«Європейський Конгрес України» – ідея створення Громадянського Руху еліт із такою назвою народилася під час «мозкових атак» інтелектуалів на «круглих столах»», які креативною хвилею прокотилися обласними центрами західної України.
Про це ведемо мову із президентом Українського Центру глобальних і національних стратегій, професором Міжнародного університету «Україна» Василем Базівим.
Зняти тавро з українців
– Передовсім кілька слів про ваш Центр…
– Це новостворений, як на заході кажуть, think tank – мозковий танк, аналітична структура глобального та національного рівня. Знаєте девіз «Римського Клубу», який вважається епіцентром планетарного розуму? – «Мислити глобально – діяти регіонально». На рівні інтересів своєї національної держави.
Чи здатен нинішній політичний клас на адекватне сприйняття епохи глобалізації і своєї держави у її контексті? Смішно навіть ставити таке питання. Цілковита інтелектуальна імпотенція – ось ключовий діагноз нашої офіційної еліти, мотивацію якої визначає єдиний рефлекс – клептократії, тобто вродженого крадійства. Добір саме за цим «талантом» визначає селекцію нинішньої влади на усіх гілках.
Ми ставимо за мету розбудити реальну контр-еліту, яка дрімає в надрах нації, здебільшого у регіонах. Ми ставимо за мету категорично стерти тавро, прибите на тілі нації Ющенком, який назвав Україну в її День народження пост-геноцидною, тобто безголовою. ВІЛ-інфікованою в політичному сенсі нацією, в якої вже відвалилася голова.
Треба ж було чекати цій нації чотири роки, щоби на прощання «месія», якого вона на руках занесла на трон, назвав її паралітиком! Зрештою, Ющенко був правий, коли такий діагноз поставив політичному класу, до якого сам належить.
В Україні існує реальна опозиція до влади – національна еліта. І власне, в цьому сенс поточного історичного моменту: чи зуміє суспільство рекрутувати на гору кращий людський матеріал, чи поставить голову на своє місце. У кардинальній ротації еліти – відсотків так на 90 – полягає завдання цих президентських виборів. Інакше вони не мають сенсу. Боюся, що без такої здатності перспективи не має й Україна загалом.
Європа за сто метрів…
– Повернімося до «круглих столів». Хто був серед їхніх учасників?
– По-перше, найвищий інтелектуальний рівень, академічне середовище. Друге – жодної партійно-політичної заангажованості. Полемісти, які давали оцінку політичному класу, до нього не належать – та й належати не можуть, бо там інтелект не котується.
Половину учасників надавали інтелектуальний Київ і зарубіжне українство, а другу – місцеві кафедри та студії.
Ми провели мозкові атаки у Львові, Івано-Франківську, Ужгороді, Чернівцях, Тернополі, Рівному, Луцьку – і я можу засвідчити наявність своєрідного українського «Римського клубу» – мозкового центру української нації, не розтерзаного, як каже Ющенко, а розосередженого по регіонах. Нація володіє достатнім креативним ресурсом, здатним мислити глобально. Хоружівський хутір, на який схожа нинішня влада, – просто тимчасове непорозуміння.
– Чому ви обмежилися західною Україною?
– Ми не обмежилися, а розпочали похід із заходу. Річ у тім, що відбувався пошук координат європейської ідентичності зразка ХХІ століття, тож ми зондували її на тій національній території, яка межує із Євросоюзом. Тут родові ознаки української європейськості пролягають найближче до поверхні. Немає стількох історичних нашарувань. Та й потім сусідство, коли через сто метрів чи кілометрів від твоєї хати – єврозона, дає про себе знати.
Куми при владі…
– У програмі «круглих столів» є така тема – підсумки діяльності третього президента України…
– Ми пробували не надто зосереджуватися на тому, що вже належить історії. Але, коли казати про підсумки, то тільки один майже з сотні учасників, пан Карась із Львівського університету, дав Ющенку позитивну оцінку. Більше й ніде таких не знайшлося.
Науковці одностайно назвали правління третього президента України Віктора Ющенка періодом руїни і смути, коли саму державу Україну доведено до межі краху.
Нинішня Україна важко піддається визначенню сучасної держави, а нагадує швидше «безхозну» територію, на якій безкарно правлять бал кілька кримінальних кланів.
