«Журнал The Economist визнав нас країною року. Справедливий статус. Хоча, взагалі-то, Україна – країна всього XXI століття, – написала Тимошенко на своїй фейсбук-сторінці. –

Країна, що захищаючись, змінює світ.

Країна, що захоплює людство своєю хоробрістю та героїзмом, незламністю духу та волелюбністю.

Країна, що остаточно знищить «імперію зла», країна, що відродиться з руїн війни й стане взірцем економічних перемог!

Я у цьому переконана!

Слава Україні! »

Запис Україна – країна року за версією журналу The Economist спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Європейські компанії використовують їхні матеріали для оформлення магазинів, а IKEA – шоу-румів у Лондоні. І тепер The Good Plastic Company працюють у Чернівцях.

Підприємство, що виробляє пластикові панелі, з початком війни перемістило свої потужності на Буковину із Білої Церкви. Заснували його українці, нині компанія має офіси в Нідерландах та Англії.

«Це екологічне виробництво. Ми купуємо перероблений пластик, якому даємо друге життя. Виготовляють цей матеріал із відходів. Нашу продукцію можна використовувати для декору приміщень, із неї роблять світильники, стільниці, полиці, крісла, вітрини, стенди, підлогу. Словом, матеріал дозволяє дизайнеру розвивати свою фантазію і творити все, що завгодно. Пластикові плити годяться і для виготовлення меблів, облицювання будівель», – розповів директор із виробництва компанії Юрій Криницький.

За його словами, бізнес не може існувати хаотично, тож компанія розробила план на випадок війни. Єдине, що не вирішили остаточно – куди саме релокувати підприємство, розглядали кілька міст.

«І Чернівці перемогли. Тут спокійно, близько до кордону, є необхідна для існування та розвитку підприємства інфраструктура», – перелічує переваги Буковини Юрій Криницький.

Завданням №1 для The Good Plastic Company було перевезти людей. Евакуювали 16 співробітників разом із родинами, усього 29 людей. Фурами перевезли й обладнання, хоч це було непросто, кожна машина – на вагу золота. Але знайшлися сміливці, котрі погодилися їхати на Київщину, де постійні обстріли, і це справжнє диво, вважає пан Юрій.

Найскладніше компанія вже пережила, запустила виробництво на новому місці, перебудувала логістику, знайшли нових постачальників. Вляглися також і емоції, хвилювання через війну. Робота йде за планом.

Частина працівників вирішила повернутися додому, тож на роботу взяли буковинців, а також двох переселенців із Ізюма.

На думку Юрія Криницького, після завершення війни на Україну обов’язково чекає економічний розквіт, зруйновані заводи не лише відбудують, а й запровадять на них нові сучасні технології. А The Good Plastic Company матиме гарне майбутнє на Буковині.

Переїжджати із небезпечних територій у Чернівецьку область підприємства закликає і начальник обласної військової адміністрації Сергій Осачук. Чернівецька ОВА створює всі передумови, аби вони якнайшвидше розгортали тут свою діяльність.

Джерело: Пресслужба Чернівецької ОВА

Запис The Good Plastic Company – у Чернівцях спершу з'явиться на Медіа-Версії.

У рамках державної програми релокації підприємств із зони бойових дій до Чернівецької області вже переміщено 70 підприємств разом із обладнанням, готовою продукцією, сировиною та матеріалами. Ще 18 підприємств – у процесі перевезення, – повідомила пресслужба обласної військової адміністрації. До слова, релокація українською означає переїзд.

Щодо галузевого поділу, то на Буковину переїхали підприємства, що здійснюють діяльність у сферах виробництва продукції легкої промисловості, харчової промисловості, пластмасових виробів, високовольтного обладнання, електронних та електричних проводів і кабелів, автоматичних камінів, плит з переробленого пластику, меблів, декоративної штукатурки, продукції порошкової металургії, електроустановочних виробів (резеток, вимикачів), світлодіодного освітлення, велосипедів, деревообробної промисловості, IT-компанії та розробники програмного забезпечення. А прибули вони до нас із Київа, Запоріжжя, Дніпра, Слов’янська, Харкова, Миколаїва, Сум, а також із Донецької, Київської, Житомирської та Чернігівської області.

У рамках підтримки створення робочих місць держава запровадила програму компенсації роботодавцям витрат на зарплату працевлаштованих внутрішньо переміщених осіб у розмірі 6,5 тис. грн за кожного такого працівника протягом двох місяців.

На урядовому порталі сьогоднійшлося про те, що уряд спільно з Міністерство економіки України спільно з урядом продовжує реалізацію програми з релокації українських підприємств, які перебувають у зоні активних бойових дій. Бізнес, зокрема,  може отримати допомогу в переміщенні свого обладнання на безпечні території, пошуку виробничих приміщень та розселенні працівників.
Наразі із зони бойових дій уже переїхало 108 підприємств. 48 компаній відновили свою роботу на новому місці, ще 50 знаходяться на етапі транспортування. Міністерство економіки продовжує прийом заявок від бізнесу, який має намір перевезти потужності. Таким чином відбувається відновлення економіки держави за рахунок переміщення підприємств з територій, що наближені або перебувають у зоні бойових дій, до більш безпечних регіонів Західної України.

«Версії»

Запис Підприємства із 7-ми міст і 4-х областей переїхали до Буковини спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Єдність країни полягає не тільки в конкретному дні нового нападу, що не відбувся. Державному святі, придуманому оточенням для президента Зеленського, – пише Корнійчук. –

Єдність – це єднання народу та сильної армії для захисту країни. А сильну армію не можна розвивати без сильної економіки.

Єдність – це послідовна спільна робота влади та всіх політиків не лише щодо протистояння зовнішній російській загрозі, а й щодо створення сильної економіки, як гаранта сильної армії.

Він продовжує: «Тому відвертим цинізмом та антиукраїнською діяльністю під час війни є політика соціального геноциду та руйнування економіки, яку розпочав у 2014 році Порошенко, а тепер продовжує президент Зеленський. Добивають усіх – середній клас, бюджетників, пенсіонерів, молодь. Під загрозою смерті перебуває малий бізнес. І недаремно десятки тисяч ФОПів, які протестують під Радою, намагаються достукатися до влади. Адже постає питання їх виживання після застосування драконівських норм для касових апаратів. Про таку «єдність» говорить президент у своїх гарних промовах та телемарафонах по всіх каналах у стилі СРСР? Чи, може, «єдність» у щодня зростаючих цінах на продукти, на бензин? У грабіжницьких тарифах на газ та опалення? Про яку сильну економіку та сильну армію ми можемо говорити?»

Політолог ставить питання руба: «А хто із наших політиків взагалі захищає реальні інтереси людей? Влада надимає щоки у стилі часів Порошенка: мовляв, не питайте нас про соціальну політику, оскільки є справи важливіші! Псевдопозиціонери на кшталт «Євросолідарності» та «Голосу» теж нічого не говорять про «соціалку».

Корнійчук зауважує, що лише лідер опозиції Юлія Тимошенко, справжній народний політик, виходить до підприємців, як було у четвер біля Ради. «Вважає за свій обов’язок спілкуватися з простими людьми і говорити їм правду, – каже експерт. –  Про те, що касові апарати – це щорічний корупційний заробіток для влади 4 млрд гривень. Про те, що закон про касові апарати для ФОПів було сфальсифіковано вже після голосування – і Тимошенко звернеться до ДБР, щоб порушили кримінальну справу. Говорить Тимошенко і про те, що влада не збирається послаблювати «зашморг» на шиї малого та середнього бізнесу, тому люди мають не зупинятися та боротися за свої права.

Українці мають нарешті зрозуміти: ця влада, як і попередня, не чує людей. І справжня опозиція, якої кілька десятків людей у ​​Раді, може боротися за інтереси українців лише за допомоги самих людей.

Водночас, саме жорстка публічна позиція Тимошенко не дозволяє владі «пропетляти» з багатьох питань, настільки важливих для країни.

Так, Тимошенко в ефірі програми “Право на владу” чітко сказала, що Мінські угоди є катастрофою для України. Виконувати їх у нинішньому вигляді не можна. І необхідно використати механізми Будапештського меморандуму.

А також Тимошенко зажадала від Зеленського порушити перед нашими західними партнерами нагальне питання для країни та всіх українців: списання зовнішніх боргів, які становлять понад 50 млрд. доларів. Тих боргів, на оплату яких щороку йде половина бюджету країни. Тих грошей, які можна витратити і на посилення армії, і на підвищення соціальних стандартів, і компенсатори для зниження цін і тарифів, і на розвиток економіки. І ось тут ми побачили б: чи є у нас реальна підтримка Заходу під час війни?

Ми бачимо, що лише Тимошенко розуміє прямий зв’язок: сильна економіка = сильна армія = безпека країни. І лише Тимошенко бореться проти знищення економіки корупцією, некомпетентністю, новими податками, зниженням купівельної спроможності громадян.

Проблема України в тому, що ми воюємо на два фронти. На зовнішньому – проти Росії. І на внутрішньому, де влада забирає в людей останнє з кишень, змушуючи мільйонами українців виїжджати із країни у пошуках кращого життя. Де влада добиває економіку, цим послаблюючи армію. А значить – постійно робить Україну слабшою та податливішою, чим дуже задоволений Путін.

Тому якщо влада у нас справді проукраїнська і хоче єдності країни, то настав час призначити «Кабмін національної єдності», який не тільки покращить життя людей, а й відродить сильну економіку. Що стане реальною гарантією сильної армії та справжньої єдності в Україні.

https://www.facebook.com/100001922615577/posts/6914032865337399/?d=n

Запис Єдність країни полягає не тільки в конкретному дні нового нападу, що не відбувся… – експерт спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Вводити банкноту номіналом 1000 грн зарано. Цього поки не потребують ні зарплати, ні ціни в Україні, вважає економіст Андрій Новак.

“У євро немає номіналу вище 500 євро. Так само немає номіналу більше 100 доларів. Цього достатньо, щоб забезпечувати зручний грошовий обіг. Введення в обіг нової купюри 1000 гривень дасть негативний психологічний ефект для українців, негативні очікування девальвації, знецінення національної валюти, високі темпи інфляції”, – пояснив він, пише Главред.

За словами Андрія Новака, якщо українці бачитимуть, що гривня знецінюється, будуть скуповувати іноземні валюти.

Водночас економіст Олександр Охріменко вважає, що банкнота 1000 грн не вплине ні на ціни, ні на інфляцію.

“Люди завжди емоційно на це реагують, але я одразу скажу: взагалі жодним чином не впливає. Все, що подорожчало, – вже подорожчало. Все, що подешевшало, – вже подешевшало”, – наголосив він.

Запис Як вплине на економіку поява купюр номіналом тисяча гривень спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Соціально-економічна політика – пункт, якому найпопулярніші претенденти на крісло президента України присвятили суттєву частину своїх програм. Кандидати обіцяють українцям все і якнайбільше. А даремно, адже Конституція не передбачає впливу глави держави на пенсії, виплати на дитину чи, тим більше, дотації на корову (так, їх теж обіцяють).

НАРОДНА ПРАВДА проаналізувала, як топ-10 кандидатів у президенти обіцяють у своїх програмах боротися з бідністю, не дивлячись на те, що впливу на це питання (принаймні, за законом) жоден з них не матиме ніякого.

“Кожному за потребами”

Найрейтинговіший нині кандидат у президенти Володимир Зеленський обіцяє економіку, “зорієнтовану на потреби кожного громадянина”. От тільки президент, згідно з чинною редакцією Конституції, не займається економічною політикою.

Менше з тим, Зеленський обіцяє замінити податок на прибуток податком на виведений капітал і впровадити легалізацію доходів за 5% від них. Ці гроші мають піти на допомогу малозабезпеченим. Проблема в одному: податки й соцвиплати – справа уряду й парламенту, а не президента. Та само, як і обіцяні Зеленським житлове кредитування для молоді, держпідтримка підприємців і накопичувальна пенсійна система. І ще кілька нетривіальних обіцянок, як-то органи центральної влади у регіонах та економічний паспорт.

Але проблеми зі знанням конституційних повноважень президента є не лише в політичного новачка.

Зниження тарифів і не тільки

Як і решта кандидатів, Юлія Тимошенко обіцяє те, чого президент, згідно з Конституцією, виконати не може. У своїй програмі вона проголошує: за п’ять років в Україні будуть зарплати, як у Польщі, накопичувальна пенсійна система, якісна й дорога медична страховка в кожного громадянина. Вишенька на торті – зниження тарифів удвічі та побудова терміналів скрапленого газу.

