Пригадуєте, який фурор збурили в суспільстві перші оприлюднені електронні декларації та розслідування щодо майна наших можновладців. Мої вуха та волосся на голові зарухалися від здивування та остраху за тих людей, про чиї статки ми дізналися. Та ще від образи за нашу бідність… Та попри все, я тоді зробив на цьому собі ім’я, познайомивши читачів «Версій» з тим, чим володіють наші чиновники. Дехто з них, до слова, навіть до редакції приїжджав для з’ясування стосунків. Та я відкривав їм в Інтернеті сайт Електронних декларацій чиновників і депутатів, а також Державний реєстр речових прав (ДРРП) і таким чином виходив «сухим із води». Зрештою, це стало завоюванням Майдану. Але зовсім не сподобалося тим, проти кого було спрямоване. І тому Мін’юст, пішов на зустріч товстосумам і, внісши зміни, ускладнив доступ журналістам-розслідувачам до ДРРП. Чи, може, пане Павле, у вас щось інше було на меті? Поділіться, не соромтеся…
Зміни ж до Державного реєстру речових прав робила структура міністерства юстиції ДП «Національні інформаційні системи («НАІС»). При цьому ще й витратила на все це, за даними Мін’юсту, 325 тис.грн. Підкреслю, ці гроші взяли вони з наших податків. А взяли для того, щоби приховати темні справи можновладців. Чи ви зі мною не згідні, пане Петренко? Адже саме на підтвердження цього наводять чимало фактів «Наші гроші» у публікації Аліни Стрижак «Зіпсувати те, що працювало» (nashigroshi.org/2019/03/22/zipsuvaty-te-shcho-pratsiuvalo). Бо так чи інакше, але саме на тому, що нині приховало ДП «НАІС», побудовано багато журналістських розслідувань. І ось лише кілька з них: розслідування «Bihus.info» про нерухомість на 200 млн.грн у керівника економічної контррозвідки СБУ Сергія Семочка, розслідування «Слідство. Інфо» про начальника Академії сухопутних військ Павла Ткачука, розслідування «Схем» про елітне майно судді Татькова, яке потім заарештував суд.
Такі розслідування від 2015 року можна було зробити завдяки Державному реєстру речових прав, у якому за 23 гривні можна було отримати інформацію про все майно, що належить фірмі або людині. Натомість від 4 лютого внесення зміни фактично закрили реєстр. Попри те, що формально доступ до реєстру є, користуватися ним стало складно та економічно невигідно через низку проблем. Одна з них – тепер інформація про кожний (!) об’єкт нерухомого майна коштує 23 грн. Отже, для моніторингу 10 осіб, які мають по 5 об’єктів нерухомості кожна, треба викласти 1150 грн. А з аналітикоюпро фірми іще складніше: якщо ви збираєте інформацію про фірму, яка має, наприклад, 250 земельних ділянок, то вартість інформдовідок щодо майна цієї компанії буде 5750 грн, хоча інколи можна отримати й порожні довідки – без інформації. І гроші за них ніхто не вертає.
Втім, подорожчання – не єдина проблема. Після «удосконалення» реєстр тижнями не працює. На це скаржаться журналісти-розслідувачі, представники адвокатської спільноти. Але й це ще не все. Відкрийте на сайті цю публікацію nashigroshi.org/2019/03/22/zipsuvaty-te-shcho-pratsiuvalo – і переконайтеся.
Такий стан речей мене, як і всіх демократично налаштованих громадян, не може влаштовувати. Тому такий собі скромний Іван Дупа, який друкується у чернівецькій газеті «Версії», дозволяє собі поцікавитися у пана міністра юстиції: а що він думає з цього приводу? Бо, якщо чиновник такого рангу не бачить у цьому проблеми, доведеться звертатися з відкритим листом до нашого новообраного і дуже демократичного Президента…
Ваш Іван ДУПА
