Проєкт триває на онлайн-платформі практично від початку повномасштабного вторгнення. А нещодавно частково «матеріалізувався» у виставку в галереї «Bunker» у Чернівцях – там, де, власне, й зародився насамперед як спосіб допомоги найближчим людям місцевої художниці Віолетти Олійник, батько і двоє братів якої стали на захист Батьківщини з перших днів великої війни. Віолетта і сама перетворювала свою творчість на зброю: і ювелірні вироби на продаж виготовляла, і навчилася дрони робити… А згодом відгукнулася на пропозицію об’єднати зусилля для більшого результату.

Виставка увійшла в 13-ку найяскравіших сучасних мистецьких подій в Україні, які рекомендує до відвідування «Суспільне Культура».  Про ідею проєкту і етапи її втілення розповідає куратор виставки, відомий українсько-канадський художник, чернівчанин Тарас ПОЛАТАЙКО.

Доброчинна інтернет-галерея

«Почалася війна, і Віолеттині рідні – тато і два брати, старший і молодший, – одразу пішли на фронт. На власних машинах, у цивільному одязі – боронити Київ. Вони вже мали досвід війни від участі в бойових діях від 2014 року. Треба було десь брати амуніцію… Це тепер ми вже ці всі слова знаємо – «броніки», «дрони», «реби» і т.д. – а тоді для нас це все лише починалося… – згадує Тарас. –

З’явилася ідея мистецької акції – зробити серію фотографій і спробувати продавати онлайн. Саме фото – тому що це робиться швидко, і можна роздрукувати тираж. Спало на думку, що у нас же багато хто вміє робити якісь невеличкі речі руками: вишивають, вирізають… Навіть старші люди роблять якісь маленькі гарні речі. Знаю, що багато знайомих моїх батьків точно таке роблять. Я попросив у них такі невеличкі штучки – які би, умовно, поміщалися в кишеню.  Щоб я міг ходити з ними Чернівцями і при нагоді шукати якийсь контекст для фото. Серед них були різьблені твори мого батька Яреми Полатайка і вишивки маминих подруг: Євдокії Несторяк, Ніни Фень та Лідії Мельник.

Згодом я цю серію надрукував і виставив. А хлопець моєї доньки в Торонто створив щось на кшталт інтернет-магазину: щоб можна було зайти в будь-якій точці світу і придбати те, що сподобалося. Заходиш на наш сайт, вибираєш роботу, купуєш – гроші надходять на рахунок. А роботу треба надіслати покупцю – цим я і займаюся уже три роки.

Україна тоді була на перших шпальтах усіх світових медіа, тож купували дуже жваво. Відповідно, за ті кошти ми дуже багато закуповували необхідних речей для фронту. І згодом наше житло перетворилося на склад, який був цим усім завалений: бронежилетами, берцями, прицілами, тепловізійними дронами, ребками, кровоспинними та іншим такмедом…

З термодронами, до речі, була цікава ситуація. На самому початку війни брат Віолетти сказав що було б класно якби на дрон причепити тепловізор, для спостереження вночі!… А виявилося, що така «штука» вже є! Тож ми кинулися їх купувати. Але тоді якраз уже всі за тим кинулися… Тому товар від нас «втікав» – спочатки шукали в Румунії, і Польщі, потім знайшли і купили у Франції на Лазурному березі. Поступово все було викуплено. Так дійшли до Аляски, звідки треба було переправляти у валізах знайомих, бо термодрони не можна переправляти через американський кордон …»

Гасло «Слава Україні!», викладене кровоспинним такмедом

«І от у цей період, коли житло більше було схоже на склад, а я – на СММщика, який постійно оновлює дописи на сторінці в інтернеті, Віолетта якось, розбираючи ці завали і сортуючи, що кому відправляти,  виклала із кровоспинних засобів літери «СЛАВА УКРАЇНІ», – продовжує художник. – Я тоді аж загорівся: це точно треба сфотографувати, це мусить зберегтися! Це ж із кровоспинних засобів викладено, ці слова! Аж мурашки по шкірі пішли від усвідомлення потужності цього символізму.

Десь у цей час мені написала давня знайома з Канади, художниця Дженет Кардифф, мабуть найвідоміша в світі художниця з аудіоарту, роботи якої представлені в найбільших музеях світу.  Як і більшість сучасних художників, вона працює з різними жанрами. Тож повідомила, що спеціально для нас зробила серію колажів і хоче передати їх задонатити. А я ж уже собі сформулював концепцію – що це моя серія фото маленьких мистецьких штучок, розміщених у якомусь контексті…

Тож за якийсь день я цю ідею переформатовую так, що проєкт стає відкритим для всіх охочих художників. І вони починають донатити! Так це переросло в онлайн-галерею, до якої долучилися понад два десятки митців».

Віртуальна платформа і реальний «Bunker»

«У галереї «Bunker», що в Чернівцях, представлені роботи шести художників – тих, які фізично є в місті. Решта митців-доброчинців, які долучилися до проєкту, живуть в Канаді, Англії, Австрії, Штатах. Їхні роботи купують по інтернету, а якщо хочуть придбати роботи, які бачите тут – я їх пересилаю.

Хотів у чернівецьку виставку включити роботу Дженет Кардифф – якщо не зображення (акварелі можна придбати на інтернет-платформі), то саунд-арт.  У неї є чудова звукова інсталяція, поліфонічна вокальна композиція  Spem in alium за твором, написаним англійцем Томасом Таллісом у 1570 році. Це дуже складний хоровий твір, розписаний на 40 партитур, його виконують 8 хорів по 5 голосів у кожному, виконавці мають стояти «підковою», тоді мелодія «рухається змійкою» – і коли слухач перебуває в центрі «підкови», тоді ця музика має найбільший ефект, справляє найбільше враження.  Дженет це відтворила: записала 40 треків, розмістила «підковою» 40 якісних колонок у приміщенні, і це виконання можна слухати, як «вживу». Цю роботу закупили найвідоміші музеї світу.

Та я усвідомлюю, наскільки важлива для цього проєкту якість звуку, тож не хотів би спаскудити цю ідею поганим втіленням…  Також постало би питання авторських прав – як їх правильно оформити, якими фінансами вкластися, і чи доцільно це робити в благодійному проєкті, яким ми акумулюємо кожну копійку для фронту… Тож роботу Дженет ми не представляємо – але в нас у «Бункері», як тло виставки, просто звучить твір Томаса Талліса, а я розповідаю цю чудову історію (сміється). Висловлюємо подяку Дженет таким способом…

Другим до нас додався Стас Туріна – знаний український художник, який певний час був важливою частиною відомого мистецького колективу «Відкрита група», яка репрезентувала Україну на кількох Венеційських Бієннале поспіль. Зараз він працює самостійно, в нього є серія рисунків «Нескінченний натюрморт». Нам він прислав конверт з рисунками «Новою поштою» і сказав – просто беріть…

Далі почали додаватися інші. Чернівчанин Сергій Колісник – художник і музикант, надав серію, яка називається «Птахи». Це зображення, створені ним з модулів, які він обертає, накладає, крутить і компонує, по-різному суміщає – і в цьому процесі ці форми починають нагадувати традиційний буковинський орнамент. А ще схожі на fpv дрони. Тож кошти від продажу цих робіт також спрямовуються на купівлю дронів.