Не обійшлося і без виплат на дітей. Сума обіцяної одноразової допомоги – 50, 100 і 150 тисяч гривень на першу, другу й третю дитину відповідно. Також у програмі – скасування ПДВ, зупинка інфляції та іпотечні кредити без першого внеску і застави під 3% річних. Якби існувало змагання зі щедрості обіцянок, програма Тимошенко мала би всі шанси на перемогу.

Варто згадати, що лідерка “Батьківщини” майже три роки очолювала Кабінет міністрів у аналогічній конституційній моделі. Тобто мала економічних повноважень куди більше, аніж президент. І, відповідно, були в неї можливості втілити щось із обіцяного сьогодні, наприклад, накопичувальну пенсійну систему, ще десять років тому.

(Не)обмежені повноваження

Протягом своєї каденції чинний глава держави Петро Порошенко не раз посилався на згадані вже обмеження повноважень Конституцією. Зокрема, під час однієї з поїздок регіонами в листопаді минулого року він нагадував: не президент платить пенсії.

Втім, це не заважало йому перерізати стрічки перед школами і лікарнями, доручати уряду піднімати пенсії (наприклад, влітку 2017 року), а наприкінці лютого – урочисто оголосити про одноразові доплати пенсіонерам, які отримують мінімальну пенсію. І хвалитися цими доплатами пізніше на зустрічах з потенційними виборцями.

У своїй же програмі Петро Порошенко обіцяє зосередити соціальну підтримку на найменш захищених, збільшити допомогу при народженні дитини, зарплати вчителям і медикам (усе це – без конкретних цифр), а ще – розпочати ремонт лікарень. Де ж і коли тоді закінчуються повноваження президента? Мабуть, питання риторичне.

Секретний економічний прорив

Анатолій Гриценко войовничо обіцяє десятивідсоткове зростання економіки. Секрет стрибка, якому могли би позаздрити азійські економічні тигри, – у плані дій його команди. Проте в програму жоден пункт цього плану не потрапив. Як і більшість кандидатів, лідер “Громадянської позиції” обіцяє знизити тарифи. Вони начебто будуть відповідати затратам виробників і доходам населення. Бодай приблизні розрахунки щодо того й іншого, як і межа компромісу між ними, не вказані.

Мінімальна пенсія, обіцяє Анатолій Гриценко, не буде нижчою за реальний прожитковий мінімум. Разом з тим, пенсії він обіцяє підвищити “до економічно обґрунтованого рівня, що справедливо врахує трудовий внесок і кваліфікацію”. Із конкретики – сума середньої заробітної плати, понад 700 євро. Чи варто нагадувати, що розмір зарплати диктує сякий-такий ринок, а не президент?

Також у програмі – підтримка материнства, гідні пенсії військовим пенсіонерам, спеціальні кредити на житло й робочі місця для переселенців і гарантія першого робочого місця для тих, хто вчився на державному замовленні. Конкуренція? Ні, не чули. Як, схоже, і про чинні конституційні обов’язки президента.

Молочні ріки з кисельними берегами

Екс-регіонал та екс-опоблоківець Юрій Бойко обіцяє створити мало не соціалістичний рай. “В Україні громадяни будуть мати дохід, не менший за фактичний прожитковий мінімум”, – бравурно заявляє він у програмі. Сума цього мінімуму й методи його обрахунку залишаються таємницею. Як і рецепти Бойка для обіцяних зупинки росту цін і зменшення боргів.

Крім того, висуванець “Опозиційної платформи – За життя” обіцяє скасувати пенсійну реформу, погасити зарплатні борги бюджетникам, дати молоді соціальне житло й доступну іпотеку – решті. Ну і, звісно, знизити тарифи й необхідний страховий стаж. Хоча невідворотність пенсійної реформи і підвищення цін на енергоносії Юрій Бойко мав би розуміти, як ніхто інший. Адже за його каденції на посаді голови Мінпаливенерго уряд Миколи Азарова підвищував тарифи на газ (у 2010 та 2011 роках), електрику (також у 2011-му), а ще у 2010 році зобов’язувався збільшити пенсійний вік для жінок. До речі, все це – в рамках співпраці з МВФ.

Найбільш конкретний пункт “соціально-економічної” частини програми Бойка стосується виплат на дитину. Він обіцяє виплати в сотню тисяч гривень за першу, двісті тисяч за другу й чотириста – за третю й наступних. Де взяти гроші на такий аукціон небаченої щедрості? Це питання – наступне після того, як давно він читав Конституцію України щодо повноважень президента.

“Податковий рай” Вілкула

Представники біло-блакитного табору в усі часи не вирізнялися дотриманням букви й духу Основного закону. Так, Олександр Вілкул детально розписує, яку зарплату отримуватимуть вчителі та медики, які будуть податки та пенсії, скільки грошей платитимуть у зв’язку з народженням дитини (100, 200 й 400 тисяч, як і за планом Юрія Бойка). І ні на що з цього президент насправді не впливає (як ми вже неодноразово писали вище).

Також висуванець “Опозиційного блоку” обіцяє скасувати єдиний соціальний внесок для роботодавців та податки на доходи фізосіб для молодих фахівців (до 27 років). Звідки після цього в бюджеті з’являтимуться кошти на всі обіцяні щедрі соціальні виплати? Оскільки це не повноваження президента, то, мабуть, можна не надто перейматися відповіддю на це запитання.

Виплати на корову і back to USSR

Державне регулювання цін на ліки й харчі, дотації на худобу та житло від держави. Ні, це не економічна політика СРСР, а президентська програма Олега Ляшка. Дотація на корову (ймовірно, саме їхнє утримання обіцяють дотувати, зважаючи на особливу увагу Ляшка до великої рогатої худоби) має скласти щонайменше п’ять тисяч гривень. Результатами такої економічної політики лідер Радикальної партії бачить зупинку еміграції, два мільйони робочих місць, 100 мільярдів доларів приватних інвестицій.

Головний “радикал” обіцяє наповнити холодильники, “зігріти” справедливими тарифами, дати субсидії й безкоштовно встановити лічильники. Саме час згадати про конституційні обов’язки президента, чи не так?

Середній клас від Ігоря Смешка

На думку Ігоря Смешка, середній клас має становити більш ніж половину населення. І належати до нього повинні не тільки підприємці, а й лікарі, вчителі, держслужбовці та кваліфіковані робітники. Для цього кандидат в президенти обіцяє ліквідувати корупцію в тарифах (нагадаємо, що зміна тарифів – прерогатива уряду й парламенту) та звільнити сімейний бізнес від податку на прибуток. Чому саме його? Невідомо. Ще одна обіцянка – податково підтримати середній клас і створити робочі місця. От тільки податкова політика й робочі місця – теж не президентська справа.

Все і майже безкоштовно від “Свободи”

“Свободівці” – прихильники сильної президентської моделі правління. Можливо, саме тому обіцянки висуванця націоналістів виходять за рамки чинної редакції Основного закону. Руслан Кошулинський обіцяє доступні кредити для бізнесу і новий кодекс законів про працю. А ще – газ і електрику для населення за собівартістю. Звідки тоді брати гроші на зарплати тим, хто обслуговує енергомережі, за які гроші їх ремонтувати і хоч трохи модернізувати? Хтозна.

Далі – більше. Руслан Кошулинський обіцяє “зобов’язати будівельні компанії зводити соціальне житло за доступними цінами згідно з державною програмою”. А ще – пільгову іпотеку або й безкоштовне житло багатодітним родинам і, звісно, виплати у зв’язку з народженням дитини, які індексуватимуться. Впровадження соціальних та академічних стипендій на рівні прожиткового мінімуму, скасування пенсійної реформи – куди ж без цього? І, так, ні на що із цього президент не має повноважень впливати.

“Багаті поділяться з бідними”

Висуванець “УКРОПу” Олександр Шевченко пропонує новітнє трактування давнього гасла про «багатих, які повинні поділитися з бідними». Заплутаний логічний ланцюжок веде до мінімальної зарплати в 500 євро та пенсії в 300 євро. Щоправда, з поправкою на зростання економіки та інвестицій. Решта обіцянок зводиться до стандартних кліше щодо справедливих тарифів, соціального захисту, доступного житла тощо. Чи варто нагадувати, що у чинній Конституції в розділі “Президент України” немає навіть слова “економіка”? Мабуть, ні, як й іншим кандидатам на цих виборах…

Марина Євтушок

Запис Нічого не вийде: як Зеленський, Порошенко, Тимошенко та інші обіцяють перемогти бідність спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Прес-конференція в.о. голови облдержадміністрації Михайла Павлюка відбулася саме у день 70-ліття його всесвітньовідомого дядька Володимра Івасюка. Мабуть, щось-таки у цьому є. Та розмова була не про мистецтво, а про забезпечення  життєдіяльності області.  «Взяті місцевою виконавчою владою соціальні зобов’язання виконані, – одразу ж зауважив Михайло Павлюк. – За результатами моніторингу Мінрегіоном соціально-економічного розвитку, наша область у п’ятірці найкращих регіонів України». 

Цікаво, а як виглядають дороги в областях, які посідають останні місця в рейтингу, якщо по дорогах кращого регіону їздити практично неможливо? Та це — ліричний відступ. Бо, як повідомив виконувач обов’язків, за 4 роки впровадження так званого «митного експерименту», на заходи з поточного та капітального ремонтів автомобільних доріг спрямовано 671,4 млн. грн.

«Загалом до спеціального фонду обласного бюджету надійшло з 2015 року понад 787 млн. грн. від перевиконання митницею встановлених індикативних показників. Експеримент завершився. У цьому році на найбільш проблемні ділянки доріг, а це – дорога М-19 на в’їзді до Порубного, дорога державного значення Чернівці – Житомир і дороги держзначення на Путилу – використовуватимемо залишок, який становить 116 млн. грн.», – підсумував Михайло Павлюк.
Та чи не основним посилом, а по сучасному – меседжем  заходу була, мабуть,  презентація першого етапу плану розвитку області на найближчі роки. Про це мало би йтися, напевне, під час візиту на Буковину п. Порошенка нинішньої середи, який відклали. Тож дорожню карту розвитку Чернівецької області представив в.о. голови ОДА.  Вона  містить 696 проектів, які планують до реалізації. Павлюк підкреслив, що розробці плану передували широкі громадські обговорення в районах, аналізи та порівняння. Наразі завершено перший етап. Проте згодом,як повідомила прес-служба ОДА,за участі керівництва держави відбудеться велике засідання обласної ради регіонального розвитку, де буде представлено відповідний план.
Михайло Павлюк закликав також  усіх долучитися до обговорення планів перспективного розвитку області. Щоби привернути увагу громадян до цього важливого проекту, карти і буклети з ілюстраціями окремих інфраструктурних проектів у містах і областях розповсюдять серед краян 1400 волонтерів. До кожної карти додається проплачений конверт з анкетою зворотнього зв’язку, адресатом якого є президент України Петро Порошенко. Отож, пишіть листи Президенту, – може, вас почують. А його штабу – респект і уважуха: вміло люди працюють.
Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії»

Запис Про життєдіяльність області та дорожню карту її розвитку, яка не має нічого спільного з дорогами краю спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Чим загрожують регулярні запозичення у Міжнародного валютного фонду і як закрита доповідь про корупцію в Україні ледь не зірвала черговий транш, спеціально для Інтернет-видання «Гордон» розповів колишній міністр економіки України (2005). Наводимо скорочений варіант цього інтерв’ю.

«Коли мета МВФ – підтримка стабільності світової фінансової системи, то при чому тут українські пенсії, стан «Нафтогазу» чи приватизація української землі, якими так переймається МВФ?»

– Перш ніж відповісти на запитання, брати чи не брати кредити МВФ, треба зрозуміти, для чого у принципі був створений Міжнародний валютний фонд і чим він різниться від Світового банку.

Головна мета Світового банку – фінансова допомога країнам, що розвиваються, підтримка структурних економічних реформ і глобального ринку товарів та послуг. Головна мета МВФ – стабільність світової  фінансової системи, підтримка вільної конвертації валют на базі головної резервної валюти – долару США. Із часом до переліку головних світових валют були занесені європейські валюти, євро, японськая ієна, китайський юань тощо. Та головною валютою залишається долар.

Тепер розумієте різницю між МВФ та Світовим банком? МВФ – це здоров’я міжнародного грошового обороту, який базується на світових валютах, серед яких головне місце дуже довго посідатиме  долар США. А Світовий банк – це конкурентний глобальний ринок товарів, послуг та робочої сили.

