Пригадуєте, який фурор збурили в суспільстві перші оприлюднені електронні декларації та розслідування щодо майна наших можновладців. Мої вуха та волосся на голові зарухалися від здивування та остраху за тих людей, про чиї статки ми дізналися. Та ще від образи за нашу бідність…  Та попри все, я тоді зробив на цьому собі ім’я, познайомивши читачів «Версій» з тим, чим володіють наші чиновники. Дехто з них, до слова, навіть до редакції приїжджав для з’ясування стосунків. Та я відкривав їм в Інтернеті сайт Електронних декларацій чиновників і депутатів, а також Державний реєстр речових прав (ДРРП) і таким чином виходив «сухим із води». Зрештою, це стало завоюванням Майдану. Але зовсім не сподобалося тим, проти кого було спрямоване. І тому Мін’юст, пішов на зустріч товстосумам і, внісши зміни, ускладнив доступ журналістам-розслідувачам до ДРРП. Чи, може, пане Павле, у вас щось інше було на меті? Поділіться, не соромтеся…

Зміни ж до Державного реєстру речових прав робила структура міністерства юстиції ДП «Національні інформаційні системи («НАІС»). При цьому ще й витратила на все це, за даними Мін’юсту, 325 тис.грн. Підкреслю, ці гроші взяли вони з наших податків. А взяли для того, щоби приховати темні справи можновладців. Чи ви зі мною не згідні, пане Петренко? Адже саме на підтвердження цього наводять чимало фактів «Наші гроші» у публікації Аліни Стрижак «Зіпсувати те, що працювало» (nashigroshi.org/2019/03/22/zipsuvaty-te-shcho-pratsiuvalo). Бо так чи інакше, але саме на тому, що нині приховало ДП «НАІС», побудовано багато журналістських розслідувань. І ось лише кілька з них: розслідування «Bihus.info» про нерухомість на 200 млн.грн у керівника економічної контррозвідки СБУ Сергія  Семочка, розслідування «Слідство. Інфо» про начальника Академії сухопутних військ Павла Ткачука, розслідування «Схем» про елітне майно судді Татькова, яке потім заарештував суд.

Такі розслідування від 2015 року можна було зробити завдяки Державному реєстру речових прав, у якому за 23 гривні можна було отримати інформацію про все майно, що належить фірмі або людині. Натомість від 4 лютого внесення зміни фактично закрили реєстр. Попри те, що формально доступ до реєстру є, користуватися ним стало складно та економічно невигідно через низку проблем. Одна з них – тепер інформація про кожний (!) об’єкт нерухомого майна коштує 23 грн. Отже, для моніторингу 10 осіб, які мають по 5 об’єктів нерухомості кожна, треба викласти 1150 грн. А з аналітикоюпро фірми іще складніше: якщо ви збираєте інформацію про фірму, яка має, наприклад, 250 земельних ділянок, то вартість інформдовідок щодо майна цієї компанії буде 5750 грн, хоча інколи можна отримати й порожні довідки – без інформації. І гроші за них ніхто не вертає.

Втім, подорожчання – не єдина проблема. Після «удосконалення» реєстр тижнями не працює. На це скаржаться журналісти-розслідувачі, представники адвокатської спільноти. Але й це ще не все. Відкрийте на сайті цю публікацію  nashigroshi.org/2019/03/22/zipsuvaty-te-shcho-pratsiuvalo – і переконайтеся.

Такий стан речей мене, як і всіх демократично налаштованих громадян, не може влаштовувати. Тому такий собі скромний Іван Дупа, який друкується у чернівецькій газеті «Версії», дозволяє собі поцікавитися у пана міністра юстиції: а що він думає з цього приводу? Бо, якщо чиновник такого рангу не бачить у цьому проблеми, доведеться звертатися з відкритим листом до нашого новообраного і дуже демократичного Президента…

Ваш Іван ДУПА

Запис Як покращення стало погіршенням: Лист Івана Дупи до міністра юстиції – нашого земляка Павла Петренка спершу з'явиться на Медіа-Версії.

 

За довідками для призначення соціальних пільг та допомог особисто звертатись до пенсійної служби немає необхідності

У зв’язку з великою кількістю звернень чернівчан до сервісного центру Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області за довідками про розмір пенсії, необхідними органам соцзахисту населення для оформлення субсидій, пільг, допомог повідомляємо про відсутність необхідності особистого відвідування установи, оскільки між Пенсійним фондом та органами соціального захисту населення налагоджена система автоматизованого обміну інформацією. За потреби в тих чи інших даних, довідках, документах, які не можуть бути передані Пенсійним фондом в автоматичному режимі,  органи соцзахисту здійснюють запит на їх отримання без залучення самих громадян, використовуючи формат роботи “запит-відповідь”.

Тому звертаємось до громадян з порадою не витрачати намарне сили і час на відвідування сервісних центрів Пенсійного фонду з метою отримання довідок для надання установам соціального захисту населення. Для реалізації права на призначення/перерахунок соціальних виплат достатньо звернутись лише до управління праці та соцзахисту населення за місцем проживання. У відповідь на їхній запит Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області оперативно надає необхідні дані.

Прес-служба Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області

Запис Між Пенсійним фондом та службами соцзахисту населення налагоджено обмін інформацією спершу з'явиться на Медіа-Версії.

У Facebook останнім часом великої популярності набули онлайн-тести. Результати можна отримати за кілька хвилин, достатньо лише надати доступ до свого профілю. Як переконують спеціалісти, у цьому полягає небезпека.

Про це пише видання ain.ua.

Як зауважує видання, часто користувачі навіть не дочитують умови, на яких надають доступ до своїх персональних даних.

Більше того, навіть якщо користувачі уважно перечитують усі умови – у цих запитах не завжди правдиво описано з приводу того, і яка саме інформація потрібна.

Як розповів розробник тесту “Який ти Гусь” Макс Фрай розповів, що вони збирають досить невинні дані – доступ тільки до аватару користувача (який потім додається в картинку на результаті), його імені та адреси.

Однак, шахраї можуть використовувати ці тести як вірус, бо користувачі не звертають увагу, за яким лінком переходять і на що погоджується.

“Будь-яка авторизація через Facebook передає третім особам ваші дані… Ще гірше, що ви не завжди контролюєте, який саме лінк публікуєте з результатами тесту – він може містити щось компрометуюче або навіть вести на сторінки з шкідливим кодом. Як результат – спам на ваш мейл і телефон, ви стаєте лідом в реферальних програмах інтернет-магазинів… Є схеми, зав’язані на показі вам реклами там, де її не повинно бути, заміни однієї реклами іншою, показі забороненої реклами тощо”, – розповіла SMM Head агентства Engine Digital Олена Сергієнко.

До речі, сама адміністрація Facebook знімає з себе будь-яку відповідальність за наслідки такого доступу. У розділі Data Policy повідомляють користувачам, що інформація, зібрана таким чином третіми особами, потрапляє вже під їх власні правила використання сервісу.

Запис Чому небезпечні тести у Facebook спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Та якщо закордонний паспорт є річчю необов’язковою й потрібною громадянам лише для закордонних подорожей, то український паспорт – це головний документ, який посвідчує особу, потрібен для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою на території України. Багато громадян не приділяють достатньої уваги українському паспорту. А дарма. Авторка цих рядків на прес-конференції в обласному представництві ДМС випадково з’ясувала, що користується… недійсним паспортом.

На останній сторінці кожного паспорта надрукований витяг з Положення про паспорт громадянина України, де сьомим пунктом зазначено: «Записи, вклеювання фотокарток і відмітки у паспорті здійснюються паспортною службою».