В окремому залі розміщені роботи Івана Салевича. Ми з ним давні друзі, і він запропонував свої роботи тоді, коли прочитав у газеті про те, що Віолетта сама робить fpv дрони. Передав серію своїх пейзажів, які почали дуже гарно продаватися. Тож довелося навіть ще додати робіт.

Ще один художник, який долучився до виставки – киянин Богдан Макаренко, який опинився в Чернівцях одразу після початку повномасштабного вторгнення, коли Київ був під загрозою, і так і залишився тут дотепер. Мав виставку в нашому Художньому музеї, творить у нашому місті. Живописець з твердою рукою і тонким відчуттям кольору.

«Брати»

Важливе місце на виставці посідає згадка про перформанс 2023 року «Брати» Віолетти Олійник у Люблінській галереї «Лабіринт». Це велике фото дівчини з кропив’яною сорочкою, яку вона плела для своїх братів.

«У Любліні Віолетта упродовж трьох днів втілювала казковий сюжет про зачарованих братів, яких злі чаклуни перетворили на лебедів, і тільки жертовні дії сестри можуть їх урятувати від закляття,- розповідає Тарас Полатайко. –  Треба лише за три дні встигнути сплести сорочку з попередньо зірваної кропиви, не проронивши при цьому ані слова. Віолетта це робила. Причому робила серед розміщених на стінах галереї фотографій братів і сестер, яких розлучила війна. Це були дитячі світлини її подруг, знайомих – брати яких зараз воюють. Дехто надав світлини з братами, які вже загинули. Віолетта зробила їх чорно-білими. Тобто на світлині хлопчик і дівчинка, він – чорно-білий, а вона – в кольорі…

Відвідувачі галереї сприйняли її акцію дуже щиро – навіть бігали в аптеку і приносили дівчині якісь креми для її зранених рук. Також високу оцінку подія отримала від польських художників».

Коли говорять музи – ворожі гармати мовчать

«Насправді за три роки хвиля зацікавленості війною дещо вляглася, – визнає Тарас Полатайко. – Та й коло покупців замкнулося: спочатку роботи купили друзі – всі, хто хотіли підтримати Україну, потім друзі друзів, далі охочих стає все менше. Війні три роки, іноземне оточення з нею звиклося, ця ситуація для них стала, на жаль, нормою. Вже немає такої динаміки, яка була спочатку, але все одно наші спільні зусилля генерують донати для ЗСУ».

Куратор виставки зауважує, що твори, які виставлені на продаж у галереї «Bunker» – порівняно недорогі, 50-100 доларів. Ціни в канадських доларах що є 2/3 від американського долара. Купують їх зазвичай не колекціонери, а просто ті, хто переживає за Україну та наших захисників. Покупці онлайн-галереї – переважно закордонні – у нас справжні поціновувачі не мають грошей, а багачі не аж так кохаються у мистецтві. Та перед Різдвом продажі були дуже гарні. І на виручені кошти вдалося закупити знову багато турнікетів, які спиняють кров і рятуються життя. Як не дивно, їх досі бракує.

А окрім придбання творів з галереї, можна також взяти участь у їх розіграші, долучившись до збору на банку для 117 бригади. За донат від 100 грн можна виграти роботу Стаса Туріни, а за найбільший донат – отримати принт Віолетти Олійник.

Таким чином мистецтво допомагає нашим військовим нас захищати, а ворожі гармати змушує мовчати.

Маріанна Антонюк

Запис Коли «Хтось молиться за тебе…» спершу з'явиться на Медіа-Версії.

У програмі прозвучали твори Бернардо Пасквіні «Пастораль», Георг-Фрідріха Генделя «Пассакалі», Габріеля Форе «Після сну», Ференца Ліста «Розрада, №4», Ференца Ліста «Agnus Dеі» («Агнець Божий»), «Реквієм» Верді Жан Лангле «Героїчна пісня», В’ячеслава Назарова «Біла симфонія» (2-а частина), Йогана Себастьяна Баха «Аріозо», Астора П’яццоли «Аве, Марія», Миколи Лисенка «Елегія»… Ведуча – Анжеліка Маріянчук.

Перед початком концерту пан Жан-Марі Леруа прочитав молитву українською мовою.

Кошти у сумі 10980 грн, що зібрали, передали пані Галині Абрам’юк, волонтеру, матері солдата ЗСУ, депутату Чернівецької міської ради.

Дякуємо Жан Марі Леруа за творчість, любов до України, постійну підтримку і допомогу Україні. Дякуємо за концерт!

Більше фото з концерту за посиланням – ЖАН-МАРІ ЛЕРУА ВИСТУПИВ НА БЛАГОДІЙНОМУ КОНЦЕРТІ…

©Тетяна Спориніна,
фото автора

Запис Концерт-реквієм французького органіста Жан-Марі Леруа у Чернівцях… спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Про це написав голова Чернівецької обласної «Батьківщини» на своїй фейсбук-сторінці, зазначивши, що його друзі з Румунії «у цей страшний для України стали для нас справді братами».

«Я щиро пишаюся своїми друзями, з якими ми приятелювали вже багато років, з багатьма – ходимо до однієї церкви, а після повномасштабного вторгнення росії в Україну 24 лютого вони стали для мене практично рідними, – написав Іван Мунтян. –

Для мене і для нашої волонтерської команди за попередні місяці Румунія стала плацдармом, де ми могли проводити зустрічі з тими іноземцями, які мали бажання допомагати, але не ризикували заїжджати у воєнну країну. Ми запрошували закордонних доброчинців – американців, канадців, італійців, іспанців, німців, британців…, пояснювали і показували їм реальну ситуацію в Україні, відповідали на їхні численні питання… І нам вдавалося їх переконати, надати правдиву інформацію – і залучити допомогу для українців. Це все завдяки давнім і тривалим зв’язкам. А згодом, коли ситуація стала більш-менш зрозумілою, вони почали їздити з гуманітарною допомогою не лише до кордону, а і всередину України, і разом з нами доставляють вантажі аж на передову.