«Думаєте, МВФ нав’язує Україні умови за пенсіями й тарифами? Помиляєтеся! Умови встановлював спершу Яценюк, а тепер Гройсман» – С. ТЕРЬОХІН

Чому ж МВФ так тривожать внутрішньо українські локальні проблеми? Відповідь проста: МВФ дуже непокоять будь-які дефіцити бюджетів публічних фінансів. По-перше, якщо в Україні є дефіцит державного й місцевих бюджетів, МВФ це не подобається. По-друге, ми маємо дефіцит публічних фондів, тобто дефіцит системи обов’язкового соціального страхування. Ще простіше – пенсійний дефіцит. І МВФ це не подобається. По-третє, ми маємо так званий дефіцитний фонд, точніше дефіцит НАК НАФТОГАЗУ через його субсидування за рахунок бюджету. І МВФ це справедливо не подобається. МВФ дуже сильно тривожить, аби дефіцити зазначених фондів були або дуже маленькими (порівнянними з інфляцією), або взагалі відсутніми. Чому для МВФ це так важливо? З однієї простої причини: якщо існує дефіцит публічних фондів, українському урядові доведеться брати позику. Український уряд може взяти позику на приватному світовому ринку, але це буде займ під великі проценти, бо існують великі ризики неповернення. Як наслідок, усі країни, такі ж фінансово дохлі, як Україна, беруть позику в МВФ. Але МВФ говорить: ОК, хлопці, ми вам дамо, щоби ви не брали дорогі позики чи фінансові компанії (в тому числі міжнародні) в середині своєї країни квазіподатком, який називається інфляційним податком.

Що таке інфляційний податок? Класичний приклад – Україна: коли в бюджеті не вистачає грошей, уряд «нахиляє» Нацбанк, хоча в нашому законі про НБУ прямо прописана заборона фінансувати дефіцит бюджету і вмикати друкарський верстат. Тим не менш уряд «елегантно» нахиляє НБУ, а він, своєю чергою, нахиляє приватні чи держбанки, кажучи: «Хочете рефінансування? Дамо, але раніше принесете нам у заклад державні папери». Тобто змушують банки позичати в держави папери, які йдуть на фінансування держбюджету, Пенсійного фонду чи Нафтогазу, потім вкладати ці папери у Нацбанк у заклад і отримувати за це якесь рефінансування.

Як реагує на це МВФ? Фіксує інфляційний податок, вмикання друкарського верстата, падіння національної валюти серйозно впливає на ефективність фінансових послуг (норму прибутку) всередині країни. Значить, і міжнародний капітал, який вклав гроші в Україну (як інвестиції, депозити чи кредити дочірнім банкам), починає втрачати гроші, доходність.  І це дуже не подобається МВФ, бо заважає головній меті – стабільності світової фінансової системи.

«З 54 сторінок закритої доповіді МВФ рівно половина була присвячена лише корупції в Україні»

– Тепер запитання: а що Україні робити за таких умов? Брати чи не брати кредити МВФ? Відповідь: світова фінансова система збудована таким чином, що коли ми з нашими негативними макроекономічними показниками відмовимося від МВФ – усі приватні інвестори покрутять пальцем біля скроні: «Ага, виходить, в Україні якісь більші ризики, про які ми не знаємо. То що ж, тоді краще складемо свої гроші в іншу країну, наприклад, у Африку».

Знаєте, чому на початку березня (мається на увазі 2017 рік – «Версії») зірвалося засідання ради директорів МВФ щодо України? За два тижні до цього вийшла закрита доповідь спеціальної групи МВФ з приводу ключових проблем, пов’язаних із нашою країною. З 54 сторінок цієї доповіді рівно половина була присвячена корупції в Україні, на решті сторінок були викладені проблеми з демографією, пенсійною системою і монетарною політикою.

На жаль, це факт: за останні два роки усі макропоказники, які корелюються із рівнем корупції, впали. Тобто рівень корупції в Україні зріс.

Наприклад, існує індекс сприйняття корупції, ключовий індекс. Там ми впали на один пункт і зрівнялися, між іншим, за рівнем корупції з Росією. Є й інші індекси, які також корелюються із корупцією. Наприклад, індекс якості життя. Тут ми тільки за 1916 рік впали на 19 пунктів і потрапили між Ганою й Сомалі, уявляєте? Чому МВФ непокоїть зростання економіки в Україні, цілком зрозуміло: що вище ВВП, то більше доходів до бюджету, тобто борги будуть повернуті, а не реструктуризовані у стилі «а-ля Яресько» (Наталя Яресько, міністр фінансів України 2014-2016 року, займалася, серед іншого, проблемою реструктуризації зовнішнього боргу країни, – «ГОРДОН»).

Чому МВФ тривожить корупція в Україні, також очевидно: є прямий взаємозв’язок між зростанням економіки та рівнем корупції. У Закритій доповіді є цікаво порівняння: 1992 року Україна мала такий же ВВП на душу населення, як Польша, Румунія і Латвія. Та вже 2015-го цей показник став майже уп’ятеро меншим, ніж у зазначених країнах. Чому? У доповіді МВФ уточнюється: Тому, що рівень корупції в Україні у 2,5 разу вищий, ніж у Польщі, Румунії, Латвії.

У цій ж доповіді є три сумні прогнози МВФ для нас: Якщо рівень корупції в Україні не зменшиться, то до 2040 року ми – у кращому випадку! – досягнемо 30 відсотків від середнього показника на душу населення у Європі. Тобто утричі менше, ніж у Європі!

Якщо рівень корупції в Україні зменшиться хоча б до нинішніх показників Болгарії та Румунії, а це дві найбільш корупційні країни Евросоюзу», то до 2040 року ми досягнемо 40 відсотків від середнього показника ВВП на душу населення у Європі. Якщо рівень корупції в Україні різко знизиться вже сьогодні, то до 2040 року в нас буде аж 50 відсотків від середнього показника ВВП на душу населення в Європі. Тобто рівень корупції в Україні такий високий, що безпосередньо впливає на всі економічні процеси і різко уповільнює економічне зростання.

Чому МВФ лише тепер це збагнув, хоча співпрацює з Україною вже від середини 1990-х? Тому що ґрунтується на серйозних і ретельних доповідях, які готуються на базі 10-річного дослідження щодо України. А при Януковичі, наприклад, інформацію для дослідження або приховували, або підробляли. Буквально: Держстат брехав, НБУ брехав, Мінфін брехав тощо…

«Меню, яке під виглядом вимог МВФ підсунули спочатку Яценюку, а тепер Гройсману, для України неїстівне ні соціально, ні політично»

Як саме в меморандумі МВФ з’являються ті чи інші умови, які зобов’язується виконати Україна, перш, ніж отримати черговий транш? Думаєте, МВФ нав’язує нам умови щодо  пенсій, тарифів, землі? Помиляєтеся! Ці умови встановлює українська влада, хоча публічно заявляє: це МВФ від нас вимагає…

Як готується меморандум МВФ? Сідають з одного боку представники України, з другого – місія Валютного Фонду. МВФ каже: «Хочете транш? О’кей, але ми маємо бути впевненими, що ви його повернете. Як повертатимете за такого дефіциту бюджету, Нафтогазу та Пенсійного фонду? Українська сторона відповідає: «Ой, ось це виправити не зможемо, а в цю тему навіть лізти не будемо…Давайте ми краще ціну на газ піднімемо й зменшимо кількість пенсіонерів».

«Може, піти іншим шляхом? – пропонує МВФ. Кинути красти, залучити прямі інвестиції? Та для цього треба захистити західних інвесторів. Покажіть свої плани у сфері валютного регулювання, оподаткування, захисту прав власності, судової реформи…». – «Це дуже складно, – говорить українська сторона. Ми вже працюємо над цим, але це займе час, а транш нам потрібен зараз. Давайте ми візьмемо такі й такі зобов’язання».

Кабмін розписує перелік дій для МВФ, вашингтонські експерти підраховують, що з цього вийде, а після того приймають або відхиляють пропозицію. Ось так і з’являються в наших реаліях пропозиції з підняття пенсійного віку, введення абонплати за газ, ринку землі, оподаткуванню тощо. Тобто МВФ не нав’язує вимоги, а лише позначає проблеми, а українська влада пропонує шляхи виходу. Судячи з меморандуму з МВФ, в українському уряді працюють дуже неосвічені люди. Економісти вже жартують: «У нас дуже освічений уряд, та освіта заочна».

Не вдаватимусь у подробиці пенсійної реформи, це окрема й дуже специфічна тема, простою мовою й коротко не пояснити. Давайте розглянемо абонплату за газ і ринок землі.

Маніпуляції українського керівництва довкола абонплати…

Жодної абонплати за газ МВФ не вимагає. Наша влада «впарює» це населенню під виглядом умов третього енергопакету.

Так, у цьому пакеті міститься умова запровадження абонплати за розподіл природного газу. Але для чого вона потрібна? Щоби підвищити конкуренцію.

У нас постачанням газу, електроенергії, води займаються виключно мнополісти – облгази, обленерго та водоканали. От ви в будь-якому місті можете вибрати іншу компанію, окрім обленерго? Ні, намертво до неї прив’язані, бо інших на ринку просто немає. Третій енергопакет вимагає, аби доступ до розподільчих мереж – газових, електричних тощо – мали б усі, хто хоче, а не лише монополісти. І тоді почнеться конкуренція, але не на вартості продукту – вона, як правило, в усіх середня – а на ціні абонплати. І лише через це є сенс її запроваджувати. Але запроваджувати після створення конкурентного енергетичного ринку, а не до, як намагається наша влада. І в цьому величезна маніпуляція українського керівництва.

…а також довкола ринку землі

Або багатостраждальний ринок землі. Між експертами та Кабміном роками точиться дискусія, знімати чи ні мораторій на продаж земель сільгосппризначення. Експерти кажуть: Україна – аграрна країна, третину експорту становить сільгосппродукція. Що робити з інвестиціями в аграрну галузь?

Ви знаєте, що в Україні врожай зерна утричі менший, ніж у Канаді. А в нас же практично однакові кліматичні пояси. Чому ж аграрний інвестор до нас не заходить? Тому що в Україні немає страховки від неповернення інвестицій. А найкраще страхове забезпечення – нерухомість, земля. Зерно можуть «прибрати наліво», а земля ніде не дінеться.

Але запускати земельну реформу в тому вигляді, як планує її Кабмін, не можна. Повна маячня! За таких умов землю в Україні скуплять латифундисти. І я розумію політиків, які вимагають референдуму щодо продажу землі.

Запитайте в уряду: чому не можна було запозичити модель земельного ринку в тій же Франції чи Польщі? У Франції земля продається. Але якщо власник неефективно її використовує – відбирають силою і продають наступному. В Польщі працюють чотири фонди Євросоюзу, які допомагають місцевим фермерам. Але, згідно з польським законодавством, така допомога надається лише тим, у кого не більше 35 гектарів сільгоспземель. Тобто в Польщі активно підтримують молодих і середніх аграріїв. У нас же усе навпаки.

«Влада України наобіцяла МВФ усе, що можна, аби тільки отримати транш. Економічну частину обіцяного шанс виконати є, політичну – немає»

А тепер резюмую. МВФ – не альтруїст, аж ніяк. Він хоче зробити так, щоби, просто кажучи, доходи на вкладений ним фінансовий капітал у країні-реципієнті зростали. Чи хоча б не падали. Це квінтесенція того, чим займається МВФ зараз. Є правило:  про що люди не говорили б, вони завжди розмовляють про гроші. МВФ – підтвердження цього правила.

Але МВФ – це не зло, а дуже раціональний, цинічний і логічний орган. Для інвестора чи акціонера українського банку кредити МВФ – це мрія, для пенсіонера – біда. Бо першопричина всіх наших займів – невміння, небажання й жадібність при розпорядженні публічними фінансами.

Що робити рядовим українцям? Як їм змусити власну владу проводити реформи, оздоровляти економіку, зміцнювати державу? Демократичними інструментами – виборами. Треба вибирати й перевибирати владу, а не лякатися. «Ой, жодних перевиборів, а то ще гірші прийдуть». Що більше ротацій нагорі, тим вище ймовірність очистити систему та вибрати нормальну владу.

Свідоме голосування на виборах – от революційний шлях для нашої країни.

Як жартувала моя знайома з механіко-математичного факультету: «Головне правило для дівчини перш ніж вийти заміж – математичне. Перш ніж знайти інтеграл, не зайвим буде продифференціювати». У політиці те ж саме. Тож відповідь на запитання «Брати чи не брати кредити МВФ?» проста: брати. На жаль. Але робити все, щоби в українській владі опинилися реформатори. Поки ж реалії такі, що влада наобіцяла МВФ все, що можна, аби лиш отримати транш. Може, економічну частину обіцяного і є шанс виконати, але політичну – точно ні.

