5–7 вересня 2025 року в Чернівцях проходять XVІ Міжнародні поетичні читання Meridian Czernowitz. Протягом трьох днів місто знову стає літературною столицею, де поезія та книжки поєднаються з публічними дискусіями, лекціями та винними дегустаціями.
Основними локаціями фестивалю стали Літературний целанівський центр та РК «Бартка». Окремі події транслюватимуться онлайн, що дозволить долучитися до фестивалю й тим, хто не зможе відвідати Чернівці особисто.
Під час ХVІ Meridian Czernowitz традиційно відбуватиметься благодійний збірдонатів на 2-й корпус Національної гвардії України «Хартія». Повна програма заходів: https://www.meridiancz.com/prohrama-2025/. Вхід на всі літературні події фестивалю є безкоштовним.
Офіційне відкриття поетичних читань відбулося у Літературному целанівському центрі. Організаторка, CEO Міжнародної літературної корпорації Meridian Czernowitz Євгенія Лопата зазначила: «У фестивалі беруть участь ті люди, яких варто почути. Це письменники, які творять в умовах війни. Є й поети з Німеччини, а також учасниця зі Швейцарії. Деякі українські автори їхали з далекого Харкова, щоб презентувати тут свою поетичну книжку, хтось випрошував відпустку з фронту. Тож я думаю, що цих авторів справді варто почути». На відкритті виступив президент літературної корпорації Meridian Czernowitz Святослав Померанцев: «Поети Meridian Czernowitz часто виступають у бомбосховищах різних міст України. І я особисто знаю, що вірші допомагають вижити. Жити. Поети в усі часи знали: поезія існує, бо не може не існувати. На уроках хімії нам пояснювали, що кисень становить лише п’яту частину повітря, але саме завдяки йому ми дихаємо. Поезія – це кисень мови. Без неї вона всохне, втратить дух. Війна – суворий редактор. Я мрію про день, коли на відкритті фестивалю скажу: «Поезіє, дякую. Ми врятували тебе, а ти врятувала нас»».
Поетичні читання: Німеччина
Учасники: Вера Форневеґ, Мікаель Фоґель
Модерація та переклад – Петро Рихло
Вера Форневеґ (Vera Vorneweg). Вера Форневеґ зосереджує свою творчість на поетиці урбаністичного простору, ним вона переосмислює міські контексти, пам’ятники, історію — все це через призму поезії, що в діалозі з публічним середовищем. Від 2020-го активно працює з текстом у публічному просторі, створюючи твори на стінах, каменях, рулонних шторах, контейнерах тощо. У 2022 році вийшла її дебютна поетична книжка Kein Wort zurück («Ні слова назад»).
Вона «…пише на деревах, каменях, контейнерах, роллшайдах… намагаючись зафіксувати миттєвісність і минущість словами, щоб відібрати їх у плинності». «Текст із вулиці — для вулиці».
Мікаель Фоґель (Mikael Vogel). Має шість поетичних збірок, серед яких Dodos auf der Flucht. Requiem für ein verlorenes Bestiarium (2018) — важлива робота про трагічне вимірювання біорізноманіття й зникнення видів. Його творчість глибоко етична: зокрема, вбачає своє завдання в голосі для зниклих, екологічній свідомості, поєднанні поезії й науково-архівного дослідження. Його стиль — це фактична поезія, яка через образ і факт змушує переживати страждання природи. Він отримав численні літературні відзнаки: Hermann-Lenz-Stipendium (2002), Medienpreis RAI Südtirol (2016), резиденції та стипендії між 2015 та 2022 роками
Фоґель працює з архівними джерелами та науковими фактами, водночас витончено формуючи поетичний ефект, що наближає читача до теми зникнення видів, екстинкції та кліматичної катастрофи. Вірші з збірки «Dodos auf der Flucht. Requiem für ein verlorenes Bestiarium» вражають уявою й емоційним тягарем. Він описує і зникнення видів й застерігає про культурні втрати й кризу цивілізації, через призму «Homo destructivus» — людини-руйнівника.
Ця поетична зустріч об’єднала два полярні, але діалогічні підходи до мови й світу:
Вера Форневеґ — урбаністична поетка, що з поезією входить у простір міста, робить його «текстом», звертаючи увагу на красу та плинність буденного через свої емоційні інтервенції у візуальний ландшафт.
Мікаель Фоґель — еко-поет, що звертається до теми кінця біологічних і культурних світів, через поезію ставлячи людину перед її відповідальністю — аби не втратити і пам’ять, і саму можливість бути.
Чернівці знову стали містом-майданчиком, де перетинаються голоси та традиції з різних куточків світу. На фестивальних локаціях звучать різні мови— кожна з них несе власний ритм, образи та досвід. Поезія тут виходить за межі книжкових сторінок: вона зараз живе у залі Целанівського центру, двориках і просто на вулицях, творить діалог між культурами й поколіннями. Гості та містяни слухають, сперечаються, знаходять несподівані перегуки у словах, що подолали кордони.
Фестиваль триває, і кожен його день — це нагода стати свідком народження нових сенсів і зустріти світ у живому слові. Попереду — ще багато відкриттів.
На фото Місяць сяє над нічними Чернівцями, над сценами й вулицями, де звучало поетичне слово, а разом із ним — голоси війни й свободи.
Сьогодні, 7 вересня, фестиваль завершується, але у віршах, у зустрічах, у пам’ятних вечорах лишається його міць і ніжність — як сяйво цього Місяця, що бачив і нашу втому, і нашу надію.
Далі буде…
©Тетяна Спориніна,
фото автора
