Ситий голодному не товариш: за «європейськими» тарифами потягнуться «європейські» зарплати міністрів і парламентарів
Кілька слів про те, як український прем’єр Володимир Гройсман дбає про добробут чиновників і депутатів, геть забувши про того, хто є джерелом влади, – український народ.
Цими днями наш прем’єр прохопився про те, якими мають бути зарплати чиновників. І бачення Гройсмана не просто захоплює дух, а збиває з ніг та з пантелику своєю нахабністю: «Я можу назвати будь-яку цифру, але ви подивіться на європейські країни. І ви побачите, що там місячна зарплата чиновника високого рангу складає 3, а десь і 5 тисяч євро. Депутат європарламенту загалом отримує 9 тисяч євро».
Як ви гадаєте, на кого розрахований цей меседж? На людей, які ніколи не вмикають мізки.
Адже у Європі, як відомо, і середній громадянин отримує 2-3 тисячі євро. Бо у цивілізованих країнах зарплата навіть президента не може бути більшою за 3 чи максимум 5 середніх зарплат громадян. Натомість в олігархічній Україні ножиці між зарплатами простих громадян і можновладців просто відбирають мову: різниця між їхніми й нашими доходами – у 10, 100, 1000 і більше разів. Порівняйте нашу «мінімалку» в тисячу з невеличким хвостиком і зарплатню майже під мільйон, що її отримують деякі можновладці в Україні. Добре, якби йшлося про власних едісонів, білгейтсів чи цукебергів.
Але ж таку зарплатню мають, як правило, злодії та ті, хто розвалив українську економіку.
Найвищі зарплати європарламентарів же лише утричі вищі за середньоєвропейську. Тож, коли підрахувати, якою мала би бути зарплата вітчизняного чиновника від середньої зарплатні в Україні 4,5 тис. гривень, то «красна» ціна наших нардепів – 13,5 тис. грн. Але знову ж таки: чому ми їх порівнюємо з членами європарламенту, а не з німецькими, французькими чи італійськими парламентаріями, які отримують утричі менше.
Було б справедливіше, якби українські нардепи отримували 4,5 тисячі. Та, швидше, і це для них забагато. Бо за злодійські наміри та дії треба карати, а не заохочувати. А вони щойно заскочили у депутатські крісла, як одразу ж підняли комунальні тарифи, зробивши їх шалено неадекватними! Хоча достатньо було б лише трохи менше красти.
До слова, економічно обґрунтовувати ціни на газ, світло, воду тощо ніхто не збирається.
Навіщо? Народ і так усе це проковтне – не подавиться А їхні псевдореформи та постійні «покращення» спричиняють лише нудоту і нічого більше. Ніхто зі зверхників не бере до уваги, що функціонують вони у країні з розваленою економікою, де практично відсутня держава, а більша половина злиденного населення перебуває за межею бідності.
Стосовно ж професійності українських чиновників, про яку теж згадував Гройсман, то це окрема бесіда. Спочатку мені хотілося реготати: хіба можна говорити про професійність людей, які розвалюють країну? Та згодом, поміркувавши, зрозуміла, що вони й насправді профі: їм удається дурити й обкручувати народ, оббирати його до нитки та безмежно збагачуватися за рахунок держави, тобто нас із вами. Це у них виходить блискуче! Ось тільки цими днями парламентарі «прокотили» законопроект, який установлює відповідальність для злодіїв у законі. Та ще разом із «антизлодійським» законопроектом ВРУ відхилила ще законопроект, який підвищує відповідальність за контрабанду, зокрема алкоголю й цигарок. Що це взагалі таке? А саме те, про що ви подумали… Бандитський парламент – пробандитські закони?
І дбають вони за себе, за рідних, грамотно, системно і навіть, я б сказала, несамовито. А коли ж ми почнемо думати за себе та своїх дітей?! Чи не пора вже й порозумнішати?!.
Людмила ЧЕРЕДАРИК