Тішуся, що станом на початок великої війни зумів оперативно мобілізувати зусилля своїх румунських друзів, що вони в перші дні були моєю дуже великою підтримкою, і я міг багатьом людям тут допомагати завдяки їм. Щиро дякую цій потужній румунській команді, в якій налічуються сотні людей – це поважні і авторитетні керівники регіонів, серед яких багаторічний голова Сучавського повіту, великий друг нашого краю і нашої країни і мій особистий друг Георге Флутур, парламентарі, інші посадовці, бізнесмени, мої брати і сестри по вірі, пастори, єпископи…

Вони роблять для України шалену роботу. Сотні поїздок, тисячі тонн гуманітарної допомоги, тисячі звітних документів, які фіксують кожну одиницю вантажу – декларації, акти прийому-передачі…

Тож буквально 30 грудня я побував у сусідньому з нами Сучавському повіті і зустрівся з головами громад – комуни Думбравень (Comuna Dumbraveni) Іоаном Павалом та Вікову де Сус (Vicovu de Sus) Василе Іліуцом, а також зустрівся з деякими депутатами румунського парламенту і волонтерами, з якими підтримуємо давні і близькі стосунки».

Іван Мунтян розповів, що Іоан Павал від початку повномасштабного вторгнення буває в Україні двічі-тричі на тиждень, а у перший місяць – узагалі через день привозив сюди цілі колони мікроавтобусів, а назад забирав найбільш потребуючих біженців, які тоді масово втікали від війни з «гарячих точок». Це були люди з інвалідністю, маломобільні, старшого віку і з малими дітьми… Близько трьох тисяч осіб з України прийняла очолювана ним громада – і в домівках мешканців, і в комунальних приміщеннях.

«Це просто Людина з великої літери, – зазначає Іван Мунтян. – Нещодавно він передав для порятунку наших воїнів та цивільних, постраждалих від російської агресії, машину «швидкої допомоги», яка одразу була відправлена на передову. Тепер він має в планах передати нам потужний генератор, який міг би у блекаут забезпечити електропостачанням одразу кілька об’єктів у одній із наших громад – сільраду, школу, дитсадок».

Допомога від Васіле Іліуца також є щедрою і регулярною.

Тож напередодні Нового року голова буковинських «батьківщинівців» об’їхав багатьох друзів у Румунії і подякував їм за братню допомогу Україні. На знак вдячності передав доброчинцям солодощі від своєї родини.

А щоб не повертатися порожняком, привіз новий гуманітарний вантаж, який задекларував на своє ім’я: медичні засоби, які будуть передані через одну з військових адміністрацій у медзаклади, які їх потребують, і військовим частинам на передову.

«Ми уникали публічності у справах доброчинності, бо нам важлива зроблена справа, а не піар, – пояснив партієць. – Я і зараз це все пішу лише для того, щоби щиро подякувати людям, які цього варті. Та попри це, знаходилися і недоброзичливці, які намагалися зупинити нашу роботу, дискредитувати нас, оббріхувати – в тому числі, і через ЗМІ. Не знаю, як інакше назвати їхні брудні технології, окрім як диверсіями – не проти нас, а проти України, бо це робили вороги України. А я радий, що наш авторитет у друзів і партнерів непохитний – вони не лише чітко розібралися в ситуації, а ще й помножили свою допомогу, оскільки побачили, хто є хто і кому насправді небайдуже до долі людей, а хто дбає про задоволення власних амбіцій і кишень. З нашими партнерами ми спілкуємося однією мовою – мовою самодостатніх людей, які ніколи не опускаються до дріб’язкових речей на кшталт «нажитися» чи «підзаробити» на горі людей. Тож завдяки цьому маємо змогу продовжувати організовувати потужну допомогу потребуючим українцям!

І дякую Богу, що маю таких щирих друзів, які користуються такою повагою, авторитетом і довірою у своїх громадах і так людяно і насправді по-братньому поставилися до нашої біди. Нехай Господь їх рясно благословить, а наша Перемога стане початком процвітання обох наших країн!»

Facebook-сторінка Івана Мунтяна

Запис “Друзі з Румунії стали братами!” – Іван Мунтян про доброчинців у часи війни спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Вцілілу картину зі знищеного російськими загарбниками музею української художниці Марії Примаченко «Квітки виросли коло четвертого енергоблоку» продали за 500 тисяч доларів.

Такі підсумки аукціону Благодійного фонду Сергія Притули для допомоги Збройним силам України, передає Укрінформ. Подібна ціна за український твір була заплачена вперше.

В аукціоні переміг учасник №35, який запропонував за картину 500 тисяч доларів, при стартовій ціні твору 5 тисяч доларів. Покупець українського походження

Картину «Квітки виросли коло четвертого енергоблоку» створено у 1990 році.

Як відомо, під час наступу російських військ у смт Іванків Київської області згорів історико-краєзнавчий музей, де зберігалося близько двох з половиною десятків робіт всесвітньо відомої художниці Марії Примаченко. Частину картин з музею вдалося врятувати.

Твір художниці Марії Примаченко «Квіти виросли коло четвертого блоку» із серії робіт, присвячених Чорнобильській трагедії, передала сім’я колекціонера Ігоря Понамарчука та історика мистецтва Дар’ї Добріян, які зараз волонтерять у Фонді. Родина художниці підтримала благодійний аукціон і відмовилася від роялті з продажу картини на користь ЗСУ.

Картини Марії Примаченко вже вдруге продавалися на аукціоні під час війни. Нещодавно картина художниці «Моя хата, моя правда» була продана з аукціону у Венеції за €110 тисяч. Ті гроші передадуть на збереження української культури в умовах війни.

Запис Півмільйона доларів за картину Марії Примаченко підуть на ЗСУ спершу з'явиться на Медіа-Версії.

«Слава Україні. Сьогодні Україна – це жінка» – таку назву має цей благодійний концерт і присвячується він жінкам, які перебувають нині в Польщі разом із своїми дітьми далеко від своїх родин, а тому потребують допомоги не тільки фінансової, але також духовної та психічної.

Отож у православний Великодній понеділок польські та українські митці виступатимуть на знак солідарності з жертвами війни. 25 квітня на площі Пілсудського у Варшаві виступлять зірки з Польщі та України. Під час унікального заходу виступлять серед інших Юлія Белей, Юстина Стечковська, Кася Станкевич і Варіус Менкс, Малгожата Островська, Анджей Пясецький, Таянна та Уршула.

Проте, на цьому музичні враження не закінчаться, бо учасники концерту матимуть також  можливість почути українських артистів. Серед них – Номер 82, Probass & Hardi, Пікардійська Терція та Levoice з Олександром Божиком. Музиканти виступлять наживо з Києва та Львова. Ті, які зберуться на площі Пілсудського, почують їх завдяки підключенню в прямому ефірі.

Під час концерту «Слава Україні. Сьогодні Україна – це жінка» можна буде підтримати тих, хто втік від війни. За словами організаторів, здійснити оплату можна буде через додаток BLIK, за допомогою SMS та безпосередньо на спеціально створений рахунок.

Організатором заходу є Bank Gospodarstwa Krajowego.

