Чому екс-президента Грузії затримали, а потім відпустили?
«Півфейсбука дивується, що СБУ зняла Саакашвілі з даху, але зрештою змушена була відпустити. А що тут такого? Коли поліція, скажімо, знімає з дерев котиків, вона ж їх теж відпускає!» Так з гумором журналіст Юрко Космина описав сьогоднішні події.
Цирк з затриманням Михайла Саакашвілі продовжив низку бурхливих подій останніх тижнів – війну між правоохоронними органами з викриттям таємних агентів, марш за імпічмент та блокування активістами телеканалу «Ньюсван», який активно висвітлював протести на «Міхомайдані». Вранці 5 грудня правоохоронці нагрянули з обшуками у київську квартиру Саакашвілі на вулиці Костьольній, оренда якої, за даними ЗМІ, обходиться в $6 тисяч на місяць.
Після тривалої пригоди Міхо на даху СБУ таки спустила політика на землю та затримала його в рамках розслідування Генпрокуратурою кримінального провадження. Саакашвілі підозрюється у злочині за ч. 1 ст. 256 Кримінального кодексу. Йдеться про «заздалегідь не обіцяне сприяння учасникам злочинних організацій та укриття їх злочинної діяльності шляхом надання приміщень, сховищ, транспортних засобів, інформації, документів, технічних пристроїв, грошей, цінних паперів, а також заздалегідь не обіцяне здійснення інших дій по створенню умов, які сприяють їх злочинній діяльності». Це правопорушення карається позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років.
Щоправда, доправити Саакашвілі у призначене місце спецназу не вдалося – натовп прихильників, який швидко збігся захищати їхнього кумира, заблокував мікроавтобус і протягом двох годин не пропускав його. При цьому правоохоронці вели себе досить пасивно. Згодом у автобуса просто відірвали двері та буквально витягли звідти затриманого. Натхнений натовп з Саакашвілі на чолі, у якого бовталися наручники на одній руці, рушив до Верховної Ради.
Лідер протесту заявив, що всі звинувачення на його адресу – фейк, та почав вимагати відставки керівництва ГПУ та СБУ. Політик закликав всіх під Верховну Раду: «Ми повинні сьогодні зібратися тут – мирно, спокійно – і сказати парламенту: вистачить! Банду геть! Імпічмент!» Власне, цей набір гасел звучить від Саакашвілі регулярно, але тепер він знаходиться в Україні у статусі підозрюваного. І звинувачення досить серйозні – Саакашвілі закидають отримання грошей на його акції від оточення Януковича, а саме від Сергія Курченка, та співпрацю з «іншими членами злочинної організації, безпосередньо пов’язаної з ФСБ РФ».
Поки автобус з Саакашвілі намагався прорватись через оточення його фанів, генпрокурор Юрій Луценко давав прес-конференцію, на якій показав кіно з прослуховуванням розмов керівника київської організації «Руху нових сил» Северіона Дангадзе, який був затриманий напередодні, та неназваної довіреної особи Курченка. З цієї аж надто відвертої як для відкритого ефіру розмови витікає, що зазначені персонажі обговорювали між собою фінансування акцій протесту в Києві.
Сторони всерйоз обговорюють захоплення Верховної Ради та влади в українській столиці і подальші преференції, які отримає спонсор цієї «заворушки». Причому деякі побажання Курченка змушують сумніватись або в його адекватності, або ж в автентичності оприлюднених записів. Якщо повернення у власність конфіскованого Одеського нафтопереробного заводу ще якось можна зрозуміти, то «захоплення Харкова» та організація такого ж красивого прориву кордону, як був у Саакашвілі, виглядають зовсім відірваними від реальності. «Замовник» готовий надавати фінансування під красиву картинку, але в голосі, схожому на голос Дангадзе, багато розчарування і песимізму. «Люди-імпотенти», «Київ спить», «радості ніякої» – не дуже натхненно звітує виконавець перед своїм куратором, який дорікає відсутністю у протестувальників чіткого плану. З цієї ж розмови можна дізнатись, що організація прориву Саакашвілі кордону коштувала $300 тисяч. Також обговорюються прайси на організацію наметового містечка під Радою.
І це ще не все. Прокуратура прокрутила і безпосередньо розмову Саакашвілі з Курченком.
