Є люди, життєрадісності та енергійності яких можна позаздрити. А особливо, якщо ця не за роками жвава людина – 83-річний чоловік. Назвати Павла Івановича Пінковського «дідусем» просто язик не повертається: він має відмінне почуття гумору, щодня ходить до церкви, постійно заклопотаний поспішає у справах і переконаний, що у 83 – це лише світанок життя. У цьому всьому, каже, й полягає таємниця його гарного самопочуття в такому вельми поважному віці.
Павло Іванович – дуже незвичайна людина хоча б тим, що ще зовсім донедавна – два роки тому – викладав дітям гру на гітарі, за своє життя вивчив 9 мов та є волонтером Червоного Хреста.
Звик жити, співаючи…
Що б не сталося, за будь-яких життєвих обставин Павло Іванович, скільки себе пам’ятає, крокує життям з піснею. Ще з дитинства полюбив співати: з 9 років усе життя співав у церковному хорі, не пропустив жодної Різдвяної коляди, сам пише пісні.
– Ще 40 років тому мій вже старенький батько казав мені: «Павлику, у тебе є талант». І уявіть, якщо ще тоді тато казав мені про талант, то який я талановитий тепер – бо ж хист з роками тільки збільшується, – жартує Павло Іванович.
У його репертуарі більше 100 фольклорних пісень, багато співанок написав він сам – серед них і українською, і російською, і німецькою, і англійською мовами. Всі вони про почуття – справжні, чисті, світлі.
– Мої пісні про любов. Але не такі, як тепер щодня по телебаченню показують. Мої пісні файні і за мелодією, і за змістом, – говорить чоловік.
Своєю улюбленою піснею Павло Іванович називає «Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці» і охоче виконує її за першої ж нагоди.
Скільки мов ти знаєш, стільки разів ти Людина
У цьому впевнений Павло Пінковський, який досконало володіє дев’ятьма мовами, серед яких румунська, англійська, німецька, іврит, українська, російська, польська… Румунську та німецьку вивчив у школі, бо навчався в румунській школі, а німецьку опановував як іноземну. Англійську ж просто любив, тому вивчав її самостійно і потім, склавши на відмінно вступний іспит до університету саме за напрямком «англійська мова», продовжив «шліфувати» її у виші. Відтак став перекладачем з англійської та німецької мов. Мовою євреїв також вчився спілкуватися змалечку, бо ж ріс з євреями, вчився з ними, а потім і працював. А ще цю мову досконало знав батько Павла Івановича.
– Мій тато дуже гарно знав та говорив єврейською – я дивився на нього, як на артиста! Я й на чверть не утну того, що знав мій батько, – каже пан Павло. – Він був розумним чоловіком: закінчивши 6 класів, знав 5 мов. Не те, що зараз – люди закінчують університети, а достеменно не знають жодної мови.
Здобуті знання Павло Іванович удосконалював, коли, будучи перекладачем, подивився світ – був у Польщі, Чехії, Австрії, Румунії, Франції… І всюди його гарно приймали й поважали, адже він із повагою й цікавістю ставився до кожної мови, до кожної культури та завжди прагнув дізнатися більше.
Коли Павла Пінковського запитують про вік, він жартома відповідає, що йому було 29 років, а тепер 39 – бо ж не може постійно бути один і той самий вік. А через років 10 – 20, каже Павло Іванович, йому вже буде трохи більше – 49. Бабця Павла Пінковського прожила 102 роки, а він планує відсвяткувати й 105-річчя.
Любов НЕЧИПОРУК, «Версії»
