У славному шахтарському краї колись народилося прислів’я: «Донбас порожняк нє гоніт». Донедавна цей улюблений вираз гірняків та залізничників ще використовувався. Доки невиразними були наслідки «донецького» панування у масштабах усієї України. Нині прислів’я не почуєш. Всі вже побачили, що з Донбасу прикотив справжній порожняк, наробивши грюкоту на всю державу. Гримить він і нині, повзе потихеньку до сортувальної станції під назвою «Осінні парламентські вибори».
Швидше за все на ній не просто загальмує, а змушений буде відправитися на відстій – якщо так вирішать виборці.
А машиністам паровозу зовсім не хочеться потрапити до тупика, де їм «світить» лише відставка, а то й серйозні «розбори» з переможцями виборів. Тож і примушують вони своїх кочегарів розводити пару, кидаючи у палаюче жерло усе більше палива. Тиск у котлі постійно зростає, але пара не стільки крутить колеса, скільки виривається через гудок.
Помічники машиніста написали для гудка нову мелодію, солодку і водночас бадьору. Вона наповнена новими обіцянками і покликана підняти настрій стареньких пенсіонерів. Почувши її, дідусі й бабусі відразу ж повинні повірити у зростання своїх пенсій, «покращення життя вже сьогодні».
Але чомусь масового оптимізму те гудіння не викликає. Навпаки, люди згадали інший порожняк, який під червоним прапором гудів: «Наш паровоз впєрьод лєті, в коммунє остановка». Летів, летів, аж врешті розлетівся на друзки. Його розтягли, приватизували, продали. З того металобрухту склепали локомотив нинішнього порожняка і запустили його тим же маршрутом. Гудить він чи не голосніше свого попередника, а повзе ледь-ледь. Паралельною магістраллю до Європи проносяться швидкісні експреси, залишивши порожняк далеко позаду. Даремно його машиністи розраховують на якийсь ривок. Його не буде, бо вся пара йде в гудок. Як у старого паровоза, що так і не доїхав до омріяної «комуни»…
