Представляємо сторожинецького міського голову Миколу КАРЛІЙЧУКА
Народився 10 червня 1950 року на Глибоччині, але рівно півжиття пов’язаний зі Сторожинеччиною й справедливо вважає Сторожинець рідним.
Як усі Близнюки, надзвичайно комунікабельний, уміє працювати з інформацією, прагне працювати в команді і домагатися результатів для спільноти.
Освіта лісотехнічна, і це накладає відбиток на підхід до справ: їх слід плекати як ліс, підтримуючи усе здорове й позбавляючись усього зайвого, кривого й гнилого.
Їздить на іномарці: це темно-бордова «Нива», чиста, доглянута й ретельно відлагоджена. Час поїздок використовує для роботи за допомоги сотового.
– Миколо Миколайовичу, Ви – мер, так би мовити, «молодий», обрані рік тому. Що Вас привело до цієї посади?
– Я родом з багатодітної сім’ї, звик багато працювати. У лісовому господарстві пройшов усі можливі щаблі, від майстра до начальника облдержлісмисливгоспу, пройшов власною працею, без жодних протекцій. На момент виборів зрозумів, що здатен багато зробити для міста. Я в Сторожинці людина не нова, усіх знаю і мене всі знають. І люди підтримали мене – 77-ма відсотками голосів серед 8 претендентів.
– Але ж Ви й так обіймали найвищу посаду в районі… – Це, мабуть, загальна помилка усіх, хто не знайомий з реальним станом справ. Голова райдержадміністрації – це тільки проміжна ланка між владою центральною і територіальною одиницею. Реальної можливості щось зробити, окрім того, що накажуть, немає. А догоджати начальству замість того, щоби робити конкретну справу – не в моєму характері.
– Є щось таке, що не дає спати ночами?
– Я взагалі люблю обдумувати все і планувати на майбутнє вночі. Інколи буває, про щось неприємне дізнався – теж треба вирішити, що з цим робити: комусь «наступив на мозоль», не дав здійснити «комбінацію», починаються скарги та інтриги… А треба позбуватися негативу й рухатися далі.
Цього року ми втратили мільйон гривень фінансування з плати за землю: вона пішла тепер на села. Весь рух – за рахунок малого й середнього бізнесу. Саме сьогодні нагороджуємо найкращих на честь Дня підприємця…
– Маєте інвестиційні перспективи?
– Є кілька пропозицій, але інвестори чекають стабільності… Думаю, конкретні справи почнуться після жовтневих виборів. Хоча вже маємо конкретний проект від фірми, яка займається берегоукріпленням. Підрозділ зі 100 механізаторів базуватиметься у Сторожинці. Це ж не звідкись привезуть працівників, це 100 наших сторожинчан отримають роботу, а береги наших річок будуть захищені від можливих повеней. До речі, такого типу укріплення, поставлені після повені 2008 року, в Панці, наприклад, витримали вже дві повеневі атаки.
– Що заважає сторожинецькому мерові?
– Такого, щоби зовсім не чекав, не було. Хоча дещо інколи… дивує. От наприклад, робимо тротуар на вулиці. Три власники мають там бізнес. Два долучаються до фінансування, третій – не найбідніший, до речі, – відмовляється. То що, біля його закладу залишати ями й болото? Прізвище поки не називатиму, може ще совість прокинеться в людини…
Чи такий приклад: Сторожинець місто маленьке. Як Ви думаєте, можна тут приховати, з ким гуляють у День Незалежності ревізори КРУ? Особливо, коли з тими, кого перевіряють?
Маємо також проблеми, які самотужки вирішити не можемо. По-перше, 500 дітей не мають змоги відвідувати дитячі садочки. А по-друге, маємо близько 400 людей на квартирному обліку, серед них – значна кількість колишніх військовослужбовців розформованого танкового полку.
Щодо дитячого садочка, маємо вже проект перебудови казарменого корпусу на території колишнього військового містечка. Але громада цього проекту сама не потягне. Тут великі сподівання маємо на голову ОДА Михайла Папієва, з яким маємо вже попередні домовленості.
– Що для Вас означає «жити життям громади»?
– Знати, що я – один з них. Знати, що треба зробити і як це можна зробити. Вулиці, дороги, тротуари, земля, дерева, паркани… – усе це вимагає хазяйського ока. Я – патріот Сторожинця, цієї землі. І люди в нас трудящі, золоті. Тож намагаємося зробити все, щоби розташований практично в центрі Європи Сторожинець став по-справжньому європейським містом.
Історична довідка
Сторожинець – найближчий до Чернівців районний центр Чернівецької області. Населення – 14,5 тис. чол. Уперше письмово згадується 1448 року. Виник як сторожове поселення на підступах до Чернівців, звідси назва. Статус міста отримав на початку ХХ століття.
Лариса ДМИТРЕНКО, «Версії»
