 14 лютого спомину про цього святого Папою Геласієм. Образ Святого Валентина мав підкреслити передусім романтичну любов між чоловіком і жінкою, показати її духовний вимір. Традиція цього дня дійшла через століття аж до наших днів.

– Чому Святий Валентин – покровитель закоханих?

– Усі легенди про Святого Валентина сповнені романтизму. Наприклад, ця: одного разу єпископ, прогулюючись, побачив двох молодих людей, які сварилися. Підійшовши до них, вручив їм троянду і попросив, щоби вони вдвох потримали її: молоді відійшли, примирившись. Інша версія цієї ж легенди розповідає про те, що святому вдалося повернути їм любов, наказавши чудесним способом кружляти довкола них молодим голубкам, які воркували любовні пісні

– А чому Святий Валентин – покровитель епілептиків?

Нове обличчя Святого Валентина як чудотворця проявилося у місцевості Б’єнтіна, що у Тоскані (Італія), після того, як 1699 року туди прибули його мощі. Саме в цій місцевості вірні відкрили чудотворну міць святого, який зціляв епілептиків, біснуватих, лунатиків. Завдяки багатьом чудесам з його посередництвом, люди почали називати святого Валентином від біснуватих. Тому на образах цього часу святий дуже часто зображається як той, хто зціляє від недуги та одержимості.

– День Валентина сьогодні спричиняє підозру? Чому?

– Сляд пам’ятати, що Валентинів день – це виразне посилання на мученика III століття, який віддав своє життя з любові до Ісуса, і ця подія такої жертовної любові нас вчить. Сьогодні настала велика дехристиянізація цього дня. Комерційний світ спотворив духовне значення свята. Із часом духовність його втратилася і сьогодні дуже часто пропонується вже певна карикатура на це свято.

– Яким може бути день Святого Валентина?

– Сьогоднішнім християнам слід побачити у дні Святого Валентина велику спрагу молодих людей у духовній, великій і передусім справжній жертовної любові, яку так важко знайти. Християни завжди були експертами від любові, як це доводить історія: історія мучеників, історія святих, які любили насправді. Сьогодні нам потрібні нові Святі Валентини, які вчинять чудо прозріння для сучасного світу, які подарують своє серце іншим, які зможуть сказати щиро: «Я люблю».

Я проти того, щоби кохання було «одноденним» – 14 лютого. Кохати треба постійно, 365 днів на рік! Кохання треба підтримувати і плекати.

Заохочую розширити День закоханих до Року закоханих і далі – аж до Вічності закоханих! І не соромтеся дарувати подарунки коханій людині будь-якого дня!

 

Реальне кохання

Листи, що пливуть до берега серця

Дві творчі душі – Пауль Целан та Інгеборг Бахман – зустрілися в окупованому Відні 1948 року у травні . Дві долі, які були досить різними, але, водночас, їх єднала одна сила. Сила, яка й досі не дає розлетітися цьому світові на друзки.

Він – німецькомовний єврей без громадянства, родом із Чернівців, який втратив обох батьків у німецькому концтаборі й сам відбув ув’язнення в румунському трудовому батальйоні. Вона – донька австрійського чиновника, яка на той час студіювала філософію. Він – уже доволі відомий австрійський поет, вона – поетеса-початківка. Йому виповнилося 27 років, їй – 21.

Уже за кілька днів після їхнього знайомства кімната Бахман, яку вона знімала, засипана червоними маками – улюбленими квітами її нового друга. Та любовні стосунки тривають недовго:  наприкінці червня Целан залишає Відень, подарувавши Інгеборг на прощання свій вірш «У Єгипті». Він не може залишатися у Відні, адже в місті, поділеному на чотири зони окупації, він, колишній громадянин СРСР, що втік на Захід, піддає себе небезпеці. Целан їде до Парижа, і наприкінці року, на Різдво, починається його листування з Бахман – сповнене надій і розчарувань, потягу і відштовхування, віри й недовіри.