Джерело: жінки-переселенки з Польщі та https://www.polskieradio.pl/13/53/Artykul/2943764,Chwala-Ukrainie-Dzisiaj-Ukraina-jest-kobieta-Koncert-charytatywny

Запис Сьогодні, у Великодній понеділок, у Варшаві унікальний благодійний концерт спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Усіх охочих запрошують на благодійну виставку-аукціон на підтримку ЗбройнихСил України. Захід відбудеться завтра, 15 квітня 2022 року, в Центрі культури «Вернісаж» по вул. І. Франка, 15 та в галереї «VAN HOLST» по вул. І. Франка, 14.

Благодійна виставка на підтримку Збройних Сил України організована митцями біженцями та чернівчанами, які надали притулок митцям із різних міст України, що потерпають від наслідків війни.

Виставка включає в себе роботи таких митців, як Вєра Бланш, Микола Гончаров, Олексій Сай, Дмитро Максименко, Світлана Раташнюк, Броніслава Тутельман, Анатоль Федірко, Сергій Колесник та інші.

У рамках виставки завтра, 15 квітня 2022 року, о 16:00 у галереях «Вернісаж» та «Van Holst» за адресою: м.Чернівці, вул. Івана Франка 15 та 14 відповідно відбудеться також благодійний аукціон на підтримку ЗСУ.

Джерело: сайт ugallery.com.ua

Фото: Вєра Бланш

Запис Завтра у Чернівцях – благодійна виставка-аукціон на підтримку Збройних Сил України спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Відома американська акторка Анджеліна Джоли відвідала госпиталь Bambino Gesù у столиці Італії Римі. Там на лікуванні перебувають українські діти, які мусили виїхати з України разом із батьками, рятуючись від війни.

Як відомо, Джолі є  амбасадоркою доброї волі ЮНІСЕФ, лавреаткою двох премій «Оскар» (2000, 2014), трьох премій «Золотий глобус» (1998, 1999, 2000) та інших. А ще вона фотомодель та режисерка.

Спільно з Бредом Піттом  Джолі  2006 року створила благодійний фонд «Jolie/Pitt Foundation», кошти якого йдуть на фінансування програм «Лікарів без кордонів»

Про зустріч з благодійницею повідомила у Facebook Людмила Бабчук – мати 10-літнього Артема з Черновців, якого лікують у Bambino Gesu від гострого лімфобластного лейкозу. Вони зробили знімок на пам’ять.

Запис Анджеліна Джолі у римському госпіталі сфотографувалась із чернівчанкою та її сином спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Продукти харчування для вимушених переселенців благодійна організація «Карітас Чернівці» формує в набори і видає від перших днів масштабного вторгнення РФ в Україну. Але потребуючих з кожним днем стає більше. Сьогодні черга до офісу на вул. Героїв Майдану, 109 А була найбільшою за всі попередні 22 дні війни…

У передпокої будівлі «Карітасу» ажіотаж. Двоє працівників організації (за якийсь час їх кількість подвоїли) приймають переселенців, звіряють документи (паспорт з нечернівецькою пропискою і ідентифікаційний номер), видають пакети, в яких є продукти, питна вода, засоби гігієни. З двома людьми спілкуються, ще кілька очікують сидячи на стільчиках. Ще один стілець – у маленькому просторі між двома парами дверей на вході, там також люди. Решта довжелезної черги – на вулиці.

Хто приходить по допомогу – дізнаємося від самих людей з черги.

Питаємо в перших перед входом – виявляється, вони всі з Харкова. Дві старших пані – Олена Василівна і Лариса – подруги, приїхали зі своїми дітьми та онуками, разом їх шестеро. Молода жінка позаду них – Аліна – також з Харкова, також з дітьми. Познайомилися просто тут у черзі, і виявилося, що ще й навіть жили в одному районі – на Північній Салтівці. В районі, який дуже постраждав від обстрілів, тож і житло старших жінок не вціліло…

Наш район дуже обстрілювали, будинок наш зруйнували повністю, немає його, – розповідають жінки і показують фото свого будинку на телефоні.

Мешкають у Чернівцях уже тиждень. Прихисток знайшли у знайомих, які виділили їм кімнатку в своєму приватному будиночку. Там є газ, вода, решта зручностей у дворі. Комусь доводиться спати на підлозі. Про «Карітас» дізналися від волонтера у вайбер-групі – вдячні дуже хорошому волонтеру Богдану, який, кажуть, і постійне житло їм намагається підшукати, і всіляко допомагає. За допомогою прийшли вперше. Якраз від нього приходить повідомлення на телефон, жінки починають обговорювати варіант мешкати в одному із близьких до Чернівців райцентрі.

Аліна тим часом також у пошуку житла – готова винаймати за помірні гроші. Адже досі доводилося ночувати в різних місцях, і коли в гуртожитку діти прокидалися від холоду (а її молодшому всього лише 2,5 роки) – це неприйнятно. Також прийшли за продуктами вперше, раніше отримували допомогу одягом.

Десь у середині черги – молода і зовсім юна жінки, як з’ясовується – мама Оксана і її донька Олександра. Вони з Києва, живуть там у Голосіївському районі і дуже сподіваються, що матимуть куди повернутися. У Чернівцях трохи більше тижня, розмістилися в студентському гуртожитку. В юної Олександри 4-річна дитина, а в Оксани також ще дві молодші доньки – 15 років і 9. Допомога їм дуже на завадить. Олександра перед війною тільки віддала дитину в садок і ще не знайшла роботи, а Олександра, хоч і встигла на роботі отримати матеріальну допомогу, та всі гроші мають здатність закінчуватися. Всю родину до Чернівців привіз чоловік Оксани, але зараз він уже в ЗСУ. «Встиг» потрапити вже під обстріл Яворівського полігону на Львівщині, зараз воює під Миколаєвом.

Про Карітас жінки дізналися в телеграм-каналі гуртожитку, сьогодні прийшли вперше.

Далі в черзі – також дочка з немолодою мамою: Лариса і Зіна. Вони також киянки, але вже мають свою «історію переселенства». У столиці Лариса жила в районі Берестейської, і коли там стало «гаряче» – перебралася до мами і брата в Коростень. Брат саме вивіз дружину з сином-підлітком і 4-місячним немовлям за кордон, сам повернувся. У першу ж ніч після повернення в його будинок «прилетіло». На щастя, обстрілом зруйнувало не ту кімнату, де він спав, але він отримав такий шок, що не зміг навіть зайти у зруйновані приміщення і позбирати вцілілі речі…

Жінки плачуть, коли це розповідають. Не можуть усвідомити, як це можна скидати бомби на житлові райони. Адже їхній приватний сектор, в який влучила бомба, розташований між двома п’ятиповерхівками… Але вважають, що їм пощастило: вони живі, і зараз у більш-менш спокійному місці. Раніше ніколи не було в Чернівцях, а приїхати їм запропонували друзі, які самі тимчасово виїхали. Лариса з дочкою, мамою і племінником живуть у квартирі цих друзів лише за сплату комуналки. Про «Карітас» дізналися, коли реєструвалися як біженці, дівчина-волонтерка надала контакти. По допомогу прийшли вперше.