Записала Наталія Двалі. Український переклад – від «Версій».

Запис Сергій Терьохін, екс-міністр економіки України: «Думаєте, МВФ нав’язує Україні умови за пенсіями й тарифами? Помиляєтеся! Умови встановлював спершу Яценюк, а тепер Гройсман» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

  

На усіх рівнях нині тільки й розмов про підняття економіки України з колін. Одне слово, відчувається, що вибори «на носі». Водночас аналіз тієї ж економіки змушує робити дуже сумні висновки. Можновладці нагорі переймаються винятково кредитами МВФ, які легко дерибанити, й аж ніяк не розвитком економічної складової держави. Тож редакцію зацікавило запитання, а чи можна, перефразуючи «класиків», «збудувати комунізм в окремо взятій» області? Зрозуміло, що з цим запитанням ми звернулися до економічного експерта «Версій», відомого політика й бізнесмена-виробничника, гендиректора відомого на Буковині та за її межами підприємства «Авторембуд», голови Асоціації виробників Буковини, мецената і засновника Фонду «Подаруй дитині життя», що опікується дітками, хворими на рак, Франца Федоровича.

– Франце Карловичу, протягом не одного десятиліття ви займаєтеся ефективною деревообробкою. Ваш бізнес, без перебільшення, можна вважати успішним. Це закономірність чи виняток?            

– Переробка дерева, особливо в такому регіоні як наш, де за радянських часів практично в кожному районі були меблеві фабрики чи комбінати, є не просто гарною бізнес-ідеєю, а доволі прибутковою справою. І головне тут – розрахувати ресурси й знайти власну нішу збуту. Адже вироби із дерева користуються попитом як у промислових масштабах, серед приватних підприємців, так і у кінцевого споживача.

– Ваш сегмент?   

– Ми випускаємо мольберти й  меблі з натуральної деревини – столи, ліжка тощо, а також понад 50 видів різного приладдя для художників. Продукція користується попитом як в Україні, так і за кордоном. Щоби випередити ваше наступне запитання, одразу ж скажу, що у нас повний цикл виготовлення виробів – від розпилювання, сушки деревини, перетворення її на стійкий матеріал – і аж до випуску готової продукції.  

Підкреслю також, але це не тільки моя особиста думка, а й багатьох експертів, що деревообробний бізнес в Україні є і буде перспективним, незважаючи на економічну ситуацію. Окупність підприємства, як відомо, залежатиме тут від двох чинників – ціни на продукцію, яка щорічно зростає приблизно на 10%, і попиту на готові вироби, які є відносно дешевими, порівняно з імпортними аналогами. На цьому наголошують й експерти інтернет-клубу «Мій бізнес». За їхніми твердженнями, деревообробне підприємство окуповується за 2 роки. Як на мене, то для цього п потрібно 5 років.

Водночас не треба забувати, що навчання персоналу, – обов’язкова інвестиція. Загально відомо: кошти, вкладені у висококваліфікованого фахівця, заощадять час, знизять витрати і зменшать брак через людський чинник.

Ще одна умова вдалого бізнесу – мінімізація відходів виробництва. Деревообробка ж – це саме та галузь, де можна скорочувати витрати сировини, а отже і вартість виробництва. 

– Чому ж тоді наші горяни з Путильського та Вижницького районів обмежуються тим, що роблять з кругляка брус, і на цьому зупиняються? За словами голови Чернівецької облдержадміністрації Олександра Фищука, там навіть пилорами завантажені вже лише наполовину…

– Хороше запитання. Але відповідь на нього не буде однозначною. Бо й тут є кілька складових. Найперше, в людей немає стартового капіталу. Хоча без нього можна обійтися, якщо взяти позику у банку. Та це дуже невигідно, зважаючи на зашкалювання банківських відсотків. Попри те, за умови бізнесових навичок, уміння скласти бізнес-план тощо, можна, так би мовити, стартанути і з позиченими грошима. Але тут виникає найскладніша перешкода – правила гри. А вони прописані в нашій державі під великий бізнес.

– І виходу нема?

– Відродити меблеву галузь на Буковині може тільки зміна розподілу сировини та преференції виробникам меблів…

– Але ж це те, про що говорив губернатор Фищук на спільному виїзному засіданні 4-х комітетів Верховної Ради, присвяченому розвиткові гірських регіонів України…

– Говорити – це одне, а робити – зовсім інше. Тим паче, що рішення приймаються нагорі й тими людьми, що зацікавлені у розвитку саме великого бізнесу.  

 – Франце Карловичу, я все ж таки оптимістка, тож сподіваюсь, що виходом із ситуації будуть внесені управліннями ОДА разом із лісомисливським господарством пропозиції щодо зміни законодавства із наступним переглядом політики аукціонів, а відтак через вигідний для виробників розподіл сировини будуть створені умови для відродження меблевої галузі… 

– Я швидше сказав би, що ви не оптимістка, а фантазерка… Бо недарма в Румунії мало не на кордоні з нами працює в три зміни деревообробний комбінат. Попри це, в чому все ж таки не маю сумніву, то це у спроможності деревообробного бізнесу підняти економіку Буковини. Поглиблена переробка деревини – це те, до чого ми повинні врешті-решт повернутися. Якщо не сьогодні чи завтра, то в майбутньому – обов’язково. За умови, що збережемо державу і не перетворимося на сировинний придаток Європи.  

Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії»

Запис Франц ФЕДОРОВИЧ: «Деревообробний бізнес спроможний підняти економіку Буковини» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Разюча нерівність у статках – найперше, що кидається в очі в Україні. Нерівність економічна неодмінно тягне за собою політичну нерівність – і це не просто означає прірву між народом і владою, але й загрожує самому існуванню держави Україна.   Чи є в України Завтра? Економічний та політичний експерт «Версій», підприємець і меценат Франц Карлович ФЕДОРОВИЧ розмірковує над сьогоднішніми ризиками й можливими перспективами у політиці й економіці України.

Прірва – загроза для всіх

Наскільки разюча прірва між багатими й бідними, судіть хоча б за одним порівнянням: сьогодні статки десятьох найбагатших людей світу співставні із власністю 80% найбіднішого населення планети. До того ж, доходність великого капіталу вища за середній та малий, тож статки багатих зростають, а це означає, що в економіці зростає монополізм. На думку економістів, занадто велика нерівність загрожує економічному прогресу.

В Україні із цим серйозні проблеми: багаті занадто багаті, а бідні – занадто бідні. За головними показниками нерівності – розміром капіталу, наявністю та вартістю нерухомості, поточними доходами та заробітній платі – ми випереджаємо навіть США із їхнім високим рівнем економічної нерівності. Усі економічні «зусилля влади» свідчать лише про те, що сподіватися на них не варто: доки українським політикумом керують бізнес-інтереси олігархів, бідні не стануть заможними, а багаті збагачуватимуться ще більше.  

 Зі щасливою старістю не складається

Демографічні процеси в Україні ведуть до  простого й дуже сумного висновку: населення України старіє. На пенсії Україна витрачає 11% ВВП, тоді як сільське господарство займає 12% ВВП України. Кількість офіційно зайнятих уже майже зрівнялася із кількістю пенсіонерів. І це навіть не означає, що кожний працевлаштований утримує одного пенсіонера: податковий внесок працюючого менший за пенсію. Підняття пенсійного віку означає, що ми змушуємо пенсіонерів працювати далі, аби утримувати молодь. І це не є суто українські тенденції, бо й у цілому світі так відбувається. Різниця лише в тім, що у нас це все на набагато нижчому економічному рівні.

 У майбутнє на самій сировині не в’їдеш

Стрибки із вартістю сировини на світових ринках не лише знижують прибуток, але й щоразу обвалюють національну валюту: якщо в Україну надходить менше валюти від експорту, то й гривня почувається гірше.

Головний експорт і головне джерело валюти в Україні – продукція сільського господарства. 12% від ВВП – це 4 рази більше, ніж у країнах ЄС і у 12(!) разів більше, ніж у США. Нафта, вугілля й природний газ, на яких в індустріальному суспільстві ґрунтувалася будь-яка промисловість, поступово втрачають своє значення. Наразі стоїть питання так: економіка України або перебудується в руслі світових тенденцій, або… І це не чергова «страшилка», на жаль. 

Останні розробки акумуляторів великої потужності вже змінили автомобілебудування. Із появою технологій добування нафти й газу з нафтоносних пісків та горючих сланців й транспортування скрапленого газу, вартість цієї сировини почала зменшуватися. А надпотужна батарея Ілона Маска, збудована за 100 днів, лише за кілька перших днів роботи принесла дохід майже у мільйон. Отож очільникам держави треба,найперше,  думати…  

 Гонитва за фінішною стрічкою, яка весь час відсувається

Для досягнення економічного успіху будь-якій країні вже недостатньо мати розвинену промисловість. Бо структура економіки розвинених країн змінюється із кожною інновацією, і цей процес весь час прискорюється. 3D-принтери, біотехнології, нові матеріали, відновлювальні джерела енергії та нанороботи – усе це робить їх багатшими.

Що ж до України, то замало сказати навіть, що ми не можемо наздогнати фінішну стрічку. Якщо й далі користатися цим спортивним порівнянням, то Україна, вибачайте, просто біжить у протилежний від фінішу бік. Адже частка високотехнологічної продукції в українському виробництві поступово зменшується. За експортом такої продукції ми відстаємо від сусідньої Польщі майже увосьмеро! І займатися наукою нікому: розумні голови масово покидають Україну. На мільйон населення в Україні припадає 1026 науковців, тоді як в Ізраїлі цей показник – 8255. Рік від року ця гонитва для України стає все безнадійнішою. На що ж сподіватися? Як не дивно, але тільки на новітні технології.

 Блокчейн – це життя без чиновників і посередників 

Англійське blockchain – ланцюжок з блоків – означає побудований за певними правилами ланцюг інформаційних блоків, копії інформації з яких зберігаються на численних незалежних один від одного комп’ютерах. Ця технологія майбутнього використовується у багатьох найрізноманітніших сферах, починаючи, звісно, від фінансів і закінчуючи мистецькими проектами. Навряд чи варто витрачати газетну площу на пояснення, як це працює. Та варто знати все ж таки, що більше сфер у країні організуються за технологією блокчейну, то менше чиновників нам знадобиться.

Економічний потенціал цієї технології настільки потужний, що перевершує можливості Інтернету. Експерти передбачають, що перш за все і найбільш разюче зміниться фінансова сфера. Адже новітні гроші – криптовалюта – будуть доступні для випуску кожному, хто зможе забезпечити певну потужність свого блокчейну. Уже зустрічаються в Інтернеті згадки про те, що криптовалютники-хакери починають спроби використати потужності приватних комп’ютерів для забезпечення можливості майнити – так називається в ІТ-шників цей процес – криптовалюту. І це вимкне з обороту послуги посередників перш за все в банківській сфері, у страхуванні, торгівлі – зокрема, через Інтернет.

І отут виникає підґрунтя для сподівань на майбутнє. Хоч ми й не вважаємо Україну територією високих технологій, але саме блокчейн, можливо, переломить ситуацію. Скажімо, торік в Україні на блокчейн переведено систему торгів заарештованим майном і частково Державний земельний кадастр. Опанувати технологію блокчейну береться й Міністерство юстиції. За цієї умови значно зменшуються витрати на ведення й обслуговування реєстрів і баз даних, прискорюється документообіг і зводяться до мінімуму помилки людського чиннику. В Україні наявна значна кількість ІТ-шників, на краще зіграє й порівняно ранній старт. Хоча не виключений і спротив чиновницької системи – тієї частини її, яка не може або не хоче перенавчатися і так само не хоче втрачати й тепленькі місця, й солодку можливість керувати. Ми ж знаємо, що більшості чиновників чесність і прозорість непотрібні.

 Туризм – бізнес на відпочинку та враженнях

У постіндустріальному суспільстві відступає актуальність виробництва товарів, віддаючи місце туризму. Щодо вражень – їх в Україні непочатий край. Все впирається лише у товарний вигляд туристичних принад. І його треба створювати. В усьому світі туристичний бізнес уже обганяє торгівлю автомобілями. Ціни на товари зростають доволі повільно, а торгівля послугами стабільно зростає і за обсягом, і за вартістю.

Частка туризму та пасажирських перевезень уже становить третину загального доходу в світовому експорті послуг, майже 10% світового ВВП і 11% робочих місць. І можна впевнено говорити про зростання цих показників у найближчому майбутньому.