Але нерідко трапляється, що в паспорт вписують, наприклад, номер ідентифікаційного коду. З моїм паспортом зайшли ще далі: виборча дільниця №60 2004-го року під час виборів Президента України внесла на одну зі сторінок документа інформацію, що видала мені відкріпне посвідчення №167123 від 24.12.04 і засвідчила це печаткою. Таким чином, мій паспорт наразі недійсний, я повинна звернутися із заявою до паспортної служби за місцем проживання, сплатити штраф за пошкодження документу і отримати новий…

А ви перевіряли записи у своєму паспорті?

Маріанна АНТОНЮК, «Версії»

Запис Нікому не дозволяйте робити відмітки у своєму паспорті спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Та ще більший скандал вибухнув наступного дня. Чиновники, вочевидь, усвідомивши, що припустилися не лише помилки, а й порушення чинного законодавства своїм перешкоджанням журналістській діяльності, скликали термінову прес-конференцію для тих, кого напередодні виставили. Та замість вибачень, які все-таки спробував висловити представник комісії від АП, перший заступник голови ОДА Георгій Галиць у присутності перевіряючого почав відверто паплюжити запрошених, не шкодуючи «епітетів». Цього разу журналісти самі покинули чиновників.

Чому журналістам було важливо бути присутніми на зустрічі з підприємцями, а не просто отримати коментарі пізніше? Тому що читач і глядач має право дізнаватися інформацію з першоджерел, а не прикрашену чи просто інтерпретовану на свій лад владою чи бізнесом. Нарада з підприємцями не була закритою, жодних рішень про це не приймалося, зустріч проходила у приміщенні суб’єкту владних повноважень, які згідно з п.2 ст. 25 Закону України «Про інформацію» журналіст має право безперешкодно відвідувати, як і відкриті заходи, що ними проводяться. Тож коли влада хотіла провести зустріч без свідків – значить, їй було що приховувати. З’явилися чутки, що на зустрічі йшлося не лише про бізнес. Але це тільки чутки, яких журналісти не можуть уже перевірити, оскільки їх не допустили на засідання.

Чому журналісти прийняли запрошення на прес-конференцію від влади наступного дня? Лише тому, що завдання журналіста – добути інформацію. Навіть не зважаючи на амбіції.

Прикро, що на присутності журналістів не наполягли учасники події – підприємці.  Дехто навіть навпаки – жестами підганяв до виходу. Вони по-різному пояснювали потім свою позицію. Одні вчили представників ЗМІ, як їм треба було поводитися в цій ситуації, інші вдавали, начебто не зрозуміли, що відбувається, треті у приватних розмовах зізнавалися, що їм соромно, але відмовлялися давати офіційні коментарі. За будь-яких пояснень, їм усім варто нагадати слова  Мартіна Нимюллера, сказані 1943 року: «Коли нацисти прийшли за комуністами, я мовчав, оскільки не був комуністом. Коли вони прийшли за євреями, я мовчав, оскільки не був євреєм. Коли вони стали знищувати профспілки, я мовчав, оскільки не був членом профспілок. Коли вони прийнялися за католиків, я мовчав, оскільки був протестантом. Коли вони прийшли за мною, вже не було кому сказати слово на мій захист».

Журналісти жорстко відреагували на хамство влади. Незаконно виставлені з наради кореспонденти написали скарги на дії чиновників до обласної та Генеральної прокуратури. Один з буковинських народних депутатів написав звернення до глави уряду Миколи Азарова з вимогою провести службове розслідування та вжити заходів до держслужбовця. Хоча сенсу скаржитися на владу – владі не так уже й багато, адже й сам Азаров не так давно дозволив собі вигнати журналістів із засідання уряду. Щоправда, пізніше вибачився. Та й якщо буковинський посадовець саме в присутності перевіряльників дозволяв собі випади на адресу журналістів на кшталт «ваш рівень нижче плінтуса» і «ви провокатори», то значить відчував підтримку.

Тож більше надій журналісти покладають на власну активність. Ситуацію оцінив голова обласної організації Національної спілки журналістів Юрій Терон. «Нас, журналістів, оцінює читач, слухач, глядач, – сказав керівник творчої спілки в інтерв’ю сайтові molbuk.ua. – Професійне оцінювання журналістиці повинні давати фахові компетентні люди. А влада мірками «плінтуса» нехай оцінить свою роботу: що у нас з дорогами, що з зарплатами, з робочими місцями. Наш обов’язок говорити людям правду, а не прислуговуватися владі. Такі висловлювання чиновника свідчать лише про рівень його культури».

Цього ж тижня в Чернівцях утворена міжредакційна первинна організація Незалежної медіа-профспілки України, яку очолив відомий в краї журналіст Вадим Пелех. ЗМІ мають намір покласти край хамству влади, як це вже було 2002 року, коли саме журналісти домоглися звільнення тодішнього голови ОДА Теофіла Бауера.

Маріанна АНТОНЮК, «Версії»

Запис Свобода слова по-чернівецьки – це хамство влади спершу з'явиться на Медіа-Версії.

На жаль, 2013 року гарячої лінії з актуальних питань підприємництва у Чернівцях уже не буде, бо Чернівецька міська рада відмовилася її фінансувати, – наголосив Ігор КУХАРЧУК, голова правлінняЦентру.

Лідія КИРИЛЮК, «Версії»

Запис «Нормативний калейдоскоп для підприємця»…Останнє видання? спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Консультанти ж банків-кредитодавців, як правило, не завжди можуть дати вичерпну відповідь на запитання клієнта. Тому й пропонуємо кваліфіковану консультацію заступника начальника відділу банківського нагляду Управління НБУ у Чернівецькій області Наталії ЯНІШЕНОЇ.

– Де можна отримати повну інформацію про умови кредитування?

– Усю вичерпну інформацію про умови кредитування вам повинні надати співробітники банку. Кожний позичальник має право на отримання своєчасної (до укладення кредитного договору), повної, необхідної, доступної та достовірної інформації. Це закріплене Законом України «Про захист прав споживачів» (ст. 11) і Законом України «Про банки і банківську діяльність» (ст.ст. 55 і 56).

В кожному банку повинна бути Пам’ятка позичальника, в якій зазначається, на що клієнту слід звертати увагу при оформленні кредиту.

– Чи має право банк вимагати від клієнта обов’язкового придбання додаткових послуг при оформленні кредиту?

– Звичайно ж, що ні! На це є пряма заборона ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність». Таким чином, якщо банк пов’язує можливість видачі вам кредиту з вашим обов’язком укласти відповідні договори страхування і виключно зі страховими компаніями, або вказує нотаріусів для посвідчення договору, усупереч вашій згоді, радимо обрати інший банк. 

– Чи може банк в односторонньому порядку змінити ставку за кредитом?

– Жодним чином, бо такі дії банку порушують ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

– Як мені визначити суми, які потрібно погасити протягом усього строку кредитування?

– При підписанні кредитного договору вам повинні надати графік погашення кредиту, де прописані сума кредиту, порядок нарахування відсотків, комісії, сума щомісячного платежу, супутні послуги (страхування, нотаріальне посвідчення застави тощо). Таким чином, можна розрахувати ваші платежі.

На сайтах багатьох банків є калькулятор: з його допомогою ви можете самостійно вирахувати підсумкову суму, яку вам доведеться заплатити за річ, придбану в кредит. До цієї суми будуть включені процентна ставка, щомісячні платежі за кредитом і різні комісії.

– Чи можна проігнорувати умови кредиту?

