Як з’явилася і зростала зелена оаза міста
Чернівецький парк у середмісті обласного центру – невеличке, але досить дивовижне утворення. Уявіть собі тільки на хвилинку, що на його території мешкають сто (!) різних видів тварин, з яких 4 (!) – червонокнижних. А ще тут зростає близько 3000 (!) рослин, серед яких понад 100 (!) – це інтродуковані види. Для розуміння: слово інтродуковані означає чужорідні. Тобто це ті види живих організмів, що перебувають за межами своїх природніх ареалів. Напевне, їх можна назвати екзотичними рослинами.
Але й це ще не все! Тож усіма цікавинками Чернівецького парку ім. Шевченка ділиться знавець природи та історії краю, природознавець Віталій КОРЖИК:
У новій історії Чернівців ще й досі збереглось чимало красивих легенд, які за неодноразового цитування сьогодні вже виглядають ледь не достовірними фактами. Їх некритичне використання під час відтворення перебігу містобудівельних подій призводить до хибних висновків і спотворення істини. Однією з них є історія створення великої рекреаційної території в Чернівцях – народного парку (Volksgarten), нині відомого як парк-пам’ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення «Центральний парк культури і відпочинку ім. Т.Г.Шевченка» площею 16,9 га, що і було затверджено з 24 лютого 1964 року. Рекреаційна територія підпорядковується безпосередньо адміністрації парку.
Перший у Чернівцях міський парк був закладений 1830 року за зразком віденських парків завдяки зусиллям окружного інженера Адольфа Маріна та міського архітектора Андреаса Микулича. На південній околиці Чернівців по правому боці дороги на Сучаву під парк відвели верхню частину днища і схилів долини нині безіменного і зниклого струмка. Вперто циркулює і озвучується думка, що парк створили з частини лісу, вилученого з масиву загального користування, де потім провели роботи з його розчищення і впорядкування. Завдяки цій легенді виникла хибна думка з подальшими історичними фантазіями і псевдонауковими висновками про високий ступінь залісненості південної частини нинішньої території Чернівців, чого насправді не було.
Ліси загального користування, звичайно, колись існували, але наприкінці XVIII ст. тут, біля важливого міського споживача деревини, вже давно сформувались пасовища, сінокоси та окремі орні ділянки. Вздовж струмка на тлі сусідніх луків і пасовищ у багнистих місцях зберігалась вузька узбережна смуга дерев. Це добре підтверджується найточнішим на той час документом – мапою Чернівців 1830 року. Відсутні будь-які натяки на якісь оточуючі ліси загального (і будь-якого іншого) користування.
На пізнішій мапі 1854 р. земельна структура південної околиці Чернівців додатково підкреслює відсутність будь-яких суміжних лісових площ. Зі сходу до парку примикають приватні сільськогосподарські угіддя, із заходу парк межує з відомим міським луком, який використовувався для велелюдних народних гулянь та військових вправ Чернівецького гарнізону – так званою площею Фердінанда (Ferdinandsplatz). Первісна зелена смуга насаджень вздовж струмка також фіксується цією ж мапою у її правому нижньому куті. Тобто планувальники парку вельми вдало і економно використали ландшафтні особливості всієї території зі збереженням водної осі струмка, ресурси якого залучили для створення декоративних водойм.
Мапа Volksgarten 1854
Закладання парку безперешкодно відбувалось фактично на вільному місці за проєктами і бажаннями його авторів. Завдяки організаційним зусиллям міського інженера Адольфа Маріна тут висадили 35 тис. кущів і дерев різних видів з різних регіонів Австрії та інших держав. Рівні алеї за модою того часу обсадили деревами місцевих порід: липами, кленами, грабами, дубами. З того часу більшість рослин уже випала із насаджень. Але і тепер на алеях та у кварталах парку можна побачити окремі дуби і ясени діаметром понад метр, що залишилися від перших посадок.