Наша Україна – чудова, адже маємо такі пам’ятки й місця для відпочинку, які не мають аналогів у світі. Навіть не наводжу списку – кожен тямущий може назвати низку туристичних принад України. Щодо бізнесу – тут шалений спротив чиновництва обертається, скажімо, на спробу забудувати Дністер каскадом ГЕС. Ну не можуть вони збагнути, що від туризму можна заробити більше, та за умови, що ми не втратимо неповторну територію, не заллємо її водою.

Туризм відкриє Україну світові, якщо нам удасться зробити принади дійсно принадними: прокласти пристойні дороги, відремонтувати пам’ятки, налагодити обслуговування тощо. Зрозуміло, будівництво туристичної інфраструктури не видається таким «епохальним» як будівництво каскаду ГЕС, але це набагато людяніше і потрібніше. Та останнім часом у мене з’явилося недобре відчуття, що нашу Буковину просто відрізають від України. Вже навіть кияни скаржаться, що до нас не добратися. Думаю, нам, буковинцям, треба якось рятуватися.  

Запис Надмірна нерівність громадян загрожує економічному прогресу – Франц ФЕДОРОВИЧ спершу з'явиться на Медіа-Версії.

2% фірм контролюють понад 20% загального обігу і понад чверть активів усіх українських компаній. Про це написала директорка Світового банку у справах Білорусі, Молдови та України Сату Кахконен у своїй колонці на Економічній правді. “Олігархи домінують у великих секторах економіки країни, отримуючи ренту і впливаючи на державу через представництво в парламенті”, – йдеться у колонці. “Це дозволило олігархам підключитися до багатьох джерел корупції, серед іншого, в таких галузях, як енергетика, державні закупівлі, приватизація державних активів та податкове адміністрування”, – пише Кахконен.

Модель економічного управління, в умовах якої на прийняття політичних рішень значний вплив справляє невелика група компаній, називається “кумівським капіталізмом”. “В Україні політично пов’язаними є 2% фірм, але вони контролюють понад 20% загального обігу і понад чверть активів усіх українських компаній. Ці цифри залишаються стабільними протягом тривалого часу”, – додала директорка.
“Політично пов’язані фірми зосереджені в гірничодобувній, енергетичній і транспортній галузях, де на них припадає понад 40% обігу та більше половини всіх активів. На них також припадає приблизно чверть обігу і активів у сільському господарстві, в основному у галузі виробництва та експорту зерна”, – заявили у Світовому банку.

Нагадаємо, у звіті Спеціального комітету експертів Ради Європи було зазначено, що “Україна стоїть перед значними ризиками у питанні відмивання коштів через корупцію та незаконну економічну діяльність, включаючи фіктивне підприємництво, ухиляння від сплати податків та шахрайство”.

Запис В Україні процвітає “кумівський капіталізм”, – Світовий банк спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Наш постійний читач поцікавився, що відомо «Версіям» про технологію тотального стеження, розроблену в Китаї. Як приклад, п. Анатолій Хоткевич навів інформацію про використання цієї китайської технології в Еквадорі, для якого, власне й була розроблена згадувана технологія. Людей цікавить, чи можливе взагалі таке тотальне стеження і чи загрожує воно демократичному світові. «Версії» звернулися із такими запитаннями до нашого політичного й економічного експерта, підприємця й мецената Франца Карловича ФЕДОРОВИЧА.

«Піднебесна» повертає собі  колишню славу найцікавішої держави світу, творця паперу, пороху, туші, порцеляни й ще багатьох див цивілізації. Щоправда, без стародавньої ізоляції від світу, але навпаки, з експансією на весь світ.

Фактично, економіка Китаю вже найпотужніша, якщо рахувати за ПКС – паритетом купівельної спроможності.

Недарма ж сьогодні жартують, що треба вчити не англійську і не автомат Калашникова, а китайську. В Україні чимало людей замовляють товари (електроніку і багато іншого)  у Китаї і отримують поштою – виходить значно дешевше.

Та й до наших Чернівців далекосхідна країна виявилася ближчою, ніж можна було уявити. Принаймні наукові та освітні зв’язки, як я чув, уже зав’язуються.

Довідка «Версій»

На різних факультетах ЧНУ вже навчається до десятка студентів з Китаю. Йдеться також про вивчення китайської на факультеті іноземних мов. Китайська делегація відвідала Чернівці, а проректор ЧНУ з науки Петро Фочук і декан факультету іноземної філології Ірина Осовська на запрошення китайської сторони нещодавно побували у Китаї. Серед іншого обговорювалося й питання збільшення кількості студентів з Китаю в Чернівцях.

Помітне зростання впливу Китаю в світовій економіці й політиці породжує не лише захват від такого прориву, але й деякі побоювання, бо нинішній Китай – це передові технології, які використовуються там інколи дуже специфічно. Принаймні не на порожньому місці в наших ЗМІ час від часу спливає тема перспективи обов’язкового вживлення кожному з нас електронних чипів замість звичних документів. Мовляв, пластикові картки з біометрикою – лише перший етап, а в кінцевому результаті ми всі будемо «під ковпаком». І тоді усім досягненням демократичного світу – кінець…  

 Про що говорить приклад Еквадору?

Так, аби зрозуміти теперішній Китай, перенесімося до Південної Америки.

Як повідомляє інтернет-видання «Народний кореспондент», Еквадор десятками років, як і інші латиноамериканські країни, потерпав від розгулу злочинності. Консульські установи різних країн у Кіто й Гуаякілі попереджають співвітчизників про можливі пограбування й нашестя кишенькарів у місцях великого скупчення людей у цій латиноамериканській країні.

Та не виключено, що така інформація вже застаріла: на допомогу прийшли китайські технології тотального стеження. Еквадор піднявся на четверте місце у рейтингу найбезпечніших країн Латинської Америки, хоча іще 2011-го був на 11-му. А все завдяки системі ECU911, що прийшла сюди з Китаю. Раніше фізики жартували, що роботу з наночастками можна порівняти із пошуками одного конкретного китайця, маючи лише його фото. Але виявляється, що це не таке вже й неможливе: 2016-го Еквадор запровадив китайську систему відеонагляду, озброєну технологією розпізнавання облич. Камери, встановлені у 24-х провінціях Еквадору, цілодобово стежать за 16-мільйонним населенням. Під наглядом великі аеропорти, транспортна інфраструктура, місця масового скупчення людей. І злочинність у країні впала на 24%, перетворивши Еквадор на одне з найбільш безпечних місць у Латинській Америці.

Зауважмо, обладнання для створення ECU911 загальною вартістю 14 млн доларів китайці передали Еквадору безоплатно: успішно створивши систему тотального контролю всередині «однієї окремо взятої країни», Китай почав ділитися таким досвідом із рештою світу – і це непокоїть, бо дуже нагадує спроби досягти… світового панування.

Баоцзя – добро для всіх – система мережевого управління

Та виявляється, що новітнє тут – лише комп’ютерне обладнання, а система управління суспільством у Китаї така ж древня, як і інші цивілізаційні надбання «Піднебесної». Майже 2,5 тисячі років тому один з китайських прем’єрів царства Цінь, такий собі Шан Ян, наказав цілому народові поділитися на групи з 5-10 родин. Члени такої громади (назвемо це так) повинні були стежити одне за одним й нести колективну відповідальність за злочини. Про від’їзди-приїзди кожної людини старший громади мав доповідати «по інстанції». Усе це й називалося «баоцзя»  (у вільному перекладі – «добро для всіх»).

Уже в наші дні китайська влада вирішила знову застосувати перевірену століттями технологію, ускладнивши її новітньою технікою.  2004-го один з районів Пекіна поділили на 1652 квадрати, 100х100 метрів.

Найцікавіше, що попервах це робилося… для оптимізації системи трансформаторних підстанцій і громадських туалетів. А далі до влади прийшло розуміння, що таким чином дуже просто керувати населенням, повсюдно встановивши там камери стеження і створивши щось на кшталт наших «дружинників» (хто ще пам’ятає, що це таке?). Дружинники мали патрулювати свій квадрат і про всі порушення порядку й поломки об’єктів інфраструктури начальнику квадрата. Той передавав відомості про все у єдиний інформаційний центр. За три роки експерименту в пекинському районі кількість соціальних заворушень удалося скоротити на 35%. Але поширювати свій досвід на інші регіони Китаю влада взялася лише 2011 року, після «арабської весни», застосувавши його у бунтівному Сінцзяні, населеному мусульманами-уйгурами. Уйгурів втихомирити вдалося, але довго доведеться розбиратися, через які порушення прав людини і навіть прямі злочини це зроблене.

Чи реальне розповсюдження такого в сучасній Європі? Усе залежатиме, наскільки демократична влада західних країн злякається терористичних викликів часу і чи не погодиться на спокій взамін демократії.

Особисто мені це аж дуже нагадує, нехай дарують мудрі китайці, систему ГУЛАГу. Тільки поплічники Сталіна значно здешевили систему, довівши її ККД мало не до 100%. І теж запроваджували її не до всього населення поспіль, хоча й до значної його частини. Виходить, усе питання в тому, хто буде вирішувати, хто й за ким буде стежити… Зрештою, проблема стара, як світ. 

Запис Франц ФЕДОРОВИЧ: Чи стане Китай найпотужнішою економікою світу спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Ольга Богомолець, голова Комітету ВР з питань охорони здоров’я, звернулася особисто до прем’єр-міністра України Володимира Гройсмана з настійним проханням втрутитися в ситуацію і врятувати виробництво вітчизняних вакцин, якими щеплена більшість дорослого населення України. Адже протягом останніх 5-ти років ця галузь в Україні цілком знищена.

Може, комусь це здається невеликою втратою, але насправді саме виробництво власних вакцин є головною умовою забезпечення національних інтересів у сфері біологічної безпеки. Наразі ми цілком залежні від поставок вакцин з-за кордону, і будь-який форс-мажор із різким зростанням світового попиту на вакцини, залишить нас беззахисними.

Враховуючи, що процес вирощування деяких вакцин триває до півтора років, перекрити в екстреній ситуації весь наявний попит власним виробництвом не вдасться. Немає й сумніву, що в такій ситуації Україна отримає доступ до вакцин в останню чергу і залишиться напризволяще, сам на сам з епідемією.

Та навіть за стабільної епідемситуації Україна має величезні проблеми з постачанням вакцин іноземного виробництва. Світовий попит зростає, і сьогодні ваккцини надходять до України вкрай незадовільно: проміжок між оплатою та поставками може сягати двох років. Як результат – спалах кору й критична недовакцинація населення від поліомієліту, дифтерії та інших украй небезпечних захворювань.

Хоча було так не завжди. До 2012 року три великі вітчизняні виробники сукупно виробляли 13 найменувань вакцин від інфекційних хвороб, вакцинація проти яких передбачена Календарем щеплень (кір, епідпаротит, краснуха, туберкульоз, гепатит B, кашлюк, поліомієліт, дифтерія, правець, гемофільна інфекція) і якими власне і було вакциноване в попередні десятки років все тепер уже доросле населення нашої країни.

2013-го, із введенням в Україні  європейських вимог GMP до виробництва лікарських засобів, деякі вітчизняні підприємства не змогли одразу підтвердити відповідність умов виробництва сучасним вимогам GMP і змушені були зупинити виробництво для його підготовки до міжнародних вимог.

Та вже 2015-го, із запровадженням в Україні міжнародних закупівель за участі спеціалізованих організацій, обов’язковою умовою стала закупівля виключно препаратів, визнаних ВООЗ. Після цього держава взагалі перестала закуповувати вакцини вітчизняного виробництва навіть у тих виробників, які підтвердили відповідність виробництва міжнародним вимогам GMP.

Всі вітчизняні виробники змушені були скоротити виробництво, і відтоді українські вакцини можна знайти тільки в деяких приватних клініках. До того ж, сьогодні майже всі вони виробляються з так званих «in bulk» – нерозфасованих готових препаратів іноземних виробників. Власного виробництва вакцин в нас уже немає.

По суті, маємо ситуацію, коли держава свідомо пішла на вбивство власної галузі з виробництва вакцин, яка в кожній країні вважається стратегічною. Коли США, Індія, Китай нарощують власне виробництво, ми його вбиваємо на догоду чиїмсь бізнес-інтересам.