– Отримавши кредит, Ви як позичальник зобов’язані повернути банку основну суму боргу, сплатити проценти за користування ним у розмірах і в строки, установлені умовами кредитного договору. В разі його невиконання, а також в разі втрати або суттєвого погіршення стану наданого в заставу майна, банк має право вимагати від вас дострокового повернення кредиту та сплати фактично нарахованих процентів.

Крім того, банки накопичують інформацію про сплачування кредитів позичальником, формуючи його кредитну історію. Наявність у клієнта негативної кредитної історії у майбутньому стає підставою для надання наступного кредиту за більш високою процентною ставкою або взагалі для відмови в кредиті.

– Як банк чинить з позичальником, який опинився у фінансовій скруті?

– Коли немає впевненості в поверненні кредиту, вимушеним заходом стає реалізація майна, наданого в заставу за кредитом. Відповідно до Постанови НБУ №461, банк зобов’язаний повідомити клієнта про загальний розмір його заборгованості, з усіма платежами, передбаченими умовами кредитного договору, та проінформувати про заходи, які можуть бути застосовані в разі невиконання позичальником умов кредитного договору.

– Як забезпечується повернення кредиту?

– Банк може здійснити реструктуризацію кредиту та продовжити строк кредитування, змінити графік платежів, відсоткову ставку тощо. Крім того, банк може погодити з  клієнтом продаж кредиту іншому банку, змінити валюту кредиту, передати право вимоги за кредитним договором, звернутися до третіх осіб за послугами з повернення кредиту, стягнути через суд і виконавчу службу майно позичальника для продажу й погашення кредиту. 

– Як я можу підтвердити, що погасив усі зобов’язання за кредитом?

– Обов’язково зберігайте усі платіжні документи про сплату відсотків і комісійних протягом 5-6 років. Коли ви повністю розрахувалися за кредит, можете звернутися до банку з усіма платіжними документами за довідкою про це. Щоправда, така довідка зазвичай не безкоштовна.

Запис FAQ* банкам або Правила кредитування для «чайників» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Журналістика, якою звикла сприймати її більшість освічених людей, уже померла. Це не значить, що журналісти колективно полягли в одну велику домовину, і це точно не значить, що двері редакцій забиті дерев’яними штахетами. Хоча «смерть журналістики» відбулася не тільки на символічному рівні. 

У нинішньому вигляді журналістика таки мертва

Ще до недавнього часу інформаційне середовище можна було уявити собі у вигляді  маятника. Подія породжувала повідомлення, повідомлення призводило до суспільних дискусій і змін, а фактичні зміни створювали нові повідомлення. Тепер, після запровадження надшвидких технологій, інформаційне середовище нагадує розумний Океан із «Соляріса» польського фантаста Станіслава Лема, який постійно впливає і на повідомлення, і на дискусії, і на зміни. Радикальна трансформація інформаційного поля не призвела до еволюції ЗМІ. Вони працюють, як раніше, сприймаючи не глибинну суть змін, що настали, а їхні зовнішні ознаки.

Докорінна зміна усіх попередніх інформаційних смислів, невдовзі змусить усі ЗМІ або працювати по-новому, або розчинитися в океані безкоштовної і нікому не потрібної інформації.

Нинішня епоха – це перехід до мережевої системи циркулювання інформації, де новину може згенерувати кожний, хто має мінімальні навички володіння сучасними гаджетами. Будь-який дебіл з мобілкою й доступом до інтернету зрівнявся в можливостях добувати й поширювати інформацію з висококласним журналістом, який пропрацював у професії не один десяток років.

Причини того, що трапилося з журналістикою, найкраще розкриють самі «метри» та «акули пера». Це їх невід’ємне право. Я зупинюся на причинах смерті «старої журналістики», що лежать на поверхні…

1) Знецінення інформації. Швидкість, із якою створюються та генеруються події, призводить до того, що журналісти встигають лише реагувати на інформацію. У цьому вони нічим не відрізняються від своїх читачів, слухачів та глядачів. Справжня влада в інформаційному середовищі тепер належить не ЗМІ (комунікаторам), а тим хто заздалегідь знає, яка інформація потрапить до рук журналістів завтра.

2) Соціальні мережі стали прямим конкурентом традиційній журналістиці. Понад 5 тисяч «друзів» у Фейсбуці – це вже повноцінне ЗМІ, що має прямий вплив на суспільні групи.  Друкована та тележурналістика програє  в мобільності, швидкості, наочності. На відміну від соціальних мереж, редакція не знає «в обличчя» свого читача (глядача, слухача) і не може змінювати його й змінюватися разом з ним. Відсутність зворотного зв’язку робить журналістику неактуальною й далекою від реальних проблем.

3) Журналістика здебільшого перестала створювати унікальну інформацію. Передрук новин і статей з інтернету, видання прес-релізів за власні новини, замовні репортажі на телеканалах… Репортери, що раніше були вістрям інформаційних атак, нині  не здатні навіть передати атмосферу події  – і цим особливо не переймаються. Піпл хаває. «Акули пера» стали декоративними  рибками в акваріумі політиків та фінансово-промислових олігархічних груп.

4) Занепад редакційної політики став очевидним. Наразі головний редактор видання, що не належить олігархічним структурам, займається не інформаційною політикою ЗМІ, а пошуком коштів і господарськими питаннями. Відповідно і мислить він, як бухгалтер і завгосп. Через це політика видання чи телеканалу – це прогин перед спонсорами, багатими політичними невігласами, глитаями.  Наслідок цього – маса табуйованих для журналістів тем, «тухляк» (стара інформація, що відроджується для маніпуляційної доцільності), штучні інформаційні приводи, робота на рекламодавця, а не на читача чи глядача.

5) Серед причин смерті журналістики є така особливість постмодерної доби, як «смерть справжнього героя». Журналістика перестала говорити й писати про людей, поведінка яких має служити прикладом для масс, і показувати їх. Натомість ЗМІ продукують появу «надутих» (несправжніх) героїв. Це і тупорилі політики, і дегенеративні зірки, і різного роду «фріки» (збоченці).  Зробивши вибір на користь «надутих героїв», преса здійснила ще один крок до самознищення.

6) Журналістика віддалилася від суті речей. Аналізуючи факт чи подію, журналіст не може визначити причинно-наслідкові зв’язки, оскільки для цього слід провести ґрунтовну роботу, на яку в переважній більшості ситуацій журналісти не здатні… Це веде до практичної відсутності справжньої аналітики. Істина, чи то пак, правда, до якої звертаються журналісти – це їхня власна фантазія + апеляція до власного журналістського статусу. У такій ситуації цілком логічним є вибір зацікавлених і некомпетентних експертів, головне завдання яких – не знайти істину для читача, слухача чи глядача, а підтвердити  журналістські фантазії своїм авторитетом.

Цим перелік причин «смерті журналістики» не вичерпується. Повальним є відтік професіоналів з журналістики, достатньо лицемірними є відносини всередині спільноти… Але це вже не має принципового значення. Вирішувати ці проблеми – як мертвому припарки: ситуацію уже не виправити, а час буде втрачений.