Місто гарне, і особливо ми вражені тим, як нас підтримали чернівецькі друзі. Правду кажуть, що друзі пізнаються в біді, – каже Лариса.

«Карітас» також у біді цілком переорієнтував свою – раніше переважно освітню – діяльність на служіння потребуючим. Надання допомоги продуктами, засобами гігієни, нічліг, по можливості – житло, соціальна пральня, душ, формування і доставка гуманітарних вантажів у зони активних бойових дій – те, чим зараз служить людям «Карітас Чернівці».

https://www.facebook.com/soqialkakatedra/posts/2970700889859597

Запис Три історії переселенців з черги за продуктовими наборами від “Карітасу” спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Таке рішення, депутати райради ухвалили під час сесії райради наприкінці грудня у відповідь на пропозицію голови Вижницького районного товариства політв’язнів та репресованих.

Як розповів депутат фракції «Батьківщина» облради Андрій Андрюк, вітаючи зі святами, кожен народний обранець скористався нагодою поспілкуватися, дізнатися про нагальні проблеми ветеранів -політв’язнів та репресованих та оперативно відреагувати та допомогти у їх вирішенні.

До слова, Вижницький район був одним із першим в області, що видав посвідчення реабілітованим громадянам згідно зі ст. 3 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні».

Пресслужба обласної організації партії ВО «Батьківщина»

Запис На Буковині привітали з Різдвом колишніх політв’язнів спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Запис «Ангела добра» та диплом за I місце отримав Фонд “Подаруй дитині життя” як переможець регіонального конкурсу “Благодійна Буковина 2018” спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Якщо ви не байдужі до чужої біди і готові підтримати онкохворих дітей Буковини – маєте можливість долучитися до ярмарки й внести пропозиції з її організації та проведення.

Чекаємо на: приватні підприємства, колективи, організації, заклади харчування, учнівську та студентську молодь, магазини, фірми.

Запрошуємо охочих поділитися своєю майстерністю до проведення майстер-класів, ігор, виставок, фотозон, конкурсів.

Залиште нам ваше повідомлення в Фейсбуці чи Інстаграм  #give_child_a_life.

Телефонуйте (0372)57-31-47,  0502202874.

Заходьте за адресою вул.Гоголя, 12.

Разом ми зможемо допомогти!

Запис Благодійний фонд «Подаруй дитині життя» планує провести благодійний ярмарок спершу з'явиться на Медіа-Версії.

У світовому рейтингу благодійності Україна аж на 90-му місці

Вже за тиждень прийде улюблене для нашої малечі (і для багатьох дорослих!) свято – день Святого Миколая. В усьому світі діти – й навіть не зовсім маленькі – уже заздалегідь написали листи Святому Миколаєві (який у західному світі трансформувався у Санта-Клауса). Але, окрім святкової наповненості наших думок, ми згадуємо й про те, що один з найбільш шанованих християнських святих був і серед найбільш відомих доброчинців християнського світу.

Думками про благодійність, про потребу в ній розмірковує відомий меценат і доброчинець, успішний підприємець, засновник і багаторічний очільник благодійного фонду «Подаруй дитині життя», який опікується дітками з онкологічними недугами, Франц Карлович ФЕДОРОВИЧ.

Благодійність в Україні – не від зайвого

Звернутися до цієї теми спонукала мене невтішна і, як на мене, навіть жахлива інформація від Рахункової палати України, розповсюджена на початку нинішнього грудня. Йдеться про те, що чиновники на місцях практично саботують використання коштів, виділених державою на підтримку дітей-сиріт і позбавлених батьківського піклування. Наведу лише один, але найбільш гострий за змістом абзац:

«Аудитом установлено, що в умовах своєчасного виділення бюджетних асигнувань станом на 01.10.2018 р. з 517,7 млн грн субвенції з держбюджету місцевим бюджетам не використано в регіонах в цілому по Україні майже 80% коштів». І далі називають кілька областей, де з виділених коштів не використано ні копійки…

Укотре впевнився, що у багатьох соціально значимих сферах Україна тримається «на плаву» зовсім не завдяки діяльності тих, хто за посадою мав би перейматися хоча б ретельним виконанням своїх обов’язків. Звісно, в кожному окремому випадку посадовці знайдуть для себе нібито законні виправдання. Та коли з кожних 5 гривень, виділених на гострі соціальні проблеми, використано лише одну, навіть мене, людину звичну до чиновницьких «проявів», якщо не лякає, то обурює. От і виходить, що благодійні фонди не додають своєю опікою та коштами до зробленого державою, а в багатьох питаннях просто заміняють державні установи.

Якщо звернутися до світового рейтингу благодійності, World Giving Index, Україна посідає в ньому хоч і не останні місця, але в нижній третині списку зі 139 країн. Найвищу для нас сходинку, 89-ту ми посідали 2015-го, а 2016-го опустилися аж на 106-ту. Звісно, підсумків 2018-го ще немає, але 2017-го Україну розмістили на 90-му місці в рейтингу благодійності. І це не від того, що українці жадібні, швидше за все, варто говорити про відсутність у нашої спільноти звички творити добро – звички, яка ніколи в нас нібито й не зникала, але…

Жодним чином не хочу рекламувати свою діяльність, але маю що сказати на цю тему з власного досвіду.

Як виникають благодійні фонди

У Чернівцях фондів та організацій, які займаються доброчинною діяльністю, ніби й не бракує. Люди, однодумці, збираються разом, аби зробити щось у тій сфері, яка їх особисто зачепила найбільше. І діапазон їхньої діяльності дуже широкий: від допомоги сім’ям загиблих військових – до надання притулку жінкам, які опинилися у складній життєвій ситуації… Фонд «Подаруй дитині життя» обрав для своєї діяльності опіку над дітками, яких спіткала найжахливіша на наш час хвороба – онкологічна.

Якщо звернутися знову ж таки до статистики, побачимо, що в Україні рік від року зростає страшний показник захворювань дітей на рак. Щодня – вдумайтеся, щодня! – діагностують онконедугу в середньому в трьох маленьких українців. Більше того, деяких малюків через уроджені пухлини кладуть на операційний стіл вже у перші години після народження. Тут не можуть втішити й дані про те, що в інших країнах, у наших сусідів, відсоток онкохворих діток від загальної кількості дитячого населення, приблизно однаковий й експерти стверджують, що запобігти дитячому раку неможливо. Відносно втішним є те, що багато форм дитячого раку виліковні. Але лікування тривале, болісно-важке й… дороге. Сім’ям здебільшого не підйомне. Отак ми впритул підійшли до потреби створити такий благодійний фонд понад десять років тому. Знову ж таки, впевнений, що для кожної справи потрібний збіг певних людей у певних обставинах.

