Медик. Освітянин. Судмедексперт. Науковець.

Він дружив з Івасюком та Яремчуком і сказав усю правду про алопецію. Твердий характер – козир Віктора Бачинського

Віктор БАЧИНСЬКИЙ – кандидат у народні депутати Верховної Ради України по 201-му Чернівецькому виборчому округу

«Шлях людських доль незбагненний… Хіба ж я міг знати у ті часи, що мої товариші Володимир Івасюк та Назарій Яремчук стануть тими, ким стали, –легендою».

Буковинець Віктор Бачинський, який усе своє свідоме життя прожив у Чернівцях, народився в селі Комарно Городоцького району Львівської області в родині сільських інтелігентів. Його батько – Теодос Антонович Бачинський – протягом життя вчився сам, тому прагнув дати добру освіту й своїм синам. Саме тому записав Віктора до Стрийської середньої школи.
1959 року Віктор пішов до першого класу. Щоби вчасно потрапити до школи, вставав о 5-ій ранку, бо о 5.40 уже відходив автобус на Стрий.
– Я приїжджав за 2 години до початку занять. Інколи доробляв уроки, а частенько й засинав за партою. Чому так рано приїздив? Адже автобус на Стрий був й о 7.30. Та ним добиралися на ринок мішочники, тож сісти на нього я просто не міг – мене розчавили б, – пригадує ті часи Віктор Тодосович. – А вчився завжди на відмінно. Ще й у дитячій спортивній школі волейболом займався. Згодом тренувався у відомого чернівецького волейбольного наставника Петра Раци.
Після закінчення десятирічки Віктор не одразу поступив до вишу – не стало одного балу. Повернувся додому і рік пропрацював слюсарем на ремонтно-тракторній станції. Наступного, 1970 року, знову поїхав до Чернівців, бо в Чернівецькому медінституті був найменший конкурс на одне місце – лише 12 абітурієнтів, тоді як у Львові доходило до 15-18-ти.

Удень навчався, ввечері грав на танцях, уночі працював фельдшером на «швидкій», а ще грав за студентську волейбольну команду

Студентські роки, як правило, стають стартовим майданчиком для майбутнього. Наразі насиченість студентського життя Віктора Бачинського просто вражає. Він одразу ж записується до гуртка судової медицини. Навчаючись на третьому курсі, влаштовується фельдшером на станцію швидкої медичної допомоги. Працює тільки в нічні зміни, бо вдень навчається. Занять ніколи не пропускав. А вечорами ще й грав на танцях.
– Я виріс на композиціях гурту «Beatles», на «бітлах», як тоді казали. Вони були моїми кумирами, – зізнається Віктор Тодосович. – Дотепер маю всі їхні записи, та й зіграти на гітарі можу будь-яку їхню мелодію.
Починав грати на гітарі Віктор ще у Стрию в ансамблі «Анаконда». Його напарниками були відомі нині звукорежисер Леонтій Бебешко, відомий у театральному світі як Левко Дурко, та його брат, продюсер популярної телевізійної передачі «Шанс» Володимир Бебешко.

У Чернівцях протягом трьох років грав на ритм-гітарі медінститутського ВІА (вокально-інструментального ансамблю – так тоді називалися групи) «Ятрос». Нині у Чернівцях із 5-ти учасників мешкають та працюють троє – Олександр Крупник, лікар-андролог обласного діагностичного центру, Микола Михайлов, який створив фармацевтичну мережу «Вако», і Віктор Бачинський.

Акомпонував Володі Івасюку в Колонному залі Дому Союзів і дружив з Назарієм Яремчуком

– Шлях людських доль незбагненний, – говорить Віктор Бачинський. – Хіба ж я міг знати в ті часи, що мої товариші Володимир Івасюк та Назарій Яремчук стануть тими, ким стали, – легендою.
Прикметно, що коли Володимир Івасюк виконував свою знамениту «Червону руту» в Колонному залі Дому Союзів, Віктор Бачинський акомпанував йому разом з ансамблем.
– Після 5-ого курсу Володя Івасюк залишив медінститут і вступив до Львівської консерваторії, – відтоді наші шляхи розійшлися. Та саме тоді я затоваришував з Назарієм Яремчуком, – розповідає Віктор Теодосович. – Улітку ми завжди грали в студентському таборі медінституту, що в Репужинцях на березі Дністра. А поруч розташовувався студентський табір університету, де на вечорах завжди грав ансамль Яремчука. Тож ми з ними постійно обмінювалися аудиторією. Вони грали медикам, а ми – університетським. Відтоді я постійно спілкувався з Назаром, бо мали багато спільних інтересів, насамперед, музичних.

