Головна причина політичної кризи, в яку все більше занурюється Україна, – нездатність влади впоратися із викликами, з якими стикається держава.
Влада опинилася у ситуації, коли вона не в змозі вести діалог не лише з політичними силами, а й із суспільством. Опитування громадської думки показують, що влада втрачає лідерські позиції в оцінках громадян. У принципі з цим можна було б змиритися в умовах зростання економіки та стабільної соціальної ситуації. Але в умовах війни та тотальної соціально-економічної кризи втрата владою дієздатності може призвести до непоправних наслідків. Бо будь-яка необережна дія влади може спровокувати некеровану реакцію.
Люди й раніше знали, що влада непрофесійна, але були готові заплющити на це очі. Однак тепер на власному досвіді щодня переконуються у тому, що безпорадність влади несе загрозу не лише добробуту, а й здоров’ю та навіть життю. Уряд, що спочатку віддалено нагадував «команду однодумців», дедалі «атомізується». Керівники міністерств перманентно потрапляють у скандали або діють «на своїй хвилі»
Як наслідок – довіра до влади падає, зростає невдоволення та роздратування – ідеальне середовище для політичної кризи. Влада не хоче це визнавати, але розуміє, що криза довіри існує та поглиблюється. Однак і з кріслами розлучатися не хоче. Звідси спроби «закритися», щоби не чути невдоволення людей, перекрити невиконання попередніх обіцянок новими, перекладання відповідальності «на когось іншого». За останні кілька тижнів прикладів цього було надміру.
Проте політична гризня, закулісні торги та гарячкове перетягування каната не мають нічого спільного із вирішенням проблем держави, проблем людей. Ситуація в країні вимагає якісно іншої політики та стратегії дій. Щодня ми бачимо телевізійних політиків, але критикуючи, вони практично нічого не пропонують. Винятком є Юлія Тимошенко, яка вимагає від влади вести з людьми правдиву, дорослу розмову про те, що відбувається і що сьогодні треба робити.
Вказує лідер «Батьківщини» та на головні ризики, з якими стикається країна:
По-перше, це енергетична криза, що насувається внаслідок злочинної бездіяльності влади, яка не створила запасів газу і вугілля влітку, коли ціни були максимально низькими. Як наслідок – зростання цін, і його перекладають на громадян
По-друге, поглиблення економічної кризи, спричиненої посиленням тиску на малий та середній бізнес, з якого намагаються витягнути останнє, щоб заткнути дірки в бюджеті.
По-третє, зростання бідності не лише тих, хто не може подбати про себе, а й працюючих українців. Це не лише принизливо для самих людей, а й тягне економіку на дно. Оскільки економічне зростання неможливе без платоспроможного внутрішнього попиту.
При цьому Юлія Тимошенко не обмежується констатацією діагнозу, вона пропонує спосіб лікування – чіткий, покроковий план дій щодо кожного конкретного питання. Власне, позиції цього плану вже не раз були озвучені у виступах Тимошенко на погоджувальних радах, з трибуни Ради, в ефірах ТБ.
І цей план – реальна альтернатива бездіяльності та безпорадності влади,
У цьому ключова відмінність від численних критиків влади, які не дають відповіді на питання «що робити?».