Бахман прагне поїхати до Парижа і вже будує спільні плани на майбутнє. Лише у жовтні 1950-го цю поїздку вдається здійснити. Дорогою вона думала, що їхні стосунки надовго, але вже в грудні дівчина їде до Німеччини. Спільне життя не склалося, та залишилися листи. Пауль часто посилає Інгеборг свої вірші, вона намагається опублікувати їх. За два роки вони зустрінуться знову в Ніендорфі на читаннях об’єднання німецьких письменників «Група 47», куди Целана запросили, завдяки наполегливому проханню Бахман. Однак надії на нове зближення розсипаються: Целан у грудні 1952 року одружується з іншою жінкою.

«Пиши, благаю тебе, пиши, – звертається до нього Бахман. – Мені важливий будь-який лист, у якому ти розкажеш про себе, нехай у ньому і не буде відповіді на мої рядки». Але й листування практично припиняється. Целан посилає Бахман у березні 1953 року свою книгу «Мак і пам’ять» із короткою присвятою, вона в грудні того ж року шле йому свою – «Відкладений час»: «Паулю – обмінятися, щоби втішитися».

Здавалося б, що їхні шляхи розійшлися назавжди, однак у жовтні 1957 року вони зустрічаються на конференції у Вуперталі, і кохання спалахує з новою силою. Після конференції вони проводять один день та одну ніч у Кельні. Єдине, що стає перешкодою їхнім стосункам – Жизель Лестранж, дружина Целана, і його маленький син Ерік.

Повернувшись до Парижу, поет ледь не щодня пише коханій: «Я ще раз виглянув з вікна вагона, і ти теж озирнулася, але поїзд був уже далеко. І тут щось здавило моє горло з несамовитою силою…». І у відповідь: «Кожний новий день тепер для мене – лише відгомін нашої зустрічі. Але прошу, не уникай Жизелі через мене. Кому, як не їй, дякувати нам тепер?».

За рік Інгеборг переїздить жити до письменника Макса Фріша, з яким познайомилася влітку в Парижі.  Востаннє з Целаном вона зустрінеться в Цюріху в листопаді 1960-го. Невдовзі припиниться й листування…

І все ж зв’язок між ними не зник. Їхні поезії стають свого роду «посланнями у пляшці». Пізніше в своїх «Бременських промовах» Целан напише: «Вірш може стати пляшковою поштою, відправленою з надією – часто, звичайно, слабкою, – що закорковану пляшку з посланням десь-колись прижене до берега. Можливо, то буде берег серця. Вірші, з цієї точки зору, перебувають у дорозі. Вони кудись пливуть».

У квітні 1970 року Пауль Целан звів рахунки з життям: втопився у Сені.

«Моє життя закінчилося. Бо він під час депортації потонув у ріці» – говорить вимарене Я про Чужинця в чорному плащі у романі Інгеборг Бахман «Маліна» (1971): «Він був для мене життям. Його я любила більше, ніж власне життя».

За матеріалами збірки «Пора серця. Інгеборг Бахман – Пауль Целан. Листування»

Коментарі

Лариса РАРЕНКО, журналіст, асистент кафедри журналістики ЧНУ:

– Загалом я прихильно ставлюся до цього свята. Ще один приємний привід привітати тих людей, яких ми любимо – не лише кохаємо, а, наголошую, любимо. Йдеться про рідних, близьких, не лише коханих. Якось особливо цей день я відзначати не буду, але вкотре нагадаю своєму чоловікові, разом із нашою маленькою донечкою, про свято і проведемо ми цей вечір за святковою вечерею…

Наталя Прокіпчук, студентка факультету психологій КНУ ім. Шевченка:

– Більшість людей, що є противниками нинішнього свята, є або нещасливі в особистому житті, або ж просто не знайшли ще свого кохання. Через це вони сердиті на весь світ і заздрять закоханим. Особисто я вважаю, що це дуже світла, романтична традиція. День Св. Валентина можна святкувати, навіть якщо ви самотні: не виключено, що саме цього дня ви зустрінете таку ж самотню душу.

Святкується ж цей день у нас не так вже й віддавна, але його варто проживати як традиційне дійство любові, радості та щастя. Не обов’язково відзначати тільки національні та релігійні дати. Свято – це стан душі.