Нова преса буде адвокаційною та громадською

Перероджена журналістика матиме вигляд острівців у інформаційному океані. ЗМІ  свідомо перейдуть через наявні журналістські стандарти – і ми побачимо дві гілки переродження. Перша – повністю маніпульована, де  управління свідомістю перейде на якісно новий рівень, друга ж забезпечить перехід ЗМІ від споглядання зі сторони до візіонерства та участі журналістів у реальному житті громад. Беручи участь у громадському житті, ЗМІ отримають нову надідею для власного існування.  Це буде нове, дієве громадянське суспільство, організоване на базі ЗМІ. В існуванні таких ЗМІ будуть прямо зацікавлені місцеві громади, професійні об’єднання людей та мережі, для яких буде важливим мати інструмент впливу на владу та інші організовані групи. Журналіст нового часу стане людиною, що здатна за короткий час мобілізувати своїх читачів, глядачів і слухачів на вирішення спільної проблеми.

У зовсім недалекому майбутньому міф про свободу слова доведеться підкріплювати реальною дією, реальною аналітикою і досягненням конкретних громадських результатів. Гроші журналісти отримуватимуть за захист інтересів груп (своїх глядачів), за конкретну роботу журналіста-діяча, яка починається підняттям актуального питання, продовжується якісною аналітикою, пошуком шляху розв’язання проблеми і закінчується вирішенням питання. Клас «експертів» зменшиться до прийнятної кількості і вони отримуватимуть гроші за «візію» (бачення майбутнього існування суспільних груп і пропозицію реальних шляхів виходу з ситуацій, конкретних рецептів)…

У недалекому майбутньому, навіть  якщо термін «журналістика» збережеться, це вже не буде та журналістика, до якої усі звикли. У своєму нинішньому вигляді – журналістика вже мертва.

Михайло Шморгун, координатор «FamaCom informal group»

Зміни формату подачі інформації неминуче тягнуть за собою зміну самої інформації, яка в наш час не стільки пристосовує під себе технології, скільки сама підлаштовується під особливостей як засобів, так і до аудиторії, вихованої на них. Часті дискусії в Інтернеті про те, що цей же Інтернет добиває журналістику, не позбавлені сенсу. Та найбільш наочними є приклади з повсякдення. Отже, якою є сьогоднішня буковинська – цифрова – журналістика?

Останніми роками і чернівецькі газети, й електронні видання обзавелися усім необхідним технічним антуражем для фіксації й передачі даних. Стало нормою, що будь-яка друго- і третьорядна подія «навічно» зберігається у фото-, аудіо-, відео-звітах. Кількість мережевих видань давно перевищило число друкованих. Швидкість і масштаби поширення інформації через мережі не порівняні з жодною попередньою епохою. Кожне поважне ЗМІ має власний веб-сайт і підписки в блогосфері та соціальних мережах. Та й продукування кадрів уже поставлене на конвеєр: у Чернівецькому університеті успішно функціонує кафедра журналістики.

Все це разом спричинює смерть журналістики. Зростання обсягів інформації, легкість її фіксації, поширення та продукування призводять до її ж девальвації – що нескладно помітити на шпальтах двох найбільших чернівецьких новинарних ресурсів. Стає нормою продукувати новини щохвилини – аби втримати увагу читача, який в Інтернеті купується лишень на «свіжість» і сенсації. Відтак не дивно, що третину контенту формально буковинських сайтів становлять передруки, а часто й просто машинні переклади «жовтих» новин з усієї Мережі. «Синдром ТСН» давно став нормою. Скорочення ж друкованих накладів з їхніми все ще високими стандартами говорить лише про те, що майбутнього в окремо взятому місті журналістика не має, якщо ніщо не зміниться.

Проте ніхто не зацікавлений у змінах, а найперше – редактори. За останні кілька років плинність кадрів у чернівецьких газетах, на радіо і телебаченні сягнула рекордного рівня. Паперові видання близькі до банкрутства, тож воліють наймати все тих же студентів-журналістів на смішні зарплати, а професійні журналісти залишають старі місця або зовсім міняють творчі пріоритети. Варто називати це «журналістським штрайкбрехерством» – говорити про здорову зміну поколінь не доводиться. Як і принцип «копі-пейст» називати здоровою еволюцією стандартів.

Виховані на соціальних мережах, студенти найчастіше відтворюють реальність, у якій немає місця для змістовного викладу фактів і думок, їхнього аналізу та інтерпретації. А головне, немає часу, адже логіка Інтернету штовхає тільки на збільшення обсягів інформації, глибина якої суперечить легкості та швидкості споживання. Велика стаття надто затратна у виробництві. На шпальтах інформаційного «фаст-фуду» вона все одно не затримує увагу читача, бо психологія читання з екрану принципово відрізняється від читання з паперу. А в сумарних показниках сайту це означає менше кліків, менше переглядів сторінок. Відтак менше банеро-показів – менше прибутку від реклами.

З цим можна би боротися, якби воля власників і редакторів видань орієнтувалась у першу чергу на якість і журналістські стандарти. Проте навіть поважні паперові видання на своїх веб-сторінках продукують дедалі більше інформаційного «шуму» – абсолютно однакового передруку цитат і фактів, обсяг яких уже наближається до «твіт»-повідомлень, тоді як базове авторське наповнення газети губиться в потоці знеособленого контенту. Направду, розмови про стандарти свідчать саме про їхню відсутність. А якщо відсутня планка, то немає і тих, хто її сягає. Іронія фаху в тому, що першими журналістику поховають дипломи.

Святослав Вишинський, медіа-експерт

Ольга Кулько, головний редактор Кіцманської районної газети «Вільне життя»:

–       Районна газета – найближча до людей, в ній люди можуть почитати про своїх знайомих, про місцеві події, часто самі пишуть в газету. Журналістів районки багато читачів знають особисто, тому на свої публікації маємо багато відгуків – і по телефону, і в особистому спілкуванні. Часто пишемо про події, які навряд чи покажуть на центральних телеканалах, але для наших земляків вони важливі і цікаві. Саме тому, я впевнена, місцеві ЗМІ не зникнуть, хоч, з часом будуть реформуватися, все більше нас читатимуть в інтернеті, де, крім публікацій і фото, розміщується відео. Реформування державних і комунальних ЗМІ неминуче, але за будь-яких умов буде попит на цікаву і важливу інформацію, зміниться лиш форма подачі, вдосконалиться зворотній зв’язок з читачами.

 

Ганна Вакарчук, головний редактор Новоселицької районної газети «Слово правди»:

–       Журналістика не вмре доти, доки у людей буде потреба в інформації. А така потреба, як ви розумієте, існуватиме завжди. У нашому Новоселицькому районі, де близько 40 відсотків населення приймає телесигнали з Кишинева, друковані ЗМІ, зокрема районна газета, залишається єдиним джерелом інформації, з Інтернетом у віддалених селах поки що не дуже склалося. Тому газету чекають, читають. І це обнадіює.

 

Сергій Воронцов, журналіст-фрілансер:

–       Я не вважаю, що журналістика вмерла. Коли так кажуть, то, очевидно, мають на увазі заангажованість певних публікацій. Але в таких ситуаціях не йдеться про журналістику. Насправді журналістика отримала новий поштовх у своєму розвитку. Вона переживає тимчасові труднощі, пов’язані з тим, що нею стало простіше займатися і до неї долучилися непрофесійні люди. Думаю, це явище тимчасове. З часом самі читачі своїми вимогами піднімуть рівень журналістики, вона буде змушена змінюватися.

Досліджуючи в архівах матеріали буковинських газет від початку століття до сьогодення, можу стверджувати: чернівецька журналістика в цілому зараз цікавіша, ніж журналістика 30-х років і тим паче радянських часів. Шкода, що нині в ній менше, так би мовити, «літературності», бо, як на мене, літературний смак у журналістських матеріалах таки має бути. Але раніше в місцевих ЗМІ не було матеріалів такого рівня, як тепер.