Невипадково ж Україну називають «РосУкрУнергоІнкорпорейтд»: соціальна структура з максимальною концентрацією фінансових і матеріальних ресурсів у руках кількох кланів на зразок бананових республік, які виникали у країнах третього світу всередині минулого століття. Цей релікт є насправді унікальним у сучасному європейському контексті!
В Україні реанімовано непотизм (кумівство) середньовічного зразка. Про деномінацію держави свідчать абсурдні кадрові призначення і розгорнутий кадровий геноцид.
Олігархічний режим, проти якого піднялася Помаранчева революція, доведено до абсолюту, і цей прецедент не має аналогів на всьому пострадянському просторі. В інтересах, які управляють процесами на території України, практично відсутній інтерес національний.
Політичні психологи багато уваги присвятили і психопатологічним аспектам політичного лідерства, коли інтелектуально-психологічна непридатність однієї людини може завдати такої непоправної шкоди суспільству, яке налічує десятки мільйонів.
На жаль, контр-еліта виявилася не готовою пред’явити суспільству власного кандидата.
Так звані «нові обличчя» – це погано приховані висуванці все того ж олігархату.
Чим закінчиться тунель?
– Виходить, що інтелектуали завершили свою дискусію на песимістичній ноті? І не показали «світла в кінці тунелю»?
– З приємністю одразу спростовую ваш песимізм! Більшість диспутантів – професійні політологи, які дійшли висновку, що предмет їхнього наукового пізнання – українська політика – є фантомом, оскільки роблять її «аматори», які, щонайменше, профанують її.
Напрошувалося питання: раз там, у телевізорі, усі – невігласи, і це справді так, то чому там немає вас, панове мудреці? А й справді – чому немає? Звичайно, брати участь у такій політиці – це ознака неналежного виховання чи поганого тону. Але хто вам, у такому разі, заважає витворювати не таку, а іншу, справжню, продуктивну, корисну для держави й людей, політику? Тому постає дилема: або, понарікавши, розходимося далі по своїх кафедрах, або виходимо «з окопів» і починаємо діяти!
Отут і прорвало! Виникла ідея: створити Громадянський Рух еліт, визволити поневолений розум! Далі пішла концентрація і матеріалізація ідеї.
Ключова стратегічна мета України у XXI столітті – входження до золотого мільярда людства, що формалізується інтеграцією у ЄС. Звідси й виплило «мотто» (назва) Громадського руху: «Європейський Конгрес України». Конгрес як парасолька для фізичних та юридичних осіб в організаційному сенсі. Конгрес як народний елітарний парламент, який здатен виконувати креативну функцію в умовах відсутності такої здатності у формальної нинішньої влади.
Утворилося й організаційне ядро елітарного Руху. Символічно, що установчі збори Конгресу вирішено провести у географічному центрі Європи поблизу Рахова на Закарпатті. Збори відбудуться найближчими днями.
Ми запрошуємо співвітчизників, які відчувають у собі креативний потенціал, яким нецікава участь у житті суспільства, держави заради наживи, які створені із пасіонарного тіста, які прагнуть самореалізації, які хочуть власними руками й, головне, світлими умами змінити нашу, а не їхню Україну: долучайтеся до нас, вступайте під склепіння Європейського Конгресу України!
– І останнє запитання: у який спосіб Європейський Конгрес України братиме участь у президентській кампанії?
– Участь буде обов’язковою. Після офіційного початку кампанії ми проведемо Міжнародний Європейський Конгрес. На основі глибокого наукового аналізу українських і зарубіжних інтелектуалів, визначимо історичні координати України за всіма геополітичними та соціально-економічними параметрами, а відтак сформулюємо «Дорожню карту» входження України у європейську цивілізацію.
Йдеться про фундаментальні внутрішні трансформації, бо ні корумповану, ні олігархізовану, ні анархізовану державу ніхто до золотого мільярду не впустить.
Якщо кандидат у президенти відповідатиме нашому баченню історичного розвитку України, якщо переконає, що він справді здатен реалізувати наші надії на те, що країна посяде гідне місце у європейській спільноті, ми будемо переконувати громадян голосувати за такого кандидата, бо він неодмінно повинен стати четвертим президентом України!