Мене дивує, коли стверджують, що День Святого Валентина був створений для того, щоби продавці валентинок цього дня могли щось там заробити. Бо ж зовсім не обов’язково витрачатися. Подарунок, зроблений власними руками, виглядатиме набагато оригінальніше. Та й загалом не у подарунках справа. Набагато важливіша увага коханої людини, її посмішка, дотик, поцілунок, години, проведені разом…

А якщо узагальнити, щодень можна перетворити на свято. От просто взяти і сказати собі: «Цей день буде особливим». А, якщо не знаєте, що можна відсвяткувати, просто зазирніть в Інтернет, що цього дня святкує світ. Неважливо, чи це День Конституції Гондурасу чи День народження Брежнєва за календарем майя. Просто святкуйте й радійте життю!

Лариса БЕРЕЖАН, доцент, кандидат філологічних наук, викладач кафедри української літератури ЧНУ:

– До Дня Святого Валентина ставляться по-різному. Хтось любить це свято і обов’язково відзначає його, хтось вважає його нетактовним, бо, крім закоханих, є і самотні люди.  Не можу сказати, що я негативно ставлюся до свята. Я не скептик, і таке свято теж має право на існування. Свято позитивне, тож чому б і ні? Найбільше це свято полюбляє бізнес, бо від нього він добряче заробляє.

Прикметно, що старше покоління викладачів і не знає про існування такого свята. Тож на запитання: «Як ви ставитеся до Дня Святого Валентина?» відповідають запитанням:  «А що це за свято?».    

Прикметно, що старше покоління викладачів і не знає про існування такого свята. Тож на запитання: «Як ви ставитеся до Дня Святого Валентина?» відповідають запитанням:  «А що це за свято?».

Александра Борисенко, США:

– Ми з коханим чоловіком Романом святкуємо День Валентина щоразу інакше. Роман дарує мені квіти і, буває, якийсь подарунок, ми обмінюємося листівками. Цього року підемо на вечерю до французького ресторану. Буває, що Роман готував нам особливу вечерю. Звичайно, як і до будь-якого іншого свята, магазини в Америці виставляють на розпродаж дуже багато чого. Ми такі речі не купуємо. Дехто, мабуть, купує – але, думаю, багато залишається непроданим. Наші друзі святкують так, як і ми. Але за всіх американців сказати важко: вони різні і відзначають по-різному. Хтось і зовсім не зважає на свято.

Серце кров’ю обливається…

А розчаровані у День усіх закоханих відзначають Анти-Валентин.  Цього дня також дарують листівки з зізнаннями – але іншого змісту. Написи можуть бути, приміром, такими: «Я йду від тебе! Не телефонуй мені більше!» Ідея такого дивного свята – знущатися над торжеством кохання.  

Розчарування по-американськи…

Можливо, це нова мода, а можливо, просто спосіб заробити, цього разу – на нещасті. Анти-валентинівський рух супроводжується відповідною атрибутикою: провокативними подарунками, антивалентинками, на яких зображене серце, як з фільму жахів: з синцями, відірваними артеріями тощо.

Як його відзначають? Дехто на честь Анти-Валентина дарує троянди. Але не свіжі й ароматні, з крапельками роси на пелюстках, а засушені і пофарбовані чорним. Або чорні льодяники з написом «Ні за що!». А самотні – чи ті, хто просто не хоче святкувати День закоханих, зустрічаються й влаштовують особливі вечірки, на яких обговорюють своїх «колишніх», акцентуючи на їхніх недоліках.

Кажуть, у Чікаго є кілька барів, які 14 лютого навмисно прикрашають зали чорними траурними повітряними кульками. А раніше самотніх клієнтів, які приносили з собою фото колишніх коханих, пригощали безкоштовно коктейлями.

… І по-російськи

В інтернеті в соцмережі «Facebook» мешканка Москви розповіла про те, як її дочка-підліток готувалася до відзначення Дня Валентина. Вийшло трохи дикувато – через політичний підтекст. Росія – таки Росія…

«Дочка прийшла зі «сходки» і поділилася прекрасним: вони сьогодні гуляли разом з «вКонтактною» тусовкою фанатів британських серіалів. Тусовка ця складається з підлітків від 13 до 17. Щонеділі зустрічаються в антикафе, спілкуються, потім гуляють. І ось сьогодні вони (до 5 десятків молодих людей), гуляючи, дійшли до Красної площі. І тут їх зупинила поліцейські, які заявили, що акція в них несанкціонована і на Красну площу їх не пустять. Діти сказали, що вони просто гуляють і все. Тоді поліцейський запитав у моєї Дуні, що за коробка у неї в руках (а в неї якраз була яскрава коробка для валентинок її власного виготовлення, оскільки нинішня сходка присвячувалася Дню святого Валентина, який наближається). Дуня відповіла, що коробка для валентинок. Тоді поліцейський поцікавився, чи не збираються вони влаштувати якусь акцію, скажімо, роздавати валентинки. Дуня сказала, що ні, не збираються. Тоді поліцейський покликав старшого, бо не знав, як вчинити. Прибулий офіцер знов запитав про коробку. Йому знов розповіли про День святого Валентина, на що він запитав у підлітків, чи знають вони, що це неправославне свято. На що Дуня, як головний парламентарій, відповіла, що взагалі-то вони тут далеко не всі православні, що серед них є атеїсти і навіть буддисти. Після чого, за словами Дуні, поліцейський став дуже заклопотаним на вигляд. Він відвів 15-літню Дуню вбік і сказав, що він їх, так і бути, пропустить, але тільки «під її відповідальність». І поліція супроводжувала їх упродовж всього їхнього проходження площею розчарування по-американськи…».

Запис День Святого Валентина спершу з'явиться на Медіа-Версії.

На подвір`ї біля маєтку Святого Миколая наче у казці. На майданчику біля святково прикрашеної ялинки бавляться діти. Навколо вогнища встановлені крісла. За легендою, вони мають силу 12 людських чеснот. Сидячи у них, малеча спалює на вогнищі різочки і дає обіцянку наступного року поводитися чемно.

У дерев’яному будинку, де мешкає Святий Миколай, є кілька кімнат. У першій з них – пошта. Тут усі полиці заставлені листами дітвори, у кутку — великий мішок теж із листами і малюнками дітей. Саме зараз поштарі збилися з ніг.

– Пошта Святого Миколая існує від 2003 року. Відтоді на її адресу надійшло понад десять тисяч листів, і на кожен ми відповіли, – розповідає Мирослав СОКОЛЮК, який і є Святим Миколаєм. – З кожним роком листів більшає. Протягом останнього тижня надходило по кілька сотень на день. Ледве встигав відписувати. Діти надсилають малюнки, пишуть дуже гарні та проникливі побажання. На жаль, надходять і сумні листи. Зокрема, від діток, чиї батьки на заробітках. Саме у час новорічно-різдвяних свят вони почуваються дуже самотньо. Часом сидимо над цими листами і самі плачемо… Ось наприклад: «Дорогий Святий Миколаю! Я знаю, що ти чарівник і можеш усе на світі. Допоможи мені, будь ласка, повернути маму з-за кордону. Зроби так, щоби вона мала роботу в Україні». А от іще один: «Мій тато дуже п`є і ображає нас з мамою. Я хочу, щоб він став добрим». В іншому листі дитина просить Миколая, щоб одужала його бабуся. А є листи, в яких просять допомогти покращити їхні житлові умови, бо велика  сім’я живе в одній кімнаті в гуртожитку.

Відписує Мирослав Соколюк листи малятам старовинним пером, яке вмочує в не менш старовинні чорнила рожевого, зеленого, червоного, жовтого кольорів. Який у Миколая настрій, такими чорнилами він і пише. Листівки з побажаннями мають спеціальний логотип і печатку з малюнком садиби.

У помешканні Святого Миколая є музей новорічно-різдвяної іграшки. Тут усі охочі можуть побачити колекцію оригінальних листівок різних країн – деяким із них вже понад сто років. Поруч – музей природи.

– Аби побачити тварин, не обов`язково до кімнати-музею заходити. Навколо маєтку часто прогулюються косулі та зайці, – розповідає Мирослав Соколюк. – Вони – Миколаєві помічники.

Коли пізно ввечері автобуси із дітлахами роз’їжджаються по своїх домівках, у садибі стає тихо-тихо. Мирослав Соколюк іде у свою кімнату. На ліжку в нього – три подушки. Розповідає, що на одній – спілкується з Богом, на другій – вислуховує дитячі бажання, а на третій – виконує їх. На простирадлі Миколая росте трава, квіти, а з боків – сніг. Вікно також прикрашене різними порами року: з одного боку – зелень, квіти, з іншого – хурделиця.