Завдяки щасливому випадку патологоанатом став судмедекспертом

1976 року Віктор Бачинський закінчив медичний інститут і пішов до міської прозектури інтерном-патологоанатомом, бо тоді в Чернівцях ще не було інтернатури із судової медицини. Врешті, після 4 років роботи в патанатомії один-єдиний день кардинально змінив долю героя нашої розповіді. Він пригадує:
– Під час з’їзду патологоанатомів, який відбувався у Чернівцях, міська прозектура влаштувала день відвідувань. Як тепер кажуть – день відкритих дверей. Саме на розтин, який я тоді виконував, завітав професор Зербіно – відомий спеціаліст зі Львова. Коли він дізнався, що я родом зі Стрия, – щоправда, перед цим поспосерігавши за моєю роботою, – то запропонував мені йти до нього в аспірантуру. Проте, керівництво Чернівецького медінституту було проти відтоку кадрів і мені запропоновали аспірантуру з судової медицини. Завдяки такому щасливому збігу обставин я став займатися справою, яка мене найбільше захоплювала. 1982-го, по закінченню аспрантури, я став асистентом кафедри судової медицини.

У сечі дітей з облисінням, хворих на ХЕІ, чернівецькі судмедексперти виявили у сухому залишку гідразин – складову ракетного палива

1986-го Віктора Бачинського призначають начальником обласного бюро судово-медичної експертизи. Тоді йому було лише 34 роки – він став наймолодшим головним обласним судмедекспертом України.
– Відтоді й до сьогодні пережив 12 обласних прокурорів, – посміхається. – Силу та впевненість мені дають знання, досвід і мій твердий характер. Мене важко залякати. А ще – я ніколи не роблю, як би це правильно сказати, жодних рухів на догодження. Це просто не в моєму характері.
Та не пройде й трьох років після призначення на посаду, як над Віктором Теодосовичем зависне меч звільнення, яке могло у подальшому повністю перекреслити його кар’єру, причому – назавжди. Сталося це 1989 року, 19 лютого. Бачинський добре пам’ятає той день. Та спочатку трохи історії.
1 серпня 1988 року педіатри Чернівців зафіксували перших маленьких пацієнтів, у яких з невідомих причин випадало все волосся на голові. Потім у цих діток виникли зоогалюцінації, в деяких дуже постраждала печінка, в інших – дихальні шляхи, а в усіх – центральна нервова система. Та лише після 15 вересня чутки про невідому чернівецьку хворобу досягли вух представників окремих місцевих ЗМІ. Зокрема, журналістка Людмила Чередарик підготувала публікацію, яку цензура зняла її з газетної шпальти. А невдовзі до Чернівців зателефонували з Москви, з газети «Комсосмольская правда» – і підготовлена до друку публікація з’явилася в центральній газеті. Але з коментарем учених: мовляв, на Буковині пройшли кислотні дощі й тотальна алопеція (облисіння) дітей є її наслідком. Однак ця версія не протрималася й двох тижнів, оскільки ситуація ставала все загрозливішою. У Черніцях розпочалася паніка: батьки почали вивозити дітей за межі міста, а влада попервах забороняла це робити. До Чернівців прибували численні комісії, які змінювали одна одну, аж доки не почала працювати постійна державна комісія. Всі лабораторії міста виконували найрізноманітніші аналізи.
І ось 19 лютого 1989 року обласний судмедексперт Бачинський підписав висновки щодо аналізу сечі перших п’ яти дітей, найбільш уражених невідомим чинником. У документі йшлося про те, що сухий залишок, виділений із сечі, є ні чим іншим, як неорганічною сполукою – гідразином, складовою ракетного палива. Приховувати цю інформацію від громадськості Віктор Бачинський не став. Він дав інтерв’ю журналістам, і ця версія один до одного співпала з незалежним журалістським розслідуванням нині покійного історика Віктора Фреліха (його отруїли 1995 року) та журналістки Людмили Чередарик.
І тут Віктор Теодосович відчув на собі потужний удар системи. Заступник міністра охорони здоров’я товаришка Разумєєва поставила питання про зняття Бачинського з посади. Та йому вистачило характеру захистити свою позицію і довести свою правоту. Хоча тоді чимало людей позбулися своїх посад, а деякі, навпаки, зробили добрий старт.
– Мене врятувало те, що моя професійна підготовка та авторитет у царині судово-медичної експертизи ні в кого не піддавалася сумніву,– каже п. Віктор. – Та все ж без учнів професора Шупика, відомого українського корифея судової медицини, мені була б, напевно, кришка. Вони захистили й відстояли мене. А тепер ось я входжу до складу спеціалізованої вченої ради із захисту кадидатських і докторських дисертацій при Національній медичній академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика.
Прикметно, що торік померла перша людина, яка стала інвалідом після того, як у дитинстві перехворіла на ХЕІ – хімічну екзогенну інтоксикацію – так тоді назвали першу екологічно залежну недугу. І в ЗМІ – тепер уже не тільки в пресі, але й на телебаченні – знову заговорили про чернівецьку алопецію. На цьому тлі навіть виник скандал – та це тема окремої розмови.