 

Запис Журналістика вмерла чи Хай живе журналістика? спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Не секрет, що більша частина українського бізнесу відчуває на собі невиправданий тиск органів державної податкової служби. Зокрема і буковинські підприємці  щороку скаржаться на обтяжливі процедури податкової звітності, необґрунтовані та часті інформаційні запити, позапланові та незаконні перевірки… Проте, чи справді всіх «затискає» податкова? Виявляється, ні. Є в буковинських податківців такі «улюбленці», в яких, попри усю свою традиційну прискіпливість, вони вперто не бачать очевидних порушень. Що це – злочинна змова чи звичайнісінька недбалість?

Так, нещодавно до нашої редакції потрапив прецікавий документ – Інформація про стан дотримання податкового законодавства в Чернівецькій області, подана голові Чернівецької обласної ради Михайлу Гайничеру від прокурора області Петра Коваля. Так от, результати цих прокурорських перевірок засвідчили, що податківці нерідко проводять перевірки дотримання вимог податкового законодавства суб’єктами підприємницької діяльності поверхнево і неякісно, що не сприяє наповненню бюджету.

Згідно інформації, найбільший боржник Чернівецької області – Хотинське товариство «АРГО» – «завинило» бюджету вже 201 млн. грн! Проте районна податкова інспекція тривалий час навіть не цікавилася наявним у підприємства майном, щоб обернути його до державної скарбниці!

…Не вжито належних заходів до стягнення боргів на загальну суму близько півмільйона гривень з Кельменецького виробничого управління житлово-комунального господарства та товариства «Зеленецьке».

Посадові особи ДПІ у місті Чернівці, маючи достовірні відомості про балансову вартість майна товариства «Букел», вирішили за достатнє включити до податкової застави лише частину майна, вартість якої вдвічі менша за податковий борг підприємства.

Поза податковою заставою залишені 27 транспортних засобів підприємства «Хотинське АТП-17741», борг якого сягнув 4,5 млн. грн. Тим часом два транспортні засоби підприємством уже зняті з обліку!

Понад півроку знадобилося працівникам Новоселицької МДПІ та ДПІ у Сторожинецькому районі, щоб ініціювати стягнення з підприємців Шкраби, Яцька та Постолатія податкових боргів на загальну суму близько 3 млн. грн.

Фактично, за інформацією прокурорської перевірки, податкові органи залишаються чомусь бездіяльними стосовно найбільших підприємств-банкрутів, на яких припадає 75% загального обсягу податкового боргу!

Наприклад, ще від грудня позаминулого року ніхто не розшукував майно Сокирянського підприємства «Віал», яке заборгувало державі понад 3 млн. грн. Більше того, податкова службою заявила ліквідатору кредиторських вимоги меншу суму за податковий борг – на 200 тис. грн. Підприємство позапланово не перевірялося, хоча процедура припинення його діяльності вже розпочата. Як наслідок, борг списали – як безнадійний.

Така пасивність податкової є надзвичайно красномовною на тлі надмірної уваги до інших підприємців, про що у своїй інформації також згадує прокуратура.

Наприклад, Чернівецька ДПІ описала у податкову заставу майно підприємця Федорової після того… як та погасила податковий борг! Лише суд допоміг товариству «Сіанон-ЛТД» скасувати незаконне рішення ДПІ у Сторожинецькому районі про зменшення суми від’ємного значення податку на прибуток у розмірі понад 180 тис. грн.

Особливо болюча тема для звичайного підприємця – численні позапланові та незаконні перевірки, – наголошують прокурори. Так, у Сокирянському районі товариству «Дністер-Сгем» та кооперативам «Буковинка» і «Кооператор-2007» повідомлено про терміни перевірок, які не відповідали наказам про їхнє проведення. Не надана копія наказу про проведення позапланової перевірки підприємству «Монтажрембудпостач». У Чернівцях раніше за пред’явлення направлень та копій наказів проведені фактичні перевірки товариств «Універсам», «Продпакко» та підприємства «Совроз». А в Хотинському районі господарство «Вікторія» та приватне товариство «Антоніна-То» взагалі не отримали результати податкових перевірок!

Деяких підприємців податківці не тільки незаконно перевіряли,а ще й витребували у тих документи та відбирали пояснення! Подібного тиску зазнали підприємства «Лиман-09» та «Експрес-Модель-Плюс», підприємці Тимчук і Стрілецька.

До своєї не зовсім законної роботи податківці активно підключали і митників. Так, за ініціативи та участі податкової міліції без достатніх правових підстав та за відсутності направлень обласною митницею проведено 160 митних оглядів товарів, що експортувалися суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності.

Окрема цікава історія – проблеми із стягненням до бюджету податкового боргу за судовими рішеннями.  Зокрема, обласна прокуратура інформує, що роботу стягувача у податковій службі зведено до щоквартальної звірки з виконавчою службою,  а передбачені Законом України «Про виконавче провадження» права податковими органами фактично не використовуються.

Цікаво, чому насправді податківці зволікають із передачею виконавчих документів до державної виконавчої служби? Показовий приклад – товариство «Буковина». ДПІ у Сторожинецькому районі пред’явила виконавчий лист про стягнення з цього товариства понад 300 тис. грн., лише дочекавшись… завершення встановленого терміну! Звісно ж, що у відкритті виконавчого провадження їм відмовили – обґрунтовано і за законом.

Ще два виконавчі листи понад рік не могли залишити приміщення ДПІ у Сторожинецькому районі. Від трьох до дванадцяти місяців знадобилося працівникам податкової служби області, щоби забрати із суду та передати для примусового виконання 27 виконавчих документів на загальну суму майже півтора мільйона гривень. Ще 16 документів на суму 2,8 млн. грн. подавалися податківцями до виконавчої служби протягом 1-3 місяців.

плашка

Як наслідок, торік відділами державної виконавчої служби області стягнуто лише двадцяту частину належної суми…

Монополіст Обленерго сплачує податків за землю менше, ніж звичайнісінький підприємець!

Українські бюджети як ніколи гостро потребують фінансових надходжень. Проте чому в області заробляють гроші одні підприємці, а податки платять інші? Наприклад, згідно відповіді, наданій податківцями тимчасовій районній комісії з вивчення роботи Чернівціобленерго у Сторожинецькому районі Сторожинецький РЕМ сплатив податку на землю за 2012… менше 16 тис. грн! Більшу суму податку платить звичайний підприємець, який орендує гектар землі. Хто ж тоді так «пригрів» приватного монополіста з такою розгалуженою інфраструктурою, який отримує стабільно високий прибуток?! Отож, податківцям є над чим працювати…

Недарма Чернівецька обласна рада мало не рік тому проголосувала за недовіру тодішньому керівнику податкової служби області п. Козловському. Цю вимогу підтримали навіть депутати більшості з Партії регіонів. Правильність такого рішення підтверджує й Інформація обласної прокуратури, з якою ми познайомили читачів,.

Сподіваємось, що з приходом Олексія Тімарцева, нового керівника новоствореного управління Міністерства доходів і зборів Чернівецької області (яке в народі вже обізвали Мінздох – переставивши доходи і збори) робота буковинських податківців стане більш виваженою та правомірною. А чернівецька прокуратура зі свого боку вчасно вживатиме заходи з недопущення правопорушень контрольними органами, а не тільки констатуватиме вже наявні порушення.

І замість висновку. Чи наші податківці найгірші у світі? Мабуть, що ні. Он навіть в американців нещодавно трапився великий політичний скандал: тамтешніх податківців «зловили» на вибіркових перевірках опозиційних організацій.

