Все життя у декретній відпустці…

Державні відзнаки першим 22-м із 450-ти багатодітних чернівчанок днями вручив чернівецький міський голова. Символічно, що імпреза відбулася на свято Покрова Пресвятої Богородиці, найвищої покровительки материнства. Чесно кажучи, вразило, що всі вони – гарно, хоча й не надто дорого вдягнені, і майже всі стрункі (це після 5-8 вагітностей і пологів). Ось коротке знайомство з кількома з них:

Любов Солонська, вчителька, ніби вибачалася перед тими з присутніх жінок, які мають більше за неї дітей:

– У мене їх лише п’ятеро, але зважте на те, що я 38 років працювала в школі, віддавала знання та увагу сотням інших дітей. Тож материнство своє реалізовувала не тільки вдома. Тому й кажу, що жінки з дітьми – найщасливіші люди, незважаючи на усі негаразди…

Валентина Кушнір, віднедавна вихователь прийомної сім’ї:

– У мене своїх п’ятеро, але ми взяли на виховання ще двох дітей. На жаль, більше не дають, не дозволяють житлові умови. Але можу радіти: через місяць різниці між нашими дітьми й вихованцями не відчувалося. Що спонукало мене на цій крок? Надто багато дітей нині ростуть поза сім’ями, але всі вони мріють мати маму й тата. Діти не винні за вчинки дорослих і мають право на те, щоби їхні мрії збувалися. І нехай нам усім Бог допоможе в цьому.

Алла Кініщук, яку нагороджували у списку жінок з 9-дітьми, щасливо поправила мера:

– Вже десятеро маю!

А «в кулуарах» додала, що від 1986-го перебуває майже безперервно у декретній відпустці. Але не жалкує про те, що не має робочого стажу, і не надто сподівається на допомогу влади: – Якщо б ми на когось чекали, то й з однією дитиною пропали б!

Як справляюся? Скажу відверто: важко було, коли перші троє ще маленькі, а далі вже старші за молодшими, живемо дружно, усі працьовиті…

Документи на нагородження ходили 11 місяців. Тож за цей час не лише народити ще дитину встигли:
Марія Урсуляк, найстарша з 22-х, мати 6 дітей, не дожила до цього дня. Нагородили її посмертно. Почесну відзнаку отримала донька. Вона ж розповіла, яка мати була добра, лагідна й справедлива…

Краще пізно?

Лариса ДМИТРЕНКО, «Версії»

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *