Експерти у прогнозах на 2013-й не відзначаються жодним оптимізмом. Більше того, вони ніби змагаються у нагнітанні страхів. Що може очікувати Україну? Польський, чехословацький чи югославський сценарій? Кривава бійня чи мирний розвій?
Наслідки глобальної кризи все сильніше позначаються на слабких державах. А до них, на жаль, належить і Україна. Ось думка відомого київського політолога Вадима Карасьова: «Це буде рік виживання, вичікування і накопичування сил для вирішальних битв, у якому головним завданням влади буде втримати ситуацію від фінансового, боргового та інших обвалів, не допустити економічної катастрофи, відповідно, соціальних вибухів».
Експерт вважає цілком можливим проведення влітку всенародного референдуму стосовно вступу до Митного Союзу, який здатен з тріском розколоти Україну.
Тема розколу стає однією з найголовніших у прогнозах. Особливо експлуатують її українські письменники: в них загострене сприйняття політичних подій і нерідко переважають емоції. Юрій Андрухович, наприклад, про майбутній розпад України говорить уже кілька років поспіль. До нього приєднався з подібними прогнозами відомий львівський письменник, редактор «Пост-Поступу» Юрій Винничук. Власну точку зору на цю проблему щойно висловив і популярний прозаїк Василь Шкляр. Він наполягає: без відокремлення Криму й Донбасу Україна не зможе розвиватися як незалежна держава. Для збереження самобутності вона має позбутися всього, що заперечує українськість самої України.
Шкляр навів тут власний, незаяложений аргумент. Він згадав, що після розгрому гітлерівської Німеччини зі складу останньої було вилучено Східну Пруссію. Кремль мав намір долучити її до Литовської РСР. Проте вільнюське керівництво рішуче відмовилося від такого «подарунку», бо розуміло: Литва ніколи не зможе культурно перетравити Пруссію. Історія це підтвердила. Нинішня Калінінградська область РФ, утворена на території Східної Пруссії, так і не змогла остаточно інтегруватися до Росії й прагне особливого статусу широкої автономії чи ж повернення до складу Німеччини. Так само й Крим не зміг мовою й культурою інтегруватися до України, відтак українцям важко вважати його своїм. Так міркує Шкляр.
А талановитий український публіцист Микола Рябчук, виступаючи нещодавно в Чернівцях, висловив іншу думку. Він вважає, що на Україну чекає доля Ольстеру (Північної Ірландії). Населення цієї британської провінції розколоте: ірландці-католики орієнтовані на сусідню Ірландію, а місцеві протестанти бажають зберегти провінцію у складі Великої Британії. М. Рябчук давно проповідує свій погляд на етнічний склад сучасної України, виокремлюючи так зване «креольське» населення. До «креолів» він зараховує російськомовних, не пов’язаних з українською культурою. Така держава не може бути сильною: її послаблюють внутрішні суперечності.
Слід підкреслити: населення східних і південних областей України, а надто Криму, прагне зближення з Росією та все активніше вимагає вступу до Митного Союзу. Російські ЗМІ, що домінують в українському інформаційному просторі, нарощують пропагандистські зусилля в цьому напрямку. Натомість українці Заходу й Центру України дотримуються іншої геополітичної орієнтації – західної. Хоча вступ України до ЄС є віддаленою перспективою, 2013 року може бути підписана угода про асоційоване членство нашої держави в Європейському Союзі. На думку першого заступника директора Київського Інституту світової політики Сергія Солодкого, таке підписання «поставить хрест на будь-яких євразійських інтеграційних ініціативах». А без України об’єднавчі зусилля Москви приречені на поразку. Не дивно, що 2013 року Кремль посилюватиме тиск на Київ, щоби змусити останній вступити до Митного Союзу.
Західні політологи саме цей факт вважають визначальним для нашої держави на 2013 рік. Вони звертають увагу на спроби президентської «сім’ї» відібрати власність в українських олігархів і витіснити цим їх з політики. Німецька «Дойче Велле» повідомляє, що в Донбасі готується масова приватизація шахт в інтересах Олександра Януковича. На думку оглядача, це прискорить соціальний вибух. Така ж точка зору характерна для декого з американських фахівців.
Найбільш резонансним виглядає прогноз Олександра Мотиля, професора політології Ратгерського університету (США). Він вважає, що «розкуркулення» українських олігархів неминуче спричинить значний опір в їхньому середовищі. Політолог не виключає, що ображені олігархи можуть навіть очолити народне повстання проти нинішнього політичного режиму в Україні. На думку О. Мотиля, після повалення цього режиму для України можливі три сценарії: польський, чехословацький та югославський. Найбільш оптимістичний – перший. Він можливий за умови досягнення компромісу між головними угрупованнями, що визначатимуть долю України після відходу від влади нинішніх її правителів. У цьому випадку збережеться територіальна єдність держави, яка розпочне швидкий рух на Захід.
Чехословацький сценарій передбачає мирний розділ України на дві частини. Одна приєднається до євроінтеграційних процесів, друга піде до Росії. Розлучення відбуватиметься у більш-менш цивілізованій формі.
І, нарешті, найгірший варіант – югославський: кривавий вибух, через який Україну охоплює збройне протистояння, що остаточно зруйнує державу.
Російський політолог Андрій Окара у своєму блозі на «Українській правді» запропонував ще один варіант силового сценарію. «Свята скінчилися, – написав він. – Починається війна». Нинішню ситуацію в Україні, на його думку, здатні змінити «кілька сотень радикально налаштованих і озброєних ветеранів бойових дій».
Добре фантазувати на таку небезпечну тему в затишному московському помешканні! А українці живуть у цій некомфортній країні, де проблеми не вирішуються, а лише накопичуються. Невдоволення народу зростає, оптимізму в суспільстві вже майже немає. Який прогноз втілиться в життя, невдовзі побачимо…
Ігор БУРКУТ, політолог