«В чиїх інтересах це зроблено? Здогадатися неважко – достатньо подивитися, хто отримав на цьому надприбутки. А це — транснаціональні фармацевтичні корпорації, лобісти яких і пишуть ті самі міжнародні вимоги до сертифікації, щоби «відсіювати» конкурентів. І сьогодні їхня мета досягнута: виробництво власних вакцин в Україні знищене бюрократичними інструментами, ринок вільний, –  зазначила Ольга Богомолець. – Ті, хто допомагав усередині країни знищити власне виробництво вакцин та розчистити територію для іноземних компаній, для мене є національними зрадниками. Вони поставили під загрозу не тільки економічний розвиток України, але й найдорожче – здоров’я та життя громадян. Я боротимуся за відновлення стратегічної галузі й вимагати від уряду зміни правил державних закупівель, щоб відновити держзамовлення для українських виробників вакцин, які ще зберегли свої виробничі потужності», – заявила народний депутат. Вона заявила також, що їхня якість може бути не гіршою за іноземні вакцини: десятки років ми всі успішно вакцинувалися і жодних епідемій не виникало. Будь-які аргументи про те, що українське не може бути якісним, – свідчення або комплексу меншовартості, або цілеспрямованого лобіювання іноземних компаній і розчищення для них ринку в Україні.

Народний депутат наголосила, що від уряду потрібна тільки політична воля, а також хоч трошки совісті й патріотизму, щоб розробити відповідну довгострокову державну програму стимулювання розвитку вітчизняного виробництва імунобіологічних препаратів.

Це не тільки питання національної безпеки, а й питання економічного розвитку держави, оскільки розвиток вітчизняної фармацевтичної промисловості сприятиме зменшенню імпортозалежності України, підвищенню виробничого потенціалу фармацевтичної галузі, забезпеченню конкурентоспроможності національних виробників, створенню нових робочих місць.

До МОЗ Комітет ВР з питань охорони здоров’я вже звертався. Як завжди, безрезультатно. Тож тепер Ольга Богомолець, як голова Комітету, звертається особисто до прем’єр-міністра України Володимира Гройсмана з настійним проханням втрутитися у ситуацію та змусити підлеглих працювати на благо України, а не якихось закордонних компаній, повідомила прес-служба народного депутата Ольги Богомолець.

Запис Україна втратила ще одну стратегічну галузь – виробництво вакцин спершу з'явиться на Медіа-Версії.

1 січня 2018 року в Україні вступили в дію 36 різних законів, змін до законопроектів та наказів Кабінету міністрів.

Закони та зміни:

Закон про освіту – учні вчитимуться з 12 років, мовою освітнього процесу в закладах освіти є державна мова.

Закон про медицину – українці зможуть вибрати будь-якого сімейного лікаря в будь-якій лікарні. Також з’явиться новий список ліків за програмою “Доступні ліки”.

Закон про пенсію – 1 січня 2018 року, навіть якщо ви досягли пенсійного віку (чоловіки 60 років, а жінки 58 років), а у вас немає 25 років страхового стажу, ви не зможете вийти на пенсію і отримувати хоча б мінімальну пенсію.

Закон про відходи – українці нарешті повинні почати сортувати сміття.

Закон про Дорожній фонд – створений спецфонд на ремонт доріг. З бюджету вже виділили 32,6 млрд грн.

Закон про бухгалтерію – всі українські підприємства повинні вести бухоблік і складати фінансову звітність з урахуванням європейських правил.

Члени фермерських господарств – мають обов’язково сплачувати ЄСВ, якщо вони не належать до кола осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах.

Штрафи:

111 690 грн – за допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору.

37 230 грн – за не оплату роботи в нічний час, роботу в вихідний або святковий день, понадурочну роботу.

11 169 грн – за затримки у виплатах зарплати.

372 300 грн – за недопуск до проведення перевірки органами Держпраці.

340 грн – штраф водіям, якщо швидкість була перевищена на 10 км/год, і 3400 грн якщо перевищити на 50 км/год.

Укази чи розпорядження:

50 км/год – офіційно вступає в дію обмеження швидкості пересування автомобілів у населених пунктах.

Зменшення межі толерантності з 20 до 10 км/год – перевищення швидкості може бути тільки на 10 км/год.

Посилки – “Укрпошта” оновлює низку тарифів на відправлення внутрішньої кореспонденції.

Зникне молоко другого сорту –через санітарно-гігієнічні стандарти ЄС, прописаних в Угоді про Асоціацію в магазинах має бути тільки три сорти молока: екстра-класу, вищого і першого.

Наліпки шоколад на упаковках – шоколад має містити 43% какао-продуктів і не менше 26% какао-масла. Вимоги є і у молочного, білого і шоколаду вищого сорту. Маркуватиметься на пачках.

Норми зберігання банківської таємниці – нові правила зберігання інформації про рахунки українців.

Дипломатія:

Безвізовий режим – запрацює з Об’єднаними Арабськими Еміратами.

Спрощення візового режиму – Японія розширить коло тих, хто може подавати документи на багаторазові візи для коротких ділових, культурних і наукових поїздок. Ці візи будуть діяти не три, а п’ять років.

Відбитки пальців – при перетині українського кордону громадяни Росії, а також жителі країн міграційного ризику здаватимуть відбитки пальців.

Мінімальна зарплата складе 3723 грн. Зросте середня пенсія. Якщо до реформи вона дорівнювала 1886 грн, то буде 2786. Середня зарплата в країні сьогодні майже 7400, у наступному році може бути 10 тис.

Запис Які новації у законодавстві набули чинності 1 січня 2018 року спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Голова асоціації виробників Буковини, експерт «Версій» з соціальних і політичних питань Франц Карлович ФЕДОРОВИЧ – про підсумки нашого щасливого життя у минулому році й про те, чим і як зустріне нас Новий рік.

Піднімати треба не пенсії і мінімальні зарплати, а виробництво

– Залишається лише дивуватися з того, як наші державні очільники вміють «дбати за людей». Офіційне повідомлено, що після перерахунку пенсії в середньому збільшилися на 559,78 грн. До прийняття закону її середній розмір в Україні становив 1886,78 грн, а тепер – 2446,56 грн.

– Як середня температура по лікарні?! Більшість пенсіонерів отримує ж на все  про все 1300-1500 гривень!

– Мабуть-таки, «середній розмір» є некоректним поняттям. Та я хотів зауважити, що коли заходиш до крамниці чи супермаркету, то розумієш: інфляція, на жаль, уже з’їла ці «підняті» кошти. За підрахунком експертів, традиційний новорічний салат «олів’є» подорожчав уже на 25%… А попереду ще зростання цін на комунальні послуги:  тарифи так чи інакше піднімуть – якщо не перед Новим роком, то з початком нового року. І станеться це попри всі заяви уряду, що тарифи для населення залишаться незмінними.

Та ось і зараз: ще не встигли охолонути чорнила на документах, чи то пак кнопки на пультах  нардепів, як наш Кабмін запропонував їм нову низку ініціатив стосовно внесення змін до пенсійної реформи, які покликані «ще більше покращити життя пенсіонерів». Нині йдеться про пенсіонерів, які продовжують працювати.

«…Пропонуємо переглядати коефіцієнт лише тоді, коли людина на пенсії продовжує працювати з більш високим заробітком», – зауважує міністр соціальної політики Андрій Рева. Загалом це правильно, бо ніхто на пенсії не заробляє більше.  Роботодавець одразу ж зменшує пенсіонеру виплати: мовляв, має пенсію. Та через п’ять років, коли  пенсіонер звільняється, Пенсійний фонд приймає персоніфікацію за ці роки і коефіцієнти стають нижчими. Фонд плюсує їх із попередніми. У підсумку – зменшення пенсії навіть при збільшенні вислуги років. Нонсенс? Безперечно. І добре що цю ситуацію хочуть змінити.

Але в мене на думці інше: у держави має бути стратегія, спрямована на розвиток. Тож  починати треба не з підняття пенсій, і не з підняття мінімальних зарплат. Піднімати треба економіку! Адже через події на Донбасі ми втратили важку промисловість. І нібито всі зусилля мали би спрямувати на розвиток малого та середнього бізнесу. Аж ні, він теж почувається некомфортно. Після підняття мінімальної зарплати почали масово закриватися так звані «лепешники» – приватні підприємці. Ще й досі закриваються…

 – … Створення робочих місць навпаки. А що ж потрібно було робити, по-вашому?

–  За логікою, спочатку прописуються умови гри. Тож потрібно було почати з податкової реформи – щоби стимулювати розвиток малого та середнього бізнесу, а не навпаки, гнобити його. Тому-то вся нинішня ситуація в державі нагадує мені господаря, який через брак власних можливостей хоче давати корові корму менше, зате доїти її більше. А так не буває. Бо, як любила повторювати моя сусідка, а була вона родом зі Слобожанщини, – скільки господар сучку завтраками (так на Харківщині називають сніданки ) не годував, вона все одно здохла.

Два світи – два полюси, або Про зарплати нижче плінтуса й вище хмар

– Нині середня зарплата в Україні становить 7,3 тис. грн…

– Знову ця середня температура по лікарні! Адже у це поняття входить зарплатня чиновників, яка сягає десятків тисяч гривень, і мінімальна  – якихось 3 тисячі з копійками. То про що може свідчити ця середня зарплата!..  

– Добре, перейдемо до конкретики. Серед пересічних громадян сьогодні найбільше заробляють працівники авіаційного транспорту – до 30 тис. грн. Фінансисти, страховики мають зарплатню вищу за 12,5 тис.,  айтішники ж отримують у середньому 11,6 тис. грн.

На жаль, за офіційною статистикою,  кожний третій українець заробляє менше 4 тис. грн. А 9% працюючих показують доходи менші за 3200 грн. Тобто вони або оформлені на півставки, або отримують мінімальну ставку мінус податки.

За відомостями Держстату, тільки 17% українців заробляють більше 10 тис. грн. Тоді як зарплата міністра сягає 74 тис. грн і більше (премія, надбавка за стаж, за держтаємницю, за інтенсивність праці тощо).

За відомостями Держстату, тільки 17% українців заробляють більше 10 тис. грн, а кожен третій українець заробляє менше 4 тис грн. 

Наступного ж року має зрости зарплата лікарів – до 18 тис. грн. Міністр освіти п. Гриневич обіцяє поступове зростання оплати вчителям загальноосвітніх шкіл – до рівня 3-х мінімальних зарплат.

За відомостями Інституту демографії та соціальних досліджень, в Україні лише 26 млн працездатних осіб.

Торік  рівень зайнятості населення у віці 25-29 років був меншим за 70%.

Тобто 30% населення в цьому віці не працювали.

У віці 35-49 років зайнятість не досягала 80%

Це дуже низькі показники, порівняно з ЄС

Наш Кабмін має високі зарплати, бо розвиває економіку та виробництво, створює робочі місця й забезпечує безбідне життя своїх громадян?! 

No comment

З досьє «Версій»

Голова правління НАК «Нафтогаз України» Андрій Коболєв за 2016 рік отримав винагороду 19 млн грн, тобто близько 1,6 млн на місяць або майже $ 60 тис. Його перший заступник Сергій Перелома – 10,5 млн грн. Фінансовий директор Сергій Коновець – 11,1 млн грн, себто 900 тис. грн на місяць. І нарешті директор департаменту економічного планування та бюджетних розрахунків НАК «Нафтогаз України» Юрій Колбушкін – 10,2 млн грн, тобто 850 тисяч щомісячно.

– Франце Карловичу, вас не дивують шалені зарплати та премії наших міністерських керманичів?

–  Я продовжив би ваше запитання таким чином: «на тлі загального занепаду багатьох галузей?». Ви ж це маєте на увазі? Бо, загалом, я за те, щоби людина отримувала достойну винагороду за свою працю. Зрештою, саме так і має бути. Вдамся до прикладу. Ви добре знаєте завідувача відділенням дитячої кардіогематології Михайла Гнатюка, в якого чи не найбільший відсоток одужань онкохворих дітей в Україні. Тому вважаю, що саме він достойний рівня зарплати міністерського чиновника, бо дає колосальний результат – від 90 до 96% одужань. Та коли галузь опущена нижче плінтуса – а ситуація з медициною у нас саме така: в Україні немає вакцини від правцю та інших смертельних недуг, не закуплені ліки для дитячої онкології – а мені, як керівнику Фонду «Подаруй дитині життя», що опікується маленькими онконедужими, відомо про це – працівники міністерства загалом не мають морального права отримувати зарплату! Має ж бути хоч якась відповідальність!  Натомість міністерські очільники за свою, так би мовити, непрацю мають шалені зарплати й премії, які в рази й рази різняться від того, що отримують прості українці. Хоча їхній  внесок  у справу розбудови держави доволі сумнівний. Чимало з них більше дбає за власну кишеню. Ще свіжий у пам’яті скандал, пов‘язаний з преміями керівництву НАЗК – Національного агентства з питань запобігання корупції, де п. Корчак преміювала себе на сотні тисяч гривень. Як відомо, НАБУ могло порушити кримінальне провадження, та завадила позиція Кабміну.