– Я переглянув доповідь комісії міністерства фінансів, і порушення, про які в ній йдеться, не мають виправдання. Це неприпустимо, і американці мають повне право сердитися, – відреагував Барак Обама. – Я теж розлючений через це. Я не потерплю таких дій у жодному управлінні країни, а тим більше у податковому, враховуючи його можливості і вплив, який воно має на життя кожного з нас…

Керівника податкового управління одразу ж звільнили. Бо надто «розперезався».

Марко ЧЕРЕМШИНА, «Версії»

Запис «Розперезані» податківці спершу з'явиться на Медіа-Версії.

На засіданні постійної комісії з питань будівництва, архітектури, транспорту, зв’язку, житлово-комунального господарства та надзвичайних ситуацій депутати вирішили навести лад з тими, хто в їхньому підпорядкуванні. Тож усі служби, що забезпечують життєдіяльність області, серед яких – Служба автомобільних доріг, МНС, ЖКГ, Укргаз, служби зв’язку, повинні надавати інформацію про плани та виконані роботи щомісяця. Якщо ж інформації від якоїсь служби не надійде, начальникам доведеться особисто звітувати перед депутатами. Щоби останні, своєю чергою, не тицялися, як сліпі кошенята, а були в курсі проблем громадян і могли їх вирішувати.

Та найбільше депутати обговорювали жахливий стан доріг області…

Чи матимемо якісні шляхи, коли на це треба 2 млрд. грн

– Цьогорічна зима – не причина катастрофічного стану доріг, а лише каталізатор, – виправдовується Ігор ГАХ, начальник служби автомобільних доріг у Чернівецькій області. – Лише за грудень-січень нарахували близько 50 циклів переходу температури з плюса на мінус. Вода потрапляла в тріщини, замерзала і розривала асфальт. Дороги Буковини прокладалися ще в 60-70-і роки минулого століття під навантаження 10 т. Минуло понад півстоліття, і там немає вже навіть основи. Тому наші шляхи потребують капітального ремонту. А за роки Незалежності гроші на такі ремонти не виділялися зовсім.

Цьогоріч Укравтодор передбачає 54 млн. грн на поточне експлуатаційне утримання буковинських доріг. А щоби дороги були якісними – треба понад 2 млрд. грн..

– Існує методика визначення вартості будівництва, реконструкції і ремонтів доріг, – продовжує Ігор В’ячеславович. – Суть у тому, що за допомоги формул (враховується рік будівництва, інтенсивність руху, міжремонтні терміни, державного чи місцевого значення тощо) ми обрахували потреби області. За цією формулою мінімально потрібна на рік сума, яка забезпечить експлуатаційне утримання доріг, становить майже 77 млн. грн щороку. Тобто, нині маємо недофінансування в 22 млн. грн. Якщо ж врахувати ще й будівництво та капітальні ремонти – щороку на Буковині потрібно капітально ремонтувати 400 км доріг, орієнтовна вартість яких складає 1 млрд. 300 тис. грн, та 700 км поточних робіт (ще 700 млн. грн.), то для того, щоби дороги на Буковині були якісними, треба більше 2 млрд. грн. Але цих коштів немає…

Гроші з проданого на Буковині палива – на дороги краю!

Депутати постійної комісії написали звернення до Укравтодору, зазначивши й ту причину, що протягом багатьох років ніхто не враховував повеневі проблеми. Адже їх рік від року вирішували за рахунок кошів, виділених на шляхи. Звернення розглядатиметься на сесії обласної ради 26 квітня. За словами Романа МАЙОРА, члена комісії, протягом багатьох років лише латали діри та вирішували проблеми за кошти обласного бюджету. Тому, коли колеги з Тернополя щороку виконували по 40 – 50 км поверхневих обробок, на Буковині від 2007-го взагалі їх не робили!

Крім того, у 2008 – 2009 роках розпочате будівництво багатьох об’єктів, не завершених і досі. Але їх слід утримувати, бо руйнуватимуться. І саме ці об’єкти відволікають кошти від основного призначення. За кошти з «ліміту» на дороги ліквідований і зсув у Хоровах Вижницького району.

Ще одна проблема, яку слід зазначити у зверненні, на думку депутатів – відсутність будь-якої системи у плануванні робіт і прозорості з боку Укравтодору. Адже немає плану робіт, а натомість є непрозора схема розподілу коштів між областями.

За словами Руслана МЕЛЬНИКА, депутата облради, проблему можна вирішити. І першим кроком у цьому стане прийняття звернення до Верховної ради й Кабінету міністрів щодо прозорого розподілу акцизного збору з літра палива. – Якщо з нашої області до Києва іде 3 грн за літр, то нехай чітко повертають нам 1.50 грн замість не зрозуміло скільки і за що. Ми будемо ініціювати питання конкретної схеми повернення коштів. Сподіваємось, що всі народні депутати від Буковини, не залежно від політичної партії, підтримають нашу ініціативу і будуть її лобіювати у владних коридорах столиці,  – наголосив депутат.

Любов КАФАНОВА, «Версії»

Запис Депутати беруть владу до своїх рук спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Зрештою, тут немає нічого дивного, навпаки, все дуже логічно. Бо хто хоче, щоби про нього відверто казали, що він злодій чи щось на це подібне? Хоча на інші оцінки українська олігархономіка, яка замінила радянську економіку, розраховувати не може. Тож і прагне, щоби довкола, як казав іще великий Кобзар, на всіх язиках усе мовчало. …Буквально кілька днів «висіла» в Інтернеті інформація (і раптом різко зникла звідусіль) про те, що з усіх податків і зборів, що їх сплачують українці, лише… 1,5% потрапляє до державної казни. Решта через різноманітні рахунки – до кишень наших мільярдерів, недарма ж вони й мільярдери. Та, попри таку оперативність знищення негативної для можновладців інформації, вона все ж потрапила в пресу. Щоби таке не повторювалося, треба всі ЗМІ взяти під контроль. Іншими словами, запровадити покарання, яких медіа боялися б.

Пригадуєте, півроку тому сильні світу цього здійснили атаку на ЗМІ – та суспільство разом із журналістами успішно відбили її, не дозволивши надати чинності закону про наклеп. А нині напоготові вже новий наступ на свободу слова – Кодекс про кримінальні проступки. Його прийняття назавжди затулить рота не лише засобам масової інформації, а й лідерам громадських організацій. Про це говорив на розширеному засіданні правління Чернівецької організації НСЖУ голова Національної Спілки Журналістів України Олег Наливайко. Він повідомив також, що в НСЖУ створена робоча група для захисту прав і свобод журналістів. Адже обіцяні усім нам положення Кодексу про кримінальні проступки суперечать статті 10 Європейської конвенції з прав людини  – «Свобода вираження поглядів»:

   Стаття 10 Європейської конвенції з прав людини «Свобода вираження поглядів».
1. Кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися  своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам вимагати ліцензування  діяльності  радіомовних, телевізійних або кінематографічних підприємств.

Водночас заговорили і про роздержавлення преси. Бо ще 2005 року Україна зобов’язалася перед Європою здійснити такий крок. До слова, Чернівці в цьому передують. У нас давно вже немає владних обласних газет, окрім комунальних «Чернівців». Тепер справа за районками. Щодо них влада чинить дуже хитромудро, проводячи так звану тиху приватизаці – тобто переводить їх у комунальні газети чи офіційні вісники, бюлетені райрад /міськрад. Подібне відбулося в багатьох областях, окрім поки що нашої. Але там, де прокуратура працює добре, такі неподобства припиняються. Між іншим, на роздержавлення чекають і обласне телебачення й радіо.

