Півкілометрову вулицю ім. Каспрука, яка має розвантажити транспортний рух у центрі міста, почали ремонтувати ще в червні 2012 року. Хоча, за словами Василя Каглянчука, генерального директора ВАТ «Чернівецька пересувна механізована колона №76», здати її «в рух» могли і за 6-7 місяців. Якби казначейство жвавіше перераховувало на ремонт вулиці гроші (майже 8 мільйонів гривень).
Влада каже: «Зробіть і дайте! Безкоштовно»
Зрештою, слово «ремонт» тут не надто доречне.
– У цій дорозі видно тільки асфальт, бордюри та тротуар. Решта роботи – під землею, адже ми замінили всі мережі. Водопровід вивели з вул. Сторожинецької, повернули на Канівську і врізали по-новому на вул. Червоноармійській. Старі сталеві труби замінили на сучасні поліетиленові діаметром 400 мм. Замінили газову та каналізаційну мережі. Побудували зливну мережу, якої тут узагалі не було… Підключили кожного споживача на цій вулиці до магістралі. Тобто, 80% нашої роботи розташовано внизу, під асфальтом, – каже Василь Іванович. І обіцяє, що дорога прослужить років 10-15.
– То за роботу з вами розрахувалися? – питаю в нього.
– 10% не доплатили… Але, думаю, ще доплатять, будемо чекати…
Не розрахувалися з підприємством і за колектор у Садгорі.
Там вигрібна яма утворилася просто на місцевій толоці, люди дихали нечистотами, тобто, була справжня екологічна проблема… Ще будуємо школу в селі Мошанці Кельменецького району. Вартість об’єкту приблизно 19 млн. грн. Думаю, 2014 року здамо роботу. Каркас уже побудований, накритий, залишились ще внутрішні роботи, комунікації.
Також ми презентуємо усі об’єкти, які стосуються регулювання річок, укріплення берегів, мостів…
Щоби нас влада ображала, не можу сказати, – каже Василь Каглянчук. – Але погрожують усі. Як попередня, так і теперішня влади. Мовляв, «ми привеземо будівельників із Києва, китайці тут нам будуть будувати…» Он, минулої зими, коли усе засипало, одразу з міської ради та облдержадміністрації телефонують: «Дайте – екскаватора, дайте – це, дайте – те…». Але ж дайте безкоштовно!
Чому? – дивується Василь Іванович. – Солярка згорить, людина відпрацює на роботі… Я сплачую податки, працівникам – зарплату, так само заплатіть і мені. Адже так увесь світ працює. Я не розумію, як це може не бути грошей в бюджеті. Що таке бюджет? Це закон України. Як доходна частина, так і витратна. Його мають виконувати не лише ті, хто платить, а й хто витрачає. Я заплатив – я маю знати, куди мої гроші йдуть. А в нас – якийсь безлад. Ти мусиш заплатити, а там – як бездонна яма: кошти витрачаються незрозуміло куди…
Василь Каглянчук, генеральний директор ВАТ «ПМК 76»: «Якщо нам скажуть, що треба побудувати атомну станцію – ми її побудуємо. Тільки гроші дали б».
Люди бояться, що держава їх «кине»
«ПМК-76» будівництвом займається з 1946 року. Василь Каглянчук працює тут уже 34 роки. Прийшов на підприємство майстром, працював заступником, головним інженером…
– Від незалежності була ейфорія, а потім почався безлад: роботи не було, довелося рятуватися. Що тільки не робили, аби вижити: і під’їзди білили, і возили із-за кордону обладнання, і плитку, бордюри виробляли…. Зараз почали будувати житло. Люди в нас мають гроші, заробляють їх переважно за кордоном. І вони хочуть вкласти ці гроші. То хай вкладуть їх тут! Я завжди кажу: будь-яка людина, яка поїде на заробітки, – в Італію, Португалію, Німеччину, Росію, будь-куди, – якщо вона тут матиме свій метр квадратний, дах над головою, – вона повернеться додому. А якщо вона тут не має нічого – немає смислу повертатися… Навіщо шукати інвесторів за кордоном, якщо найкращий, найсправніший інвестор – наш внутрішній? Запропонуйте їм житло, запропонуйте їм офіс, бізнес невеличкий. Зробіть людині таку пропозицію, від якої вона не відмовиться! У нас є бізнесмени, які відкривали б магазини, кафе, ресторани, перукарні, заводи, різноманітні юридичні установи… Створіть їм умови! Треба лише хотіти це зробити – більше нічого. Зробіть це насправді, а не на папері!
