Хто і що б не казав, а люди теж здатні робити дива. І це направду так. Бо ж іноді дива бувають рукотворними. Це усвідомлюєш повною мірою, коли дивишся на вироби, які зробила власними руками, фантазією та зусиллями майстер художнього бісероплетіння Ольга САВЧАК.
Майстриня майже не має вільного часу, бо ж вироби з бісеру – це і її робота, і захоплення. А коли й видається вільна хвилинка для відпочинку, вона й тоді має з собою мішечок з бісером та спеціальний дріт, аби нанизувати намистинки. В результаті симбіозу таланту, наполегливості та клопіткої праці, вона за лічені години, дні, а інколи й тижні «вирощує» з бісеру дерева, які милують око, та водночас дивують споглядальника.
Хочеш – береза чи сакура, або ж – дерево щастя
Свої вироби Ольга Савчак любить і шанує, бо ж у кожен з них вклала частинку власної душі та тепло рук. Каже, що ніколи не заздрить колегам, які займаються бісероплетінням, та не шкодує власного досвіду та знань, коли запитують пораду молоді.
– Скажу відверто, що таємниці в тому жодної, бо ж, скільки вже дерев я зробила, а двох однакових ніколи не виходило, – каже Ольга. – Навіть, якщо поставити переді мною моє ж дерево і попросити зробити таке саме один до одного, не вийде – намистини вдруге не складуться так само. А якщо вже я не можу повторити сама себе, то тим більше нема чого хвилюватися, що це зробить хтось інший.
Сьогодні майстриня й справді легко, без жодних натяків на небажання, роздає поради всім, хто хоче навчитися цієї нелегкої справи, сама навчає новачків. А вісім років тому, коли тільки починала працювати в цій техніці, її навчити було нікому – до гуртків, де вчать азам бісероплетіння, приймають тільки школярів. Тому й купила собі книжку, за якою зробила свої перші, тоді ще невпевнені, кроки, склавши своє перше деревце з бісеру.
– Маленьке, примітивне дерево робила десь тиждень. Тоді і руки боліли, і очам важко було, – зізнається Ольга Савчак. – Це вже тепер деревце невеликих розмірів можу зробити навіть за добу, та й, ані руки, ані очі не болять, бо ж призвичаїлась – пальці самі нанизують намистинки, а на процес навіть не дивлюся, настільки пальці вже його відчувають.
Складає Оля українські калини, берези, японські сакури, грошові дерева і навіть дерева щастя – їх купують найкраще. За стільки років їхнього виготовлення в Ольги вже є й постійні клієнти: кілька дерев придбали для себе, а тепер постійно замовляють на подарунки рідним, друзям, колегам. Адже така річ у жодному інтер’єрі не буває зайвою – просто треба правильно підібрати дерево, і помешкання або офіс враз набуде зовсім іншого вигляду – затишного, обжитого, теплого…
Ольга Савчак: Люди не люблять клопіткої роботи
Людину, якій би не сподобалося те, що створює майстер з художнього бісероплетіння Ольга Савчак, знайти вельми важко. Зазвичай люди захоплено й зацікавлено роздивляються її витвори з різнокольорових намистин, воліють мати таке дерево в себе, а деякі навіть висловлюють бажання зробити його власноруч.
– Скласти дерево з бісеру вчу людей різного віку: від школярів – до пенсіонерів. Були й такі, яким за 80, – розповідає майстриня. – От тільки справа в тому, що тільки на перший погляд здається, що все дуже просто. Насправді ж ця робота потребує наполегливості, концентрації уваги, сили волі.
Так, зробивши одне дерево своїми руками, люди часто відмовляються від подальшої роботи з бісером, бо ж на власному досвіді переконуються: це непросто – і за обсягом роботи, і за часом. Щоби виготовити середнє дерево, на початках самій майстрині необхідно було 2-3 тижні, а тепер від доби до місяця – залежно від його величини. Буває навіть, що на одне дерево використовується до 5-6 кілограмів бісеру, які Оля опрацьовує за три тижні.
– Та що казати про чужих людей, коли мій власний син не цікавиться продовженням моєї справи. Йому, звісно, подобаються мої вироби, але не виготовляти їх, а ними милуватися, – посміхається Оля. – Але надихає те, що за роки, які я займаюся бісероплетінням, своє ставлення до нього змінив мій чоловік: спочатку ставився доволі скептично (бо ж і бісер по всьому будинку, і дротики), але, коли побачив, що в мене щось таки виходить, підтримав, і підтримує в усіх творчих задумах і досі.
Окрім плетіння бісером, Ольга Савчак вишиває картини, блузки, робить декоративні картини зі штучних квітів, декупаж, вироби зі шкіри, прикрашає стрічками сумки. Щоби показати людям усі свої вироби, Оля мріє про власний магазин, в якому клієнтам пропонуватимуть не тільки авторські мистецькі витвори, а й матеріали для творчої роботи, а також безкоштовно проводитимуть майстер-класи для охочих навчитися цьому складному, але такому гарному, ремеслу.
Найкраще своє дерево присвятила коханому чоловікові
Пані Ольга виготовила сотні дерев із бісеру. Різних кольорів, відтінків, дизайну. Нині вони прикрашають оселі людей по всій Україні та за кордоном. Але серед всього розмаїття витворів Олі є особливе дерево – такого немає ні в кого. А особливість його у тому, що воно… світиться.
– Якось зайшла до магазину люстр і побачила виготовлений зі штучних квітів світильник. Мені стало цікаво: а що, коли всі ті штучні квіти, які виглядають так грубо і неохайно, замінити на бісер? – згадує історію створення ексклюзиву майстриня. – Відтак купила річ, що мене зацікавила, принесла додому і взялася до роботи.
Над подарунком для коханого Ольга працювала місяць – справа ж бо непроста: півметрове дерево з розлогими гілками треба було оформити так, щоби воно і гарно виглядало, і зберегло здатність світитися.
– Але коли доробила диво-дерево і ми його увімкнули, моя сім’я була в захваті від побаченого, – каже майстер. – Просто якесь райське дерево вийшло. Навіть сама від себе такого не сподівалася.
Тепер диво-рослина «цвіте» в Олі вдома цілорічно. Вже було багато пропозицій придбати це дерево, проте воно не продається – бо не має ціни, відповідає майстриня.
Майстер-клас від Ольги Савчак
Для того, щоби своїми руками сплести бонсай з бісеру (дерево в японському стилі, яке чудово підійде як для оформлення сучасного інтер’єру житла, так і для офісу), знадобляться бісер зеленого та рожевого кольорів, дріт 0,36 або 0,4, флористична стрічка коричневого кольору. Для підставки: безбарвний клей, гіпс, кольорові камінці, скельця або будь-які інші декоративні елементи, горщик.
Коли я роблю дерево, то не ріжу дріт шматочками, а населяю його метрів 5 – так економиться дріт і час. Накрутивши потрібну кількість пучків – 100-200, – дерево можна збирати. Це робиться за допомогою спеціальних флористичних дротиків. Тоді береться якась тверда основа – чи електрод, чи мідний твердий дріт – пучки збираються докупи, обмотуються нитками, а потім стрічкою. Далі, аби дерево мало привабливий блиск, воно покривається лаком. Свого часу, загіпсовуючи горщик, зіткнулася з ситуацією, коли він тріскає. Для того, щоби цьому запобігти, я кладу на дно горщика пінопласт, а гіпс заливаю шарами.
Любов НЕЧИПОРУК, «Версії»