– Виконувати роль Святого Миколая – дуже почесна місія. Щонеділі дякую Богові за це, – зізнається Мирослав Соколюк. – У ці святкові передноворічні дні почуваюся справжнім чарівником. Хочеться допомогти кожній дитинці! Колись привезли до мене шестилітню дівчинку, якій у школі друзі сказали, що Святого Миколая не існує, а подарунки під подушку насправді кладуть батьки. Вона побачила мене і завмерла. Потім почала запитувати, як я живу, просила показати листи від діток і чарівні чорнила. Перед від’їздом сфотографувалися разом на пам’ять. Дівчинка дуже хотіла показати це фото однокласникам. А ще сказала на прощання: «Дякую, що казка насправді існує!».

Олена ТИМОФІЙЧУК, «Версії», фото автора

Запис «Миколаю, дякую, що казка насправді існує…» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Цього дня, за традицією, батьки вночі кладуть дітям подарунки під подушку. А напередодні свята діточки власноруч пишуть доброму Святому листи, випрохуючи в нього омріяні подарунки.

Проте 38 юних чернівецьких художників, віком від 7 до 16 років, листами вирішили не обмежуватися, тому напередодні свята присвятили йому ще й цілу виставку  своїх робіт у Чернівецькому художньому музеї!

Щоби Святий Миколай таки напевне не оминув подарунками їхню подушку!

Ігор КОНСТАНТИНЮК, «ВЕРСІЇ», фото автора

За традицією, слухняні діти отримують від святого Миколая солодощі, а неслухняні – різки

Запис Зустрічайте Миколая – віршиком, листом, малюнком! спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Майстриня майже не має вільного часу, бо ж вироби з бісеру – це і її робота, і захоплення. А коли й видається вільна хвилинка для відпочинку, вона й тоді має з собою мішечок з бісером та спеціальний дріт, аби нанизувати намистинки. В результаті симбіозу таланту, наполегливості та клопіткої праці, вона за лічені години, дні, а інколи й тижні «вирощує» з бісеру дерева, які милують око, та водночас дивують споглядальника.

           Хочеш – береза чи сакура, або ж – дерево щастя

Свої вироби Ольга Савчак любить і шанує, бо ж у кожен з них вклала частинку власної душі та тепло рук. Каже, що ніколи не заздрить колегам, які займаються бісероплетінням, та не шкодує власного досвіду та знань, коли запитують пораду молоді.

– Скажу відверто, що таємниці в тому жодної, бо ж, скільки вже дерев я зробила, а двох однакових ніколи не виходило, – каже Ольга. – Навіть, якщо поставити переді мною моє ж дерево і попросити зробити таке саме один до одного, не вийде – намистини вдруге не складуться так само. А якщо вже я не можу повторити сама себе, то тим більше нема чого хвилюватися, що це зробить хтось інший.

Сьогодні майстриня й справді легко, без жодних натяків на небажання, роздає поради всім, хто хоче навчитися цієї нелегкої справи, сама навчає новачків. А вісім років тому, коли тільки починала працювати в цій техніці, її навчити було нікому – до гуртків, де вчать азам бісероплетіння, приймають тільки школярів. Тому й купила собі книжку, за якою зробила свої перші, тоді ще невпевнені, кроки, склавши своє перше деревце з бісеру.

– Маленьке, примітивне дерево робила десь тиждень. Тоді і руки боліли, і очам важко було, – зізнається Ольга Савчак. – Це вже тепер деревце невеликих розмірів можу зробити навіть за добу, та й, ані руки, ані очі не болять, бо ж призвичаїлась – пальці самі нанизують намистинки, а на процес навіть не дивлюся, настільки пальці вже його відчувають.

Складає Оля українські калини, берези, японські сакури, грошові дерева і навіть дерева щастя – їх купують найкраще. За стільки років їхнього виготовлення в Ольги вже є й постійні клієнти: кілька дерев придбали для себе, а тепер постійно замовляють на подарунки рідним, друзям, колегам. Адже така річ у жодному інтер’єрі не буває зайвою – просто треба правильно підібрати дерево, і помешкання або офіс враз набуде зовсім іншого вигляду – затишного, обжитого, теплого…

            Ольга Савчак: Люди не люблять клопіткої роботи

Людину, якій би не сподобалося те, що створює майстер з художнього бісероплетіння Ольга Савчак, знайти вельми важко. Зазвичай люди захоплено й зацікавлено роздивляються її витвори з різнокольорових намистин, воліють мати таке дерево в себе, а деякі навіть висловлюють бажання зробити його власноруч.