До цієї ще одна добра новина: українські журналісти (НСЖУ) стали членами Європейського прес-клубу. Може, саме це отверезить владників, які під пресом олігархів намагаються протягнути закон, який зробить медіа… німими?!

Людмила ЧЕРЕДАРИК

Запис Німі медіа – хвора держава спершу з'явиться на Медіа-Версії.

«Нічого такого» від Артема Семенюка та Ірини Сех

У вир подій потрапив і буковинський депутат від «Партії регіонів» Артем Семенюк.

«Ірина Сех у своєму повідомленні Інтернет-агенству censor.net.ua стверджує, що «регіонал» вдарив її в обличчя. На її підборідді велика гематома, рана кровоточить. А народний депутат України від ВО «Свобода» Оляг Тягнибок публічно на своїй сторінці в соціальній мережі Facebook виклав фотографії з розбитими окулярами пані Сех та написав наступне: «На свободівку напав покидьок-регіонал Семенюк Артем Олексійович. Саме він розбив губу Ірині Сех».

Ці інформаційні повідомлення не відповідають дійсності та є маніпулятивними», –таку-от інформацію надіслала до нашої редакції прес-служба народного депутата…

Шановне товариство! Пам’ятаймо, що ми – цивілізовані люди. Тому уникаймо з’ясовування стосунків варварськими фізичними методами. Інша річ – народні депутати. Вони «недоторкані», тож бити одне одного – мають право…

Запис Буковинського нардепа втягнули в Сех-розборки спершу з'явиться на Медіа-Версії.

І все ж у такому нав’язуванні США досягли значних успіхів. Вони мають добре відпрацьовані технології інформаційних воєн і застосовують їх там, де активно реалізують свої цілі. Щоправда, на пострадянському просторі останнім часом їхній наступ різко загальмувався, а в контрнаступ перейшла Москва. А театром особливо запеклих інформаційних воєн стала Україна. Росія має тут значні переваги, намагаючись мобілізувати у власних інтересах російськомовне населення, і контролюючи більшість українських засобів масової інформації. Все виразніше експлуатується ностальгія за СРСР, яка помітно зміцніла на фоні провалів нинішньої влади в усіх сферах життя. Українські телеекрани заполонили старі радянські кінофільми, причому перевага віддається пропагандистським стрічкам про війну – різної якості. Мабуть, намагаються виховати у молодого покоління якийсь сурогат «радянського патріотизму». Хоча молодь таке практично не дивиться.

Тож молодим українцям агресивно нав’язують сучасну російську попсу, блатний шансон. Майже на всіх вітчизняних телеканалах йдуть безконечні російські серіали про «справедливих ментів», сучасних «доблесних російських солдатів – героїв» чеченських війн та військової операції проти Грузії. Українці в них є негативними персонажами. З нашого життя намагаються витіснити все українське і замінити його своїм продуктом. Типова інформаційна війна, яка передує іншим формам боротьби, мета яких – остаточний перехід України під контроль Кремля. Режим Путіна поступово втрачає масову підтримку всередині Росії, тому робить ставку на отримання переконливої зовнішньої перемоги. А такою в очах пересічного росіянина може стати включення України до Митного союзу. Якщо вдасться зігнати під крила двоголового орла Білорусь, Казахстан та Україну, Москва зможе розпочинати будівництво нової імперії.

До речі, днями з’ясувалося: у державному архіві Білорусі безслідно зник оригінал документа, за яким у Біловезькій пущі 1991 року проголошено розпуск СРСР. Немає його й в архівах Москви та Києва. Прибічники відродження Радянського Союзу отримали козир: як немає документу, то й розпуск недійсний! В інформаційній війні подібні речі особливо цінуються. Правда, документ цей ратифікований парламентами трьох держав, тому діє. А нам слід замислитися над тим, що очікує Україну в найближчому майбутньому, і бути готовими до всього. Адже на війні як на війні.

Ігор БУРКУТ

Запис ІНФОРМАЦІЙНІ ВІЙНИ спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Згадані органи влади найчастіше не надавали інформацію на запити або надавали її невчасно чи не повною мірою. А от найкращі показники відповідей на запити, відповідно до моніторингу, показали Сумська, Вінницька та Тернопільська облдержаміністрації, а також Запорізька, Житомирська та Івано-Франківська міські ради. Загалом найбільш прозорими визнали Запорізьку, Сумську та Кіровоградську області. Найгірша ситуація – на Закарпатті, у Миколаївській та Одеській областях, – повідомляє «Телекритика».

Запис Найзакритіша – Чернівецька ОДА спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Ці дві події вельми важливі для України, оскільки наша держава здавна вважається аграрною. Фахівці стверджують, що близько 25% всіх чорноземів світу сконцентровані у нас. Проте саме земельне питання в нашій країні досі вважається чи не найсекретнішим. Отримати бодай якусь інформацію про земельну ділянку те саме, що дістати доступ до державної таємниці. Зробити це можна лише у двох випадках: перший – дати хабара чиновнику, а другий – самому стати чиновником і взяти під охорону земельну таємницю.

Зі слів Сергія Тимченка виходить, що чиновницькому свавіллю тепер покладено край. У рамках Національної кадастрової системи запускається публічна кадастрова карта. Тож тепер будь-хто через Інтернет може отримати потрібну інформацію про всі земельні ділянки в межах України. Вона, зокрема, містить дані про розмір земельних ділянок та їх межі, місце розташування, форму власності, цільове призначення, якість ґрунтів.

Питання  «навіщо це потрібно?» більш ніж риторичне. Хоч і повільно, та наша країна просувається до земельного ринку. Тому вже зараз треба готуватися до можливих операцій з купівлі-продажу земельних ділянок. Адже навіть за наявного земельного мораторію відбувається рух землі. Ділянки передаються у спадок, даруються, здаються в оренду. І кожному власнику землі важливо знати, яким капіталом він реально володіє, як краще ним розпорядитися, аби бажані гектари дали якомога більше прибутку.

Доступ до бази даних отримають нотаріуси, комерційні банки, які здійснюють кредитні операції, іпотечні заклади, землевпорядники. Інформацією можуть скористатися й відомства, які опікуються містобудуванням, водними та лісовими ресурсами. У цьому сенсі Україна не виглядає першопрохідцем. Швидше навпаки – ми виявилися серед останніх європейських країн, які наважилися на створення системи Державного земельного кадастру.

Та Сергій Тимченко цей недолік перетворив на перевагу. Він зауважив, що така наша «кадастрова» непоспішність» у підсумку зіграла позитивну роль. Україна змогла якнайкраще скористатися досвідом інших країн та послугами найкращих закордонних експертів. Адже створення системи Державного земельного кадастру відбувалося за сприяння Світового банку. На виконання відповідних робіт, що здійснювалися у рамках Проекту «Видача державних актів на право власності на землю в сільській місцевості та розвиток системи кадастру», було витрачено близько 50 млн. дол. Лише проведення аерофотозйомки на площі понад 60,2 млн. га та створення ортофотопланів й індексних кадастрових карт обійшлося у 23,6 млн. дол. Значних коштів потребувала робота зі створення програми та закупівлі необхідного обладнання.  Його потребували 672 регіональних офіси, які вже мають спеціальні канали зв’язку. За сприяння Світового банку також облаштовані основний та резервний центри обробки інформації.

