До 10-річчя від дня смерті видатного українця і вченого Корнія ТОВСТЮКА (22.03.1922, Мамаївці на Кіцманщині – 16.09.2004, Львів) у Чернівцях на буд. №6 по вул. Грушевського, де він тривалий час мешкав, відкрито меморіальну дошку. На відзначення такої події на Буковину прибули зі Львова його доньки, онук, колеги та учні зі «Львівської політехніки». Взяли у ній участь і науковці Чернівецького національного університету, громадськість.
Ось лише кілька витягів зі спогадів, що прозвучали на імпрезі.
Степан МЕЛЬНИЧУК, професор, ректор ЧНУ, учень Товстюка: «Корній Денисович створив школу українського матеріалознавства. Це був фізик від Бога, із колосальною інтуїцією. До слова, його учні мають уже свої школи. Він писав вірші, знав іноземні мови, мав крутий норов і складний характер. Існував навіть такий римований жарт: «Як не знаєш Товстюка натуру, не вступай в аспірантуру».
Павло МАР’ЯНЧУК, професор, учень Товстюка: «Але це був тільки жарт, бо стосунки з аспірантами в Корнія Денисовича були дивовижні. Принаймні, всі, хто потрапляв під патронат Товстюка, ставали видатними вченими. І саме він створив першу в СРСР проблемну лабораторію з фізики напівпровідників».
Корнелія ТОВСТЮК, донька, доктор фізико-математичних наук: «Назву кілька причин, з яких на цьому будинку має бути пам’ятна дошка. По-перше, його стіни бачили плеяду відомих учених, серед яких Дошкалюк, Приходько, Боголюбова, Бонч-Бруєвич і багато інших. По-друге, саме тут зародилася і розвивалася фізика напівпровідників.
А серед 56 його учнів-однодумців був 21 доктор наук, інші – кандидати. По-третє, це помешкання каталізатора відкриття усіх найсучасніших заводів на Буковині. Батько постійно їздив у відрядження до Москви, пробиваючи для Чернівців потужну промисловість. Мама навіть жартувала: «У вас у роду циганів не було? Ти ж не тримаєшся хати!..». А ще – сонячні батареї! (Якби нам удалося зберегти їхнє виробництво. на «Кварці» та «Гравітоні», ми зараз закидали б ними всю Європу – ред.). Крім усього, Корній Денисович був великим правдивим патріотом, державним чоловіком, який дуже любив свою землю…» .
…Богдан СЕРЕДЮК, онук: «Дивовижно, але я ніколи не відчував вікового бар’єру між дідусем і собою. Любив сідати за його величезний, як мені тоді здавалося, стіл. Але він ніколи не зганяв мене, а сідав поруч, і ми вели з ним дуже цікаві розмови.
…Коли я їхав в аспірантуру за кордон, дідусь лише обійняв мене і сказав на дорогу: – Люби Україну!»
Віктор ПАВЛЮК, громадський діяч і колега: «Я працював під його орудою у відділенні Інституту проблем матеріалознавства. Спочатку це було Чернівецьке відділення Інституту напівпровідників АН УРСР. Там працювали дві великі проблемні лабораторії – Міністерства оборонної промисловости СРСР та Міністерства Авіапромисловості СРСР, де й закладалася наукова основа нових технологій фотоелектроніки та електроніки. Саме цей науковий поступ і дав поштовх до організації електронної промисловості в Чернівцях: були створені 4 заводи. Як відомо, 1973-го наукову діяльність Товстюка відзначено Державною премією УРСР у сфері науки і техніки.
Особисто мене дивувало в ньому те, що він не мав стереотипів «совка». Мислив широко і вільно. Тож зрозуміло, що виступив проти фальшивої офіційної талієвої версії алопеції – невідомого захворювання дітей з облисінням. Екологічне лихо 1988 року й виступи Корнія Денисовича послужили зручним приводом для усунення його з посади. Хоча саме Товстюк і співробітники відділення доклали значних зусиль для з’ясування причини захворювання дітей і отримали експериментальні дані, якими пізніше користувалися токсикологи. Приємно констатувати, що Академія наук не погодилася із рішенням обкому партії про звільнення Корнія Денисовича. І 1991 року Товстюк переїхав до Львова, де очолив Львівське відділення відновлювальних джерел струму ІПМ АН УРСР, а викладав на кафедрі напівпровідникової електроніки Державного університету «Львівська політехніка».
Василь БОЙЧУК, фізик, політик, громадський діяч, учень: «Корній Денисович завжди ходив з українським прапором – тобто у вишитій сорочці. І дуже часто повторював: «Вишиванка – це наш прапор». Він ніколи не був комуністом, а от в Українську республіканську партію вступив. Пригадую, як 1989 року він сказав нам: «Я виходжу з 50-річного підпілля ОУН». Бо, як відомо, під час ІІ Світової він був членом ОУН Мельниківського спрямування. До слова, своїм учням він закладав підвалини патріотизму».
Багато щемних і теплих слів. Приміром, професорка філології Людмила ТКАЧ відзначила неймовірний педагогічний талант Товстюка і його любов до української літератури та мови.
Там познайомилася з сусідкою Корнія Денисовича Людмилою Василівною КОЛЕСНИК. Коли запитала, чому вона не скаже кілька слів про людину, з якою стільки років прожила на одному поверсі, вона сказала: «Не зможу говорити, буду плакати. Але те, що він був Людиною – це правда».
Людмила ЧЕРЕДАРИК, «Версії»