Тоді доля звела мене з ентузіастом-лікарем, який не вважає себе чарівником, але достеменно знає, як лікувати хворих на рак діток – завідувачем кардіоонкогематологічного відділення дитячої лікарні, як у Чернівцях кажуть, «на Фастівській», Михайлом Гнатюком. До справи долучилися й інші чернівчани, ми відчули міцну підтримку від преси й телебачення. Журналісти вашої газети «Версії» навіть увійшли до наглядової ради фонду. Не можу не згадати й підтримку тодішнього керівництва Управління внутрішніх справ, зокрема Георгія Проскурняка, який мобілізував особовий склад правоохоронців до участі у благодійних акціях.

Ми починали збирання коштів на лікування хворих дітей з акцій просто неба, на Центральній площі Чернівців. Долучалися до них і колективи дитячих студій та гуртків, які влаштовували під час таких акцій концерти й аукціони з розпродажу власних малюнків та різних виробів. І зворушливих згадок накопичилося безліч. Досі пам’ятаю бабусю, на вигляд мало не безхатню, яка вийняла з гаманця дві гривні – більше не мала – але одну поклала-таки до скриньки. І ще один випадок, доречний саме до розмови про благодійність: під час підрахунку коштів від чергової акції до офісу фонду на розі вулиць Кобилянської та Гоголя зайшов чоловік років 30-ти з хлопчиком років 6-ти. Хлопчик поклав на стіл, за яким активісти фонду рахували гроші, купюру в 500 гривень – і вони вийшли. Присутні журналісти спробували дізнатися, як їх звати – аби ж написати про це! – та молодий і мудрий тато відповів: – Цього не треба. Просто я вчу сина ділитися…

Справа має розвиватися, інакше вона згасає

Звісно, не завжди підступна хвороба здавалася, були за ці роки й втрати. Але варто поділитися ще однією цифрою:  понад 90% випадків закінчилися одужанням. А це десятки врятованих дитячих життів.

Ми не обмежувалися лише щомісячними акціями, влаштовували конкурси, благодійні марафони. Працювали зі спонсорами. Маємо досвід іноземних контактів, аж до Японії.

чи закупило посольство Японії обіцяне обладнання на півтора мільйона гривень для дитячої онкогематології

Кошти Фонду «Подаруй дитині життя» витрачаються не лише безпосередньо на ліки. На жаль, багато доводилося займатися й просто створенням нормальних умов для перебування та лікування. А це апаратура, меблі, постільна білизна…

Мабуть, морально найважче бути присутніми на дитячих святах у відділенні онкогематології, де мужні маленькі пацієнти та їхні батьки – усі в медичних масках на обличчях. Але коли в очицях дітей загораються вогники радості – це найбільша радість і для нас. Доведено ж бо: радість – найкращий лікувальний засіб.

А напередодні дня Святого Миколая хочу звернутися до наших краян: нехай не зменшується над вами Божа милість і нехай ви й ваші дітки вчаться ділитися. З тими, хто цього потребує.

Запис Байдужість чи злочин? Із кожних 5 гривень, виділених у бюджеті на гострі соціальні проблеми, використано лише одну – Франц ФЕДОРОВИЧ спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Кілька років тому священик переборов онкологію, та через стрес і знущання окупантів хвороба повернулася. Незабаром він буде (уже вкотре) прооперований. Операція планується в Чернівцях. Про допомогу священикові просить колишня директорка чернівецького музею Володимира Івасюка п. Парасковія Нечаєва:

«Товариство! Отець Тихон Кульбака, священик УГКЦ, евакуйований з Донецька, невдовзі матиме в Чернівцях онкологічну операцію. Хто може, допоможіть! Номер Картки ПБ 5168 7427 1708 1669. Отець Кульбака веде в ФБ Психологічну порадню, допомагає людям опанувати собою в важких ситуаціях. Мав чимало операцій. Мужньо бореться. Хвороба не відступає. Просім Бога за нього».

Сам священик на своїй сторінці у соцмережі фейсбук повідомляє: «Не лякайтеся мені самому лячно!!! Так, всього лише, буде виглядати моя чергова, четверта за цей рік, операція та її результат (на другому малюнку).

5 грудня лягаю у стаціонар лікарні у Чернівцях, а 6-го, сподіваюся, мене вже прооперують. Намагався відтермінувати цей процес, але тягнути далі нема куди, дозу знеболюючих приходиться збільшувати, для того, щоб більш-менш комфортно рухатися, а це (збільшення дози) є дуже не добре. Дізнався про цю проблему тільки на початку липня, для мене це був шок і повна несподіванка.

Надіявся, що після операції у Таллінні 15 травня, всі мої медичні поневіряння припиняться і я буду активно відновлювати своє життя. Але Господь Бог вирішив інакше, нехай буде Його свята воля!!!

Тому прошу підтримку.

Потребую молитви, бо без Божої помочі витримати все це за один рік не можливо. Чим ближче до дати операції, тим більше страх та хвилювання. Розумію це, приймаю, але потребую молитовної підтримки. Потребую фінансів, бо бюджет операції складає $7400 (але $700 з них вже маю, дякуючи нашим парафіянам, які вже раніше знали про цю операцію і склали свою пожертву). Тому, хто буде мати натхнення та можливість – буду безмежно вдячний і обіцяю молитву навзаєм. Картка Приват 5168742717081669 Кульбака Сергій

У неділю, 2 грудня, буде збірка у Церквах Св. Йосафата та Блж.Миколая Чарнецького, можна долучитися там, як зручно. Вдячний буду всім вам за будь-яку підтримку!!!»

Також священик постійно звітує про зібрані кошти на своїй сторінці у фейсбук. Найсвіжіший звіт – такий:

«Дорогі друзі, надаю звіт по збірці за вівторок 20 листопада.
У відповідь на моє прохання про допомогу у проведенні операції по заміні кульшового суглобу 6 грудня цього року, надійшло ваших пожертв 18 948 грн
Залишилося зібрати 104 179 грн із потрібних 207000 грн
Дякую вам за вашу жертовність та підтримку – вони є дуже важливими для мене!!!
Вдячний за поширення інформації – картка Приват 5168742717081669 Кульбака Сергій.
Бажаю всім рясних Божих ласк!!!»

Довідково. Донеччанин у шостому коліні, одразу після проголошення Незалежності перейшов із Православної церкви до Греко-католицької. А десять років тому став парохом у храмі святого Андрія Первозванного у центрі Донецька. Під час Майдану священик навіть організував молитовний марафон за мир в країні. Теж робив і в час війни, поки одного разу дорогою до храму отця Тихона не взяла в полон «Руська православна армія». Це організація, яка бореться за «чистоту віри» у так званій«Новоросії».  «Я хворію на цукровий діабет, який у полоні загострився. Там у мене забрали ліки, годували тільки білим хлібом, що для діабетика – смертельно. Вони мені казали, що  спеціально, мовляв, ось ти будеш помирати, і Господь тобі не допоможе, бо Бога за межами певної конфесії не існує. Вони в таке вірять», – розповідає отець Тихон. Після визволення священик десять днів пробув у реанімації. У нього відкрилася виразка шлунку і повернулася, здавалось б, переможена хвороба – рак судин ніг.
Лікування триває вже кілька років,

Запис Священик-переселенець потребує допомоги на лікування спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Вереснева акція Чернівецького обласного благодійного фонду «Подаруй дитині життя», який під орудою його засновника й багаторічного голови правління фонду Франца Федоровича вже понад 11 років опікується лікуванням діток з онкозахворюваннями, як завжди, не перетворилася на черговий офіційний захід із збиранням благодійних внесків, а подарувала чернівчанам яскраве свято.

