«Банківська комедія драма»

У Кіцмані працівниця відділення «UniCreditBank» привласнила понад 15 млн.грн. Жінка приймала в людей кошти на депозит, видавала документи, завірені печаткою, але через касу не проводила. А назбиравши кілька мільйонів, просто зникла. Такі випадки непоодинокі. Цьому сприяє система, яку сформувало керівництво Нацбанку. І змінювати її наші владники чомусь не збираються.

Гроші взяла – і зникла

– Завідувачка Кіцманського відділення «UniCreditBank» приймала на депозит великі суми, пропонуючи 25% річних у гривнях і 14% – у доларах та євро, – розповідає Олександр, один із потерпілих. – Оформляла договори та приймала кошти у своєму кабінеті і клала їх у сейф. Відсотки так само видавала з сейфу. Клієнтів було чимало, серед них – родичі правоохоронців, аграрії, підприємці. Не довіряти працівниці банку підстав не було: вона працювала у цій сфері 40 років, її поважали колеги, досі не робила нічого протизаконного.

– Ми дружили з нею, мешкали по-сусідству. Разом їздили відпочивати, відзначали свята. Час від часу вона лікувалася в онкодиспансері, – каже Сергій, ще один постраждалий. – Коли запропонувала нам депозит під доволі вигідний відсоток, вирішили не зволікати. Це було ще 2008 року. Прийшли до банку, зайшли до кабінету, підписали договір та розпорядження на виплату відсотків. Здавалося, все цілком законно. Тільки зараз аналізую: мої гроші вона клала просто в сейф у власному кабінеті… Коли приходив за відсотками, теж видавала з сейфу. Ми не лише свої гроші вклали, а й знайомим порадили… Знаю, що один аграрій віддав їй п’ять мільйонів гривень, знайомий підприємець – 40 тисяч євро. Я «попав» на понад 20 тисяч доларів. Відсотки вона віддавала стабільно. Коли ж захотів забрати депозит, почала шукати відмовки, казала прийти завтра, через тиждень, через місяць… Тоді я прийшов до неї додому й попросив повернути гроші. Вона лежала хвора. Сказала, що вже завтра все віддасть. А наступного дня за нею і слід запав. Телефонного зв’язку не було, квартира замкнена… Тоді я й звернувся до правоохоронних органів.

За словами потерпілих, від дій цієї  жінки постраждало понад 150 вкладників.

– Напередодні втечі не нехтувала нічим: брала в людей євро, ніби для того, щоби поміняти на гривні, і «годувала» обіцянками, – продовжує Сергій. – Я думаю, зараз вона десь за кордоном, бо співпрацювала з американською страховою фірмою, тож часто виїжджала за межі України. У неї є також родичі в Росії, тож цілком імовірно, що вона виїхала до них.

Триває розслідування.

– Наразі відкрите кримінальне провадження за двома статтями Кримінального Кодексу України. Справою займається слідче управління УМВС України в Чернівецькій області, –  повідомив Валерій Зінченко, начальник УМВС України в Чернівецькій області. – Поки тривають слідчі дії, ми не можемо повідомити, скільки людей постраждало внаслідок злочинних оборудок шахрайки і яку суму їй удалося поцупити.

Пацієнт при смерті: політика Гонтарєвої забиває останній цвях у тіло банківської системи

Наразі банківська система України нагадує помираючого пацієнта, над яким схилилися недоумкуваті хірурги й розмірковують, де їм робити надріз. Діагноз невтішний: велика кількість банків луснула, немов мильні бульки, ще у частини запроваджено тимчасову адміністрацію. Причина захворювання – катастрофічний стан економіки, до якого призводять неадекватні дії уряду. Олії до вогню підливають і панічні настрої населення, яке масово забирає з банків вклади. Від початку року відтік коштів з банківської системи України склав понад 125 млрд. гривень, що призвело до нестабільності усієї банківської системи.

Градус недовіри людей до банків почав зростати приблизно 5 років тому, коли в областях почали закривати філії банків, а замість них відкривати відділення. На відміну від філій, відділення не мають власного балансу, вся бухгалтерія ведеться у Києві. У невеличкому відділенні працюють двоє-троє співробітників, які, фактично, ні за що не відповідають. Отже, коли у клієнта виникнуть якісь проблеми із поверненням вкладів, працівники відділення йому нічим не зможуть допомогти: – долі клієнтських депозитів вирішуються там, нагорі.

Аналогічна ситуація й за кредитними операціями. Банкіри ностальгійно згадують часи, коли при кожній філії працювала кредитна комісія, що приймала рішення про надання позики. Та й у клієнтів було більше довіри і вони старалися повертати кредит, адже знали, що перебувають під контролем своєї установи банку, яку, на свою чергу, контролює обласне управління Нацбанку. При централізованій банківській системі рішення про кредитування приймаються нагорі «наосліп»: головна контора не має уявлення про роботу підприємства, якому надається кредит, а судить лише з відсканованих документів кредитної справи клієнта. Система нагадує кола пекла у «Божественній комедії» Данте. У відділенні зазвичай працює одна людина, яка приймає документи від клієнта. Далі ці документи пересилаються до відділення в макрорегіоні.  Далі кредитна справа потрапляє у «чистилище», тобто у центральний офіс банку, де головні експерти приймають рішення: не вистачає ще якихось там документів. І клієнт блукає новим колом бюрократичного пекла. Прийняття рішення про кредитування часто затягується на кілька місяців. Аж до того часу, коли клієнту цей кредит уже непотрібний.

Зосередження усіх функцій в одних руках призводить і до зниження контролю за роботою відділень, що, як наслідок, сприяє виникненню різного роду шахрайських схем.

Ще один цвях у труну банківської системи забиває уряд нинішньої голови НБУ Валерії Гонтаревої. Нині від обласних управлінь Нацбанку забрали такі повноваження,як надання ліцензій на роботу установам банків, погодження посадових осіб в установах банків. Коли НБУ мав такі повноваження, високі посади у банках займали висококваліфіковані професіонали. Нині ж фінансовими установами керують молоді люди без досвіду роботи у банківській сфері. Власне, як і нинішня очільниця НБУ.

І, звісно, такі «профі», як пані Гонтарева, приймають доволі дивні рішення. Приміром, скоротити штат Нацбанку вполовину. Причому, це рішення стосується лише обласних управлінь НБУ, натомість у центральному апараті кількість працівників тільки зростає. Як наслідок, в областях зростає рівень безробіття.

З цього постає закономірне запитання: яким чином рішення викинути людей на вулицю покращить ситуацію в країні? Та й узагалі дії нинішнього уряду грають явно не на користь простим громадянам. Утім, більш детально про це вже на наступній сторінці.

Михайло МЕЛЬНИК, «Версії»