– Скласти дерево з бісеру вчу людей різного віку: від школярів – до пенсіонерів. Були й такі, яким за 80, – розповідає майстриня. – От тільки справа в тому, що тільки на перший погляд здається, що все дуже просто. Насправді ж ця робота потребує наполегливості, концентрації уваги, сили волі.

Так, зробивши одне дерево своїми руками, люди часто відмовляються від подальшої роботи з бісером, бо ж на власному досвіді переконуються: це непросто – і за обсягом роботи, і за часом. Щоби виготовити середнє дерево, на початках самій майстрині необхідно було 2-3 тижні, а тепер від доби до місяця – залежно від його величини. Буває навіть, що на одне дерево використовується до 5-6 кілограмів бісеру, які Оля опрацьовує за три тижні.

– Та що казати про чужих людей, коли мій власний син не цікавиться продовженням моєї справи. Йому, звісно, подобаються мої вироби, але не виготовляти їх, а ними милуватися, – посміхається Оля. – Але надихає те, що за роки, які я займаюся бісероплетінням, своє ставлення до нього змінив мій чоловік: спочатку ставився доволі скептично (бо ж і бісер по всьому будинку, і дротики), але, коли побачив, що в мене щось таки виходить, підтримав, і підтримує в усіх творчих задумах і досі.

Окрім плетіння бісером, Ольга Савчак вишиває картини, блузки,  робить декоративні картини зі штучних квітів, декупаж, вироби зі шкіри, прикрашає стрічками сумки. Щоби показати людям усі свої вироби, Оля мріє про власний магазин, в якому клієнтам пропонуватимуть не тільки авторські мистецькі витвори, а й матеріали для творчої роботи, а також безкоштовно проводитимуть майстер-класи для охочих навчитися цьому складному, але такому гарному, ремеслу.

          Найкраще своє дерево присвятила коханому чоловікові

Пані Ольга виготовила сотні дерев із бісеру. Різних кольорів, відтінків, дизайну. Нині вони прикрашають оселі людей по всій Україні та за кордоном. Але серед всього розмаїття витворів Олі є особливе дерево – такого немає ні в кого. А особливість його у тому, що воно… світиться.

– Якось зайшла до магазину люстр і побачила виготовлений зі штучних квітів світильник. Мені стало цікаво: а що, коли всі ті штучні квіти, які виглядають так грубо і неохайно, замінити на бісер? – згадує історію створення ексклюзиву майстриня. – Відтак купила річ, що мене зацікавила, принесла додому і взялася до роботи.

Над подарунком для коханого Ольга працювала місяць – справа ж бо непроста: півметрове дерево з розлогими гілками треба було оформити так, щоби воно і гарно виглядало, і зберегло здатність світитися.

– Але коли доробила диво-дерево і ми його увімкнули, моя сім’я була в захваті від побаченого, – каже майстер. – Просто якесь райське дерево вийшло. Навіть сама від себе такого не сподівалася.

Тепер диво-рослина «цвіте» в Олі вдома цілорічно. Вже було багато пропозицій придбати це дерево, проте воно не продається – бо не має ціни, відповідає майстриня.

           Майстер-клас від Ольги Савчак

Для того, щоби своїми руками сплести бонсай з бісеру (дерево в японському стилі, яке чудово підійде як для оформлення сучасного інтер’єру житла, так і для офісу), знадобляться бісер зеленого та рожевого кольорів, дріт 0,36 або 0,4, флористична стрічка коричневого кольору. Для підставки: безбарвний клей, гіпс, кольорові камінці, скельця або будь-які інші декоративні елементи, горщик.

Коли я роблю дерево, то не ріжу дріт шматочками, а населяю його метрів 5 – так економиться дріт і час. Накрутивши потрібну кількість пучків – 100-200, – дерево можна збирати. Це робиться за допомогою спеціальних флористичних дротиків. Тоді береться якась тверда основа – чи електрод, чи мідний твердий дріт – пучки збираються докупи, обмотуються нитками, а потім стрічкою. Далі, аби дерево мало привабливий блиск, воно покривається лаком. Свого часу, загіпсовуючи горщик, зіткнулася з ситуацією, коли він тріскає. Для того, щоби цьому запобігти, я кладу на дно горщика пінопласт, а гіпс заливаю шарами.