Лише список української – і не тільки – естради, які виступили 17 вересня у переповненому залі Літнього театру  ЦПКіВ  ім. Шевченка Чернівців у програмі «Заради добра», вражає: народні артисти України Лілія Сандулеса, Павло Дворський, Ніна Шестакова, народний артист  Молдови Іон Суручану, театр народних традицій «Чернівчанка». Вів концерт один з найвідоміших ведучих України, народний артист України і теж, як Сандулеса і Дворський, екс-чернівчанин – Василь Ілащук.

В організації концерту взяв також участь  автор і виконавець, лауреат і переможець Всеукраїнських та міжнародних пісенних конкурсів,  активний учасник багатьох благодійних заходів Максим  Товкач.

Кожен вихід артистів – улюбленців багатьох глядацьких поколінь – вибаглива чернівецька публіка зустрічала як давніх знайомих гучними оплесками і спільним співом з виконавцями. Разом  з Павлом Дворським і його синами співали знамениті «Стожари», яким цього року виповнилося 40 років. Довго не вщухали аплодисменти після виступу Іона Суручану, якого свого часу називали «радянським Челентано» – на що глядачі додавали: «Челентано може сховатися!».

Голова правління фонду «Подаруй дитині життя» Франц Федорович подякував артистам за підтримку хворих діток і чудовий концерт, а Максимові  Товкачу за активну участь у заходах фонду, ініціативність та розуміння вручив  подяку від правління фонду.

Благодійна ж скринька поповнилася цього разу  майже 34 тисячами гривень.

Марія КЕРЕР-ЛАСТІВКА, журналістка і працівниця Фонду, спеціально для «Версій»

Запис Для онкохворих дітей зібрали понад 33 тисячі гривень спершу з'явиться на Медіа-Версії.

У Чернівцях у Катедральному соборі Успіння Пресвятої Богородиці розпочався проект під назвою “Я був голодний…”, який передбачає безкоштовні гарячі обіди у парафіяльній їдальні.
Як повідомляє Чернівецька єпархія УГКЦ, кожен мирянин має можливість придбати квиток на безкоштовний обід вартістю 50 гривень та подарувати “запрошення на обід” потребуючому.
“Багато з нас зустрічають щоденно на вулицях міста безпритульних, опущених, загнаних на задвірки суспільства людей. Деколи їх простягнута рука чекає від нас подаяння на хліб насущний, проте ми вагаємось, чи справді ця людина потребує хліба, а чи дармових коштів ? Щоб усунути сумнів та заспокоїти сумління – “голодного нагодуйте”, – повідомив керівник проекту, всечесний отець Любомир Іваночко.
Усіх бажаючих пожертвувати допомогу на реалізацію проекту закликають звертатися до Катедрального Собору Успіння Пресвятої Богородиці (м. Чернівці, вул Руська 28).

Запис Проект греко-католицької церкви в Чернівцях: подаруй обід нужденному спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Сім’я Порошенка організувала механізм грошових махінацій на благодійних пожертвуваннях, про це написав на своїй сторінці у ФБ Екс-депутат від Блоку Юлії Тимошенко і екс-заступник Глави Адміністрації Президента часів Януковича:

«Гадаю, я знайшов пояснення, навіщо 17 листопада сім’я Порошенка показала всім вирізаний з картонки купон про нібито виділення музею своєї революції незначної доброчинної допомоги. Здається, ця пафосна дія була спрямована на послаблення іншого інформаційного сигналу, оприлюдненого на три дні раніше, 14 листопада, у авторитетному західному виданні «Luxembourg Herald», коли журналісти звинуватили сім’ю Порошенка у розкраданні доброчинних коштів, призначених для дітей-інвалідів…».

Аби не покладатися на переказ пана Портнова, «Версії» розшукали за його посиланням http://luxherald.com/1459-president-poroshenkos-wife-involved-looting-money-needy-children.html першоджерело – статтю в «Luxembourg Herald». І зробили український переклад для нашого читача:

“Дружина президента Порошенка бере участь у розкраданні коштів нужденних дітей”  

Марина Порошенко, дружина Президента України Петра Порошенка, може брати участь у розкраданні коштів, наданих в рамках міжнародної гуманітарної допомоги Україні з європейських країн і США на підтримку дітей-інвалідів. Про це свідчать матеріали, надані журналістам одним з чиновників міністерства юстиції. Йдеться про десятки чи навіть сотні мільйонів доларів, наданих для дітей-інвалідів  Міжнародним фондом Джорджа Сороса «Відродження».

Механізм «накопичення» досить простий: реєстрація різних благодійних організацій у різних регіонах України із подальшим збиранням пожертвувань, в основному від міжнародних благодійних організацій, волонтерських організацій та окремих осіб.

Цю діяльність патронує Марина Порошенко, дружина Президента, яка особисто «контролює» грошові вливання до цих фондів і бере активну участь у їхніх медіа-акціях. Водночас Ростислав Павленко, заступник голови Адміністрації Президента, відповідає за залучення грошей до цих фейкових фондів. Після презентації «програм допомоги» для ЗМІ гроші з цих фондів переказуються на рахунки комерційних компаній, із офшорними й закритими фондами включно.

Джерело з Міністерства юстиції України надало журналістам пакет документів про діяльність благодійного фонду «Сильна Україна» з Олександром Васильовичем Горобчуком, засновником та директором. Ця людина, ймовірно, є просто номінальним очільником, бо, за відомостями Пенсійного фонду України, він був безробітним від 2011 року.

2016-го Марина Порошенко постійно брала участь у благодійних акціях, організованих благодійним фондом «Сильна Україна» (докладніше тут: http://reporter-ua.com/2016/05/17/291698_supruga-prezidenta-vruchila-televizor-volonteram-soldatskogo-privala) (Як бачимо, йдеться не лише про «дитячі», але й про волонтерські кошти для бійців» – Ред.).

«Порошенко поспішає: військова корупція приносить гроші Порошенку й забирає людські життя, а президент робить вигляд, що він не має нічого спільного з корупцією» – «Frankfurter Allgemeine Zeitung»

Тільки 2016-го «Сильна Україна» взяла участь у багатомільярдних привласненнях. За словами джерела з Мін’юсту, після того, як гроші з фонду виведені, «Сильна Україна» зараз… перебуває в стадії ліквідації. І голова ліквідаційної комісії  – все той же Олександр Васильович Горобчук.