Народний сад у 50-х роках XIX ст.. Акварель Franz Xaver Knapp (1809-1883)
У 70-х роках XIX ст. Народний сад зазнав значної реконструкції, яка проводилася у традиційному вже для того часу ландшафтному стилі. Було створено нову систему алей, введено велику кількість декоративних інтродукованих рослин. У квітні 1875 р. на честь срібного весілля монаршої пари в парку посадили «Цісарський дуб». За традиціями європейського паркового мистецтва звели будиночки для відпочивальників. У центрі парку була облаштована купальня (курсалон) у стилі класицизму, воду для якого, на думку нинішніх романтиків і фантазерів, брали зі струмка, що протікав поруч. Неподалік розміщувався басейн з фонтаном, ставок з лебедями, вкритий водяними ліліями. Пізніше південну частину парку перевели до земель спортивного призначення (нині тут стадіон «Буковина»).
Вода для курсалона із струмка – це також із сфери фантазій. На час створення парку його водність з гідрогеологічних особливостей вже була мізерною, а санітарний стан не вписувався у тогочасні екологічні нормативи. У першому десятиріччі ХХ ст. струмок з причин забудови довколишньої території остаточно втратив постійний стік і регулярно зазнавав забруднення зливовими водами з оточуючих вулиць. Тому поверхневий стік був переведений у підземний колектор, а ставки засипані. Рештки цього струмка ще можна побачити у рові між будинками № 17 та № 19 по вул. Руданського, куди виведений каналізаційний дренажний колектор парку. Колишнє русло, вірніше днище долини, ще добре ідентифікується під час великих злив, утворення потоку і затоплення водою нижньої (південно-східної) частини парку.
Парк було оформлено скульптурними композиціями, серед яких встановлене 17 жовтня 1897 року бронзове погруддя-пам’ятник першому ректору Чернівецького університету, депутату австрійського парламенту та крайового сейму, почесному громадянину Чернівців Костянтину Томащуку, виконане віденським скульптором Антоном Бренеком. В 1944 році за розпорядженням радянського керівництва цей явно «буржуазний» пам’ятник був знищений, але у жовтні 2015 року відновлений українською владою.
У міжвоєнний період парк мав іншу офіційну, але повністю кальковану з попередньої назву – «Gradina publica». У радянський час він отримав статус центрального парку культури та відпочинку ім. Калініна, де збудували, а потім реконструювали так званий Зелений театр, встановили шаховий та інші тематичні павільйони, танцювальну площадку, різноманітні атракціони, цілий табун типово совітцьких скульптурних зображень, які мали надихати відпочиваючих на щось високе. Сакральну функцію виконувала групова скульптурна композиція з канапою, на якій слухняний учень Й.В.Сталін з увагою вислуховував настанови свого мудрого вчителя – В.І.Леніна. Після розвінчання культу особи на «намоленому» місці встановили нейтральний пам’ятник менш імпозантній особі М.І.Калініна. Але він не надовго затримався на постаменті. Нині тут планується встановити черговий пам’ятник, доля спорудження якого ще не вирішена. З парком тісно пов’язане створення Чернівецького ботанічного саду, заснованому у 1875 р. на суміжній ділянці Ferdinandsplatz.
Високодуховний та естетичний за радянськими мірками вхід до парку у 40-х – початку 50-х роках.
Як об’єкт природно-заповідного фонду Буковини парк виконує важливі екологічні функції. На даний час тут зростає близько 3000 рослин, серед яких понад 100 інтродукованих видів. За свідченнями чернівецьких ботаніків, паркові комплекси належать до угруповань 11 асоціацій і 7 формацій, переважають ценози деревної рослинності формацій Acereta pseudoplatanus, Robinieta pseudoacacia та Fraxineta excelsioris. Рослинність представлена 133 видами, що належать до 109 родів та 48 родин. Із близько 100 видів тварин, що мешкають, в межах парку і на прилеглих ділянках виявлено 4 види, занесених до Червоної книги України. Як для людного міста це дивовижно і надзвичайно цінно.
До речі, за аналогічним принципом у Чернівцях з 1968 року створювався також і формувався парк «Жовтневий», де на землях колишніх городів і ягідників вздовж існуючої раніше низки дерев біля непоказного струмка Лопатна формувались деревно-чагарникові угрупування різного екологічного та естетичного призначення. Дякувати Богу, що без гіпсових статуй. Нині це парк-пам’ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення, що займає 70 гектарів.
Цікаво, чи не виникне у XXII столітті чергова чернівецька легенда, що цей парк також був закладений на ділянці лісу?..
Віталій КОРЖИК, еколог, краєзнавець, кандидат географічних наук, заслужений природоохоронець України
