Василь Ринжук – заступник головного лікаря Чернівецького міського пологового будинку №1, обласний акушер-гинеколог – зізнається, що йому легше кілька годин простояти за операційним столом, ніж потім розповісти про операцію… Високий, стрункий, з довгими пальцями хірурга і піаніста. Допитливі спостережливі очі. Батько трьох дітей і лікар з 20-річним стажем роботи.
– Василю Єфремовичу, чимало літ ви присвятили жінкам, точніше, їхньому здоров’ю. Тож знаєте «слабку стать» як ніхто інший. Їхня психіка, турботи, проблеми і болі зрозумілі і, думаю, близькі вам. Водночас, переконана, ви не позбавлені чоловічої солідарності. Тож яким чином миряться ці протилежні почуття? Кому більше співчуваєте і кого більше любите?
– Дітей! У мене в самого два хлопця й одна дівчинка. Я люблю, коли народжуються малюки. Але, на превеликий жаль, сумарний коефіцієнт плідності в українців дуже низький і становить всього лише 1,2. Це означає, що 1000 жінок фертильного, тобто дітородного, віку від 15 до 49 років народжують тільки 1200 малюків. Цифра ця середньоарифметична: не всі жінки народжують, а окремі мають і по десятеро діток. Додам лише, що жінок, які можуть родити, в Україні дуже мало – 12 мільйонів. Як бачимо, нація потребує омолодження.
– Усе так погано?
– Ні, загалом в Україні народжуваність почала дещо зростати. Та «ножиці» між смертністю і народжуваністю залишаються дуже великими.
– У бік смертності, безперечно?
– На жаль, саме так. Хоча років зо два тому у краї почалося зменшення як материнської, так і і дитячої смертності. На ці показники впливають два чинники – людський, тобто висококваліфікований медичний персонал разом з організацією надання медичної допомоги, та забезпеченість сучасною апаратурою для діагностики та надання допомоги вагітним. Адже, крім того, що жінки бувають вагітні, вони ще бувають при цьому і хворими. І навіть дуже.
Нині серед наших пацієнток є багато жінок з такими вадами серця, з якими раніше їм просто заборонили б народжувати! Ще 20-30 років подібні недуги просто ставили на вагітності хрест. А нині жінки з дуже непростими захворюваннями виношують дітей. Маю на увазі тих, у кого штучні серцеві клапани, цукровий діабет тощо.
У таких випадках дуже важливим є акушерсько-гінекологічна допомога та допомога суміжних спеціалістів протягом усіх 9-ти місяців. А потім – надання допомоги під час пологів. Адже, як правило, таким вагітним роблять кесарів розтин. А це – наркоз, апаратура для стеження за породіллями і дитиною…
– Наведіть, будь ласка, приклади.
– Цих мамочок нині настільки багато, що описані ситуації – не виняток, а наша буденність. Практично кожна вагітна є проблемною, тобто, має проблеми зі здоров’ям.
Ось лише кілька днів тому ми направили до Києва до Інституту патології акушерства та гінекології 23-річну жінку з району. Через перенесений гепатит С у неї розвинувся цироз печінки. Попервах ми спостерігали її у себе. Незважаючи на суттєві зміни в крові, органах і системах організму, вона все ж таки доносила дитинку до 35 тижнів. Та народжувати їй краще у суперсучасній клініці: іншого шансу стати матір’ю при такій не просто важкій, а смертельно небезпечній недузі в неї немає.
– На вашу думку, чому молоді вагітні мають такий неймовірний «букет» захворювань?
– Мені здається, що зараз просто діагностика досконаліша. Раніше акушери-гінекологи менше знали про недуги своїх пацієнток. Зрештою, ось вам цифри. Якщо у 1998 році на 100 вагітних ми мали 69 ускладнених пологів, то 2008-го – лише 40!
Крім того, протягом останніх 30 років різко прогресувала кардіохірургія. Її спеціалісти рятують дітей, які раніше помирали від уроджених вад. З часом ці діти стають батьками. І врятовані дівчатка вже самі народжують. Зрозуміло, їм нелегко…
– А Чорнобиль та алопеція 1988 року даються взнаки? Адже всі маленькі буковинці мали тоді серйозне навантаження на імунну систему.
– Не помітили ми цього. Можливо, тому що спеціально не досліджували.
– До речі, з хлопцями, які йдуть до Збройних Сил, теж не все гаразд. Здорових серед призовників буквально кілька відсотків!
– Річ у тім, що різко впала загальна планка репродуктивного здоров’я населення. Причини цього на поверхні. Але, на жаль, вони не медичного характеру, а соціального.
Ні для кого не є секретом, що найбільше зводить нанівець репродуктивну функцію мабутніх батьків, як жінок, так і чоловіків, спосіб їхнього життя. Коли бути ще точнішим, то це – шкідливі звички: алкоголь, тютюн і наркотики. Статистика їхнього розповсюдження серед молоді, м’яко кажучи, вбивча.
Зокрема, соціологічні дані свідчать, що серед юнаків і дівчат віком від 15 до 18 років алкоголь вживають відповідно 64,8% і 64,1%; палять – 45,7% і 35,5%, а «балуються» наркотиками 10,1 юнаків і 2% дівчат.
Серед 19-20 річних уже 86,1% юнаків і 75,5% дівчат випивають. Палять, відповідно, 61,2%і 42,9%. Вживають наркотики майже 22% юнаків і 4,7% дівчат.
– Вельми неприємно, щоби не сказати, жахливо. Коли ж іще додати аборти…
– А от ситуація з абортами значно поліпшилася. Якщо, приміром, 1998 року на 100 пологів був 121 аборт, то вже через 10 років – лише 40. Ці цифри можна подати й в іншому вигляді. Торік, тобто 2008-го на кожну тисячу жінок було 16 переривань вагітності, а 1998-го – 36.
Такий позитив трохи заколисує. Та, скажу відверто, особисто мене він не заспокоює. Я не можу звикнути до непланової вагітності. Принаймні, особисто я ніколи нікому аборти не роблю. Просто не можу… Рука не підіймається….
Людмила ЛЕБЕДИНСЬКА, «Версії»