Корупційні дії, здійснені сім’єю Президента України, зараз досліджуються європейськими журналістами. Зокрема, в матеріалі «Frankfurter Allgemeine Zeitung» говориться про те, що «Порошенко поспішає: військова корупція приносить гроші Порошенку й забирає людські життя, а президент робить вигляд, що він не має нічого спільного з корупцією». Головне в цій публікації – роз’яснення німецьким читачам, хто такий «смотрящий», справедливо називаючи одного з партнерів Президента Порошенка цим словом. В Україні «смотрящий» означає, що особа контролює переказ грошей з державного бюджету на офшорні рахунки від імені лідерів країни. Своєю чергою, «Deutsche Welle» зробила сатиричний мультфільм із персонажем, який виглядає як президент України Петро Порошенко.

Крім того, 5 листопада журналісти 67 країн водночас оприлюднили розслідування на підставі документів офшорних юридичних фірм. Матеріали отримали від  анонімних джерел «Suddeutsche Zeitung», яка поділилися інформацією з Міжнародним консорціумом журналістів-розслідувачів із 96 медіа-компаній у цілому світі. Раніше Президент України запевняв, що його офшорна компанія «Prime Asset Partners» була створена для передачі його кондитерського бізнесу «сліпому трасту» (довірчому фондові, посадові особи якого мають право розпоряджатися наданими коштами на свій розсуд – ред.). Проте слідчі вважають, що офшори Порошенкові потрібні для мінімізації податків від продажу продукції «Рошен», а не для «сліпого трасту».

Українські журналісти, їхні європейські колеги та міжнародне співтовариство дивуються, чому Марина Порошенко, дружина Президента, бере участь у крадіжці грошей, призначеної для дітей-інвалідів, коли Петро Порошенко є найбагатшою людиною і має мільярд доларів на офшорах. Дрібничка для Марини Порошенко. Та, мабуть, жодні гроші не є дрібничкою для сім’ї президента. Навіть ті, які пахнуть солдатською кров’ю та горем нужденних дітей».

Запис Благодійність «по-новому»: вкрав у дітей – дав на музей: “Дружина президента Порошенка бере участь у розкраданні коштів нужденних дітей” спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Кілька днів тому на сторінці письменниці Маріанни Гончарової у Фейсбуці з’явилася розповідь про новоселицьку журналістку, вдову й самотню маму першокласниці, Ірину Дячук, яка бореться з важкою формою онкології. Засіб для цього існує: один укол на 28 днів, але вартує одна така ін’єкція 30 тисяч гривень.  

Маріанна Гончарова зробила те, що вміє: у Центральному палаці культури Чернівців провела благодійний творчий вечір, на якому читала прозові твори з нової книжки, що має вийти невдовзі. Мета вечора – дуже конкретна. Окрім пробудження в аудиторії добрих почуттів – вічної мети літератури – пробудити бажання негайно допомогти.

Переможниця Міжнародної Одеської літературної премії ім. Бабеля не відійшла від свого своєрідного погляду на життя і, відповідно, манери написання й виконання і в книзі про кохання, написати яку просили її видавці.

Маріанна зізнається, що спочатку не знала, як взятися до теми, бо «не вміє писати про кохання». Відтак вона, за її власним виразом, «кинула клич» на Фейсбуці – і її дописувачі почали надсилати їй розповіді про власні любовні історії – про коханих, про дітей, про бітьків, про тварин… Так народилися «Маленькие истории о большой любви». Одні – повновагові оповідання, інші – мініатюри, навіть з кількох рядків. Дивне відчуття: схоже, присутні на вечорі, як і сама авторка, вкотре прониклися тією багатогранністю й багатоликістю любові, яку дарувала їм Маріанна Гончарова, не припиняючи дякувати усім, хто прийшов на цей вечір, бо це не для неї – для Ірини Дячук…

Лариса ХОМИЧ, «Версії»

P.S. На вечорі Маріанни Гончарової 17 жовтня зібрано 7 302 гривні.

Номер карти у Приватбанку для охочих допомогти Ірині Дячук: 5168 7572 7661 0609

Запис «Маленькі історії про велике кохання» від Маріанни Гончарової мають врятувати життя людині спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Благодійниця Марта Левченко оголошує збір іграшок та солодощів для бідних діток. Волонтерка пропонує усім небайдужим, купуючи подарунки своїм діткам, купити ще один для малечі у найвіддаленіших куточках України. Благодійниця мріє цьогоріч зібрати для бідних діток 1000 подарунків. Перед Новорічними святами вона збирається в поїздку до дітей, які долають кілометри до школи через гори і сніги, до дітей, у яких нема батьків і які живуть далеко за межею бідності, до дітей, які борються із страшними хворобами, не виходячи із лікарняних палат місяцями.

Реквізити: Карта Приватбанку: 5168 7555 2562 7598 Левченко Марта
PayPal: для подарунків
Kidsfutureukraine@gmail.com
Банківські реквізити: ЧОБО «Майбутнє України»
п/р 26000347976 в ЧОД АТ «Райффайзен Банк Аваль»,
МФО 380805, Код ЭДРПОУ 37830229.

Призначення платежу: Благодійна допомога

Запис У Чернівцях збирають новорічні подарунки для найбідніших діток України спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Благодійний вечір відбудеться 1 грудня у проиміщенні комплексу «Георг Палац» (вул. Івана Богуна, 24). У програмі – демонстрація і виставка-продаж дизайнерського одягу, товарів від брендових магазинів; розіграш призів серед гостей, фуршет.

Початок о 20 год., вхід – за благодійними внесками.

Запис Буковинців закликають стати благодійниками для онкохворого хлопчика спершу з'явиться на Медіа-Версії.

Програма фестивалю була досить насиченою. Спочатку всіх його учасників і гостей привітали невеличким концертом місцеві вокалісти й танцюристи, а далі вони знайомилися з виставкою робіт гуртківців, розгорнутою в рамках фестивалю.

Майстер–клас від коболчинського гончара Івана Гончара

Відбувся також благодійний ярмарок, на якому юні майстри збирали кошти на операцію дитині однієї з родин садгірських педагогів.

Нове життя старих речей. Спробуйте, у вас теж вийде…

Неймовірне зацікавив усіх присутніх майстер-клас народного умільця, члена Національної спілки майстрів народного мистецтва України, заслуженого працівника культури України, директора Сокирянського районного музею кераміки в селі Коболчин Івана Гончара. Із неприхованим захопленням і діти, і дорослі спостерігали, як з грудки глини народжуються то горщик для квітів, то невеличка миска. А потім усі охочі мали змогу потренуватися у ліпленні півника.

Ярослав ВОЛОЩУК, член НСЖУ, фото автора

Запис На «Садгірських коралях» фантазували та реалізували спершу з'явиться на Медіа-Версії.