Массіміліано ді Паскуале – журналіст з італійського містечка Ріміні – був учора гостем редакції газети «Версії». Колега є автором книги «Україна – земля прикордонна. Подорож незнайомою Європою». Тож хто, як не він, найкраще бачить різницю між європейцями та українцями, а також усвідомлює об’єднавчі моменти. Про це і спілкувалися.
– На створення книги у мене пішло 8 років подорожей вашою мальовничою країною, – каже Максіміліано. – Відвідав усі куточки України – від Сходу до Заходу, від Півночі до Півдня. Тож можу сказати однозначно: Україна – європейська держава.
Зрештою, від першого мого візиту до нинішнього у вас відбулися значні зміни. Вісім років тому почувався в Україні менш комфортно, ніж зараз. А нині – як у себе вдома. Тим паче, що криза значно знизила середній рівень життя європейців. І те, як українці уявляють собі їхній побут і щоденне життя, є дещо ідеалізованим.
Щоправда, існує суттєва різниця в соціальних програмах, якщо можна так висловитися. Маю на увазі державну підтримку найбіднішим верствам населення. Без матеріальної і медичної допомоги вони не залишаються. Та робиться це за рахунок середнього класу, повністю обкладеного податками. Найбагатші – мультімільйонери та мільярдери уникають оподаткування.
– Зрештою, така ж ситуація й у нас. Мабуть, від наслідків глобалізації нікуди не дітися. Максе, от купити квартиру або взяти в оренду будинок вам під силу? Чи зробити серйозну операцію із заміни якогось органу, суглобу, приміром?
– Я – фрілансер, тобто вільний журналіст, який продає свої матеріали різним газетам і журналам. На щастя, маю квартиру, яку залишили мені батьки. Бо інакше не знаю, де жив би. Діти і сім’я нині в Європі – розкіш.
Але хочу наголосити, що Європа теж неоднорідна. У Німеччині чи Швеції живеться зовсім не так, як у Греції чи Португалії. Дуже бідним є також південь Італії…
– Що привело вас до Чернівців?
– Мене дуже зацікавив цей край, його історія, люди. Він якийсь особливий. Буковина зовсім не схожа на інші регіони України. У вас багата і цікава поліетнічна культура. Одне слово, я захопився – а для журналіста цього вже достатньо…
Вл. інф.
