Підприємця Юрія Борчука, колишнього депутата Долішньошепітської сільської ради, ще у червні 2008 року Апеляційний суд Чернівецької області засудив до десяти років позбавлення волі за нанесення тяжких тілесних ушкоджень голові сільради Юрію Жебчуку. Адвокати не згідні з таким рішенням суду. До того ж Юрій Борчук переконаний, що частина матеріалів кримінальної справи проти нього сфабриковані.
Усе почалося з конфлікту за землю. Ще у 2005 році до сусідів родини Борчуків прийшли землевпорядники і, помірявши землю, сказали, що у сусідів є зайві дев’ять соток землі, які й передали Борчукам. Але сусіди з таким рішенням не погодилися, і їх підтримали депутати сільської ради.
«Мені пропонували ділянку зовсім в іншому місці, та я не погодилася, – розповідає Емілія Борчук, мати трьох дітей, дружина засудженого. – Через деякий час сільський голова сказав мені, що ніякої землі мені землевпорядники не виділяли, документів на неї немає. Крім того, немає відомостей, що я сплачувала оренду за цю землю».
Борчуків зобов’язали звільнити нібито самовільно захоплену ділянку. Одного дня виконавча служба, робітники і дільничний інспектор виїхали на місце, щоб виконати рішення суду. Приїхав туди і сільський голова Юрій Жебчук. Миром сторони розійтися не змогли. Розпочалася сварка, під час якої Юрій Борчук схопився за сокиру.
«Чоловік не стримався, бо не міг витримати несправедливості: одним дають землю, іншим – ні», – зі сльозами на очах каже Емілія.
Далі був суд, вирок, і на цьому можна було б історію завершувати. Якби не одне але… У селі всі знають, що в Борчука був давній конфлікт з сільським головою. Борчук збирав інформацію про причетність Жебчука до махінацій з бюджетними грошима та землею місцевої громади, і ніколи цього не приховував. Між ними неодноразово виникали сварки.
Борчука підтримували багато селян, незадоволених політикою Юрія Жебчука, який роздає землю усім, крім мешканців свого села. Вони звинувачують сільського голову у привласненні коштів, які були виділені на будівництво дамби на річці Черемош.
– Нам навіть не дозволяють вибирати з річки гравій, – каже місцевий мешканець Василь Клим. – Відразу ж накладають на тебе штраф. Однак з інших сіл приїжджають машинами і вибирають гравій, а сільський голова дивиться на це крізь пальці.
Юрій Борчук переконаний, що слідство стосовно нього велося однобоко. Багато матеріалів справи не відповідають дійсності. Зокрема, покази дільничного інспектора міліції. Багатьох селян, взагалі, з незрозумілих причин, не викликали як свідків. Є у Борчука і питання стосовно медичного висновку про важкість ушкоджень, які наніс він сільському голові.
Цікаво, що кілька років тому Юрій Жебчук уже притягався до адміністративної відповідальності за корупційні діяння.
Сам сільський голова усі звинувачення на свою адресу відкидає. Мовляв, він потерпів через те, що чесно виконував свої службові обов’язки.
Тим часом земельна ділянка, через яку стався злочин, пустує і ніхто нею не користується. Тут нібито планується розмістити газорозподільчий пункт акціонерного товариства «Надвірнанафтогаз». Натомість селяни не вірять, що з цим сільським головою вони колись будуть із газом.
Роман ВЕРШИЛЮБ, спеціально для «Версій»
