До кав’ярні, в якій ми домовилися зустрітися, Олена СКРИПНИК під’їжджає на власній автівці. Її зустрічає молодий чоловік і проводжає до столика. Із щирою посмішкою вона розповідає про захоплення свого життя – танці. Ще кілька років тому, коли Олена виходила на сцену, зал стоячи аплодував їй. Нині у неї десятки учнів, про яких говорить без упину. Та коли пригадує 2008 рік, голос різко зривається, а очі сповнюються слізьми. Тоді їй довелося заново вчитися танцювати, навіть більше – ходити. Бо у страшній аварії дівчина втратила ногу.
бальні танці
2 записи
У кожного своя доля. Знати б лише одразу – яка. А то як буває: продзеленчить останній дзвіночок, уже ніби й треба визначитися з професійною дорогою та життєвими пріоритетами. Та ні тобі віщих натяків і доленосних знаків, ні талантів якихось особливих. Що тоді робити, куди подітися? Рвати на собі останню сорочину […]