І тут у буковинців виникає парадоксальна ситуація. Адже, за словами Василя Каглянчука, гроші у них ніби якісь є, але доступу до них (якщо бракує потрібної кількості) – немає.
– Щороку здаємо 100-120 квартир. Проте наші потужності дозволяють нам здавати 240. Був би попит.
– Який ідіот зараз може взяти 25% кредит у банку? Для бізнесу, будівництва тощо. В Європі відсоток на такі кредити – не більше 4,5. Тобто, якщо береш кредит у нас, то заздалегідь знаєш, що ти його не повернеш. Наприклад, є така президентська програма з іпотеки «13+3». Програма нібито непогана. Але вона не працює в Україні, не працює і на Буковині. Чому не працює? Тому що люди не вірять, що їх зрештою не «кинуть». Ми продали за цією програмою лише дві квартири в новобудові на вул. Червоноармійській, 150 та чотири – на Проспекті, 116. Готові надати 20 квартир у мікрорайоні на вул. Руській, 237… Перші квартири там будуть готові вже 2014 року. Люди цікавляться. Але коли вони дізнаються про правила гри, то поводять себе дуже обережно.
За цією програмою держава мала би компенсувати банку 13% кредиту на житло, ще 3% мав би сплачувати майбутній власник. Наприклад, за двокімнатну квартиру (60 кв. м) сім’я протягом 15 років щомісяця виплачуватиме 2000 грн. Тобто, 3% – це на сьогодні цілком європейський відсоток на житло, – каже Василь Каглянчук. – І для сім’ї сплачувати 2000 грн. у місяць за власну квартиру – це нормально. Проте, в чому тут пастка? Людей змушують розписуватися за всі 16%. Для чого? Хай розписуються лише за свої 3%, а держава – за свої 13%. Тому люди й не користуються цією програмою. Бо розуміють, хто буде крайнім, коли в черговий раз у бюджеті бракуватиме грошей, а банк вимагатиме своїх відсотків…
Ігор КОНСТАНТИНЮК, «Версії»
Чому в нас житло дороге?
1. Нема вільних земельних ділянок «без сторонніх».
«Тобто, зазвичай там живуть люди, яких треба переселити, компенсувати їм вартість житла, – коментує Василь Каглянчук. – Буває, забудовник раптом дізнається, що в 40-квадратному будиночку живе 3-4 сім’ї… І кожному – дай по квартирі…»
2. Сейсмічні вимоги, будинки мають витримувати землетрус до 8 балів.
«Додаткові витрати, кращі матеріали (бетон марки 350, більше арматури) здорожчують житло відсотків на 18. До речі, саме через таке суттєве здорожчання житла за Радянського Союзу в Чернівцях тричі приймали-відміняли сейсмічні вимоги до житла. Тому на вторинному ринку людина зазвичай не знає, яке житло вона купує».
3. Забудовник має забезпечити будинок усіма комунікаціями.
«В Європі власник мережі спочатку укладає угоду з мешканцями, і потім забезпечує їх енергоносіями. У нас же усі витрати перекладаються на забудовника. Тобто, наші монополісти приходять на усе готовеньке, ми будуємо їм мережі, вони, не витрачаючи жодної копійки, приймають їх на баланс, і отримують готового споживача.»