Та й у новостворених Національному антикорупційному бюро та Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі зарплатня стартує від 30 тис. і закінчується 150 тис. грн. на місяць. Утім, щодо цих структур, можливо, має діяти виняток, але розумний.

Як відомо, судді та прокурори теж себе не образили. Пересічні українці стільки зароблять за рік, скільки вони за місяць…

– Попри те, що зараз система чиновницьких електронних декларацій дала певний збій і, так би мовити, «заглухла», у ЗМІ з’являється все більше  розслідувань і повідомлень про «скромне» життя  пересічних прокурорів, суддів, міністрів, держслужбовців різного ґатунку, керівників державних і недержавних, але стратегічних підприємств, а також «простих» міських голів. Більше того, навіть про машини тещі міністра оборони України Степана Полторака  та про те, як вона «по-тихому» скуповує землю».  До слова, Франце Карловичу, чи знайомі ви із розслідуванням Олега Новікова, журналіста видання «Слово і Діло»? Він пише, що найбільшим відкриттям для нього стала зарплатня членів Вищої ради правосуддя  (колишня Вища рада юстиції). Через їхні декларації він з’ясував, що деякі члени цієї ради отримали майже по півмільйона гривень зарплати за один (!) місяць. Але в самій Раді йому пояснили, що це пов’язане з виплатою відпускних і оздоровчих… 

– Таких зарплат ті люди не заслужили, з огляду на нещодавній скандал.

– Що там саме сталося? Нагадайте…

– Вища рада правосуддя перекрутила норму Конституції на свій лад: її члени вирішили, що затримувати суддів без їхнього дозволу є грубим порушенням конституційних гарантій недоторканності суддів. Що ж вони за фахівці, коли не знають про нові положення судової реформи, які виключили цю норму на випадок затримання судді безпосередньо під час скоєння тяжкого злочину?

– А вам відомі факти що в Мін’юсті є специ, чиї зарплати значно перевищують і президентську,  і прем’єрську? Бо у них мільйонні винагороди!

– Та Мін’юст уже й самий злякався цього і вже, здається, переглядає положення про 2% від стягненої суми або вартості майна боржника, які має отримати держвиконавець.

Кожний 4-ий депутат облради приховав свій бізнес

– Пропоную завершити нашу розмову оптимістично, зауваживши, що наші буковинці теж не пасуть задніх. Скажімо, відомості Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) свідчать, що кожен 4-ий депутат Чернівецької обласної ради нинішнього VII скликання приховав свій бізнес у деклараціях за 2014-ий, тобто перший рік депутатства: 16 з 63-х депутатів  не задекларували або не повністю задекларували свій чи/та родинний бізнес. Таким чином, наші земляки-депутати приховали щонайменше 29 фірм…

– Що ж, чиновники і можновладці тільки починають звикати до прозорості. Гадаю, за кілька десятків літ і в нас усе буде гаразд. Але для цього потрібно не тільки позбуватися корупції, а й запроваджувати у суспільному та власному житті духовність, моральність, шляхетність, про які ми останнім часом почали забувати. Але це вже тема іншої розмови. Як оптиміст, хочу закликати усіх буковинців зробити наступний рік кращим за попередній. І попри всі негаразди  посміхатися і радувати одне одного. Бо що хто не казав би, а все залежить від нас із вами.

Хай щастить усім у Новому році!

Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії»     

Запис Експерт – про українське ноу–хау «Все для людей», або Як менше корову годувати, зате більше її доїти спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Польща хоче відмовитися від траншу МВФ у розмірі 9,2 млрд доларів через «гарний стан економіки». Про це на своїй сторінці у Twiiter написав віце-прем’єр і міністр фінансів Польщі Матеуш Моравецький: «Ми відмовилися від кредитної лінії у розмірі 9,2 мільярда доларів США. Економіка в Польщі перебуває в такому хорошому стані, що ми можемо це зробити», – заявив Моравецький.

За інформацією «Reuters», на таке рішення вплинули надприбутки національного бюджету розміром у 4,9 мільярда злотих (1,36 мільярда доларів), отримані від січня до серпня, а також темпи економічного зростання, які, за інформацією відомства, за згаданий період склали майже 4%.

Поки невідомо, чи збирається Польща розірвати або призупинити дію угоди з МВФ про гнучку кредитну лінію. Як відомо, до кінця цього року польський уряд планує ввести податок на сезонних працівників з України.

В українському уряді заговорили про плани завершення вже сьомої програми співпраці з МВФ. За інформацією «Сегодня», влада хоче поставити крапку на цьому. На днях міністр фінансів Олександр Данилюк оголосив, що 5-й транш від МВФ у розмірі 1,9 млрд доларів країна очікує до кінця нинішнього року, а до 2019-го влада планує успішно завершити нинішню програму співпраці.  

«Програма розширеного фінансування» стартувала у березні 2015-го й загальна сума допомоги мала скласти майже 17 млрд доларів. На сьогодні ми отримали лише чотири транші на половину суми, а п’ятий (найбільший із запланованих) відкладався уже двічі: спочатку його перенесли на серпень, пізніше – на кінець поточного року. Причина – гальмування із пенсійною реформою, яка була ключовою вимогою МВФ.

Щоби отримати від фонду усі обіцяні гроші, потрібно ще кілька ключових рішень. Заступник глави НБУ Катерина Рожкова заявила, що серед головних вимог – створення Антикорупційного суду та приватизація. У «підвішеному стані» залишаються земельна та медична реформи. Окрім цього, у меморандумі закладено ще кілька пунктів. Наприклад, НАБУ має отримати технічні можливості вести прослушку підозрюваних.

Зауважимо, що багато з цих реформ мають загрозу втрати рейтингів та підтримки населення. По суті, вони є дуже непопулярними, вважає політичний експерт Ігор Петренко. За його словами, найважчою буде земельна реформа, яка передбачає створення ринку сільгоспземель. Нагадаємо, до кінця нинішнього року ще діє мораторій на продаж землі.

Експерти вважають також, що завершення співпраці з МВФ не спричинить найближчим часом якихось катаклізмів у нашій економіці. Натомість труднощі виникнуть пізніше, коли настане час віддавати кредити. Нагадаємо, за отримання повних 17 млрд доларів кредитів, кожний мешканець України буде винний МВФ понад 400 доларів

Запис Польща відмовляється від кредиту МВФ у 9,2 млрд доларів. Україна також готується сказати МВФ «до побачення»? спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Він відбувся у Києві 19 травня з ініціативи лідера партії «Батьківщина» Юлії Тимошенко. У Форумі взяли участь близько 500 представників малого та середнього бізнесу з усієї України, в тому числі з «гарячих» точок – Луганської та Донецької областей. Захід організував Комітет з питань підприємництва, регуляторної та антимонопольної політики Верховної Ради, а модерувала голова Комітету Олександра Кужель.

Форум проходив у два етапи: спочатку відбулася зустріч підприємців із керівництвом Міністерства доходів і зборів та міністрами – соціальної політики, економічного розвитку і торгівлі, фінансів України. Буковинці відзначили зустріч з земляком – міністром інфраструктури України Максимом Бурбаком. Підприємці особисто передали міністрам свої скарги та пропозиції щодо покращення роботи, обговоривши різні шляхи економічної стабілізації ситуації.

Другий етап Форуму проходив за участі лідерки партії «Батьківщина» Юлії Тимошенко, народних депутатів Ксенії Ляпіної та Олександри Кужель і голови Люстраційного комітету Єгора Соболєва. Йшлося про найгостріші проблеми бізнесу сьогодні – економічну амністію, скорочення перевірок контрольних і правоохоронних органів, спрощення дозвільної системи та системи ліцензування, приватне переслідування хабарників, люстрація тощо. Виступали провідні експерти в різних сферах безпеки та розвитку бізнесу.

– Два роки тому виникло питання, скільки в Україні контрольних органів. Станом на сьогодні їх є 70 і 44 з них мають право закрити або частково зупинити діяльність бізнесу, – наголосив Олексій Мірошниченко, заступник Голови Ради Федерації роботодавців України. – За даними контрольних органів, торік було проведено 1470000 перевірок, а у 2012-му – 2 мільйони. Спостерігається тенденція до збільшення кількості позапланових перевірок, зокрема за зверненням фізичних та юридичних осіб, тобто будь-хто може написати звернення і суб’єкт господарювання перевірятимуть. Ми це повинні зупинити, бо це порушення конкурентної боротьби, зведення рахунків, рейдерські атаки. Торік сума накладених штрафів склала 3 млрд. грн, а лише 269 мільйонів з них надійшли у бюджет. Куди поділася решта? Мабуть, осіла в кишенях чиновників. Держава витрачає на утримання контрольних органів 24 млрд. грн, одна перевірка обходиться у 16 тисяч, і лише 180 гривень від однієї перевірки реально отримав минулого року бюджет!

Керівник агентства інтегрованих маркетингових комунікацій «RAM 360» Аліна Фролова поділилася власним баченням того, як можна мінімізувати податкове навантаження на бізнес і дозволити йому вийти з тіні: «Якщо зменшити податок на прибуток, бізнес буде в змозі вивести заробітні плати працівників з тіні, – впевнена вона. – Якби податкове навантаження на заробітну плату складало 22%, це задовольнило би кожного підприємця і заробітні плати вийшли би з тіні. Припустивши, що середня зарплата керівника дорівнює 5 тис. грн. і виходячи з норми у 22%, ми порахували, на скільки держава отримає більше податків, ніж зараз. Відрахування збільшилися б у 2,2 рази!».

Учасники Форуму ознайомилися також з тезами законопроектів, що наразі проводяться Комітетом, зокрема, права громадян у боротьбі з корупцією та зловживання владою; регулювання у сфері загальнообов’язкового державного соціального страхування; створення умов для детінізації роботи малого підприємництва; мораторій на штрафи для новостворених платників податків та учасників Революції гідності; відповідальність посадових та службових осіб державного нагляду тощо.

Ю. Тимошенко для вирішення зазначених проблем запропонувала надати підприємцям ті інструменти, які без кровопролиття та революцій дозволять реально здійснювати позитивні зміни в країні.

– Нам треба перейти від ситуативного спілкування до системної політики, – сказала Тимошенко. – Я хочу, щоби ви тримали ті інструменти, які без надзусиль дозволять вам реально здійснювати свої плани. Треба невідкладно прийняти закони, які дають підприємцям право законодавчої ініціативи щодо законів, постанов уряду і будь-яких підзаконних актів. Це має бути закон, який зобов’яже парламент, уряд, кожне міністерство, кожний орган державної влади відкрити спеціальну інформаційну комунікацію, інформаційний майданчик, де підприємці зможуть поставити на цю площадку будь-який закон або зміни до закону чи підзаконного акту й у разі підтримки цих пропозицій необхідною кількістю голосів (за аналогією з петиціями на сайті Білого Дому) ця ініціатива підприємців має бути розглянута органами влади.

Лідерка наголосила, що проситиме депутатів «Батьківщини» у найближчі дні такий закон ухвалити. «Я хочу, щоби така співпраця не закінчувалася виступами на трибуні, як і тим, що ви десь комусь щось на переходах у коридорах тицьните до рук. Чиновник це взяв, а що з цим робити не знає. Я ж хочу зробити так, щоби кожна зміна до закону, постанова уряду або зміна до постанови уряду були обов’язково розглянуті чиновниками. В інформаційну епоху, коли інформаційний простір об’єднав не тільки людей однієї країни, а в глобальному просторі кожну людину, політика не повинна залишатися монопольною», – зазначила Юлія Тимошенко.

На завершення Форуму учасники обрали чиновників, яких вони залишили у минулому або взяли із собою у майбутнє, вкинувши анкету з даними посадової особи у відповідні урни – чорну («Минуле») та білу («Майбутнє»).

Лідія ГАЇНА, дрібний підприємець з Калинівського ринку: – Я брала участь у роботі Форуму в числі близько двох десятків підприємців з Буковини. Пропозиції, внесені на Форумі, надзвичайно актуальні і потрібні. Обговорення їх з Юлією Тимошенко вийшло дуже конструктивним і відвертим. Дорогою додому ми вже складали плани на майбутнє, як будемо працювати при полегшених умовах – з європейськими кредитами, податковими канікулами, без хабарів… Зараз усе залежить від того, як будуть втілені в життя пропозиції Юлії Тимошенко, тобто від нас з вами, від наших голосів за неї. А обговорювати наші нагальні проблеми на подібних Форумах ми готові щокварталу.