Любов НЕЧИПОРУК, «Версії»

Запис Рукотворне диво: Дерева виростають з… бісеру спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Звичайнісінькі скляні пляшки Ольга Денисик перетворює на дзвоники, скрипки, бокали і навіть свічки. Аби чарівне перетворення відбулося, дівчині потрібні лише фарби та пензлі. А ще – фантазія. І все – шедевр готовий.

– Я почала малювати на пляшках два з половиною роки тому. Напередодні Нового року хотіла зробити щось незвичайне, святкове. Тоді й з’явилася ідея намалювати картину на пляшці. А потім цю пляшку подарувати друзям. Так і створила свою першу роботу. На ній зобразила Новий рік – сніговика, різдвяні дзвоники, пухнастий сніг. До речі, з того часу малюю тільки по наповнених пляшках. Бо дарувати пусту пляшку – погана прикмета. А я всі свої роботи роздаровую.

Ольга ніколи не навчалася у художній школі, хоча мала генетичний хист до малювання – дуже гарно малює її батько. Проте професійно розвивати свій талант дівчині завжди бракувало часу. Її роботи завжди відзначали у школі на уроках образотворчого мистецтва. Більше того: часто малювала і за себе, і за однокласників. Але з художньою творчістю своє життя тісно пов’язала лише тоді, коли почала розфарбовувати пляшки. Коли малює – забуває про всі турботи і проблеми, відпочиває думками і тілом, наснажуюся позитивом.

– Процес створення однієї пляшки займає приблизно дві ночі (чомусь моменти творчості у мене припадають саме на ніч), – розповідає Ольга Денисик. – Купую пляшку будь-якого напою – пива, шампанського, коньяку чи віскі. Спочатку протираю її спиртом, щоби знежирити. Далі – накладаю на неї ґрунтовку. Коли вона підсихає, розпочинається найцікавіше – власне малювання. Користуюся акриловими фарбами. Аби малюнок добре закріпився на пляшці, потрібна доба. І виріб готовий. Зверху його можна покрити лаком, проте я цього не роблю. Коли фарби висихають, пляшку можна навіть мити під прохолодною водою – малюнок не зіпсується.

Оля малює те, що в той чи інший момент для неї актуальне, хвилює її, цікавить. Розповідає, наприклад, як дізналася про вагітність подруги – створила їй у подарунок пляшечку у вигляді дзвоника. А знайомому музикантові подарувала пляшку-скрипку. 

– Іще рік назад я намагалася лічити свої роботи, але вже через два-три місяці збилася з рахунку. Знаю точно, що в моєму доробку вже є понад сто пляшок, – каже дівчина. – Але вдома – не маю жодної своєї роботи. Всі роздаровую. Мої пляшечки є вже по всій Україні і навіть за кордоном. Щоправда, моя мама трохи обурюється: у неї немає жодної моєї роботи. Але я найближчим часом обов’язково це виправлю.

На творчість Ольгу надихнув навіть цьогорічний чемпіонат з футболу «Євро-2012». Хоча вона ніколи не захоплювалася цим видом спорту, більше того – завжди перемикала канал, коли бачила гру, від перегляду матчів за участю нашої збірної відмовитися не могла.

– Щиро вболівала за наших. Після тріумфальної перемоги української збірної над шведами, взялася за пензель. Так за дві ночі у мене вийшла футбольна пляшка, – розповідає художниця. – Але вже за тиждень я її подарувала знайомому, який обожнює футбол.

Єдине, чого Ольга ніколи не планує робити, – продавати свої роботи. Бо для неї дуже важливо, аби вони потрапляли до друзів, рідних, знайомих. До людей, яких дівчина любить і цінує.      

– Мені зовсім не шкода їх дарувати. На згадку залишаю собі фото розфарбованих пляшок, – додає. – Не хочу продавати своє натхнення. Краще – дарувати його на щастя.

Ольга ТИМОФІЙЧУК, «Версії»

Запис На пляшці – витвір мистецтва спершу з'явиться на Медіа-Версії.