Останній прямим текстом заявляє, що в нього є бізнес в Україні і доступ до різних кабінетів в Росії. Колишній гаманець Януковича каже нібито Саакашвілі про зацікавленість «побудувати якусь таку історію довгу» з ним. Нібито Саакашвілі ж радить Курченку обговорити це з «нашим другом». Сторони домовляються, що до Курченка згодом буде відправлена довірена особа, через яку надалі буде вестись комунікація. Окрім аудіорозмов, Луценко продемонстрував кадри передачі коштів в автомобілі, які були зняті камерою, встановленою на посереднику. Всього ГПУ зафіксувала отримання оточенням Саакашвілі близько $0,5 млн. Якщо це дійсно так, то можна сказати, що підприємливі грузини неслабо «розвели на бабло» нарцисичного Курченка, навіть нічого йому не пообіцявши натомість.
Але в прокуратурі впевнені, що зірвали страшенну змову. «Ми змогли усунути небезпеку розвитку силового сценарію, – заявив Луценко. – Думаю, що спецслужбам треба подякувати за спокій на вулицях Києва і нейтралізацію московського плану «руської зими» у Києві. Хочу підкреслити, що це лише одна частина цього плану. Можу сьогодні проанонсувати, що далі буде. Інші відомі на всю Україну українські політики, також вв’язалися в ще більш небезпечні ігри і ми обов’язково доповімо суспільству і про них». Пізніше ті самі матюкливі «плівки» Луценко продемонстрував депутатам прямо у Раді зі своїми коментарями.
Депутат Михайло Добкін вже заявив, що голос на «плівках» не схожий на голос Курченка, і, звісно, Саакашвілі буде й надалі притримуватись версії, що всі оприлюднені розмови – фейк. Тим більше сам він ще тиждень тому заявляв, що СБУ запросило зразки його голосу для фальсифікації аудіозаписів і подальшого арешту, тож про такий сценарій зацікавленим сторонам було відомо заздалегідь. Власне, Саакашвілі зараз нагадує, що знав про цю провокацію, тобто, за його версією, викладені розмови змонтовані. Хоча в нещодавньому інтерв’ю-застіллі, записаному журналісткою Крюковою у ресторані, Саакашвілі зізнався, що в нього нема особистих проблем ні з ким з олігархів: «Хай віддадуть свої гроші і йдуть на всі чотири сторони». А про те, що протести можуть мати фінансування «з-за поребрика», непрямо говорить той факт, що головними «інформспонсорами» Саакашвілі-party були телеканал «Ньюсван» та видання «Страна.юа», які часто ловлять на проросійській позиції.
Відкрите провадження стане ще одним в букеті справ, які відкриті на Саакашвілі в Грузії. В Україні навіть був створений сайт «Стоп Саакашвілі», у якому розміщений перелік справ із супровідними документами, які були порушені проти екс-президента Грузії на його батьківщині. Але поки про його екстрадицію мова не йде.
Із репресіями Саакашвілі влада, на перший погляд, діє нелогічно: той же Дангадзе на «плівках Луценка» жаліється, що протест видихається и втрачає сенс. Зараз же з Саакашвілі ліплять жертву режиму і надають його акціям друге дихання. З іншого боку, історією з Курченком влада хоче вдарити по іміджу Саакашвілі та його соратників, але, як показав сьогоднішній день, на ядерних прихильників Міхо такі звинувачення не дуже впливають, вони владі просто не вірять. Тим більше завжди можна задатись питанням, чому нібито за співпрацю з Москвою гноблять «борця з Путіним» Саакашвілі, а не, скажімо, Вадима Новинського, який в ефірах російських телеканалів розповідає про жахи нинішнього українського режиму?
Існує і аж надто конспірологічна теорія: Банкова та дещо неадекватний Саакашвілі діють в дуеті, каналізуючи протестні настрої та маргіналізуючи цим балаганом саму ідею нового Майдану. Тоді роздмухування цієї історії на руку усім сторонам конфлікту – пригоди Міхо заглушать прийняття бюджету, заплановане на цей четвер.
Сама ситуація з «затриманням» Саакашвілі виглядає абсурдно: одного разу він вже пошив правоохоронців в дурні, коли проривав кордон. А зараз взагалі фактично втік з-під варти. Але провадження щодо нього вже відкрите і доставляти його до суду будуть в будь-якому випадку, інакше це створить дивний і небезпечний прецедент. Луценко запросив Саакашвілі добровільно прийти завтра до слідчого. Прокуратура клопотатиме про його домашній арешт. А на 9 грудня запланована нова акція прихильників Саакашвілі вже на Майдані Незалежності. Шоу триває.
За матеріалами інтернет-видання “Вголос”
