Знайомтеся: Даринка , 13 років, семикласниця. Танцює від трьох років, разом з шкільним гуртком брала участь у різноманітних конкурсах, їздила на змагання до Львова, її світле личко дивиться з рекламного календарика гуртка. Мріє співати (має спадкові здібності), вишиває, малює ескізи одягу, сама собі робить розкішні зачіски. Вправно працює з комп’ютером. Надзвичайно енергійна, обдарована й позитивна дитина. Та весь позитив затьмарений діагнозом: двобічна нейросенсорна глухота. Це означає, що відсоток збереженого слуху наближається до нуля…
Захворювання в Даринки не вроджене: далася взнаки травма при народженні. Коли дитині було 3-4 місяці, батьки помітили, що вона зовсім не реагує на різкі раптові звуки. Звернулися до лікарів, пізніше під загальним наркозом зробили аудіограму і з’ясували, що серйозно пошкоджений слуховий нерв. Але тогочасна медицина не знала виходу з таких складних ситуацій. І почалися довгі роки адаптації дівчинки до світу звуків. Слухові апарати геть не допомагали: залишки слуху були занадто малі.
Коли Даринці виповнилося три роки, батьки переїхали з села, де жили, до Чернівців, щоби забезпечити дитині повноцінний розвиток. Пішла тут до спецшколи-інтернату № 1 для глухих дітей. Мова жестів, танці лише під ритм без музики, постановка вимови, навчання артикуляції звуків… Щодня після уроків – додому, як зі звичайної школи, щоби не почувалася покинутою чи обділеною батьківською любов’ю.
Згодом турбота за дівчинку лягла цілком на плечі її мами Галини: Даринчин тато помер. Життя на зйомних квартирах із малою дитиною було не надто стабільним, тож Галина купила квартиру в кредит, який справно виплачує вже 3 роки. Попереду – ще мінімум 6 років кредиту, аж тут з’явилася надія на одужання Даринки: столичні лікарі освоїли так звану кохлеарну імплантацію. Це операція, при якій до вуха вживлюється чіп – замінник природного нерва. Це лише початок лікування, лише п’ята частина успіху – але найнеобхідніша! Після неї має розпочатися трирічний курс інтенсивної реабілітації, та це вже завдання родини і сурдопедагогів. Вартість самого чіпа – близько 35 тисяч євро, а ще ж дорогою є власне й операція.
Родині таку суму не здолати, але спільно можна перервати ланцюжок Даринчиних обмежень. Адже її захворювання – набуте, не спадкове, тож у неї можуть бути абсолютно здорові діти. Якщо вона знайде пару зі світу звуків. А це можливе, тільки якщо вона потрапить сюди, до нас, у країну тих, хто чує…
Діти без слуху живуть у замкнутому середовищі тиші. Зв’язок з «озвученим» життям вони мають доти, доки живі їхні батьки, які чують. Навіть банальний похід до крамниці чи лікарні – проблематичний.
Коли це неминуче – треба допомагати, виходячи від неминучості. Коли ж цього можна позбутися, треба зробити все, щоб усунути проблему, яка ламає майбутнє.
Майбутнє цієї дитини ми можемо створити разом. Кожна переказана для неї копійка наближає Даринку до повноцінного життя.
Довідка:
■ Кохлеарна імплантація – єдина високотехнологічна система заходів і технічних пристроїв, спрямована на відновлення відсутнього фізичного слуху в людини. У системі заходів з кохлеарної імплантації задіяні спеціалісти різного профілю (сурдопедагоги, психологи, сурдологи, аудіологи, оториналарингологи), робота яких неможлива одне без одного і спрямована на відновлення слуху у людини.
■ Кохлеарний імплантат – це медичний високотехнологічний електронний пристрій. Він складається з корпусу та ланцюжка електродів. Функція кохлеарного імплантату полягає у стимуляції електричними імпульсами волокон слухового нерву в равлику. У світі станом на 2002 рік понад 40 тис. осіб носять кохлеарні імплантати, половина з них – діти.
■ Щороку в світі здійснюють 4 тис. кохлеарних імплантацій.
■ У США щороку понад 2000 осіб, половина з яких діти, отримують кохлеарні імплантати.
■ Лікарі з госпіталю Джона Гопкінса (США) щороку ставлять 100 імплантатів.
■ В отоларингологічній клініці землі Зальцбург (Австрія) щороку виконують 24 кохлеарних імплантацій.
■ В Україні дотепер виконали 9 подібних операцій у Київському НДІ отоларингології.
Колектив редакції переказує на рахунок Даринці денний заробіток і зобов’язується інформувати читачів про подальший перебіг подій.