Ольга ГНІДАН, спеціально для «Версій»

Запис Підприємцям потрібні податкова амністія та мораторій на перевірки спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Український економіст і політик Віктор Пинзеник зустрівся вчора зі студентами економічного факультету ЧНУ та розповів про наявні економічні проблеми й загрози.

За його словами, країна має вирішити низку проблем, від яких залежить життя всього населення країни.

– Україна опинилася в ситуації, коли їй закрили доступ до зовнішнього фінансування. Це надзвичайний ризик для країни, враховуючи кредитні зобов’язання в розмірі 142 млрд. грн., – наголосив економіст.

Пинзеник зазначив, що угода з МВФ з одного боку відкриває можливості для виходу з цієї ситуації: вона поліпшить конкурентоспроможність національного товаровиробника та відкриє доступ до європейських ринків. Але це тільки перший крок.

– Отримання кредиту не можна розцінювати як вирішення усіх наявних економічних проблем, – підкреслив гість. – Борг країни більший за її бюджет. Дефіцит бюджету настільки високий, що людям, які знають про цю ситуацію та відповідають за неї, не можуть спати спокійно.  Суспільство очікує від влади чесних дій. І влада має почати з самообмежень, має зупинити будь-які корупційні схеми…  Головна проблема Міністерства фінансів полягає нині в тому, що воно не може збагнути: країна повинна припинити жити у борг.

Руслан КОЗЛОВ, «Версії»

Запис Віктор ПИНЗЕНИК: «Країна повинна припинити жити у борг» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

НБУ нарешті взявся за голову, точніше за курс гривні, і розпочав антиспекулятивну операцію: 15 квітня Нацбанк відключив 14 банків, що здійснювали спекулятивні операції, від системи торгів на міжбанку. В результаті за лічені години курс від 13 гривень за долар обвалився до 12 гривень. Експерти вважають, що подальший жорсткий контроль над валютним ринком з боку НБУ дозволить знизити долар до 10 гривень.

Президент аналітичного центру Олександр ОХРІМЕНКО зазначає, що спекулянтам потурати не можна:

– НБУ показав, що може впливати на курс гривні, якщо візьме контроль над валютним ринком у власні руки. Тому, якщо він надалі жорстко контролюватиме валютний ринок, то суттєвої девальвації не буде. Курс долара коливатиметься в межах 11-12 грн. Якщо ж НБУ буде лише спостерігати, то курс може знову підскочити до 13-14 і навіть 15 грн., – стверджує Охріменко.

Наскільки успішною буде боротьба зі спекулянтами, стане зрозуміло за тиждень, наразі прогнози робити важко, зауважує голова Комітету економістів України Андрій НОВАК. До того ж Нацбанку потрібне ще підживлення у вигляді траншу від МВФ.

– Не так важливий сам кредит, як співпраця з МВФ. Звичайно, нові кредити збільшують державний борг, але набагато важливіше питання, як ці кредити будуть використовуватися, – каже Новак.

Проте на покращення економічного стану країни експерт пропонує інший хід, який полягає у списанні державного боргу України:

– Українська влада зараз просто зобов’язана подати прохання до наших зовнішніх кредиторів про списання бодай частини державного боргу. Зменшення боргового навантаження дозволить спрямувати кредитні ресурси від МВФ дійсно на економічний розвиток. На жаль, наша влада не підтримує цієї ідеї. Якщо зовнішні кредитори погодяться пробачити нам, приміром, 50% боргу, то в такій же пропорції треба списувати і внутрішнім кредиторам. А це – олігархи. Вони вочевидь не зацікавлені в співпраці, хоча такими діями могли би продемонструвати свою підтримку державі.

Але не лише спекулянти створюють негативний ефект для української економіки. На думку кандидата економічних наук, доцента кафедри фінансів та кредиту Чернівецького національного університету Євгена ТКАЧА, значною мірою курсові коливання залежать від політичної ситуації в країні:

– Валютний ринок – це нервовий вузол економіки. І коли зашкалюють емоції, нерви одразу реагують, – стверджує експерт. – Навіть курс 10 гривень за долар одразу ставить економіку України на коліна. Тобто державний борг збільшується на 100 млрд. грн. тільки за рахунок курсової різниці. І це розкручує маховик інфляції, що позначається на реальному секторі економіки.

Євген Ткач зазначає, що Україна перебуває зараз у ситуації безвиході:

– Кредит від МВФ – не зовсім добре для економіки, але іншого виходу в миттєвому короткостроковому періоді немає. перебуваємо в ситуації подвійного дефіциту – дефіциту платіжного балансу у зовнішньо-економічних операціях і дефіциту держбюджету. За рахунок кредитних ресурсів ми можемо його збалансувати. Питання в тому, як держава ними розпорядиться. За високого рівня корупції та неефективного розподілу бюджетних ресурсів кредит не дасть значних стимулів для вітчизняної економіки.

Руслан КОЗЛОВ, «Версії»

Хто поживився валютою?

Як повідомляє Мінфін, обсяг рефінансування, наданий банкам України в березні, склав 32,3 млрд. грн. , а від початку року цей показник дорівнює 62,1 млрд. грн.

Тобто уряд потужно підтримав банки – і в них з’явилися додаткові можливості для скуповування валюти. При цьому обсяг коррахунків банків збільшився минулого місяця на 17,5% до 31,6 млрд грн. Якщо ж порівнювати цей показник із початком року, то він втратив 4,3%.

Прикметно, що в НБУ не знайшлося коштів на підтримку курсу гривні, але, натомість, немає проблем із роздачею десятків мільярдів для рефінансування «наближених» банків.

«Абсолютно зрозуміло, хто на цьому наживається, –каже голова Комітету економістів України Андрій НОВАК,– Власники банків, які спекулюють валютою. НБУ це свідомо підігріває, роздаючи рефінансування десятками мільярдів гривень окремим банкам. Звичайно, не за «просто так». З рефінансованою від НБУ гривнею фiнустанови йдуть на валютний ринок скуповувати валюту, підживлюючи ажіотаж та попит на неї. Замість того, щоб своїми діями стримувати девальвацію, Нацбанк, навпаки, її стимулює».

Запис Нерви української економіки потребують лікування, а банки – санітарів спершу з'явиться на Медіа-Версії.

1 КВІТНЯ

ПДВ на імпортні ліки: Замість нульової ставки податку запроваджується ставка ПДВу розмірі 7%.

Податок на валюту: Його ставка складе 0,5 %. Однак,враховуючи, що сплачуватимуть його юридичні та фізичні особи при здійсненні як готівкових, так і безготівкових операцій, це автоматично призведе до подорожчання всієї імпортної продукції на 1% тільки за рахунок двох обмінів валюти. На стільки ж подорожчають угоди з нерухомістю, адже покупець і продавець за законом повинні здійснювати безготівкові операціїу гривні, а тримають заощадження найчастіше у валюті.

Дизпаливо: Ставки акцизу на дизпаливо зрівняли на позначці 98 євро за тонну. Зараз найбільш неякісна солярка обкладається акцизом зі ставкою 46 євро. Саме вона і подорожчає на 60 копійок за літр. Хоча імпортне паливо й далі залежатиме лише від курсу долара.

Акцизи на іномарки: За машину з бензиновим двигуном 1,6 л платили акциз у 256 євро, тепер цей платіж зросте вдвічі. Якщо врахувати, що ПДВ у нас нараховується на вартість товару після розмитнення й сплати податку, то ціна зросте мінімум на 307 євро (256х1,2).Найбільше це нововведення позначиться на авто з двигунами великих об’ємів: для машин із двигуном понад 2,2 л акциз виросте на півтори тисячі євро, а для автівок від 3 л –від 3270 до 6540 євро.

Сума безмитного пересилання: Неоподатковуваний імпорт товарів, що переміщуються в міжнародних поштових відправленнях, зменшили з 300 до 150 євро. Тепер, якщо сумарна вартість однієї посилки від одного відправника перевищить ліміт, її треба буде розмитнювати.

При цьому податком 10% і ПДВ 20% обкладатиметься лише та частина вартості, на яку перевищений ліміт у 150 євро. Наприклад, при купівлі смартфона за 300 євро податками обкладуть тільки 150 євро. Щоправда, у нас відбувається подвійне оподаткування: спочатку мито, а потім уже ПДВ. От і виходить, що тепер покупка обійдеться в 348 євро. До того ж, доведеться сплатити послуги брокера, а це ще 10 євро.

1 ТРАВНЯ

Тарифи на газ: Кабмін рекомендує підвищити роздрібні тарифи на газ більш як на 50%. Для домогосподарств, які споживають до 2 тис. куб. м, ціна збільшиться з 725,4 до 1197 грн./тис.куб.м. Для тих, хто споживає до 6 тис.куб.м, вартість зросте з 1098 до 1965 грн./тис.куб.м, і для тих, хто споживає понад 6 тисяч, ціна складе замість 2248 – 4011 грн./тис.куб.м.

Пиво: Акцизний податок підвищиться на 42,5%. Отже, півлітрова пляшка пива подорожчає на50 копійок.

1 ЛИПНЯ

Тарифи на тепло: За гарячу воду й опалення доведеться платити на 40% дорожче. Через те, що в різних регіонах різні тарифи, ми не можемо вивести єдиний показник їхнього зростання. За попередніми оцінками, суми в платіжках власників однокімнатних квартир зростуть на 70 грн., двокімнатних – на 110 грн., трикімнатних – на 160 грн.

Цигарки і тютюн: Акциз на цигарки зросте на 25%. Пачка цигарок подорожчає на 2 грн.

Змінять виплати на дітей: Оскільки виплати на дітей не залежатимуть від їхньої кількості, для тих, хто народжує первістка, загальна сума виплат навіть зросте. А от для тих, хто народжує другу і третю дитину – зменшиться.Досі розмір допомоги становив 30 прожиткових мінімумів на первістка, 60 прожиткових мінімумів –на другу дитину і 120 прожиткових мінімумів на третю і кожну наступну. Всім батькам відразу платили 10 прожиткових мінімумів, а решту суми розбивали на щомісячні платежі, які платили за першу дитину 2 роки, за другу– 4 роки, а за третю й наступних – 6 років.

Тепер же допомога при народженні дитини призначається в розмірі 41280 грн. З них одноразово даватимуть 10320 грн, решту допомоги виплачуватимуть рівними частинами по 860 грн. наступні 36 місяців.

Податок на депозити: Запроваджується прогресивна шкала оподаткування пасивних доходів громадян, до яких віднесли всі види доходів по депозитах, цінних паперах, роялті й доходи від оренди майна та інші надходження, які платник податків одержує не за основним місцем роботи у вигляді заробітної плати. Новий податок прив’язаний до прожиткового мінімуму (ПМ): від17 (20706 грн) до 204 (248472 грн) ПМ –15%; від204 (248472 грн)до 396(482 238 грн) ПМ – 20%; від 396 (482 238 грн) ПМ – 25%.

Щоправда, сплачувати цей податок доведеться самостійно івже наступного року, коли ви подаватимете Податкову декларацію.

1 ВЕРЕСНЯ

Акциз на міцні напої: Акцизи на міцний алкоголь збільшать на 25%. Півлітрова пляшка горілки подорожчає на 3-5 грн. Найбільше зросте в ціні коньяк. Згідно з нинішнім законодавством, від 1 січня ставки акцизного податку на цей напій склали 32 грн. за 1 л спирту. Від 1 квітня ставка зросла майже удвічі, до 56,42 грн. за 1 л спирту. А від 1 вересня вона складе 70,53 грн. Тобто різниця тільки від податків– 37,47 грн. за літр чистого спирту. Додайте до цього ПДВ – і вийде невесела картина. Нескладно підрахувати, що кожна пляшка подорожчає на 9 грн. тільки через зростання ставок акцизного збору. Експерти вважають, що з урахуванням надбавок магазинів зростання ціни може скласти 12грн.

31 ГРУДНЯ

«Судний день» остаточного скорочення чиновників: Кабмін хоче скоротити загальну чисельність чиновників на 10%. Крім того, пройдуть масові звільнення силовиків. Закон передбачає скорочення працівників МВС на 79400 осіб (з 324400 до 245000), Служби безпеки на 3350 осіб (з 33500 до 30150), Управління держохорони на 299 осіб (з 2993 до 2694 ) і прокуратури – на 2263 осіб (з 22630 до 20367). Якщо політичні події не змусять уряд вчинити інакше.

Запис Що, коли, на скільки: подорожчання 2014-го спершу з'явиться на Медіа-Версії.