За 2 роки перебування на посаді начальника управління оновив машинний парк «Швидкої»

Лише 2 роки – від 2003 до 2005-го – Віктор Теодосович працював начальником управління охорони здоров’я Чернівецької облдержадміністрації, але встиг за цей час дуже багато. Як справжній господарник, він одразу ж проалізував матеріальну базу медичної галузі області і побачив дуже сумну картину:
– Провівши інвентаризацію галузі, я з’ясував, наприклад, що від 1991-го до 2003-го року Буковина отримала лише 8 спеціалізованих автомобілів швидкої допомоги. Мені ж удалося закупити для області за цих два роки 47 карет швидкої допомоги. Хоча облрада виділила тоді лише 1 млн. гривень. Решту 12,5 мільйонів «вибив» через міністерство. А ще за час перебування на посаді встиг побудувати низку лікувальних закладів, зокрема, Сокирянську та Герцаївську центральні районні лікарні. Та це лише незначна частина зробленого.
2011-го за сприяння Бачинського була створена кафедра судової медицини та медичного правознавства БДМУ, яку він і очолив.

«Альфа» та «Беркут» охороняли голову експертної комісії з кримінальної справи щодо загибелі Чорновола та його сім’ю протягом півроку вдень і вночі.

Цими днями відбулося перше судове слухання справи за фактом загибелі В’ячеслава Чорновола. Ухвалою Генеральної прокуратури саме наш Бачинський був призначений головою експертної комісії, яка проводила численні експертизи в процесі провадження цієї кримінальної справи.
– Сам факт і характер проведення експертизи були настільки засекречені, що півроку охоронці з підрозділів «Альфа» СБУ та «Беркут» МВС цілодобово охороняли мене, мою сім’ю та всіх членів комісії з їхніми сім’ями, – розповідає наш краянин. – Про нюанси справи українці невдовзі довідаються, бо вже почалися судові слухання.
Насамкінець поцікавилися у Віктора Теодосовича, чому він раптом вирішив іти до Верховної Ради?
– Не раптом, – наголосив він. – Це рішення є логічним продовженням усього мого життя. Я людина небайдужа і не можу спостерігати, як нищиться нація – регресуючий стан її здоров’я мене морально просто вбиває. Тому, доки ми ще не перетнули так званої точки неповернення, треба негайно діяти. Як медик та освітянин з багаторічним досвідом роботи, зрештою, як керівник, господарник і науковець, я знаю як важелями законододавчої влади підняти на вищий щабель добробут, культуру, освіченість, натхненність до праці, злагоду, толерантність, людяність у суспільстві, а також професіоналізм, чесність і порядність у всіх гілках влади в Україні.

Людмила ЛЕБЕДИНСЬКА, «Версії»

Віктор БАЧИНСЬКИЙ – кандидат у народні депутати Верховної Ради України по 201 Чернівецькому виборчому округу

Віктор Теодосович БАЧИНСЬКИЙ – начальник Чернівецького обласного бюро судово-медичної експертизи, професор, доктор медичних наук, заслужений лікар України.
Автор більше 150 наукових праць, співавтор 6 монографій, 5 навчально-методичних посібників, 10 деклараційних патентів на винаходи. Підготував 5 кандидатів медичних наук.
Нагороджений численними медалями та орденом Агапіта Печерського ІІ ступеня.