Нині Держземагентство переводить всю документацію в цифровий та електронний вигляд. Йдеться не лише про ту інформацію, яка надходить зараз, а й ту, яка була зібрана раніше і до останнього часу зберігалася на паперових носіях. Бо, за оцінками закордонних експертів, роботи по створенню системи Державного земельного кадастру та його інфраструктури складають лише 10-20% від загального обсягу робіт. Більші зусилля спрямовуються на збір та систематизацію інформації. Український уряд виділив на цей вид діяльності 30 млн. грн., що має прискорити цю роботу, яка, до речі, не завершується. Бо Україна піде шляхом світової практики, коли на базі земельного кадастру вибудовується національна система геопросторових даних. Тобто, на кадастр накладатиметься інформація про надра, комунікації і мережі, будівлі, водні та лісові ресурси тощо.

Сергій Тимченко не ідеалізує нинішню Національну кадастрову систему. Він не виключає, що вже найближчим часом будуть виявлятися певні помилки, які доведеться виправляти по ходу. Такої можливості не виключають й інші експерти. Так, менеджер просвітницьких кампаній Проекту USAID«АгроІнвест» Марина Зарицька наголосила: «Під час переходу від старої системи обліку земельних ділянок до нової Національної кадастрової системи для вразливих верств населення і, в першу чергу, для українських селян можуть виникнути проблеми у визнанні та оформленні прав на землю. Розуміючи це, Проект «АгроІнвест» планує об’єднати зусилля своїх фахівців та юристів громадських організацій, які працюють у кількох областях. Завдяки цьому сільські жителі зможуть отримати необхідну інформацію та знання, що допоможе їм відстояти свої земельні права ще до початку повноцінного функціонування Національної кадастрової системи. Зокрема, ми підтримаємо громадські організації, які проводять серед селян широку роз’яснювальну роботу і, понад усе, серед тих власників ділянок, які найчастіше стикаються з труднощами в реєстрації права на землю, отриманні кадастрового номера земельної ділянки та передачі її в оренду на прийнятних для них умовах».

 Михайло ВЕРНИГОРА, Національний прес-клуб з аграрних і земельних питань

Запис Держземагентство відкриває земельні таємниці спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Тисівчанин Дмитро Якобчук демонструє виставлені РЕМом його односельчанам рахунки. Приміром, людина, яка має пільги 50%, мала б оплачувати використану за лічильником електроенергію так:  75 кВт по 12 коп.(9,00 грн), 75 кВт по 25 коп (18,75 грн), і, а все, що понад 150 кіловат, – по 33 коп. за кВт. Тобто за 400 кВт – 110,25 грн. Реально ж цій людині, яка використала 400 кВт, надіслали рахунок на 123 грн, бо 300 квт порахували по 33 копійки, а за пільгові (чомусь лише 70 кВт) виписали по 16 копійок (це тариф за пфльгою 25%), загалом обрахувавши споживача майже на 13 гривень. А споживачів  у обленерго 380 тис. Та з таких доходів вони залюбки платитимуть штрафи, накладені на них Антимонопольним комітетом! Адже сума штрафів за 2012-й склала «аж»… 57 тис. грн. На рік! Та й з тих, енергопостачальник наразі спромігся сплатити менше половини.

Саме тому тисівчани, сільські люди, для яких дорога кожна копійка, мають намір судитися з постачальником послуг і вимагати повернути можливість самостійно обчислювати своє використання електроенергії.

Тисівці – не єдине село на Буковині, де незадоволені зверхнім ставленням монополіста до споживачів. Після проведення публічних слухань щодо взаємин  ВАТ «Чернівціобленерго» та його споживачів, ініційованих минулого тижня «Версіями», до редакції приходили мешканці ще й інших районів краю, а Кіцманщина навіть відрядила до газети лідера однієї з сільських громад. Сільський голова повідомив не лише про свавілля енергетиків у розрахунках, а й про безпідставні відключення, наприклад,  вуличного освітлення…

Людям небайдужий їхній побут і їхні власні кишені. Це підтверджується й тим, що протистояння з Обленерго ініціювали не якісь потужні й впливові державні структури, а звичайний чернівецький пенсіонер – Геннадій Геков. Достатньо було з’явитися одній небайдужій людині з активною громадянською позицією, щоби збурити такий шквал обговорень, перевірок і спротиву, що є сподівання на позитивне вирішення проблеми для споживачів цілої області, незважаючи навіть на те, що Обленерго намагається рятувати власну репутацію і неймовірні прибутки монополіста судовим позовом.

Енергетики хотіли судитися з редакцією «Версій» – за, на їхній погляд,

негативну неправдиву інформацію, подану на сторінках газети. Наразі справа, яка була передана до Господарського суду області, вже «спочила в Бозі»: суд іфдмовився її розглядати, осуідбки це не є компетенцією саме Господарського суду.

Чи продовжать енергетики боротьбу зі споживачами й журналістами, шукаючи саме того суду, який візьме до розгляду цю справу, – побачимо далі. А сьогодні вся Буковина впевнилася: справедливість таки є. Якщо за неї боротися.

Людмила Чередарик, Маріанна АНТОНЮК, Ігор КОНСТАНТИНЮК

Запис Село позиватиметься на Обленерго до суду спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Знаєте про кого  йдеться? Певен, що не тільки з трьох, а й з п’яти разів не здогадаєтеся. Йдеться ж про учасників конгресу молодих екологів, які в шосте зібралися на базі  Чернівецького обласного центру еколого-натуралістичної творчості учнівської молоді (ЧОЦЕНТУМ).

Тематичне спрямування цьогорічного форуму – «Живи, Земле». Працювали учні за чотирма напрямками: Природоохоронні території; Охорона рослинного світу; Охорона тваринного світу; Загальні екологічні проблеми.

Хочу наголосити, що юні екологи досліджували конкретні проблеми, які існують на їхніх територіях. Приміром, Оксана Гуйван вивчала питання охорони й відтворення диких свиней у Хотинському районі. Ірина Терен переймалася значенням рослин в житті людини на Путильщині. Зоя Руснак досліджувала життя поширеного на Кіцманщині жука-оленя, занесеного до Червоної книги України. А у прикордонному Глибоцькому районі Валентина Григорович обстежила стан малих річок, який спричиняє серйозне занепокоєння.

Загалом заслухано 53 доповіді. Журі нелегко було визначити найкращих, позаяк всі учасники конгресу доклали максимум зусиль для опанування методик і проведення досліджень, обробки необхідної літератури, оформлення звітів. А скільки винахідливості та фантазії вклали вони у свої презентації, яким емоційним і натхненним було подання доповідей!

Найкращими визнані роботи Ірини Андрійчук (Заставнівський район, Бабинська ЗОШ,  керівник М.Гринюк), Деміани Зайцевої (Заставнівський район, Погорілівська ЗОШ, кер. М.Пітик), Ольги Мельник (Хотинський район, БДУМ, кер. О.Мельник), Аліси Соловйової (м. Чернівці, ліцей № 3, кер. Л.Хлус), Інни Онещук (м. Чернівці, ліцей № 3, кер. К.Курик і Л.Рачицька).

Показово, що члени журі рекомендували всім учасникам конгресу повторити виголошені доповіді у своїх навчальних закладах. Адже в багатьох із них подається нова, створена учнями, інформація, яку доцільно використовувати на уроках природознавства, біології, географії, хімії, екології.

Та чи не найголовніше відкриття, невеличке, але дуже суттєве, що кожен з учасників зробив для себе – планета Земля унікальна і вона потребує захисту.

Ярема ТЕВТУЛЬ, професор, член НСЖУ

Запис Творці нових знань захищають Землю спершу з'явиться на Медіа-Версії.